4/29 Про визнання недійсним іпотечного договору - 27.09.2010 Прийняття

до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Київської міської філії акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк"

третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю "Поляріс компані"

про визнання недійсним договору іпотеки

В 09 грудня 2009 року позивач звернувся з позовом про визнання недійсним іпотечного договору № 02-10/4342 від 29.12.2007р. на підставі ст.ст. 203, 215, 546, 575 Цивільного кодексу України та ст. 3 Закону України "Про іпотеку".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Розмарин" укладавши з ТОВ "Поляріс компані" іпотечний договір № 02-10/4342 від 29.12.2007р. виступало майновим поручителем за договором кредиту №24-18/138 від 29.12.2007р., а не за договором кредиту з іншим номером. Як стверджує позивач, договір кредиту №24-18/138 від 29.12.2007р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ТОВ "Поляріс компані" не укладався в зв’язку з чим, позивач вважає, що іпотечний договір № 02-10/4342 від 29.12.2007р. має бути визнаний недійсним.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.04.2010р. у справі №4/29 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, керуючись ст.ст. 1, 4, 42, 43, 22, 43, 104, 105 ГПК України просить зазначене рішення скасувати.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно погодився з бездоказовим твердженням позивача про технічну помилку, оскільки приховав факт своїх пропозицій укладання кількох редакцій оскаржуваного договору, які мали суттєві відмінності та приховав мотивацію відмови ЗАТ "Розмарин" забезпечувати договір кредиту в редакції №21-18/138.

Крім того, апелянт стверджує, що внаслідок прийняття протиправного оскаржуваного рішення судом першої інстанції було штучно утворена взаємовиключаюча правова ситуація за якою останній, начебто визнав факт того, що між відповідачем та третьою особою договір кредиту в редакції №24-18/138 не укладався, але в тексті оскаржуваного договору залишилось посилання на те, що він був укладений в забезпечення виконання саме кредитного договору №24-18/138.

Також, апелянт стверджує, що оскаржуване рішення мотивується лише припущеннями судді, що в преамбулі іпотечного договору може бути невірно указано номер кредитного договору, при цьому ігнорується оригінал самого договору в якому нотаріус перевірив і засвідчив справжнє волевиявлення сторін.

Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 29.12.2007р. між ЗАТ "Розмарин", як іпотекодавцем, та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Київської міської філії акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк", як іпотекодержателем, був укладений Іпотечний договір № 02-10/4342, відповідно до умов якого ЗАТ "Розмарин" є майновим поручителем ТОВ "Поляріс компані" (позичальник) за договором кредиту №24-18/138 (далі – Договір іпотеки).

Згідно із п. 1.1 Договору іпотеки іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника за основним зобов'язанням, укладеним між іпотекодержателем та позичальником, нерухоме майно.

На запит ЗАТ "Розмарин" до ТОВ "Поляріс компані" про хід виконання договору кредиту № 24-18/138, останній повідомив, що договір кредиту № 24-18/138 від 29.12.2007р. між ТОВ "Поляріс компані" та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Київської міської філії акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" не укладався (т.1 а.с.117).

За твердженням позивача, іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Позивач вважає, що оскільки договір кредиту, який має помилку, №24-18/138 від 29.12.2007р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ТОВ "Поляріс компані" не укладався, тому іпотечний договір № 02-10/4342 від 29.12.2007р. має бути визнаний недійсним.

Відповідач стверджує, що у даному випадку має місце саме технічна помилка, а не мається на увазі інший договір кредиту, про що надав відповідні докази.

За результатом розгляду справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильних висновків у даній справі та обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог, відповідно і відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

21 грудня 2007 року третьою особою було оформлено заяву на отримання кредиту в розмірі 2 500 000,00 грн. строком на 36 місяців, яка була підписана директором Хищенко І.М.

Третьою особою надано Протокол загальних зборів учасників № 21-1/12-07 від 21.12.2007 року, відповідно до якого було вирішено отримати кредит на загальну суму 2500000,00 гривень в АКБ "Укрсоцбанк" строком на 36 місяців на умовах та під відсотки встановлені відповідачем та звернутися до позивача з проханням виступити майновим поручителем за зобов'язаннями третьої особи та надати в іпотеку об'єкти нерухомості, що знаходяться за адресами: м. Київ, вул. О. Бойченко 9а, вул. Празька 25/1. Цим же протоколом було надано повноваження директору третьої особи Хищенко І.М. на укладення з відповідачем кредитного договору на загальну суму 2 500 000,00 грн. строком на 36 місяців на умовах та під відсотки встановлені відповідачем (т.1 а.с.79).

Позивачем, також було надано Протокол загальних зборів акціонерів № 21/12-07 від 21.12.2007 р., відповідно до якого було вирішено виступити майновим поручителем по зобов'язанням третьої особи за кредитним договором з відповідачем та надати в забезпечення заставу у вигляді об'єктів нерухомості - м. Київ, вул. О. Бойченко 9а, вул. Празька 25/1. Та відповідно надані повноваження генеральному директору позивача на підписання договору іпотеки з відповідачем (т.1 а.с.80).

Так, 29.12.2007 р. між третьою особою та відповідачем був укладений договір кредиту № 21-18/138 на загальну суму кредитних коштів - 2 500 000 грн., про що свідчить підписи Сторін на договорі (далі – Договір кредиту (т.1 а.с.57-65).

В подальшому, на виконання умов Договору кредиту 04.01.2008 року третьою особою було надано Лист-Запит на кредит/транш кредиту за підписом директора Хищенко І.М. в розмірі 2 500 000,00 грн. (т.1 а.с.81).

Встановлено та не заперечується сторонами, що відповідачем були надані кредитні кошти третій особі, про що свідчить Меморіальний ордер № 12-03 від 04.01. 2008 року (т.1 а.с.82).

Отже, з вищевстановленого випливає, що між третьою собою та відповідачем дійсно укладався Договір кредиту під номером 21-18/138 від 29.12.2007р..

В якості забезпечення виконання зобов'язань за Договором кредиту 29.12.2007 року між позивачем та відповідачем був укладений Договір іпотеки № 02-10/4342, відповідно до якого позивачем в іпотеку було передано нерухоме майно:

- нежилий будинок, загальною площею 240,70 м2, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Олександра Бойченка, 9;

- нежилий будинок, загальною площею 207,40 м2, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Празька 25/1 (далі – Предмет іпотеки).

Укладений договір іпотеки було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюк О.Ю. за реєстровим № 948 та внесено до Державного реєстру іпотек та до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

З пункту 2.4.3 Договору іпотеки вбачається, що у разі невиконання або неналежного виконання третьою стороною зобов'язань за Договором кредиту, відповідач має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки.

Відповідно до п.3.2.4 Договору кредиту, у разі неповернення третьою стороною кредиту в строки, зазначені у п.п. 1.1, 3.3.16, 3.3.17 останнього, несплати процентів, комісій, неустойки (пені, штрафу) в строки, що передбачені п.п. 2.4, 2.5, 2.6 Договору кредиту, відповідач має право звернути стягнення на засоби забезпечення виконання зобов'язань за цим Договором, оформлені відповідно до Договору іпотеки.

Згідно із ч.1 ст. 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, застоводержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Дана норма кореспондується зі ч.1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку".

Матеріалами справи підтверджено та сторонами не оспорюється, що третя особа свої зобов'язання за Договором кредиту не виконує, тіло кредиту та відсотки не сплачує.

В зв’язку з чим, відповідачем 23.06.2009 року третій особі та позивачу були направлені Претензії за їх поштовими адресами з проханням погасити заборгованість за Договором кредиту, які були отримані 26.06.2009 року, але проігноровані (т.1 а.с.90-93).

Станом на 09.02.2010 року існує прострочена заборгованість за кредитом та відсотками.

Стосовно тверджень апелянта про те, що Договір кредиту №24-18/138 між ТОВ "Поляріс компані" та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Київської міської філії акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" не укладався в зв’язку з чим, позивач вважає, що іпотечний договір № 02-10/4342 від 29.12.2007р. має бути визнаний недійсним, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, з наступних підстав.

В силу ст. 18 Закону України "Про іпотеку" опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані.

Так, в п.1.3 Договору кредиту вказано, що в якості забезпечення клієнтом своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки, а також інших витрат щодо задоволення вимог кредитора за договором кредитор укладає з майновим поручителем, яким є ЗАТ "Розмарин", нотаріально посвідчені договори іпотеки нежилого будинку (літ.А), що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.. Празька, 25/1 та нежилого будинку (літ.А), що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Бойченка Олександра, 9-а.

Тобто намір укласти договір іпотеки з позивачем в забезпечення виконання зобов'язань третьої особи за Договором кредиту №21-18/138 від 29.12.2007р. передбачено в указаному вище пункті договору саме на те майно, що є предметом іпотеки за оспорюваним Договором іпотеки..

Крім того, в п.1.4 Договору іпотеки зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання зазначено: повернення кредиту в сумі 2 500 000,00грн, відповідно до порядку вказаному в п.1.1 основного зобов'язання з кінцевим терміном погашення кредиту до 28.12.2010р., або інший термін дострокового погашення у випадках, передбачених основним зобов'язанням за цим договором.

Відповідно до п.1.4.2 Договору іпотеки сплата процентів за користування кредитом у розмірі 14 процентів річних та комісій в розмірі та порядку, що визначені основним зобов'язанням.

Зазначені дані збігаються з п.1.1 Договору кредиту №21-18/138 від 29.12.2007р..

Таким чином, Предмет Договору іпотеки повністю співпадається з умовами п.1.3 Договору кредиту №21-18/138.

Отже, враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що в преамбулі Договору іпотеки була допущена технічна помилка щодо зазначення номеру Договору кредиту є обґрунтованим, оскільки відповідно до норм ст. 18 Закону України "Про іпотеку" для ідентифікації оскаржуваного Договору іпотеки достатньо опису предмета іпотеки.

Згідно з положеннями ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені судом обставини, сторонами не надано.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене. апелянт не надав ніяких доказі того, що він передавав в іпотеку майно по іншому договору кредиту.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст. 49 ГПК України щодо покладення судових витрат на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Розмариш" на рішення Господарського суду м. Києва від 27.04.2010 року залишити без задоволення.