4/49-42 Про стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування річчю за час прострочення - 06.10.2010 Прийняття

Рішенням господарського суду Волинської області від 29.06.2010 р. у справі № 4/49-42 (суддя Слободян П.Р.) задоволено позов ПФ "Скорпіон-Сервіс", м. Луцьк, стягнуто з СПД-ФО ОСОБА_2, м.Луцьк на користь позивача 28140 грн. неустойки, 281,40 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також 2814 грн. в повернення витрат по оплаті послуг адвоката.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України встановлено неустойку у розмірі подвійної орендної плати за користування річчю за час прострочення. Оскільки договір про надання в користування торгової площі укладений 1.06.2008р. між ПФ "Скорпіон-Сервіс"та СПД ФО ОСОБА_2 припинив свою дію в листопаді 2008р., внаслідок односторонньої відмови орендодавця, яка встановлена пунктом 6.2 договору, то у відповідача виник обов"язок по поверненню наймодавцеві об"єкту оренди. За невиконання відповідачем зобов"язаннь по поверненню торгової площі, стягнення з нього неустойки за період користування у розмірі подвійної орендної плати відповідає вимогам ч.2 ст. 785 ЦК України.

У своїй апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення суду скасувати та припинити провадження у справі у зв"язку із відсутністю предмету спору через відсутність господарських відносин оренди, посилаючись на те, що відповідач являється власником магазину №67, зобов’язання про сплаті неустойки у нього не виникло. Крім цього, на думку апелянта, судом порушено норми матеріального права: ст.ст. 256- 268 ЦК України та ч.6 ст. 232 ГК України та процесуального права: ч.5 ст. 20 ГПК України. Окрім наведеного, апелянт, як на підставу скасування рішення господарського суду, покликається на ряд норм матеріальонго права, які на його думку господарський суд при вирішенні спору повинен був застосувати.

Позивачем на вимогу ухвали суду обґрунтованого відзиву на апеляційну скаргу суду не направлено.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 08.09.10р. участь представників сторін визначена, як необов"язкова.

Розгляд апеляційної скарги за клопотанням відповідача відкладено на 6.10.2010р.

Відповідачем 6.10.2010р. через канцелярію суду подано письмове клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу.

У зв"язку з неявкою в судове засідання 6.10.2010р. представників сторін, відповідно до ч.8 ст. 811 ГПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заявлений 6.10.2010р. відповідачем відвід колегії суддів в складі: головуючого судді Кордюк Г.Т. та суддів: Давид Л.Л. та Мурської Х.В.. який поданий через канцелярію суду, відхилено.

Розпорядженням голови суду від 6.10.2010р. проведено зміни щодо складу колегії суддів.

Враховуючи те, що учасники судового процесу про дату, час та місце судового засідання по розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, судова колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення господарського суду Волинської області за наявними у справі матеріалами без представників сторін, що не є перешкодою за наведених обставин.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ) встановлено, що апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи, що ч.2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду, а також, беручи до уваги положення ст. 101 Господарського процесуального кодексу України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів вважає, що неподання позивачем письмового відзиву на апеляційну скаргу та нез'явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджають розглядові апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу та дослідивши матеріали справи, судова колегія повністю підтримує правову позицію суду першої інстанції в повному обсязі з наступних підстав:

Матеріалами даної справи встановлено, що 1 червня 2008 року між позивачем - ПФ "Скорпіон-Сервіс" та відповідачем - підприємцем ОСОБА_2 укладено угоду надання в користування торгових площ.

Відповідно до 1.1, 1.2 договору, відповідач прийняв в платне строкове користування торгову площу 17,5 м на торговому ряду пішохідно-торгової зони ринку ПФ "Скорпіон-сервіс" між вул. Кравчука та вул. Карпенка Карого, місце № 67, для встановлення тимчасової споруди і здійснення торгівельної діяльності з метою зберігання та продажу промислового товару. Передача площі здійснена до її підписання, що засвідчено підписами сторін під цією угодою (п.1.2 угоди).

Пунктами 6.1, 6.2 договору передбачено, що угода вступає в дію з 01.06.2008р. та укладається до 31.12.2008р. Кожна із сторін може відмовитись від угоди в будь-який час, письмово попередивши другу сторону за один місяць.

Позивач наказом № 15 від 03.10.2008р. "Про відмову від угод надання в користування торгових площ", повторним повідомленням (роз'яснення) № 164 від 19.11.2008р., вручення якого відповідачу підтверджується актом про вручення повідомлення від 20.11.2008р., повідомив відповідача про розірвання з 15.11.2008 року у зв'язку з виробничою необхідністю угоди про надання в користування торгових площ на підставі п. 6.2 цієї угоди шляхом відмови від неї, просив протягом одного місяця вивезти товарно-матеріальні цінності та звільнити торгову площу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Рішенням господарського суду Волинської області від 18.01.2010р. у справі №6/41-71 за позовом ПФ "Скорпіон-Сервіс", зобов"язано СПД ФО ОСОБА_2 звільнити на пішохідно-торговій зоні між вулицями Карпенка-Карого та Кравчука у м.Луцьку, в зв"язку з припиненням дії угоди від 1.06.2008р. та повернути ПФ "Скорпіон-Сервіс"торгівельну площу №67 розміром 17,5 кв.м.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2010р. рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно п. 3.16 угоди про надання в користування торгових площ від 01.06.2008 р., сторони погодили, що підприємець зобов’язаний повернути в належному стані площі, вказані в п. 1.1 цієї угоди, ПФ "Скорпіон-сервіс"протягом 2 днів після припинення дії договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Відповідно до п. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно п. 2.2 договору, встановлена плата за оренду торгової площі в розмірі 67 грн. за 1 кв. м., 1172,50 грн. в місяць.

Доказів виконання рішення суду у справі №6/41-71, тобто повернення об"єкту оренди позивачу, матеріали справи не містять, відповідачем таких доказів не подано.

Нарахована, згідно розрахунку позивача, неустойка в розмірі подвійної плати за користування річчю за період з 29.03.2009 р. по 29.03.2010 р., тобто за 1 рік, який передував зверненню з позовом до суду, становить 28140 грн. є обґрунтована і підставна, а тому місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку про задоволення позову

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними з огляду на викладене та документально необґрунтованими, а не застосування господарським судом конкретних норм матеріального права, які на переконання апелянта належали в даному випадку до застосування, не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.

Місцевим господарським судом вірно застосовано норми ЦК України (435-15) , які регулюють відносини найму (ст. 785 ЦК України) та ст. 230, 232 ГК України, які регулюють порядок нарахування штрафних санкцій та вірно встановлено, що оскільки законом (ст. 785 ЦК України), встановлено правило щодо сплати неустойки за весь час прострочення повернення предмету найму, то нарахування позивачем неустойки за один рік здійснено відповідно до вимог закону.

Невірне покликання місцевого господарського суду на те, що ст.ст. 215, 216 ЦК України регулюють строки позовної давності не призвело до прийняття невірного рішення в справі та належить виключити з мотивувальної частини рішення.

Крім того, суд звертає увагу апелянта на наступне.

Порядок організації та здійснення торгівлі на ринках регулюються Правилами торгівлі на ринках, затвердженими спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, МВС, ДПА, Держстандартом від 26.02.2002р. № 57/188/84/105 (z0288-02) , згідно п. 20 яких адміністрація ринку при наданні продавцям торгівельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду (про оренду торгівельних місць). Цими ж правилами (п. 13) визначено поняття "торгівельне місце" – це площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо.

В даному випадку, право користування торгівельною площею (місцем) припинилося у зв’язку з припиненням дії угоди від 01.06.2008р., відповідно звільнення торгівельної площі (місце), не позбавляє підприємця права власності на торгівельний павільйон (магазин).

Належне повідомлення відповідача про розгляд справи підтверджено матеріалами справи, зокрема, повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.30), заявлений позивачем 2.06.2010р. відвід судді Слободян П.Р. відхилено ухвалою голови господарського суду від 2.06.2010р. в порядку ст. 20 ГПК України. Повторно, заявлений 29.06.2010р. відвід судді Слободян П.Р. та голові суду Кравчук В.О., вірно місцевим господарським судом оцінено, як відверте зловживання відповідачем своїми правами, спрямованими на затягування судового процесу, про що зазначено в судовому рішенні, порушень місцевим господарським судом процесуальних норм, які б призвели до прийняття невірного рішення, апеляційна інстанція не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.