Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Картере В.І.

суддів: Жекова В.І., Пироговського В.Т.

при секретарі судового засідання —Матієнко А.В.

за участю представників:

від ВАТ "Українське Дунайське пароплавство" –Машник К.В.,

від ПП "Трайтон Фьюелз Україна" –Пікузо В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Трайтон Фьюелз Україна"

на рішення Господарського суду Одеської області від 11.06.2010р.

по справі № 22/51-10-1765

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство"

до Приватного підприємства "Трайтон Фьюелз Україна"

про стягнення 115 503,37 грн.

В судовому засіданні з 07.09.2010р. по 28.09.2010. оголошувалась перерва.

Відкрите акціонерне товариство "Українське Дунайське пароплавство" (далі –ВАТ "УДП") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом, в якому з урахуванням уточнень від 14.05.2010р. (т.1, а.с.57) просило стягнути з Приватного підприємства (далі - ПП) "Трайтон Фьюелз Україна" основний борг за послуги по буксируванню барж у сумі 55 396,23 грн. інфляційні у сумі 20 973,11 грн., штрафні санкції у сумі 14 015,25 грн., 3% річних у сумі 3 735,65 грн. та 21 383,13 грн. збитків із-за курсової різниці, що в цілому становить суму у розмірі 115 503,37 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано із посиланням на часткове невиконання відповідачем умов письмової домовленості між сторонами щодо оплати вартості послуг по буксируванню барж УДП Т-212 та УДП Т-228.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.06.2010р. (суддя Торчинська Л.О.) позовні вимоги задоволено повністю.

ПП "Трайтон Фьюелз Україна" не погодилося із вказаним судовим рішенням та подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення місцевим господарським судом при його прийнятті норм матеріального права та неповне з’ясування усіх обставин справи, просить скасувати рішення місцевого господарського суду по даній справі та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ПП "Трайтон Фьюелз Україна" стверджує, що між ним та позивачем договірних відносин щодо буксирування барж УДП Т-212 та УДП Т-228 не виникало, так як електронні листи від 20.04.2007р. та від 19.05.2008р., на які посилається позивач в обґрунтування наявності письмової домовленості між ним та відповідачем щодо умов буксирування барж, не відповідають приписам ст. ст. 5, 6, 9, 11 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" та ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Також апелянт зазначає про те, що часткова оплата вартості буксирування барж у сумі 5 000,00 грн. була здійснена за дорученням іноземної юридичної особи "Energi UK CO" (TEUK), а тому посилання місцевого господарського суду, в даному випадку, на акт взаєморозрахунків між сторонами від 01.01.2008р., відповідач вважає хибним.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, а апеляційну скаргу ПП "Брайтон Фьюелз Україна" –без задоволення.

У відповідності до приписів ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників учасника судового процесу, присутніх у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених в ній фактичних обставин правильність застосування господарським судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

В матеріалах справи міститься договір №161 СМ від 28.03.2007р., укладений між ВАТ "Українське Дунайське пароплавство" (Судновласник) та Приватним підприємством "Трайтон Фьюелз Україна" (Фрахтувальник), згідно умов якого Фрахтувальник надає вантаж на перевезення флотом Судновласника, а Судновласник зобов’язується перевезти вантаж (дизельне пальне MGO, MDO, мастило в бочках) кількістю 15-20 тонн за рік в опціоні фрахтувальника за період квітень-грудень 2007р. (пп.1.1.-1.3).

Зазначений договір не містить умов щодо порядку оплати послуг по буксируванню барж УДП Т-212 та УДП-228 та вартості таких послуг.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги зазначив, що доказом укладення між сторонами даного спору договору буксирування у розумінні ч.1 ст. 181 ГК України є електронні листи від 20.04.2007р. (а.с.32) та від 19.05.2008р. (а.с.65).

Вказаний висновок господарського суду першої інстанції не ґрунтується на приписах чинного законодавства з огляду на таке:

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Однак, електронні листи від 20.04.2007р. та від 19.05.2008р., на які послався місцевий господарський суд в обґрунтування наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, не відповідають приписам Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" (851-15) та Закону України "Про електронний цифровий підпис" (852-15) .

Так, відповідно до статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.

Згідно ст. 6 вказаного Закону України електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо:

- електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису;

- під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису;

- особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

Враховуючи вимоги наведених приписів законодавства, електронні повідомлення за відсутності цифрового підпису автора не можуть вважатися такими, що вчинені в письмовій формі та є електронними документами.

Отже, беручи до уваги той факт, що електронні листи від 20.04.2007р. та від 19.05.2008р. не містять електронних підписів авторів цих листів, вони не можуть бути прийняті апеляційним господарським судом в якості належних та допустимих доказів укладення між сторонами договору буксирування.

Крім того, ст. 9 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що електронний документообіг (обіг електронних документів) –це сукупність процесів створення, оброблення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, використання та знищення електронних документів, які виконуються із застосуванням перевірки цілісності та, у разі необхідності, з підтвердженням факту одержання таких документів.

Відповідно до статті 11 цього Закону електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу. Якщо попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу не визначено порядок підтвердження факту одержання електронного документа, таке підтвердження може бути здійснено в будь-якому порядку автоматизованим чи іншим способом в електронній формі або у формі документа на папері. Зазначене підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного документа та про відправника цього підтвердження. У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом.

Однак позивач, всупереч наведених приписів, доказів одержання відповідачем електронних листів від 19.04.2007р. (а.с.31) та від 19.05.2008р. (а.с.65), в яких ДП "УДП" просило підтвердити відповідача вартість та умови буксирування барж, не надав, а тому місцевий господарський суд помилково прийняв ці листи в якості доказів укладання між сторонами даного спору договору буксирування.

Неврахування наведених обставин та норм матеріального права судом першої інстанції, призвело до помилкового висновку щодо наявності між сторонами правовідносин з буксирування, які ґрунтуються на електронних листах і як наслідок про наявність правових підстав для задоволення позову.

Беручи до уваги відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення основного боргу за послуги по буксируванню барж, апеляційний господарський суд не вбачає правових підстав й для задоволення позову в частині стягнення інфляційних, штрафних санкцій, 3% річних та збитків із-за курсової різниці.

Посилання позивача, в підтвердження факту укладення між сторонами даного спору договору буксирування та наявності у відповідача боргу за послуги буксирування барж, на акт звірки взаєморозрахунків від 01.01.2008р., не можуть бути прийнятими апеляційним господарським судом, так як вказаний документ не є первинним документом в розумінні Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. (z0168-95)

Так, акт (протокол) взаєморозрахунків –це зведений документ, що є угодою про проведення взаєморозрахунків і відображає відомості про учасників взаєморозрахунків; взаємні вимоги та зобов'язання учасників взаєморозрахунків; суму взаєморозрахунків; джерело коштів для проведення взаєморозрахунків (власні кошти або банківський кредит); інші умови взаєморозрахунків.

Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. (z0168-95) , первинний документ - це письмове свідоцтво, що фіксує та підтверджує господарську операцію, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на її проведення (п.2.1), тобто це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (z0168-95) , первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назва підприємства, установи, від імені яких складений документ,

- назва документа (форми), код форми, дата і місце складання,

- зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі),

- посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Наданий позивачем акт наведеним вимогам не відповідає, оскільки:

- він не містить відомості про господарську операцію та не підтверджує її здійснення;

- його було складено не під час здійснення господарської операції, і не безпосередньо після її закінчення.

Отже, наданий позивачем суду першої інстанції акт взаєморозрахунків від 01.01.2008р. є неналежним та недостатнім для підтвердження факту укладення між сторонами даного спору договору буксирування та наявності у відповідача боргу за послуги буксирування.

Посилання позивача на часткову сплату відповідачем боргу за послуги буксирування барж в підтвердження факту існування договірних правовідносин між сторонами щодо буксирування барж, не приймаються до уваги апеляційним господарським судом, з огляду на наявний в матеріалах справи лист іноземної юридичної особи "Triton Energy UK CO" від 10.12.2007р. (т.1, а.с.79) на підставі якого ПП "Трайтон Фьюелз Україна" здійснило сплату користь позивача 5 000,00 грн.

Враховуючи викладене, оскаржене судове рішення підлягає скасуванню у зв’язку із неправильним застосуванням норм матеріального права, а у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 77, 85, 99, 101- 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу ПП "Трайтон Фьюелз Україна" –задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 11.06.2010р. по справі № 22/51-10-1765 –скасувати.

У задоволенні позовних вимог ВАТ "Українське Дунайське пароплавство" –відмовити.

Стягнути з ВАТ "Українське Дунайське пароплавство" на користь ПП "Трайтон Фьюелз Україна" державне мито за подання апеляційної скарги у сумі 577,52 грн.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.