Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Р. Марко

суддів С. Бойко

Т. Бонк

При секретарі Ковалишин Ю.

за участю представників сторін:

від позивача- не з"явився

Від відповідача- не з"явився

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 27.07.10

у справі № К-17/64-16/110-20/60-24/45

за позовом – ОСОБА_2

до відповідача – ТзОВ"Гарантія"

про : визнання права на частку у товаристві

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від

27.07.10 у справі № К-17/64-16/110-20/60-24/45, відмовлено у

задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання за нею права на частку у

статутному фонді ТзОВ"Гарантія"у розмірі 4,14% передану їй ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити та визнати за ОСОБА_2 права на частку в статутному фонді ТзОВ"Гарантія"у розмірі 4,14 % передану їй ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Вимоги апеляційної скарги позивач обґрунтовує тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, судом неповно з"ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи. В апеляційній скарзі, вказує, що поза увагою суду залишено нотаріально засвідчені заяви ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про те, що до моменту відступлення в квітні 2009 року на користь позивача належних їм часток, вони раніше ніколи не подавали заяви про свій вихід з товариства і відступлення цих часток ще комусь. При цьому, судом не взято також до уваги, що ОСОБА_5 станом на 1999-2001 роки був малолітнім, а відповідно його представництво могли здійснювати тільки батьки. Апелянт зазначає, що доказів подання заяв про вихід цих учасників товариства із його складу, відповідач не надав.

В судовому засіданні, представник відповідача заперечив проти доводів апелянта, просив рішення суду залишити без змін, як таке, що прийнято з дотриманням норм чинного законодавства та на підставі досліджених усіх обставин справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив, заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів встановила:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 21.08.09 у справі № К-17/64-16/110, припинено провадження у справі в частині визнання за ОСОБА_2 права на частку в статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантія" в розмірі 26,66% Статутного фонду, за відсутності предмету спору. В іншій частині вимог, у позові відмовлено. Дане рішення в частині припинення провадження, залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 31.03.10. В частині вимоги про визнання за позивачем права на частку у статутному фонді ТзОВ"Гарантія"у розмірі 4,14%, справу направлено на новий розгляд.

При новому розгляді справи, відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту подання ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до товариства їх заяв про вихід з товариства і відступлення на користь позивача належних часток учасників.

Як встановлено апеляційним судом, рішенням Долинської районної державної адміністрації за реєстраційним номером 235, зареєстровано Статут ТзОВ "Гарантія", який був схвалений, 01.07.2007 року, установчими зборами учасників товариства (протокол №1).

Для забезпечення діяльності товариства, за рахунок внесків його учасників було створено Статутний фонд у розмірі 32500,00 грн., що відображено в п.5.4 статуту товариства. Частка кожного учасника товариства в Статутному фонді є рівною і складає 1,54%.

Розділом 4 Статуту передбачені права та обов"язки учасників товариства, зокрема, кожний учасник товариства має право уступити свою частку або її частину третім особам після повного внесення свого внеску до Статутного фонду товариства. Зазначена норма передбачена і ч.1 ст. 53 Закону України "Про господарські товариства".

Згідно нової редакції Статуту ТзОВ "Гарантія", затвердженого загальними зборами учасників товариства, 09.06.2009р., (протокол №1) та зареєстровано Державним реєстратором 09.06.2009р. за №11081050001000875, частка Позивача в Статутному капіталі товариства становить 26,66%, що в грошовому еквіваленті складає 404897,00 грн., що і підтверджено постановою вищого господарського суду України від 31.03.10.

Отже, на даний час спірним питанням залишається визнання за позивачем права на частку у статутному фонді ТзОВ"Гарантія"у розмірі 4,14%.

Свої вимоги, позивач обґрунтовує, тим що їй на підставі нотаріально засвідчених заяв, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 14.04.2009 р., передали право на частки у розмірі 4,14%.

Відповідно до ч.І ст. 147 ЦК України, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку ( її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Тобто, спосіб відчуження своєї частки визначає та вибирає учасник товариства.

Пунктом 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.08 № 13 (v0013700-08) передбачено, що при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до ЦК (435-15) та Закону про господарські товариства (1576-12) учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

Як встановлено апеляційним судом, згідно нотаріально засвідчених заяв: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, останні до моменту відступлення в квітні 2009 року на користь позивача належних їм часток у розмірі 4,14%, раніше ніколи не подавали заяви про свій вихід з товариства і відступлення цих часток ще комусь.

Судом першої інстанції, не взято також до уваги і той факт, що ОСОБА_5 станом на 1999-2001 роки був ще малолітнім, а відповідно його представництво могли здійснювати тільки батьки.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними та допустимими доказами довести наявність тих обставин на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою суду першої інстанції від 10.06.2010 року, від 21.06.2010 року, від 8.07.2010 року, відповідача зобов'язано представити відомості : "про те, коли і на підставі яких документів зі складу учасників товариства були виключені ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5. Однак, відповідачем таких даних не представленою.

З огляду на досліджені обставини справи, колегія суддів дійшла до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Керуючись ст.. 101, 103, 104, 105 ГПК України (1798-12) , Львівський апеляційний господарський суд -

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, задоволити.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 27.07.10 у справі № К-17/64-16/110-20/60-24/45, скасувати. Прийняти нове рішення. Позов ОСОБА_2, задоволити. Визнати за ОСОБА_2 права на частку в статутному фонді ТзОВ"Гарантія" у розмірі 4,14 % передану їй ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Стягнути з ТзОВ"Гарантія"( 77500, м. Долина, Івано- Франківська обл.., пр. Незалежності, 13) на користь ОСОБА_2( АДРЕСА_1 судові витрати за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанціях у розмірі 42,50 грв. держмита за подання апеляційної скарги, 85 грв. держмита за подання позову, 312,50 грв. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Господарському суду Івано-Франківської області видати наказ.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати до господарського суду Івано-франківської області.