13/29-09 Про стягнення заборгованості за відмову укласти основний договір суборенди торгових приміщень у торгівельному центрі - 14.10.2010 Прийняття

( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs13867308) ) ( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs8211260) ) ( Додатково див. рішення господарського суду Вінницької області (rs6511411) ) ( Додатково див. рішення господарського суду Вінницької області (rs10793433) )

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді

при секретарі,

за участю представників сторін:

від позивача: підприємець ОСОБА_1

від відповідача: Ткачук О.В., довіреність №100 від 19.07.2010р.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Магігранд"

на рішення господарського суду Вінницької області

від "11" серпня 2010 р. у справі № 13/29-09 (суддя Банасько О.О.)

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Вінниця

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магігранд", м. Вінниця

про стягнення 45176,00 грн.

з перервою у судовому засіданні з 05.10.2010р. по 14.10.2010р., відповідно до

ст. 77 ГПК України

В червні 2009 року суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Вінницької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Магігранд" про стягнення 45176,0 грн., з яких 40400,0 грн. боргу та 4776,0 грн. пені.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 29.10.2009 року в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2010 року рішення господарського суду Вінницької області від 29.10.2009 року у даній справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 11.08.2010р. (офорлено і підписано відповідно до вимог ст. 84 ГПК України - 16.08.2010р.) у справі №13/29-09 позов Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магігранд" про стягнення 45176,00грн. задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магігранд" на користь Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 - 40400,00грн., сплачених на підставі попереднього договору №002 ПС/08 від 05.09.2008 року, 404,00грн. державного мита, 279,46грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Магігранд" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення місцевим господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, зокрема, вказуючи наступне:

- справу розглянуто без участі відповідача, оскільки про дату та час розгляд справи відповідач не був повідомлений, телефонограма до ТОВ "Магігранд" не надходила;

- у зв'язку з неналежним повідомленням про дату та час розгляду справи відповідач був позбавлений можливості брати участі у засіданнях суду та подавати докази;

- визначаючи правову природну грошових коштів, які були сплачені позивачем рішення суду містить двозначний висновок, що такі кошти є попередньою оплатою, про те такі відносини регулюються главою 54 Цивільного кодексу України (435-15) або завдатком - правовідносини слід регулювати за статтею 570 Цивільного кодексу України;

- безпідставним є висновок місцевого господарського суду щодо того, що саме з вини відповідача не був укладений основний договір, оскільки ґрунтується на однобокому тлумаченні умов попереднього договору;

- господарським судом не взято до уваги той факт, що попереднім договором було передбачено ряд умов, за умови дотримання яких укладення основного договору було можливим та договір містить зобов'язання позивача підписати акт прийому-передачі приміщення для проведення ремонтних робіт та провести виконання ремонтних робіт до підписання основного договору;

- зазначивши у своєму рішення, що факт виконання позивачем взятих на себе зобов'язань є доведеним, суд першої інстанції не врахував вимоги пунктів 3.2,3.3,3.4 попереднього договору;

- суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не було дотримано умови пункту 3.5 попереднього договору щодо завчасного повідомлення позивача про готовність передати об'єкт суборенди для проведення опоряджувальних робіт у визначений договором строк та в матеріалах справи відсутні вищезазначені докази. Проте, докази надсилання повідомлення з пропозицією прийняти приміщення наявні;

- суд не повно дослідив усі обставини справи, позбавив відповідача його прав як сторони у господарському процесі та діяв упереджено та суб'єктивно, трактуючи умови договору на користь позивача.

28.09.2010р. до Житомирського апеляційного господарського суду від Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначив, що відповідач двічі не з'являвся в судове засідання суду першої інстанції. Вказав, що журнал реєстрації вихідної кореспонденції не може підтверджувати достовірність викладених в ньому фактів. На думку позивача, кошти, проплачені квитанцією №141315 від 19.09.2008р., є завдатком.

В засіданні суду представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати та прийняти новий судовий акт, яким в позові відмовити. Вказала, що рішення суду першої інстанції містить безпідставний висновок щодо того, що саме з вини відповідача не був укладений основний договір. Пояснила, що суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не було дотримано пункту 3.5 попереднього договору щодо завчасного повідомлення позивача про готовність передати об'єкт суборенди для проведення опоряджувальних робіт у визначений договором строк та в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження цьому. Проте, докази надсилання повідомлення з пропозицією прийняти приміщення наявні. Вважає, що правова природа цих грошей являється завдатком.

Позивач в судовому засіданні заперечила проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення. Зазначила, що згідно п.3.14 попереднього договору було передбачено внесення грошового зобов'язання, а саме на протязі 10 днів з моменту підписання акту прийому-передачі приміщення для проведення опоряджувальних робіт. Позивач згідно квитанції від 19.09.2008р. перерахував відповідачеві 40 400,00грн., зазначивши вказані кошти як проплату за перший та останній місяць оренди згідно попереднього договору від 05.09.2008р. Вказала, що неможливо було 15.09.2008р. розпочинати опоряджувальні роботи у зв'язку з тим, що ТСК "Магігранд" було введено в експлуатацію 30.12.2008р., про що свідчить копія акту Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши в повному обсязі законність та обґрунтованість оскаржуваного судового акту, судова колегія враховує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.09.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Магігранд" (відповідач, сторона 1) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (позивач, сторона 2) укладено попередній договір №002 ПС/08 (далі - попередній договір), за умовами якого сторони зобов'язались не пізніше ніж через три календарних дні до дати відкриття Торговельно-сервісного комплексу, що будується за адресою: м.Вінниця, проспект Юності, 43А, укласти основний договір в порядку та на умовах, що визначені цим договором та додатками №1, № 2, № 3 до нього.

Пунктом 2.2 попереднього договору сторони встановили, що дата відкриття Торговельно-сервісного комплексу - офіційна дата початку роботи "Торговельно-сервісного комплексу Магігранд".

В п.2.7 попереднього договору сторони погодили, що орієнтовна дата відкриття Торговельно-сервісного комплексу - 15.10.2008 року.

В п.3.1 попереднього договору визначено, що на момент укладання цього договору Торгівельно-сервісний комплекс в цілому та на об'єкті суборенди зокрема відсутні в натурі, тому сторони визнають, що укладання основного договору є можливим після завершення будівництва Торговельно-сервісного комплексу та об'єкту суборенди, прийняття в експлуатацію та отримання витягу з Реєстру прав власності стороною 1, в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Згідно з п.п.3.2, 3.3 попереднього договору сторона 2 зобов'язується провести необхідні опоряджувальні роботи в об'єкті суборенди до укладання сторонами основного договору з понесенням витрат, пов'язаних з проведенням опоряджувальних робіт.

Як встановлено п.3.4 попереднього договору, строк виконання опоряджувальних робіт стороною 2 не може бути довшим, ніж 60 календарних днів, та останній день опоряджувальних робіт не може бути пізніше, ніж за 5 календарних днів до дати відкриття Торговельно-сервісного комплексу.

Передача об'єкту суборенди для виконання опоряджувальних робіт оформляється актом прийому-передачі приміщення для проведення опоряджувальних робіт, що складається у двох примірниках та підписується повноважними представниками обох сторін. Сторона 1 повідомляє завчасно сторону 2 про свою готовність передати об'єкт суборенди для опоряджувальних робіт (п.3.5 попереднього договору).

Згідно з п.3.7 попереднього договору на протязі 3-х календарних днів з дня підписання акту приймання-передачі приміщення для проведення опоряджувальних робіт сторона 2 повинна погодити зі стороною 1 усі процеси, пов'язані із проведенням опоряджувальних робіт. Сторона 2 розпочинає проведення опоряджувальних робіт за умови отримання письмового погодження сторони 1.

Пунктом 3.9 попереднього договору визначено, якщо сторона 2 не розпочинає проведення опоряджувальних робіт на протязі 5 календарних днів з дня підписання акту приймання-передачі приміщення для проведення опоряджувальних робіт, або у ході виконання опоряджувальних робіт виникає сумнів, що опоряджувальні роботи будуть завершені до дати відкриття Торговельно-сервісного комплексу, або якість проведених на будь-якому етапі опоряджувальних робіт не відповідає очікуванням сторони 1 або сторона 2 не виконує вимоги пунктів 3.10, 3.14 цього договору, сторона 1 направляє стороні 2 письмову вимогу закінчити опоряджувальні роботи до певної дати, вказаної у вимозі. У разі невиконання вимоги сторони 1 стороною 2 попередній договір може бути розірваний достроково за ініціативою сторони 1. При цьому договір є розірваним з дати закінчення строку опоряджувальних робіт, вказаної у вимозі.

У п.3.14 попереднього договору сторони встановили, що на підтвердження свого зобов'язання за попереднім договором, сторона 2 (позивач) на протязі 10 робочих днів з моменту підписання акту прийому-передачі приміщення для проведення опоряджувальних робіт, перераховує на поточний рахунок сторони 1 (відповідач) гарантійний платіж в сумі 40400,00 грн., що на дату підписання попереднього договору еквівалентно 8347,00 дол. США. Гарантійний платіж є попередньою оплатою орендних платежів за основним договором та при укладенні сторонами основного договору будуть зараховані в рахунок орендної плати за користування орендної плати за користування об'єктом суборенди за перший та останні місяці суборенди.

Згідно з п.4.1 попереднього договору сторона 1 зобов'язується укласти основний договір у строк, визначений попереднім договором та на умовах, визначених додатками до попереднього договору.

В п.4.2 попереднього договору вказано, що сторона 2 зобов'язується укласти основний договір у строк, визначений попереднім договором та на умовах, визначених додатками до попереднього договору.

Як передбачено п.п.4.4, 5.3 попереднього договору, сторона 1 має право розірвати попередній договір достроково у випадку невиконання стороною 2 вимог, визначених п.4.3 цього договору, де вказано про обов'язок сторони 2 виконати умови п.п.3.2-3.14.

Відповідно до п.п.5.1, 5.2 попереднього договору він набирає чинності з моменту досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов та підписання уповноваженими представниками сторін цього договору та усіх додатків до нього і діє до моменту підписання основного договору та усіх додатків до нього за умови виконання сторонами умов попереднього договору з додатками до нього, або до моменту закінчення строку опоряджувальних робіт, вказаного у вимозі сторони 1.

Пунктом 6.4 попереднього договору визначено, що у випадку не підписання основного договору з вини підприємця ОСОБА_1, гарантійний платіж залишається у розпорядженні ТОВ "Магігранд".

В червні 2009 року суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магігранд" про стягнення 45176,00 грн., що включає в себе 40400,00 грн. гарантійного платежу, що був сплачений позивачем на рахунок відповідача згідно до попереднього договору №002ПС/08 від 05.09.2008р. і пені в розмірі 4776,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на укладення між сторонами попереднього договору №002ПС/08 від 05.09.2008р., відповідно до умов якого підприємець ОСОБА_1 перерахувала на поточний рахунок відповідача гарантійний платіж в розмірі 40400,00 грн. При цьому акт-прийому передачі приміщення для проведення опоряджувальних робіт сторонами підписаний не був.

В зв'язку з тим, що станом на 04.02.2009р. основний договір сторонами укладений не був, а також істотною зміною обставин у позивача, ним було направлено відповідачу пропозицію про розірвання попереднього договору №002ПС від 05.09.2008р. Проте відповідачем була направлена відповідь про незгоду розірвання попереднього договору, укладеного між сторонами та відмову повернення гарантійного платежу. Вказана обставина стала підставою для звернення позивачем до суду (а.с.2-5, т.1).

Із відзиву відповідача на позовну заяву вбачається, що на думку ТОВ "Магігранд" основний договір не був укладений з вини позивача, у зв'язку з чим відповідач залишив гарантійний платіж (завдаток) у розмірі 45176,00 грн. у своєму розпорядженні (а.с.55-57, т.1).

В судовому засіданні 11.08.2010р. представником позивача було подано клопотання про відмову від стягнення пені у розмірі 4776,00 грн. (а.с.20, т.2), яке на підставі ст. 22 ГПК України прийнято судом до розгляду.

За результатами розгляду справи оскаржуваним рішенням господарського суду Вінницької області позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача - 40400,00грн., сплачених на підставі попереднього договору №002 ПС/08 від 05.09.2008 року, 404,00грн. державного мита, 279,46грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Провадження у справі в частині стягнення пені припинено на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 40400,00 грн. боргу, суд першої інстанції виходив з того, що основний договір суборенди не було укладено з вини відповідача, оскільки в матеріалах справи відсутні докази виконання останнім своїх договірних зобов'язань.

Колегія суддів Житомирського апеляційного господарського суду, переглядаючи справу, відмічає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на виконання умов попереднього договору було направлено позивачу 10.09.2008 року лист за вих. №5, в якому відповідач повідомив позивача про готовність передати частину нежитлового приміщення, що є об'єктом суборенди за попереднім договором №002ПС від 05.09.2008р., укладеним між сторонами, для проведення опоряджувальних робіт (а.с.93, т.1).

Згідно із квитанцією №141315 від 17.09.2008 року позивачем було перераховано відповідачу 40400,00 грн. При цьому в графі "Призначення платежу" в квитанції зазначено: проплата за перший та останній місяць оренди згідно попереднього договору (а.с.35, т.1).

Заперечення позивача щодо неотримання зазначеного листа спростовуються діями позивача, які свідчать про намір останнього укласти основний договір, а саме: сплатою 17.09.2008р. коштів на рахунок відповідача в сумі 40400,00 грн., як гарантійного платежу, передбаченого п.3.14. попереднього договору.

Позивач в своїх твердженням посилається на те, що попереднім договором було погоджено дату відкриття, а саме 15.10.2008 року, однак умови попереднього договору передбачали 15.10.2008р. як лише орієнтовну дату відкриття Торгівельно-сервісного комплексу.

Орієнтовна дата відкриття не може вважатися остаточним визначенням дати відкриття, в попередньому договорі встановлено, що датою відкриття є офіційна дата початку роботи Торгівельно-сервісного комплексу "Магігранд", тобто кінцевий строк укладення основного договору обраховується у зв'язку з настанням цієї події.

Цією обставиною спростовуються твердження позивача про те, що підприємцю ОСОБА_1 було невідомо про дату відкриття Торгівельно-сервісного комплексу "Магігранд".

Умовами попереднього договору було встановлено, що позивач в односторонньому порядку не має права розірвати даний договір, лише у випадку якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін) встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення, проте відповідачем було виконано свої зобов'язання, а саме направлено позивачу зазначену пропозицію, однак, яка в частині підписання акту позивачем була проігнорована.

Матеріалами справи підтверджується те, що акт від 02.12.2008 року державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта - Торгово-сервісного центу по пр.Юності,43А у м.Вінниці було затверджено рішенням виконкому Вінницької міської ради № 3279 від 30.12.2008 року (а.с.58-59, т.1).

Свідоцтво № 1114 про право власності на Торгово-сервісний комплекс площею 13096,4 кв.м. по пр.Юності, 43А у м.Вінниці було видане 27.01.2009 року Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "Юність" (а.с.60, т.1). Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ССО №511785 отримано власником 28.01.2009р.

Торговельно-сервісний комплекс відкритий 14.02.2009 року, після введення його в експлуатацію та отримання відповідних правовстановлюючих документів, у відповідності з положенням п.3.1 попереднього договору, таким чином, умови договору щодо дати його відкриття не змінювались.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Проте, в порушення умов попереднього договору, позивачем було направлено відповідачу пропозицію від 04.02.2009 року про розірвання попереднього договору та повернення йому гарантійного платежу, в зв'язку з істотною зміною обставин для позивача, що не передбачено договором (а.с.56, т.1).

Враховуючи, що Торговельно-сервісний центр було відкрито лише 14.02.2009 року, урахуванням укладеного між сторонами попереднього договору №002 ПС/08 від 05.09.2008р., основний договір суборенди приміщення мав бути укладеним ними не пізніше ніж три календарні дні до дати відкриття Торговельно-сервісного комплексу, тобто, не пізніше 10.02.2009р.

Оскільки до 10.02.2009р. такий договір сторони не уклали з вини позивача, слід вважати, що з цієї дати попередній договір припинив свою дію.

Відповідно до п.6.4. попереднього договору у випадку не підписання основного договору з вини сторони 2 - підприємця ОСОБА_1 гарантійний платіж залишається у розпорядженні сторони 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Магігранд".

Розглядаючи питання про обґрунтованість прийнятого 11.08.2010р. господарським судом Вінницької області рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду, враховує наступне.

Спірні правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі укладеного між ними попереднього договору №002ПС/08 від 05.089.2008 року. Умови договору та відповідальність позивача обумовлена сторонами в момент укладення договору та ними погоджена.

Згідно з ч.1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Відповідно до ч.1 ст. 182 Господарського кодексу України за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення (ч.3 ст. 635 ЦК України).

Аналогічну нормі містить ст. 182 ГК України, в ч.4 якої зазначено, що зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

В матеріалах справи відсутні докази не укладення сторонами основного договору суборенди приміщення з вини відповідача.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач відмовився від виконання свого договірного зобов'язання, а саме: не вчинив дій щодо підписання акту прийому-передачі приміщення для проведення опоряджувальних робіт, направив відповідачу пропозицію про розірвання попереднього договору та повернення йому гарантійного платежу 04.02.2009р., тобто на час, коли строк для укладення основного договору ще не сплив і можливість його укладення не була втрачена сторонами. До того ж, у відповідності до положень ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладення договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. За відсутності згоди сторін застосовуються правила ч.2 цієї статті Кодексу щодо розірвання або зміни договору в судовому порядку.

Частина 1 ст. 570 ЦК України визначає, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Оскільки п.3.14 попереднього договору сторони визначили, що кошти в сумі 40400,00 грн. є попередньою оплатою орендних платежів, тобто, сумою, яку позивач сплачує у забезпечення виконання своїх зобов'язань за основним договором суборенди, який мав бути укладений в майбутньому, суд апеляційної інстанції вважає даний гарантійний платіж завдатком.

Відповідно до ч.1 ст. 571 ЦК України якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора; якщо ж порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

Оскільки попередній договір №002 ПС/08 від 05.09.2008р. припинив свою дію, і, разом з тим, матеріали справи дають підстави для висновку про не укладення основного договору з вини самого позивача, судова колегія вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Крім цього, слід зазначити, що враховуючи прийняту судом відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення пені у відповідності до ст. 22 ГПК України, суд першої інстанції правомірно припинив провадження в цій частині на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга ТОВ "Магігранд" підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог слід скасувати.