46/218 Про стягнення заборгованості за договором підряду - 15.11.2010 Прийняття

Рішенням господарського суду м. Києва від 06.09.2010 р. у справі № 46/218 частково задоволений позов ТОВ "Елан" до ТОВ "Вакан" про стягнення 396 048,99 грн., з відповідача на користь позивача стягнуто: 88 901,80 грн. боргу, судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням відповідач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні, проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення суду – без змін.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 25.04.2007 р. сторонами укладений договір № 25/04, за умовами якого відповідач доручив, а позивач зобов’язався виконати комплекс електромонтажних робіт на об'єкті - багатоповерхові гаражі в частині надбудови адміністративно-офісного блоку над підземно-надземними автостоянками по вул. Академіка Заболотного, 158 у Голосіївському районі м. Києва.

Відповідно до ст. ст. 525- 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що на виконання умов договору, позивачем здійснені роботи, однак відповідач в повному обсязі не розрахувався що є підставою для стягнення пені, інфляції та річних.

Частково задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що факт заборгованості підтверджується матеріалами справи. Разом з тим, суд вважає, що прострочення відповідача у відносинах з позивачем мало місце лише після звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Елан" до суду за даним позовом, оскільки надані суду відповідачем для дослідження оригінали актів приймання виконаних підрядних робіт та довідок про їх вартість не містять дати їх складання, що унеможливлює визначити строк, з якого слід відліковувати передбачений договором 7-денний строк, тому позовні вимоги про стягнення пені та нарахувань за ст. 625 Цивільного кодексу України відхиляються судом повністю.

Заперечуючи проти рішення, відповідач звертає увагу на те, що надані позивачем копії та відповідачем оригінали актів відрізняються між собою, проте, судом прийняті в якості доказів документи подані позивачем; акти є підроблені, однак суд не призначив експертизу з врахуванням його заперечень що акти з його боку не підписувалися; безпідставно не прийнято до уваги того факту, що роботи не приймалися в зв’язку з відсутністю приймально-здавальної документації, яку повинен був передати позивач, отже відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред’явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частин першої - третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до абзацу першого пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88 (z0168-95) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. N 168/704 (z0168-95) , первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Абзац перший пп. 2.5 п. 2 згаданого Положення (z0168-95) встановлює, що документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампа, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення. Підписи осіб, відповідальних за складання первинних документів на обчислювальних машинах та інших засобах організаційної техніки, виконуються у вигляді паролю або іншим способом авторизації, що дає змогу однозначно ідентифікувати особу, яка здійснила господарську операцію.

Отже, зауваження відповідача про необхідність проведення почеркознавчої судової експертизи для встановлення факту підроблення підпису є недоречними.

Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду про те, що відповідач не довів факту незаконного використання печатки товариства та факсимільного підпису уповноваженої особи відповідача.

Оглядаючи акти виконаних робіт наданих позивачем та відповідачем, колегія суддів не вбачає суттєвих відмін, крім зазначення дати їх складання. Те, що акти підписувалися сторонами пізніше, або раніше ніж зазначено, відповідачем не надано належних доказів.

Згідно ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Зі змісту ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові; якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі, замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Відповідно до ст. 861 ЦК України, підрядник зобов'язаний передати замовникові разом з результатом роботи інформацію щодо експлуатації або іншого використання предмета договору підряду, якщо це передбачено договором, або якщо без такої інформації використання результату роботи для цілей, визначених договором, є неможливим.

Матеріалами справи підтверджується виконання позивачем робіт, відповідно до умов укладеного договору та часткову оплату робіт з боку відповідача, таким чином висновки суду першої інстанції щодо стягнення основного боргу в розмірі 88 901,80грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на те, що роботи прийняти не можливо було прийняти з причин того, що позивачем не передана приймально-здавальна документація, що підтверджують, в тому числі, якість використаних матеріалів, відповідно до п.2.1.3 договору, то судова колегія вважає їх безпідставними, оскільки зауважень щодо неналежної якості виконаних робіт акти приймання –передачі не містять, жодного листа, претензії які б свідчили, що виконанні позивачем роботи є неналежної якості не надано, недоведений факт здійснення позивачем перешкод в отриманні такої документації.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу позивача на те, що його вимоги, викладені у відзиві на апеляційну скаргу ( щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі) не можуть бути підставою для зміни або часткового скасування рішення господарського суду, оскільки оформлені в порушення вимог, передбачених ст. 94 ГПК України.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.