Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Кузь В.Л. /головуючий/, Юркевич М.В., Мурська Х.В., розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Сарненський комбінат хлібопродуктів"(м. Сарни)

на рішення Господарського суду Рівненської області

від 14.04.2010р. у справі № 17/153

за первісним позовом Державного комітету України з державного матеріального резерву (м. Київ)

до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Сарненський комбінат хлібопродуктів"(м. Сарни)

про зобов’язання виконати наряд та про сплату штрафних санкцій в сумі 174949,42 грн

за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства "Сарненський комбінат хлібопродуктів"(м. Сарни)

до Державного комітету України з державного матеріального резерву (м. Київ)

про стягнення заборгованості, інфляційних та річних в сумі 45458,01 грн

за участю представників за первісним позовом :

від позивача : не з’явився;

від відповідача : Грабовський В.А.;

З правами та обов’язками, передбаченими ст. 22 ГПК України, представник відповідача за первісним ознайомлені.

Рішенням від 14.04.2010р. у справі № 17/153 Господарського суду Рівненської області (суддя Петухов М.Г.) частково задоволено первісний позов Державного комітету України з державного матеріального резерву (м. Київ) до Відкритого акціонерного товариства "Сарненський комбінат хлібопродуктів"(м. Сарни) про зобов’язання виконати наряд та про сплату штрафних санкцій в сумі 174949,42 грн та зобов’язано відповідача за первісним позовом виконати наряд Державного комітету України з державного матеріального резерву №0,64/473 від 28.07.09 в частині передачі Державному підприємству "Радивилівський комбінат хлібопродуктів"зерна жита групи А в кількості 37,665 тонн, стягнуто на користь позивача 161973,10 грн штрафу та 3183,99 грн пені. В задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовлено. Також оскаржуваним рішенням частково задоволено зустрічний позов Відкритого акціонерного товариства "Сарненський комбінат хлібопродуктів"(м. Сарни) до Державного комітету України з державного матеріального резерву (м. Київ) та стягнуто з Державного комітету з державного матеріального резерву на користь ВАТ "Сарненський комбінат хлібопродуктів"6706,40 грн інфляційних та 3% річних на суму 1103,74 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Відкритим акціонерним товариством "Сарненський комбінат хлібопродуктів"(м. Сарни) подано апеляційну скаргу, у якій скаржник просить рішення Господарського суду Рівненської області скасувати, посилаючись на наступне:

- Господарський суд Рівненської області зробив невірний висновок про правомірність нарахування штрафу, виходячи з кількості зерна жита групи А - 170,498 т, а не 152,123 т, оскільки саме стільки зерна зберігав ВАТ "Сарненський КХП"станом на 11.04.07;

- з 11.04.07 власником зерна жита гр. А, що зберігалося на складах ВАТ "Сарненський КХП"став ДП "Радивилівський КХП", а термін дії договору про відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву від 14.07.99 закінчився, інше.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника відповідача за первісним позовом, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області підлягає частковому скасуванню, з огляду на наступне:

Між сторонами було укладено договір по зберіганню зерна від 14.07.99.

Відповідно до рішення від 22.01.08 по справі №15/640 Господарського суду м. Києва (а.с. 37-40) встановлено, що даний договір припинив свою дію з видачею Державним комітетом України з державного матеріального резерву розпорядження – наряду від 11.04.07 №197/6-4 на відпуск Радивилівському КХП 180,607 тон жита групи А урожаю 1999 року.

Таким чином, як встановлено судом у справі №15/640, позивачем уже було поставлена вимога про передачу зерна зі зберігання і що договірні відносини по зберіганню припинились. Новий договір зберігання на наступний період не був укладений.

Разом з цим, Господарським судом м. Києва встановлено, що на зберіганні на час розгляду справи з врахуванням приймальних актів за ф. Р-16, актів розрахунків та актів зачистки зберігалось 170,498 тон зерна жита групи А.

Зазначені обставини не потребують повторного доказування на підставі норм ст. 35 ГПК України. Судом першої інстанції даний встановлений факт прийнятий до уваги. З його врахуванням та, зважаючи, що на час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем за первісним позовом було повернено 132,833 тони зерна, суд встановив неповернення 37,665 тон зерна жита групи А. Проте, провадження по витребуванню 132,833 тони зерна не було припинено.

Разом з тим, оскільки наряд від 11.04.07 №197/6-4 не був анульований, то, відповідно, його дія не припинилась і саме вимагати виконання цього наряду мав право позивач.

Позивачем не зазначено підстав видачі аналогічного наряду від 28.07.09 №0.64/473, а відповідно і обґрунтування правових наслідків його невиконання, зважаючи, що за рішенням Господарського суду м. Києва у справі №15/640 встановлено, що станом на січень 2008 року (дати прийняття зазначеного рішення) на зберіганні у Сарненського комбінату хлібопродуктів було 170,498 тони жита гр. А, а не 180,607 тон, яке зазначено в наряді.

При цьому, відповідно до норми п. 2.1 "Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву", затвердженого постановою КМ України від 08.10.97 №1129 (1129-97-п) , на яку посилається позивач у позовній заяві, ціни на матеріальні цінності, що закладаються та відпускаються з державного резерву, визначаються Держкомрезервом України, виходячи з оптових цін, що діють на час закладення або відпуску, кон’юнктури ринку, термінів зберігання, якості продукції, а в разі проведення конкурсу –за цінами конкурсу на поточну партію конкретної продукції. На необхідність застосування даної норми посилається і позивач, що підтверджено у відзиві на апеляційну скаргу.

Разом з цим, у поданій позивачем ціновій довідці №0,81/1084 від 28.09.09 зазначено, що згідно аналізу наявних джерел інформації щодо цінової політики надано рівень ринкових цін на 28.07.09 на жито гр. А ціною 950 грн за тону.

Тобто, зазначена ціна визначена з невідомих джерел інформації, без врахування термінів зберігання, якості продукції та відповідної кон’юнктури ринку на відповідне зерно. Таким чином, зазначена довідка не може визнаватись судом як належний доказ вартості одиниці зерна жита групи А і відповідно суд не може встановити обґрунтованості ціни позову.

Заперечення позивача за первісним позовом, надані у відзиві на апеляційну скаргу, не підтверджують факту дотримання вимог щодо підстав та порядку визначення ціни, які зазначені як в п. 21 п. 5 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву", затвердженого постановою КМ України від 08.10.97 №1129 (1129-97-п) і в Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , оскільки документально не підтверджено, що при складанні цінової довідки від 28.07.09 були враховані усі вимоги щодо визначення ринкової ціни.

З аналізу норм, викладених в ст. ст. 14 та 15 Закону України "Про державний матеріальний резерв"можна зробити висновок, що стягнення фінансових санкцій можливе лише за рішенням Держкомрезерву України. Таке рішення позивачем за первісним позовом не приймалось, й відповідно, відповідачу не направлялось, що унеможливило оскарження його відповідачем у встановленому порядку.

Відповідач за первісним позовом навів аргументи щодо того, що товаро - матеріальні цінності –жито гр. А до березня 2010 року не відвантажувались на Радивилівський КХП у зв’язку з тим, що відповідачем реалізовувалось право притримання згідно з нормою ст. 594 ЦК України, відповідно до якої кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

Тобто, при розгляді справи склалась ситуація, при якій Держкомрезерв України, маючи невиконані зобов’язання перед ВАТ "Сарненський КХП"та використовуючи свій законодавчо визначений статус, зберігав зерно жита, при цьому не відшкодовуючи ані витрати по його зберіганню, ані інші витрати, пов’язані з забезпеченням якості зерна, що зберігається. Тому ВАТ "Сарненський КХП"повідомив Держкомрезерв про притримання цінностей матеріального резерву до моменту відшкодування відповідачу витрат на їх зберігання.

При цьому, Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що, як вірно вказано скаржником у додаткових поясненнях до апеляційної скарги, діючий Цивільний кодекс України (435-15) не містить у собі положень, що передбачали б неможливість поширення на спірні правовідносини між сторонами його норм. Закон України "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР) також не містить у собі застережень щодо неможливості застосування до правовідносин, що виникли між сторонами у даній справі, положень ЦК України (435-15) щодо можливості притримання речі однією стороною у разі невиконання зустрічного зобов’язання іншою стороною.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача штрафних санкцій є безпідставними, оскільки останнім фактично вживалися заходи забезпечення виконання зобов’язання, передбачені ст. ст. 538, 594 ЦК України, а саме затримано виконання зобов’язання щодо повернення поклажодавцю переданого на зберігання майна.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 80, 99, 101, 103- 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –

1. Апеляційну скаргу задоволити.

2. Рішення від 14.04.2010р. у справі № 17/153 Господарського суду Рівненської області скасувати в частині зобов’язання відповідача за первісним позовом виконати наряд Державного комітету України з державного матеріального резерву №0,64/473 від 28.07.09 в частині передачі Державному підприємству "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" зерна жита групи А в кількості 37,665 тонн та стягнення на користь позивача 161973,10 грн штрафу та 3183,99 грн пені. Прийняти в цій частині нове рішення: В задоволенні позову - відмовити.

В частині позовних вимог про передачу 132,833 тони зерна групи А –провадження у справі припинити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Судові витрати розподілити пропорційно розміру задоволених вимог.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.