21/157/2 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 29.09.2010 Прийняття

Позов заявлено про стягнення заборгованості за кредитним договором № ВL6088 від 28.07.2008 року в сумі 90500,76 грн., яка складається з заборгованості по сумі кредиту в сумі 70665,99 грн., в тому числі, 5339,03 грн. простроченої заборгованості, заборгованості по сплаті відсотків в сумі 18458,80 грн. та підвищених відсотків в сумі 1375,97 грн.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 12.07.2010 року у справі №21/157/2 позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведений факт прострочення відповідачем своїх обов’язків по своєчасному поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування ним за кредитним договором № ВL6088 від 28.07.2008 року, з огляду на що, відповідно до положень вказаного договору, позивач має право вимагати дострокового повернення кредиту та сплати відсотків.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 12.08.2010 року у справі № 21/157/2 та повернути справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом були допущені порушення процесуального законодавства; що поновлюючи провадження у справі та призначаючи розгляд без врахування того, що Вищий господарський суд України в порушення ч. 4 ст. 111-16 Господарського процесуального кодексу України листом від 09.06.2010 року № 03.03-25/1007 подані відповідачем 12.02.2010 року та 09.03.2010 року касаційні скарги до Верхового суду України та матеріали справи № 21/157/2 повернув без розгляду до суду першої інстанції, не передавши їх до Верхового суду України для вирішення питання про прийняття касаційної скарги до розгляду, про що в судовому засіданні повідомлялося відповідачем, суд першої інстанції вийшов за межи повноважень, фактично сприяючи вказаним порушенням з боку Вищого господарського суду України.

Крім того, відповідач зазначив, що наданий позивачем розрахунок боргу не відповідає дійсності, оскільки значно перевищує існуючий борг відповідача, і що оскільки позивачем через 2 дні після підписання спірного договору без розпорядження відповідача здійснено списання коштів в сумі 2614,06 грн., сума кредиту становить не 75000 грн., а лише 72385,94 грн.

Ухвалою від 04.08.2010 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя – Пашкіна С.А., судді Моторний О. А., Кошіль В. В. апеляційну скаргу Приватного підприємства "Руфь" прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Розпорядженням Голови суду № 01–23/1/4 від 25.08.2010 року справу № 21/157/2 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Калатай Н.Ф., Синиці О. Ф.

Враховуючи про належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути її за відсутності представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача надав пояснення по суті спору, в яких проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а рішення суду – без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

28.07.2008 року позивач як Позичальник та відповідач як Банк уклали кредитний договір № ВL6088 (далі Договір), відповідно до умов якого позивач зобов’язується надати відповідачу кредитні кошти в сумі 75000 грн., а відповідач зобов’язується прийняти, належним чином використовувати і повернути їх позивачу та сплатити плату за кредит в порядку та на умовах, зазначених в Договорі.

Відповідно до п. 1.3.1 Договору за користування кредитними коштами у межах строку кредитування, визначеного Договором, встановлюється процентна ставка в розмірі 34,94 % річних.

Пунктом 1.2.2 Договору визначено, що відповідач зобов’язаний повернути кредит у повному обсязі в термін та розмірах, що встановлені Графіком погашення кредиту згідно Додатку № 1 до Договору, але в будь –якому випадку не пізніше 01 липня 2013 року.

Додатком № 1 до Договору (а.с. 13-14) сторонами погоджений графік погашення наданого за умовами Договору кредиту, а саме, визначні сума щомісячних платежів (тіло кредиту та відсотки за користування кредитом) та строк їх сплати.

На виконання умов Договору позивач відповідачу надав кредит в сумі 75000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не заперечується.

З матеріалів справи слідує, що відповідач свої обов’язки по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків за користування кредитом виконував несвоєчасно, а саме з січня 2009 року перестав перераховувати будь – які платежі за Договором.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За своєю правовою природою укладений сторонами Договір є кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Пунктом 6.1 Договору сторони встановили наступне:

- позивач, керуючись чинним законодавством України, зокрема, ст. 611 ЦК України, має право вимагати від відповідача дострокового повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплатити плату за кредит, змінивши при цьому терміни погашення та/або термін повернення кредиту, в тому числі і у разі порушення відповідачем термінів погашення будь –яких своїх грошових зобов’язань за Договором;

- дострокове погашення кредиту та плати за користування кредитом відбувається в наступному порядку:

- про встановлення дострокового терміну погашення суми заборгованості відповідача та/або терміну погашення кредиту за Договором відповідач повідомляється шляхом направлення йому позивачем поштою повідомлення за адресою відповідача, яка вказана у Договорі або за іншою адресою, яку відповідач письмово повідомив позивачу;

- у цьому випадку відповідач зобов’язується достроково виконати зобов’язання по погашенню суми заборгованості за Договором у встановлений заново термін в повному обсязі;

- у разі порушення відповідачем нового (дострокового) терміну повернення всієї наданої йому суми кредиту та/або сплати плати за кредит за Договором, вважається, що відповідач користується кредитом понад строк кредитування, встановлений Договором, при цьому, починаючи з наступного робочого дня, сума такого кредиту вважається простроченою сумою основного боргу, а сума плати за кредит – відповідно простроченими процентами та/або простроченими комісіями/винагородами.

Пунктом 1.3.2 Договору встановлено, що за користування кредитними коштами понад строк кредитування (або терміни погашення за Графіком погашення кредиту), встановлений Договором, процентна ставка встановлюється в розмірі 69,9 % річних (підвищена процентна ставка).

Відповідно до ч.1 ст. 173 ГК України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Письмовою вимогою № 1-09/338 від 19.03.2009 року (а.с. 31) позивач повідомив відповідача про те, що, враховуючи наявність у відповідач заборгованості по погашенню наданого за умовами Договору кредиту та сплаті відсотків, позивач вимагає достроково протягом 30 днів сплатити всю суму кредиту, а також проценти за користування кредитними коштами та штрафні санкції. Про факт отримання відповідачем вказаної вимоги свідчить напис директора відповідача Клименок І. О. на ній: "З текстом ознайомлена".

У встановлені вказаною вимогою строки відповідач всю суму кредиту, а також проценти за користування кредитними коштами позивачу не сплатив.

З огляду на досліджені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором в сумі 90500,76 грн., яка складається з заборгованості по сумі кредиту в сумі 70665,99 грн., в тому числі 5339,03 грн. простроченої заборгованості, заборгованості по сплаті відсотків в сумі 18458,80 грн. та підвищених відсотків в сумі 1375,97 грн., є законними і обґрунтованими.

Суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача в повному обсязі.

При цьому, посилання відповідача на те, що судом першої інстанції були допущені порушення процесуального законодавства, що наданий позивачем розрахунок боргу не відповідає дійсності, оскільки значно перевищує існуючий борг відповідача, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження зазначених обставин.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що сума кредиту становить не 75000 грн., а лише 72385,94 грн., оскільки позивачем через 2 дні після підписання спірного договору, 01.08.2008, без розпорядження відповідача здійснено списання коштів в сумі 2614,06 грн., колегією суддів до уваги також не приймаються, оскільки згідно п. 1.3.3 Договору зазначена сума є винагородою позивача як Банку за надання кредиту, сплаченою відповідачем як Позичальником шляхом договірного списання Банком коштів з поточного рахунку відповідача, здійснити що останній доручив Банку, прийнявши на себе при цьому зобов’язання забезпечити не пізніше дати фактичного надання кредиту наявність грошових коштів на поточному рахунку Позичальника у Банку у валюті та сумі, достатніх для сплати такої винагороди Банку.

Як слідує з умов Договору та змісту Додатку № 1 до нього (Графік погашення кредиту), списання позивачем зазначеної суми сторонами погоджене в строк до 01.08.2008 року.

Посилання відповідача на те, що поновлюючи провадження у справі та призначаючи розгляд без врахування того, що Вищий господарський суд України в порушення ч. 4 ст. 111-16 Господарського процесуального кодексу України листом від 09.06.2010 року № 03.03-25/1007 подані відповідачем 12.02.2010 року та 09.03.2010 року касаційні скарги до Верхового суду України та матеріали справи № 21/157/2 повернув без розгляду до суду першої інстанції, не передавши їх до Верхового суду України для вирішення питання про прийняття касаційної скарги до розгляду, суд першої інстанції вийшов за межи повноважень, фактично сприяючи вказаним порушенням з боку Вищого господарського суду України, до уваги колегією суддів не приймаються як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

З огляду на викладене вище, рішення господарського суду Чернігівської області від 12.07.2010 року у справі № 21/157/2 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.