Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Краєвської М.В.

при секретарі Кушнір Б.

розглянув спільну апеляційну скаргу підприємців ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 від 21.08.2010р.

на рішення господарського суду Волинської області

від 04.08.2010р. у справі № 2/31-91

за позовом підприємців ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, м.Луцьк

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів:

ОСОБА_6, м. Тернопіль

ОСОБА_7, с. Линів Локачинський р-н

ОСОБА_8, м.Луцьк

ОСОБА_9, м. Луцьк

ОСОБА_10, м. Луцьк

ОСОБА_11, м. Київ

ОСОБА_12, м. Луцьк

ОСОБА_13, м. Луцьк

ОСОБА_14, м. Луцьк

до відповідача підприємця ОСОБА_15, м. Луцьк

про визнання права власності на приміщення Книжкового пасажу

за участю представників:

від позивачів та третіх осіб не з"явився

від відповідача ОСОБА_16

Права і обов’язки сторін, передбачені ст. 22 ГПК України, право заявляти відводи, роз’яснено.

Рішенням господарського суду Волинської області від 04.08.2010 року у справі №2/31-91 (суддя Черняк Л.О.) позов задоволено частково, визнано: за суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 право власності на 1/15 частину спільної часткової власності приміщення Книжкового пасажу, що знаходиться в м. Луцьку по вул. Л. Українки, 35а; за суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 право власності на 1/15 частину спільної часткової власності приміщення Книжкового пасажу, що знаходиться в м. Луцьку по вул. Л. Українки,35а; за суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_4 (і. н. НОМЕР_1) право власності на 1/15 частину спільної часткової власності приміщення Книжкового пасажу, що знаходиться в м. Луцьку по вул. Л. Українки, 35а; за суб'єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_5 право власності на 2/15 частини спільної часткової власності приміщення Книжкового пасажу, що знаходиться в м. Луцьку по вул. Л. Українки, 35а; виділено в натурі: суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у спільну часткову власність, по 1/2 кожному, об'єкт нерухомого майна, а саме приміщення № 6 площею 16,6 кв. м., що знаходиться в м. Луцьку по вул. Л. Українки, 35а; суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_4 у власність об'єкт нерухомого майна, а саме приміщення № 7 площею 8, 2 кв. м., що знаходиться в м. Луцьку по вул. Л.Українки, 35а; суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_5 у власність об'єкт нерухомого майна, а саме приміщення № 8 площею 16,6 кв. м., що знаходиться в м. Луцьку по вул. Л. Українки, 35а; залишено у спільному користуванні суб'єктів підприємницької діяльності фізичних осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 приміщення загального користування № 10 площею 1,1 кв. м., № 11 площею 1, 3 кв. м., що знаходяться в м. Луцьку по вул. Л. Українки, 35а; в позові в частині залишення в спільному користуванні адміністративного приміщення № 9 площею 8,8 кв. м., що знаходиться в м. Луцьку по вул. Л. Українки, 35а,- відмовлено.

Суд, в частині задоволення позову мотивував рішення тим, що відповідно до договорів інвестування, укладених між сторонами у справі, позивачі виступили інвесторами в будівництві Книжкового пасажу по вул.Л.Українки у м.Луцьку, відтак, після прийняття Книжкового пасажу в експлуатацію набувають права спільної часткової власності на будівлю в розмірі 1/15 частки її дійсної вартості. Взявши до уваги висновок судової будівельно-технічної експертизи від 18.09.2006р., яким визначено вартість 1кв.м. Книжкового пасажу та врахувавши суму сплачених коштів інвесторами, суд задоволив позов в частині визнання права власності за позивачами та виділення частки нерухомого майна в натурі, залишивши в спільному користуванні приміщення коридору та вбиральні Книжкового пасажу. В частині залишення в спільному користуванні адміністративного приміщення № 9 площею 8,8 кв. м., суд в позові відмовив, вказавши, що дане приміщення не відноситься до допоміжних приміщень, є кабінетом директора-адміністратора, в даному приміщенні знаходяться електролічильник, рубильник, пульти пожежної та охоронної сигналізації, за які згідно договорів з відповідними службами несе відповідальність відповідач.

Дане рішення оскаржується позивачами у справі в частині відмови в позові про залишення в спільному користуванні адміністративного приміщення № 9 площею 8,8 кв. м., оскільки, на їх думку, рішення суду є необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального права. Зокрема, скаржники вважають, що господарським судом не взято до уваги, що відповідно до укладених договорів інвестування позивачі проінвестували будівництво всього Книжкового пасажу, відтак, дане приміщення повинно належати на праві спільного користування всіх власників приміщень Книжкового пасажу. Скаржники зазначають, що судом необґрунтовано на яких правових підставах відповідач має право користуватись спірним приміщенням №9.

Відповідач вимоги апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.99-100, том VІ) та усними поясненнями представника в судовому засіданні, просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення

ОСОБА_8 особи ОСОБА_14 та ОСОБА_9 заперечили доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у поясненнях на апеляційну скаргу, просять оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення (а.с.97, том VІ).

Позивачі та треті особи участь представників в судовому засіданні не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення копії ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 02.09.2010р. адресатам (а.с.77-89, том VІ).

Клопотання представника позивачів про відкладення розгляду справи від 12.10.2010р. судова колегія відхилила як необґрунтоване та документально непідтверджене.

Клопотання відповідача від 06.10.2010р. про виключення з числа третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів, підприємців ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_11, судовою колегією відхиляється.

Оскільки явка представників не визнавалась судом обов"язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача за наявними у справі матеріалами.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

На підставі рішення Луцької міської ради №20/8 від 29.03.2002 року "Про надання земельної ділянки на умовах оренди підприємцю ОСОБА_15 для влаштування та обслуговування книжкового пасажу по вул. Л.Українки", 22.04.2002р. між Луцькою міською радою та ПП ОСОБА_15 було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого Луцька міська рада надала ОСОБА_15 в довгострокове користування на умовах оренди строком на 25 років земельну ділянку площею 525 кв.м. згідно з планом землекористування, що є невід’ємною частиною цього договору (а.с. 22, том І).

Рішенням Луцької міської ради №183 від 21.05.2002р. "Про дозвіл на будівництво" ОСОБА_15 надано дозвіл на будівництво Книжкового пасажу по вул. Л.Українки (а.с.36, том І).

На підставі цього, підприємцем ОСОБА_15 було укладено договори інвестування будівництва Книжкового пасажу з підприємцями: ОСОБА_3 (договір №5 від 20.06.2003р. –11-12, том ІІ), ОСОБА_4 Сергієвною (договір №6 від 12.06.2003р. та додаток до договору від 12.03.2004р. –а.с.11-12, 15, том ІІІ), ОСОБА_5 (договір №7 від 29.09.2003р. - а.с.15-15, том ІV); ОСОБА_2 (договір №8 від 20.06.2003р. –а.с.10-11, том І).

Відповідно до умов даних договорів, кожен інвестор зобов"язався надати забудовнику кошти, пропорційні 1/15 суми витрат забудовника на проведення робіт по будівництву книжкового пасажу в м.Луцьку по вул.Л.Українки. По завершенні будівельних робіт, з моменту прийняття Книжкового пасажу в експлуатацію, інвестор набуває право спільної часткової власності на будівлю в розмірі 1/15 її дійсної вартості (п.п.1.1.-1.2. договорів).

Перерахунок коштів на будівництво здійснюється інвестором шляхом перерахування коштів на р/р забудовника, або відповідну суму готівки (п.3.2. договорів).

Як вбачається з розписок підприємця ОСОБА_15 від 15.01.2004р., ним отримано від ОСОБА_2 – 23 870грн., ОСОБА_3 –23 870грн., ОСОБА_5 –47 700грн. Відповідно до доповнення до договору №6 від 12.03.2004р. ОСОБА_4 внесено в будівництво 23 859грн. (а.с.15, том ІІІ).

Згідно технічного паспорта Волинського ОБТІ від 03.02.2004року на будівлю "Книжкового пасажу" загальна площа приміщень становить 144кв.м., зокрема, складається з магазину №1 площею 8,7кв.м., магазину №2 площею 8,7кв.м., магазину №3 площею 18,1кв.м., магазину №4 площею 17,7кв.м., кладової під №5 площею 1,6кв.м.(допоміжне приміщення), магазину №6 площею 16,6кв.м., магазину №7 площею 8,2кв.м., магазину №8 площею 16, 6кв.м., адміністративного приміщення під №9 площею 8,8кв.м., коридору під №10 площею 1,1 кв.м. (допоміжне приміщення), вбиральні під №11 площею 1,3кв.м. (допоміжне приміщення), магазину №12 площею 18,4кв.м., магазину №13 площею 9,2кв.м., магазину №14 площею 8,9кв.м.(а.с.39-45, том VІ).

Згідно акту від 12.03.2004р. державної технічної комісії, книжковий пасаж на вул.Л.Українки, 35а прийнято в експлуатацію (а.с.39-40, том І).

Рішенням Луцької міської ради від 29.04.2004 року, з 1 травня 2004 року Книжковому пасажу надано статус ринку.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи №0302 від 18.09.2006р. встановлено, що будівля книжкового пасажу загальною площею 144 кв.м. становить єдиний торгівельний комплекс; вартість будівництва книжкового пасажу з врахуванням вартості використаних будівельних матеріалів станом на 01.04.2004р. складає 396 920грн., вартість книжкового пасажу з врахуванням вартості будівельних матеріалів станом на 01.04.2004р. становить 498822грн., 1/15 частка від загальної площі приміщень "Книжкового пасажу" складає 9,60кв.м., відповідно 2/15 частки становить 19,20кв.м. (а.с .50-52, том І).

На підставі рішення господарського суду Волинської області від 17.10.2007р., мирової угоди від 22.10.2007р., затвердженої ухвалою господарського суду Волинської області від 23.10.2007р. у справі №1/34/35/36/37-52 (а.с.2-4,7 том V), комунальним підприємством "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" було зареєстроване право власності на нерухоме майно за підприємцями ОСОБА_2 (приміщення №6 Книжкового пасажу), ОСОБА_3 (приміщення №6 Книжкового пасажу), ОСОБА_4 (приміщення №7 Книжкового пасажу), ОСОБА_5 (приміщення №8 Книжкового пасажу) –а.с.48-49, том VІ.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.10.2008р. рішення від 17.10.2007р. та ухвалу господарського суду Волинської області від 23.10.2007р. у справі №1/34/35/36/37-52 скасовано, а справу передано на новий розгляд.

Господарським судом Волинської області присвоєно даній справі №2/31-91, призначено справу до розгляду. Оскаржуваним рішенням господарського суду Волинської області від 04.08.2010 року у справі №2/31-91 позов задоволено частково, зокрема, визнано за позивачами право власності на частину спільної часткової власності приміщення Книжкового пасажу, що знаходиться в м. Луцьку по вул. Л. Українки, 35а; виділено в натурі позивачам у власність відповідні об'єкти нерухомого майна; залишено у спільному користуванні позивачів приміщення загального користування № 10 площею 1,1 кв. м., № 11 площею 1, 3 кв. м., що знаходяться в м. Луцьку по вул. Л. Українки, 35а; в позові в частині залишення в спільному користуванні адміністративного приміщення № 9 площею 8,8 кв. м., що знаходиться в м. Луцьку по вул. Л. Українки, 35а,- відмовлено.

Судова колегія, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:

Відповідно до ч.2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв"язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права власності.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності, зокрема, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Згідно ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на підставі рішення Луцької міської ради №20/8 від 29.03.2002 року, договору оренди земельної ділянки від 22.04.2002р, рішення Луцької міської ради №183 від 21.05.2002р., було укладено з позивачами договори інвестування будівництва книжкового пасажу. На момент розгляду справи дані договори у встановленому законом порядку не були визнані недійсними та не є розірваними (докази протилежного в матеріалах справи відсутні).

Згідно акту від 12.03.2004р. державної технічної комісії, книжковий пасаж на вул.Л.Українки, 35а прийнято в експлуатацію (а.с.39-40, том І).

За наявності в матеріалах справи доказів виконання позивачами умов договорів інвестування в частині внесення забудовнику коштів у розмірах, передбачених договорами інвестування та за наявності висновку судової будівельно-технічної експертизи №0302 від 18.09.2006р., згідно якого, на підставі встановлення загальної вартості приміщення площею 144кв.м., обчислено вартість одного квадратного метра книжкового пасажу, судом правомірно задоволено позов в частині визнання за позивачами права спільної часткової власності на приміщення магазинів книжкового пасажу та виділення даних приміщень в натурі позивачам.

Також судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, яким залишено у спільному користуванні коридор (приміщення №10 площею 1,1кв.м.) та вбиральню (приміщення №11 площею 1,3кв.м.), оскільки такі приміщення згідно технічного паспорта Волинського ОБТІ від 03.02.2004р. мають статус допоміжних приміщень та служать для обслуговування основних торгових приміщень.

Що стосується адміністративного приміщення, позначеного №9, площею 8,8кв.м., то судова колегія зазначає наступне:

Відповідно до ч.1 ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Луцької міської ради №20/8 від 29.03.2002 року "Про надання земельної ділянки на умовах оренди підприємцю ОСОБА_15 для влаштування та обслуговування книжкового пасажу по вул. Л.Українки", 22.04.2002р. між Луцькою міською радою та ПП ОСОБА_15 було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого Луцька міська рада надала ОСОБА_15 в довгострокове користування на умовах оренди строком на 25 років земельну ділянку площею 525 кв.м. згідно з планом землекористування, що є невід’ємною частиною цього договору (а.с. 22, том І). Відтак, підприємець ОСОБА_15 є користувачем даної земельної ділянки та сплачує плату за оренду даної земельної ділянки, на якій розміщено приміщення книжкового пасажу.

Згідно експлікації приміщень книжкового пасажу №35 літер А-1 технічного паспорта, виготовленого БТІ 03.02.2004 року, адмінприміщення площею 8,8 кв.м. під №9 до допоміжних приміщень не відноситься. Відповідно до ДБН В.2.2-23:2009 Будинки і споруди. Підприємства торгівлі, адміністративні приміщення відносяться до службових приміщень.

Рішенням Луцької міської ради від 29.04.2004 року з 1 травня 2004 року Книжковому пасажу надано статус ринку Книжкового пасажу та зобов"язано підприємця ОСОБА_15 забезпечити своєчасне справляння ринкового збору на території книжкового пасажу. Дозволами на розміщення об"єкта торгівлі до 2027року та паспортом ринку, які видані на ім"я відповідача підтверджено факт надання ОСОБА_15Є статусу адміністратора (директора) книжкового пасажу.

Окрім того, як стверджує відповідач, в адмінприміщенні знаходяться електролічильник, рубильник, пульти пожежної та охоронної сигналізації, за які згідно договорів з відповідними службами несе відповідальність особисто ОСОБА_17, а також інша документація по ринку, тому доступ до даного кабінету стороннім особам повинен бути заборонений.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірне адміністративне приміщення призначене для розміщення в ньому адміністрації книжкового пасажу, відтак, не може бути передано у спільне користування позивачам.

Окрім того, судова колегія зазначає, що договорами на інвестування будівництва книжкового пасажу передбачено передачу у власність позивачам 1/15 частини приміщення, з приводу чого і прийнято оскаржуване рішення. Обов"язку забудовника (відповідача) передавати у спільне користування адмінприміщення договорами не визначено.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З врахуванням викладеного, судова колегія зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийнято за відповідністю висновків суду матеріалам та обставинам справи, з правильним застосуванням норм матеріального права.

Враховуючи вище наведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –

Рішення господарського суду Волинської області від 04.08.2010р. у справі №2/31-91 залишити без змін, а спільну апеляційну скаргу - без задоволення.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.