Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів:

За участю представників:

від позивача: Ліцкевич Р.В. – за довіреністю,

від відповідача : Мірецький Т.О. – за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "САН ІНБЕВ Україна"

на рішення Господарського суду м.Києва від 21.09.2010

у справі № 40/350 ( .....)

за позовом ТОВ "Річ Девелопмент"

до Публічного акціонерного товариства "САН ІНБЕВ Україна"

про стягнення заборгованості в розмірі 407264,25 грн.

У липні 2010р. ТОВ "Річ Девелопмент" звернулося до ТОВ "САН ІНБЕВ УКРАЇНА" з позовом до господарського суду міста Києва про стягнення заборгованості у розмірі 407 264,25 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що в супереч укладеного між сторонами договору комісії, зобов'язання комітента щодо сплати грошових коштів виконано частково. Відповідачем не сплачено суму на відшкодування витрат позивача у розмірі 307 920,33 грн., а також не було сплачено винагороду комісіонера у розмірі 99 343, 92 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.09.2010 року у справі № 40/350 позов задоволено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва у справі №40/350 від 21.09.2010 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

В своїй апеляційній скарзі, скаржник посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з’ясовано обставини та матеріали справи, які мають значення для справи.

Через канцелярію суду 22.11.2010р. від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №40/350 до вирішення пов’язаних з нею справ №2/131, №29/129 (10), що розглядаються у Львівському апеляційному господарському суді.

Колегія розглянувши вказане клопотання прийшла до висновку, що клопотання відповідача про зупинення провадження у справі№40/350 не підлягає задоволенню, як необґрунтоване.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне:

19.02.2010 р. між ВАТ "САН ІНБЕВ УКРАЇНА", правонаступником якого є ПАТ "САН ІНБЕВ УКРАЇНА", комітентом (відповідачем) та ТОВ "Річ Девелопмент" комісіонером (позивачем) було укладено договір комісії № 1/1902.

Пунктом 1.1. договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, комітент доручає, а комісіонер зобов’язується за винагороду від свого імені і за рахунок комітента вчинити юридичні дії з організації та проведення конференції дистриб’юторів 2010, що має проходити в період з 16 по 18 квітня 2010 року .

Відповідно п. 1.2 договору, з метою виконання договору комісіонер зобов’язується укласти від свого імені в інтересах та за рахунок комітента, зазначені в додатковій угоді до договору, договори з третіми особами по організації та проведенню конференції дистриб’юторів 2010 .

Згідно з п.1.3 договору комісії № 1/1902 комісіонер повинен перераховувати в безготівковій формі на банківські рахунки третіх осіб, з якими укладені договори по проведенню конференції дистриб’юторів 2010, отримані згідно п.3.1.1 договору грошові кошти в межах, що визначені в додатковій угоді до цього договору.

На виконання вказаного договору, сторони погодили, що вартість договорів, що укладаються комісіонером з третіми особами складає 844 699,28 грн., крім того ПДВ 168939,85 грн., що разом становить 1013639,13 грн. (п.1.4 договору).

Відповідно до п.2.1.3 договору комісії № 1/1902 до обов’язків комісіонера, зокрема, належить обов’язок укласти договори з третіми особами щодо виконання даного договору, зазначені в додатковій угоді до цього договору.

Згідно з п. 3.1.1 комітент зобов’язаний забезпечити комісіонера засобами, необхідними для виконання комісіонером його зобов’язань за цим договором, а саме: відшкодувати комісіонеру необхідні витрати, пов’язані із виконанням даного договору шляхом перерахування коштів на поточний рахунок комісіонера за наступним графіком: а) суму 705718,80 грн. –до 19 березня 2010 року, з урахуванням п.3.1.3 договору; б) суму 307 920,33 грн. –одночасно із сумою, передбаченою п.3.1.2.

Сума винагороди комісіонера становить 82 786,60 грн., крім того ПДВ 16 557,32 грн., що разом становить 99 343,92 грн. Сума винагороди перераховується комітентом на банківський рахунок комісіонера протягом 5 днів з моменту підписання звіту про виконання доручення з урахуванням п.3.1.3. (п. 3.1.2 договору).

Відповідно до п.4.2 договору комісії № 1/1902, комісіонер має право на плату за виконання договору та на відшкодування витрат, пов’язаних із його виконанням у розмірах, визначених розділом 3 договору.

Відповідно до п.5.1 договору комісіонер протягом 1 дня після виконання доручення надає комітенту письмовий звіт про виконання доручення.

Згідно з п.6.1 договору, комісіонер зобов’язаний виконати доручення до 18.04.2010 року .

19.02.2010р. сторони уклали додаткову угоду до договору № 1/1902, відповідно до умов якої погодили перелік послуг третіх осіб, вартість таких послуг та визначення третіх осіб, з якими комісіонером укладаються договори на виконання договору комісії № 1/1902 по організації та проведенню конференції дистриб’юторів 2010, а саме: перевізником учасників конференції виступає ТОВ "Компанія "Вісс-Тек", вартість послуг складає всього –415 530,00 грн; послуги по розміщенню представників комітента в готелі та послуги по забезпеченню харчуванням здійснюються ТОВ "Ерімусс", вартість послуг складає всього –290 188,80 грн; послуги відносно організаційних питань, такі як: оренда конференц-залу, організація проведення конференції, екскурсії та забезпечення необхідними для цього трансферами надаються ТОВ "Анігіус", вартість послуг складає всього –307 920,33 грн.

Як свідчать матеріалів справи, на виконання умов договору комісії № 1/1902 позивачем було укладено наступні договори субкомісії:

- № 02/10/3 від 19.03.10 з ТОВ "Компанія "Вісс-Тек" по перевезенню учасників конференції на загальну суму 415 530,00 грн. Вартість послуг згідно даного договору позивачем було сплачено в повному обсязі, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою від 23.03.10.

- № 19/02-01 від 19.03.10 з ТОВ "Ерімусс" по розміщенню учасників конференції та забезпеченню харчуванням, на загальну суму 290188,80 грн., що була сплачена позивачем 23.03.10 на рахунок субкомісіонера.

- № 5-02/10 від 19.03.10 з ТОВ "Анігіус" по наданню послуг оренди конференц-залу, організації проведення конференції, екскурсії та забезпечення необхідними для цього трансферами на загальну суму 307920,33 грн.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про повне задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було повністю виконано зобов’язання за договором комісії № 1/1902 від 19.02.10, про що ним 19.04.10 було складено звіт комісіонера № 1 про виконання договору комісії та направлено відповідачу 19.04.10.

Колегією встановлено, що станом на день розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем належним чином не виконано зобов’язання за договором комісії № 1/1902 від 19.02.10 щодо відшкодування витрат позивача у розмірі 307920,33 грн. та сплати винагороди комісіонера в сумі 99343,92 грн.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (436-15) , іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом (436-15) , іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 1013 Цивільного кодексу України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії. Якщо комісіонер поручився за виконання правочину третьою особою, він має право на додаткову плату. Якщо договір комісії не був виконаний з причин, які залежали від комітента, комісіонер має право на комісійну плату на загальних підставах.

Відповідач не надав доказів виплати позивачу комісійної винагороди в сумі 993 43,92 грн. та відшкодування витрат позивача у розмірі 307 920,33 грн. за договором комісії № 1/1902 від 19.02.2010р., тому колегія вважає позовні вимоги позивача правомірними та обґрунтованими.

Таким чином, оскільки факт наявності заборгованості відповідача у розмірі 407264,25 грн. підтверджений, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Що стосується доводів апелянта, колегія вважає, що судом першої інстанції надана належна оцінка доказам, досліджені всі обставини справи, тому колегія не бере до уваги викладені в апеляційній скарзі доводи, як необґрунтовані.

Згідно ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, в даному випадку, відповідач, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду є обґрунтованим, законним та визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, застосував норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим не вбачає підстав для скасування або зміни рішення, тому залишає рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

1. Рішення господарського суду міста Києва від 21.09.2010р. у справі №40/350 залишити без змін.

2. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) "САН ІНБЕВ УКРАЇНА" залишити без задоволення.

3.Матеріали справи №40/350 повернути до господарського суду міста Києва.

4. постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.