2/9 Про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові суми - 14.05.2009 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт" смт.Салькове Гайворонського району Кіровоградської області

на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 02.04.2009 року

у справі № 2/9

за позовом закритого акціонерного товариства "Зовнішньоторговельної науково-виробничої фірми "КОЛО", Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг

до товариства з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт", Кіровоградська область, Гайворонський район, смт.Салькове

про стягнення 5 461 427 грн. 68 коп.

За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, була оголошена вступна та резолютивна частина постанови (ст.ст. 85, 99, 105 ГПК України).

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 02.04.2009р. (суддя Деревінська Л.В.) по справі № 2/9 за позовом закритого акціонерного товариства "Зовнішньоторговельної науково-виробничої фірми "КОЛО", Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг (далі –ЗАТ "ЗНВФ "КОЛО") до товариства з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт", Кіровоградська область, Гайворонський район, смт.Салькове (далі –ТОВ "Чарнокіт") про стягнення 5 461 427 грн. 68 коп. було частково задоволено заяву позивача про забезпечення позову; накладено арешт на грошові суми в розмірі 3 336 848 грн. 90 коп., що належать відповідачу, в решті вимог –відмовлено.

Ухвалу господарського суду Кіровоградської області мотивовано ст.ст. 66, 67 ГПК України, оскільки невжиття заходів по забезпеченню позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду по справі; в частині відмови в задоволенні заяви –тим, що сума штрафу, збитків від інфляції та можливих судових витрат обраховується від основної суми боргу та потребує дослідження в ході розгляду справи.

Не погодившись з вищевказаною ухвалою місцевого господарського суду, її оскаржує в апеляційному порядку відповідач по справі –ТОВ "Чарнокіт" смт.Салькове Гайворонського району Дніпропетровської області, посилається на порушення господарським судом норм процесуального та матеріального права, зокрема:

- господарський суд в порушення вимог, викладених в листі Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. № 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" (v2776600-06) , не пересвідчився з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, щодо необхідності вжиття відповідних заходів по забезпеченню позову; тоді як позивачем не надано жодного доказу в підтвердження своїх вимог по забезпеченню позову;

- господарським судом не взято до уваги, що вжиті заходи перешкоджають господарській діяльності юридичної особи (відповідачу); так як накладено арешт на кошти підприємства, щ також зачіпає права та законні інтереси третіх осіб –колективу підприємства.

Позивач по справі –ЗАТ "ЗНВФ "КОЛО" м.Кривий Ріг –у відзиві на апеляційну скаргу просить ухвалу господарського суду скасувати з метою скорішого розгляду справи судом першої інстанції, оскільки зупинення провадження у справі ще більше погіршує фінансове становище позивача.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, заслухавши представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

25.02.2009р. позивач звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення:

- 3 336 848 грн. 90 коп. основного боргу;

- 2 038 256 грн. 75 коп. штрафу;

- 86 322 грн. 03 коп. –суми боргу з урахуванням індексу інфляції,

всього 5 487 045 грн. 68 коп., в тому числі судові витрати.

В якості норм матеріального права позовні вимоги було обґрунтовано ст. 625 ЦК України, ст.ст. 20, 193, 216 Господарського кодексу України. При цьому позивач посилався на те, що відповідачем неналежним чином виконано свої договірні зобов’язання за договором № 458.35/Б-07 від 21.05.2007р. по повній та своєчасній оплаті вартості виконаних позивачем будівельних робіт по будівництву І пускового комплексу Сальківського гірничо-щебневого комбінату (а.с.3-8, 17-41, т.1), відповідно до актів приймання виконаних робіт. Як зазначав позивач в своїй позовній заяві (а.с.3-4, т.1), сума боргу за роботи по договору № 458.35/Б-07 становить 3 336 848 грн. 90 коп., що підтверджується двохстороннім актом звірки від 01.12.2008р. (а.с.70, 71, т.5).

31.03.2009р. позивач звернувся до господарського суду Кіровоградської області з заявою про вжиття заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, які знаходяться на рахунках в банківських та інших кредитних установах в межах суми позовних вимог 5 487 045 грн. 68 коп. (з урахуванням судових витрат) (а.с.137-138, т.5).

02.04.2009р. ухвалою господарського суду Кіровоградської області по цій справі (яка і є предметом апеляційного оскарження), зазначена заява позивача було задоволена частково –накладений арешт на грошові кошти відповідача, які знаходяться на його рахунку в банківській установі в межах підтвердженої суми боргу –3 336 848 грн. 90 коп. (а.с.139-140, т.5), в задоволенні решти вимог заяви позивача було відмовлено.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на грошові суми, що належать відповідачеві, про що господарським судом виноситься ухвала.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент подання позову, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення господарського суду, тобто існує реальна загроза неможливості виконання або утруднення виконання судового рішення по справі в подальшому.

Таким чином, згідно з вищенаведеними нормами процесуального права у позовному провадженні накладення арешту на грошові суми, які належать відповідачу, слід обмежувати піддані арешту кошти розміром суми позову та можливих судових витрат (що і було здійснено господарським судом у відповідності до оскаржуваної ухвали); накладення господарським судом арешту на рахунки відповідача чинним законодавством не передбачене (п.6.1 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України від 23.08.1994р. № 02-5/611 (v_611800-94) (зі змінами та доповненнями)).

Враховуючи вищевикладене, зміст позовних вимог про стягнення боргу, а саме –грошових коштів, а не майна, доводи позивача стосовно виконання робіт на суму основного боргу –3 336 848 грн. 90 коп., з урахуванням того, що позивачем були уточнені вимоги щодо стягнення штрафу та збитків від інфляції, тобто вимоги не досліджені та не перевірені судом, господарським судом зроблено правильний висновок щодо необхідності вжиття заходів по забезпеченню позову саме в спосіб та порядку, викладений в резолютивній частині оскаржуваної ухвали та часткового задоволення заяви позивача, правові підстави щодо зміни або скасування ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2009р. по цій справі відсутні.

Доводи скаржника щодо паралізування діяльності підприємства не приймаються, оскільки: арешт згідно з ухвалою від 02.04.2009р. накладено в межах певної суми грошових коштів –3 336 848 грн. 90 коп., а не на рахунки відповідача та не на всі грошові кошти відповідача, а останній не позбавлений права оскарження дій ВДВС в порядку ст. 121-2 ГПК України, оскільки як вже зазначалось вище, накладення господарським судом арешту на рахунки не передбачено чинним законодавством, а згідно з ухвалою господарського суду від 02.04.2009р. кошти в сумі 3 336 848 грн. 90 коп. повинні бути акумульовані та арештовані на зазначеному в ухвалі від 02.04.2009р. рахунку в межах визначеної господарським судом суми.

Також не приймаються в силу вищевикладеного доводи скаржника про те, що винесення оскаржуваної ухвали зачіпає законні інтереси та права третіх осіб –колективу підприємства.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103- 105, 106 ГПК України, суд, -

Ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 02.04.2009р. по справі № 2/9 –залишити без змін; а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт" смт.Салькове Гайворонського району Кіровоградської області –залишити без задоволення.

Матеріали справи направити на подальший розгляд господарського суду Кіровоградської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд в місячний строк.