Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гарник Л.Л.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -Томило М.М. (довіреність б/н від 03.12.2009р.);

від відповідача -Негода Н.І. (довіреність б/н від 01.12.2009р.);

від третьої особи: на з’явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Будіндустрія"

на рішення Господарського суду м.Києва від 30.11.2009

у справі № 11/198/32 ( .....)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Лариса"

до ВАТ "Будіндустрія"

третя особа позивача Чернігівська міська рада

третя особа відповідача

про спонукання укласти договір в редакції позивача

Склад колегії суддів змінено згідно розпорядження заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2010р.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 30.11.2009р. у справі № 11/198/32 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лариса" до Відкритого акціонерного товариства "Будіндустрія" про спонукання укласти договір в редакції позивача задоволено повністю; встановлено строковий оплатний земельний сервітут на наступних умовах:

- Відкрите акціонерне товариство "Будіндустрія" надає Товариству з обмеженою відповідальністю "Лариса" право користуватися земельною ділянкою, наданою ВАТ "Будіндустрія" в постійне користування, яка знаходиться по вул. Індустріальній, 11 у місті Чернігові та відноситься до категорії земель промисловості для проходу, проїзду (від’їзду та в’їзду) транспортними засобами в будь-який час протягом доби по частині території з твердим дорожнім покриттям площею 652,6 квадратних метрів з загальної площі земельної ділянки в розмірі 8,2436 га, яка знаходиться в постійному користуванні ВАТ "Будіндустрія", що підтверджується державним актом на право постійного користування землею, виданим виконкомом Чернігівської міської Ради народних депутатів 21.02.95, та знаходиться по вулиці Індустріальній, 11 у місті Чернігові від в’їздних воріт, розташованих на території ВАТ "Будіндустрія" до земельної ділянки, орендованої ТОВ "Лариса" відповідно до Договору на право тимчасового користування землею від 05.09.01 для використання за цільовим призначенням та обслуговування належного на праві власності ТОВ "Лариса" цеху ячеїстих бетонів, згідно плану меж земельного сервітуту (додаток № 3 висновку експертів № С-148 судової будівельно-технічної експертизи по справі № 11/198/32);

- ТОВ "Лариса" сплачує ВАТ "Будіндустрія" плату (розмір плати за сервітут дорівнює розміру земельного податку з 1 кв. м земельної ділянки ТОВ "Лариса", в розрахунку за рік, визначеного Управлінням земельних ресурсів Чернігівської міської Ради та складає 1,3296 грн. за 1 кв. м, з подальшою індексацією у встановленому порядку) за користування землею, відведеною під земельний сервітут площею 652,6 кв. м, яка становить 867,70 грн.;

- плату за користування земельною ділянкою, відведеною під земельний сервітуту 867,70 грн. на рік ТОВ "Лариса" безготівково вносить на поточний рахунок ВАТ "Будіндустрія" одноразово до 30 грудня поточного року;

- земельний сервітут встановлюється терміном до 05.09.11, а у разі погодження терміну дії Договору на право тимчасового користування землею від 05.09.01 –на час дії вказаного Договору;

- стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Будіндустрія" на користь Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України 4244,64 грн., що підлягають сплаті за проведення ЧнВ КНДІСЄ судової будівельно-технічної експертизи (висновок експертів № 292/293-Ц від 15.06.09); стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Будіндустрія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лариса" 85,00 грн. на відшкодування витрат по сплаті держмита, 118,00 грн. на відшкодування оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду у судах та 2419,20 грн. на відшкодування витрат по оплаті судової експертизи.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відкрите акціонерне товариство "Будіндустрія" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати дане рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, невідповідністю викладених в оскарженому рішенні висновків дійсним обставинам справи.

Заперечуючи правильність висновку місцевого господарського суду про набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Лариса" права на встановлення земельного сервітуту шляхом проїзду по земельній ділянці, яка належить Відкритому акціонерному товариству "Будіндустрія", скаржник зазначає, що:

- у складеному за результатами інвентаризації цієї земельної ділянки кадастровому плані дані про наявність шляхів відсутні,

- задоволення потреб Товариства з обмеженою відповідальністю "Лариса" можливо здійснити у інший спосіб.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Відкритого акціонерного товариства "Будіндустрія" висловився за задоволення апеляційної скарги, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Лариса" – за її відхилення з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Лариса" (далі по тексту – позивач) пред’явлено позов (в редакції заяви від 24.11.2009р. (Том 2 а.с. 53) до Відкритого акціонерного товариства "Будіндустрія" (далі по тексту – відповідач) про встановленння строкового оплатного земельного сервітуту на наступних умовах:

- Відкрите акціонерне товариство "Будіндустрія" надає Товариству з обмеженою відповідальністю "Лариса" право користуватися земельною ділянкою, наданою ВАТ "Будіндустрія" в постійне користування, яка знаходиться по вул. Індустріальній, 11 у місті Чернігові та відноситься до категорії земель промисловості для:

- проходу, проїзду (виїзду та в’їзду) транспортними засобами в будь-який час протягом доби по частині території з твердим дорожнім покриттям площею 652,6 квадратних метрів з загальної площі земельної ділянки в розмірі 8,2436 га, яка знаходиться в постійному користуванні ВАТ "Будіндустрія", що підтверджується державним актом на право постійного користування землею, виданим виконкомом Чернігівської міської Ради народних депутатів 21.02.95, та знаходиться по вулиці Індустріальній, 11 у місті Чернігові від в’їздних воріт, розташованих на території ВАТ "Будіндустрія" до земельної ділянки, орендованої ТОВ "Лариса" відповідно до Договору на право тимчасового користування землею від 05.09.01 для використання за цільовим призначенням та обслуговування належного на праві власності ТОВ "Лариса" цеху ячеїстих бетонів, згідно плану меж земельного сервітуту (додаток № 3 висновку експертів № С-148 судової будівельно-технічної експертизи по справі № 11/198/32);

- ТОВ "Лариса" сплачує ВАТ "Будіндустрія" плату (розмір плати за сервітут дорівнює розміру земельного податку з 1 кв. м земельної ділянки ТОВ "Лариса", в розрахунку за рік, визначеного Управлінням земельних ресурсів Чернігівської міської Ради та складає 1,3296 грн. за 1 кв. м, з подальшою індексацією у встановленому порядку) за користування землею, відведеною під земельний сервітут площею 652,6 кв. м, яка становить 867,70 грн.;

- плату за користування земельною ділянкою, відведеною під земельний сервітуту 867,70 грн. на рік ТОВ "Лариса" безготівково вносить на поточний рахунок ВАТ "Будіндустрія" одноразово до 30 грудня поточного року;

- земельний сервітут встановлюється на строк терміном до 05.09.11, а у разі погодження терміну дії Договору на право тимчасового користування землею від 05.09.01р. – на час дії вказаного Договору.

Причиною спору є намагання позивача встановити земельний сервітут у вигляді права користуватися наявним на земельній ділянці відповідача проходом та проїздом до об’єкту нерухомого майна позивача.

Дослідивши фактичні обставини справи, місцевий господарський суд встановив що

На підставі укладеного Відкритим акціонерним товариством "Будкомплект", АКБСР "Укрсоцбанк" та позивачем договору купівлі-продажу заставного майна від 26.06.2000р. (Том 1 а.с. 15) Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації видано позивачу реєстраційне посвідчення від 26.10.2000р. (Том 1 а.с. 18) про право власності на цех ячеїстих бетонів, розташований за адресою: м. Чернігів, вул. Індустріальна, 11.

Згідно державного акту на право постійного користування землею (Том 1 а.с. 74), виданого виконкомом Чернігівської міської Ради народних депутатів 21.02.1995р. та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 93, відповідачу було надано у постійне користування земельну ділянку площею 13,44 га (134400 кв. м), розташовану по вул. Індустріальній, 11 у м. Чернігові, для виробничих потреб.

Згідно укладеного на підставі рішення виконкому Чернігівської міської Ради народних депутатів № 191 від 20.08.01 (Том 1 а.с. 19) договору на право тимчаствого користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 05.09.2001р. позивач отримав у тимчасове, довгострокове користування строком на 10 років земельну ділянку площею 0,6915 га (6915 кв. м), що розташована по вул. Індустріальній, 11 у м. Чернігові, для обслуговування цеху ячеїстих бетонів.

Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується відповідачем, у зв’язку із вилученням впродовж 2000-2003 рр. частини земельної ділянки, в постійному користуванні відповідача залишилась земельна ділянка площею 8,2436 га (82 436 кв. м).

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення 15.10.08р. відповідач одержав для підписання договір встановлення спірного сервітуту (Том 1 а.с. 23-27).

Встановивши факт відсутності згоди відповідача на укладення договору, місцевий господарський суд визнав обґрунтованим позов.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду з таким висновком не погоджується з наступних підстав.

За приписами статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Таким чином, сервітут - це право обмеженого користування чужим майном.

Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь - яким іншим способом.

Отже, підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь - якої особи, у тому числі і у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном - сервітуту.

Статтею 404 Цивільного кодексу України, зокрема, визначено правові підстави права користування чужою земельною ділянкою, а саме, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Спеціальні норми стосовно об'єкта сервітуту, такого як земельна ділянка, викладені у Земельному кодексі України (2768-14) .

Згідно із статтею 98 Земельного кодексу України, зміст права земельного сервітуту полягає в тому, що власник (користувач) однієї земельної ділянки має право на обмежене користування суміжною земельною ділянкою з метою усунення недоліків своєї ділянки.

Статтею 99 вказаного Кодексу передбачено види права земельного сервітуту, зокрема, як право проходу, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху та інші земельні сервітути.

Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, що потребує використання суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, обумовлені місцем розташування або природним станом.

Він повинен звернутися до власника (користувача) суміжної ділянки за дозволом на обмежене постійне або тимчасове користування цією ділянкою в рамках конкретного земельного сервітуту.

Відповідно до статті 402 Цивільного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що встановлення сервітуту здійснюється у правових формах, як договір, закон, заповіт або рішення суду.

Цей перелік є вичерпним.

Таким чином, судове рішення є окремою формою сервітуту.

Особа, яка вимагає встановлення сервітуту має право звернутися з позовною заявою, якщо не було досягнуто домовленості щодо встановлення сервітуту та його умов.

Позивач має в даному випадку довести у суді, що нормальне господарське використання його земельної ділянки або іншої нерухомості неможливо без обтяження сервітутом чужого нерухомого майна, зокрема, земельної ділянки.

При цьому, необхідною умовою є те, що задоволення потреб сервітурія неможливо здійснити яким-небудь іншим способом.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку позовні вимоги щодо встановлення постійного земельного сервітуту у формі судового рішення були розглянуті місцевим господарським судом без врахування вказаних норм цивільного та земельного законодавства та встановлення відповідних обставин справи.

На користь викладеного свідчить висновок проведеної у даній справі судової будівельно-технічної експертизи від 15.06.2009р. (Том 1 а.с. 140), яким встановлено наявність у позивача технічної можливості, з урахуванням встановлених державних норм, для облаштування окремого заїзду, проходу до земельної ділянки, що знаходиться у його користуванні і на якій розташований цех ячеїстих бетонів, без використання частини земельної ділянки відповідача. Зокрема, шляхом облаштування в’їзних арок у зовнішніх стінах частину цеху тощо (пункт 2).

Висновок судової будівельно-технічної експертизи від 30.10.2009р. № С-148 (Том 1 а.с. 29) колегія суддів оцінює у сукупності з іншими доказами у даній справі, зокрема як такий що не має сили доказу у даній справі, оскільки стосується питання про розмір земельного сервітуту, необхідного позивачу для використання та обслуговування цеху ячеїстих бетонів з урахуванням використання позивачем 16-ти метрових довгомірних автомобілів.

Як встановлено, обслуговування цеху ячеїстих бетонів потребує самостійного обладнання позивачем проїзду шляхом, встановленим у висновку проведеної у даній справі судової будівельно-технічної експертизи від 15.06.2009р.

Та обставина, що відповідач в силу розташування своєї нерухомості не має можливості використовувати у виробничому циклі 16-ти метрові довгомірні автомобілі для оптимізації результатів свої господарської діяльності, не може розглядатися в якості безумовної підстави вважати, що за звичайних обставин нормальне господарське використання його земельної ділянки та розташованого на ній цеху ячеїстих бетонів неможливо без обтяження сервітутом земельної ділянки відповідача.

Крім того, зважаючи на обраний позивачем спосіб захисту права шляхом встановлення сервітуту у вигляді права проходу, права проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, визначальне значення для правильності вирішення даної справи набуває також та обставина, що згідно кадастрового плану земельної ділянки відповідача (Том 1 а.с. 79) наявні шляхи на цій земельній ділянці відсутні.

При встановленні факту наявності шляху на земельній ділянці відповідача колегія суддів виходить з даних, відображених в кадастровому плані земельної ділянки, зважаючи на положення пункту 2.6 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року N 43 (z0354-99) , зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 р. за N 354/3647 (z0354-99) , згідно якого кадастровий план земельної ділянки складається в масштабі, який забезпечує чітке зображення всіх елементів і написів. Серед іншого на план наносяться шляхи.

При таких обставинах, при оцінці наявних у справі доказів місцевий господарський суд повинен був надати перевагу кадастровому плану земельної ділянки відповідача.

Місцевий господарський суд при прийнятті оскарженого рішення наведеного не врахував й натомість помилково встановив факт знаходження шляху на земельній ділянці відповідача.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 1 Господарського процесуального кодексу України позивачами є підприємства та організації, що подали позов про захист свого порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Юридична заінтересованість позивача у судовому процесі зобов’язує його довести як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту суб’єктивну обставину, що його права порушені і на відповідача має бути покладено відповідальність на передбачених законом підставах.

Колегія суддів не вбачає цивільного інтересу позивача, який підлягає правовому захисту і у цьому зв’язку може вважатись законним.

Враховуючи наведене, позивачем не доведено наявність правових підстав для задоволення вимог про встановлення земельного сервітуту

При таких обставинах, рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2009р. у справі № 11/198/32 підлягає скасуванню в повному обсязі з прийняттям відповідно до вимог пункту 2 статті 103 Господарського процесуального кодексу України нового рішення про залишення позову без задоволення.

Керуючись статями 49, 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Будіндустрія" задовольнити.

Рішення господарського суду Чернігівської області від 30.11.2009р. у справі № 11/198/32 скасувати.

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Лариса" повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лариса" на користь Відкритого акціонерного товариства "Будіндустрія" 42,50 грн. (сорок дві грн. 50 коп.) витрат з оплати державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Справу № 11/198/32 повернути до господарського суду Чернігівської області, якому доручити видачу наказу із зазначенням реквізитів сторін.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

27.09.10 (відправлено)