6/140 Про визнання недійсним рішення міської ради про продаж ТОВ земельної ділянки, визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі–продажу земельної ділянки, та зобов'язання Головного управління земельних ресурсів скасувати державний акт на право власності ТОВ на зазначену земельну ділянку - 23.09.2010 Прийняття

Рішенням господарського суду м. Києва від 24.09.2010 року у справі № 6/140 за позовом Заступника прокурора міста Києва (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі Верховної Ради України (далі - позивач) до Київської міської ради (далі - відповідач 1), Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі – відповідач 2), Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК-Брок" (далі – ТОВ " ВК-Брок", відповідач 3) про визнання недійсним рішення № 423/3257 (ra_423023-07) , договору № 3262 та зобов’язання вчинити певні дії, позовні вимоги задоволено частково.

Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ " ВК-Брок" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в позовні відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач 3 зазначає, що при прийнятті спірного рішення, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2010 року апеляційну скаргу відповідача 3 було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10 год. 15 хв. 07.09.2010 року.

Ухвалою Голови Київського апеляційного господарського суду Бондаря С.В. від 06.07.2010 року строк розгляду апеляційної скарги у справі № 6/140 було продовжено на один місяць.

31.08.2010 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, де Верховна Рада України просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

07.09.2010 року в судове засідання в апеляційній інстанції з’явились представники прокуратури, позивача та відповідача 1, відповідача 3. Представник відповідача 2 в судове засідання не з’явився. Заслухавши думку представників сторін, прокуратури, колегія суду ухвалила відкласти розгляд справи на 23.09.2010 року на 11 год. 15 хв. Ї

23.09.2010 року в судове засідання з’явились представники сторін, прокуратура.

В судовому засіданні представником ТОВ "ВК-Брок" було заявлено письмове клопотання щодо зупинення провадження по справі до пов’язаної з нею справи № 2-а7737/10/2670 за позовом заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Верховної Ради України до Київської міської Ади та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування Рішення № 423/3257 (ra_423023-07) , що розглядається Окружним адміністративним судом м. Києва.

Заслухавши думку представників сторін, прокуратури, колегія суду не находить підстав для задоволення зазначеного клопотання, виходячи з того, що вищезазначена справа, як вбачається з наданих відповідачем 3 документів, зупинена до розгляду справи № 6/140.

Заслухавши пояснення прокуратури, представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ТОВ "ВК-Брок" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту – ГПК України (1798-12) ) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2007 р. Київською міською радою було прийнято рішення № 423/3257 (ra_423023-07) "Про продаж земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "ВК-Брок" для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-житлового комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торгівельного призначення та підземним паркінгом по вул. Глибочицькій, 73-77 у Шевченківському районі міста Києва" (далі – рішення).

16.11.2007 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ВК-Брок" (покупцем) та Київською міською Радою (продавцем) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення № 3262 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець на підставі рішення продав, а покупець купив земельну ділянку, місце розташування якої на вул. Глибочицькій, 73-77 у Шевченківському районі міста Києва, площею 1,0740 га, в тому числі площею 0,1700 га без права забудови, кадастровий № 8000000000:91:119:0046 у межах, які перенесені у натурі і зазначені у технічній документації земельної ділянки. Зазначена земельна ділянка належить до державної власності, повноваження щодо розпорядження якими здійснює Київська міська рада.

Однак, на час укладення Договору користувачем земельної ділянки була Верховна Рада України, що встановлено рішенням господарського суду міста Києва по справі 32/454-6/51 від 09.07.2009 р. Зазначене рішення залишене без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2009 р. та Вищого господарського суду України від 02.02.2010 р. Зокрема, було встановлено, що Верховна Рада України, як єдиний орган законодавчої влади в Україні, є правонаступником Верховної Ради Української РСР, у тому числі і Президії Верховної Ради Української РСР.

Вищезазначеним рішенням задоволено позовні вимоги Верховної Ради України в частині визнання за нею права користування земельною ділянкою по вул. Глибочицькій, 79-97 згідно з рішенням Київської міської ради народних депутатів № 424/3 від 15.05.1986 р. "Про відведення земельної ділянки Президії Верховної Ради Української РСР для будівництва автобази по вул. Глибочицькій в Шевченківському районі".

В свою чергу, 11.05.1981 р. рішенням № 777 виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів дозволено фінансово-господарському відділу Президії Верховної Ради Української РСР провести проектно-розвідувальної роботи для будівництва нової автобази по вул. Глибочицькій, №№ 73-89 в Шевченківському районі м. Києва. Також було зобов'язано Президію Верховної Ради Української РСР виконати умови архітектурно-планувального завдання головАПУ виконкому міськради. Питання відведення земельної ділянки, відселення мешканців та знесення зелених насаджень, що попадають під забудову згідно з даним рішенням, вирішено відкласти до погодження в головАПУ проекту забудови земельної ділянки.

Як зазначено в рішенні виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів рішення № 777 від 11.05.1981 р., відведення земельної ділянки здійснюється після погодження проекту забудови земельної ділянки.

15.05.1986 р. рішенням виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів № 424/3 "Про відведення земельної ділянки Президії Верховної Ради Української РСР для будівництва автобази по вул. Глибочицькій в Шевченківському районі", було вирішено відвести Президії Верховної Ради Української РСР земельну ділянку, площею близько 2,0 га, для будівництва автобази по вул. Глибочицькій №№ 79-97 в Шевченківському районі. Як зазначено у рішенні, дана земельна ділянка відведена за рахунок земель міської забудови. Одночасно вказаним рішенням зобов'язано забудовника одержати дозвіл на початок будівельних робіт в спецвідділу благоустрою виконкому міськради після погодження та затвердження проектно-кошторисної документації у встановленому порядку, знесення озеленювальних насаджень та всі інші майново-правові питання додатково вирішувати у виконкомі Шевченківської районної Ради народних депутатів.

В силу ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

На підставі викладеного, колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що на час прийняття спірного рішення право користування земельною ділянкою належало Верховній Раді України.

Також слід зазначити, що повноваження сільських, селищних, міських рад розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами до їх відання, передбачені ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до ст. 127 Земельного кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування і державні органи приватизації відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянам та юридичним особам, які мають право на набуття земельних ділянок у власність, а також іноземним державам відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі ст. 82 Земельного кодексу України юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі, зокрема, придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Таким чином,, наслідком укладення Договору купівлі-продажу є виникнення у покупця права власності на спірну земельну ділянку.

В силу ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Як вбачається з матеріалів даної справи та рішення господарського суду міста Києва по справі 32/454-6/51 від 09.07.2009 року - право Верховної Ради України на користування спірною земельною ділянкою не було припинено у передбаченому законом порядку.

Згідно зі ст. 95 Земельного кодексу України до прав землекористувачів належить, зокрема, право самостійно господарювати на землі. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Оскільки, позивач є користувачем спірної земельної ділянки, її відчуження є порушенням його права, яке підлягає захисту.

Відповідно до ст. 210 Земельного кодексу України угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

В свою чергу, частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин)

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п'ятою, шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України (254к/96-ВР) , цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Оскільки рішення Київської міської ради про відчуження земельної ділянки на користь ТОВ "ВК-Брок" та укладення з ним договору купівлі-продажу без погодження такого відчуження з користувачем земельної ділянки Верховною Радою України суперечить чинному законодавству (ст. 95 Земельного кодексу України) та порушує права позивача, які потребують захисту в судовому порядку, позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення № 3262 суд першої інстанції правильно визначив обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. На підставі викладеного, колегія погоджується з судом першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в цій частині.

Однак, висновок щодо припинення провадження в частині вимог про визнання недійсним рішення Київської міської ради "Про продаж земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "ВК-БРОК" для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-житлового комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом по вул. Глибочинській 73-77 у Шевченківському районі міста Києва", на думку апеляційної інстанції, судом винесено з порушенням та неправильним застосуванням матеріального та процесуального права.

Так, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вказані правовідношення між сторонами щодо визнання недійсним рішення є справою адміністративної юрисдикції і спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Колегія суду не може погодитись з такою позицією суду першої інстанції виходячи з наступного.

Так, Постановою Верховного Суду України від 27 квітня 2010 року було розглянуто у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою ТОВ "Аргофірма "Рубежівська" до Бутанської міської ради Київської області про визнання дій протиправними та скасування рішень, де зазначено:

"Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов’язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 172 ЦК). Рада у справі, що розглядається, виступає як суб’єкт цивільних правовідносин і має такий самий статус, що й інші учасники цих відносин. Реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, яка перебувала у її власності, Рада відповідно до статті 5 ЗК має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо оволодіння, користування і розпорядження землею. Тобто, при здійснення повноважень власника землі відповідач є рівноправним суб’єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися землею. У даному випадку відсутня підпорядкованість одних учасників земельних відносин іншому, та має місце під час здійснення органом місцевого самоврядування владних управлінських функцій.

Протягом 2003-2005 років Радою приймались оспорювані рішення, якими, на думку позивача, було порушено його право власності на земельну ділянку. Проте, встановивши зазначені обставини, суди не звернули уваги на те, що правовідносини, які склалися між сторонами, стосуються права та підстав набуття права власності на спірну земельну ділянку. Рада, як власник землі, вільна у виборі суб’єкта щодо надання йому цього права в порядку, встановленому законом. Разом із цим, відповідач владних управлінських функцій не здійснював і суб’єктом владних повноважень у цих відносинах не виступав. Ураховуючи наведена, суди дійшли помилкового висновку про те, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї із сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав на неї, може бути розглянутий за правилами, встановленими КАС."

Відповідно до ст. 111-18 ГПК України – рішення Верховного Суду України є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов’язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Аналогічна позиція щодо підвідомчості зазначеної категорії справ господарським судам міститься також у листі Вищого господарського суду України від 23.06.2010 року за № 05-05/357 "Щодо оскарження рішень органів місцевого самоврядування, пов’язаних з розпорядженням земельними ділянками" (v_357600-10) .

Таким чином, виходячи з вищевказаних норм діючого законодавства, колегія суду вважає, що дана позовна вимога повинна бути розглянута господарським судом по суті.

Проаналізувавши вищевказані обставини, норми діючого законодавства, дослідивши матеріали справи, з урахуванням ст. 35 ГПК України, колегія суду вважає за можливе задовольнити позовну заяву прокуратури також щодо визнання недійсним рішення Київської міської ради від 01.10.2007 року за № 423/3257.

В свою чергу, позовні вимоги щодо зобов'язання Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) скасувати державний акт на право власності відповідача-3 на земельну ділянку по вул. Глибочицькій, 73-77 у Шевченківському районі міста Києва"), на думку колегії суду, не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами, в розумінні ст. 34 ГПК України в чому саме полягають порушення прав та охоронюваних законом інтересів Верховної Ради України - відповідачем 2.

З урахуванням викладеного, колегія суду вважає, що зазначена позовна вимога не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, на думку колегії суду, ТОВ "ВК-Брок" не доведено вимог своєї апеляційної скарги, а тому вона не підлягає задоволенню.

В той же час, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд не повно з’ясував всі обставини справи та не дав їм належну правову оцінку. Порушив норми матеріального та процесуального права, що призвели до скасування в частині рішення по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 ГПК України (1798-12) , Київський апеляційний господарський суд,-

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК-Брок" на рішення господарського суду м. Києва від 29.04.2010 року у справі № 6/140 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду м. Києва від 29.04.2010 року у справі № 6/140 за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Верховної Ради України до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК-Брок" про зобов’язання вчинити певні дії - скасувати в частині:

- припинення провадження щодо позовних вимог про визнання недійсним рішення Київської міської ради № 423/3257 від 01.10.2007 року (1798-12) "Про продаж земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "ВК-Брок" для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-житлового комплексу з вбудованими приміщеннями громадського і торгівельного призначення та підземним паркінгом по вул. Глибочинській, 73-77 у Шевченківському районі м. Києва ".

В цій частині винести нове рішення, яким визнати недійсним рішення Київської міської ради № 423/3257 від 01.10.2007 року (1798-12) "Про продаж земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "ВК-Брок" для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-житлового комплексу з вбудованими приміщеннями громадського і торгівельного призначення та підземним паркінгом по вул. Глибочинській, 73-77 у Шевченківському районі м. Києва ".

- в частині зобов'язання Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) скасувати державний акт на право власності відповідача-3 на земельну ділянку по вул. Глибочицькій, 73-77 у Шевченківському районі міста Києва").

В цій частині винести нове рішення, яким відмовити Заступнику прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Верховної Ради України в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) скасувати державний акт на право власності відповідача-3 на земельну ділянку по вул. Глибочицькій, 73-77 у Шевченківському районі міста Києва") .