Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Горшкової Н.Ф.

суддів: Майора Г.І.

Філіпової Т.Л.

при секретарі Щепанській Т.П.,

за участю представників сторін:

від позивача: Козловський Ю.К., директор,

Плющ Л.П., довіреність від 20.05.2010р.,

від відповідачів:

- Виконавчого комітету Хмельницької міської ради: Демчук Л.Г., довіреність №02-11-910 від 11.07.2006р.,

- Хмельницького бюро технічної інвентаризації: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Приватної науково-технічної фірми "Союз"

на рішення господарського суду Хмельницької області

від "18" травня 2010 р. у справі № 22/547-10 (суддя Заверуха С.В.)

за позовом Приватної науково-технічної фірми "Союз", м.Хмельницький

до Виконавчого комітету Хмельницької міської ради, м. Хмельницький

Хмельницького бюро технічної інвентаризації, м. Хмельницький

про визнання права власності на приміщення науково-виробничого торгово-сервісного комплексу площею 1 764,0кв.м, вартістю 1 018 118,00 грн.,

В березні 2010 року Приватна науково-технічна фірма "Союз" звернулась до суду з позовом до Виконавчого комітету Хмельницької міської ради та Хмельницького бюро технічної інвентаризації про визнання права власності на приміщення науково-виробничого торгово-сервісного комплексу площею 1 764,0кв.м, вартістю 1 018 118,00 грн. (а.с.2-3).

26.04.2010р. Приватною науково-технічною фірмою "Союз" подана заява про збільшення позовних вимог (а.с.35-36), в якій просила визнати право власності приватної науково-технічної фірми "Союз" на приміщення науково-виробничого торгово-сервісного комплексу площею 1764,0кв.м по вул. Геологів, 15 в м. Хмельницькому, вартістю 1018,118тис.грн. та визнати незаконною відмову в оформленні права власності, зобов'язати відповідачів в місячний термін з дня набрання чинності рішення суду оформити право власності ПНТФ "Союз", а також повернути позивачу надлишок сплаченого мита в сумі 10096,18грн.

Враховуючи норми ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд першої інстанції відмовив позивачу в прийнятті заяви від 26.04.2010р. у справі №22/547-10 в частині збільшення заявлених у позовній заяві від 23.03.2010р. вимог додатковими позовними вимогами (про визнання незаконною відмову в оформленні права власності, зобов'язання відповідачів в місячний термін з дня набрання чинності рішення суду оформити право власності ПНТФ "Союз").

В процесі розгляду позовної заяви, позивачем було подано заяву, в якій він просив суд зняти свої позовні вимоги до Хмельницького БТІ, при цьому, просив залишити без розгляду позовні вимоги до БТІ щодо зобов'язання відповідачів в місячний термін з дня набрання чинності рішення суду оформити право власності ПНТФ "Союз". В зв'язку з відмовою у прийнятті даних позовних вимог, в задоволенні вказаної заяви місцевий господарський суд також відмовив.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 18.05.2010р. відмовлено у позові Приватної науково-технічної фірми "Союз" до Виконавчого комітету Хмельницької міської ради та Хмельницького бюро технічної інвентаризації про визнання права власності на приміщення науково-виробничого торгово-сервісного комплексу площею 1764,0кв.м, вартістю 1 018 118,00грн. (а.с.94-97).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватна науково-технічна фірма "Союз" звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати вищевказане рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги (а.с.101-105).

Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, зокрема, наступне:

- відмова у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог прийнята в порушення ст.ст. 62, 86 ГПК України і не була оголошена відповідна ухвала;

- в порушення вимог ст.ст. 82, 83, 84 ГПК України суддя розголосив зміст виготовленого не в нарадчій кімнаті та до закінчення розгляду справи по суті рішення суду;

- судом також необґрунтовано відмовлено в задоволенні заяви про відмову від вимог до Хмельницького бюро технічної інвентаризації і про це не постановлена ухвала;

- приміщення науково-виробничого торгово-сервісного центру знаходиться в володінні і користуванні ПНТФ "Союз" і по справі не заявлені вимоги про передачу майна, тому державне мито за подачу такого позову сплачується як для позовних заяв немайнового характеру, що підтверджується п.14 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 14.08.2007р. №01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007р." (v_675600-07) ;

- відповідно до п.2 рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 23.04.2009р. "Про надання повноважень щодо оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" Хмельницьке БТІ за заявами фізичних та юридичних осіб здійснює підготовку матеріалів та проектів рішень виконавчого комітету про оформлення прав власності на об'єкти нерухомого майна, а Хмельницький міськвиконком розглядає підготовлені Хмельницьким БТІ документи та приймає рішення про видачу свідоцтва про права власності;

- господарський суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо недоведеності права власності на новозбудований науково-виробничий торгово-сервісний центр, адже судом визнані факти: згідно рішення виконкому Хмельницької міськради №462 від 22.05.2003р. ПНТФ "Союз" на земельній ділянці по вул.Геологів, 15 ПНТФ "Союз" дозволено будівництво науково-виробничого торгово-сервісного комплексу; генплан науково-виробничого торгово-сервісного комплексу розроблений і погоджений головним архітектором, головним державним санітарним лікарем, міським управлінням Міністерства надзвичайних ситуацій; акти прийому виконаних робіт по закінченому будівництвом об'єкту від 05.11.1995р., від 23.11.1995р., державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, затвердженого рішенням Хмельницького міськвиконкомом 27.04.2006р. №289; новозбудований ПНТФ "Союз" науково-виробничий торгово-сервісний комплекс поставлений на баланс ПНТФ "Союз";

- ст. 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідач - Виконавчий комітет Хмельницької міської ради з апеляційною скаргою не погодився, виклавши свої заперечення письмово у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.119-120), просить оскаржене рішення залишити без змін, а подану позивачем апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначив, що відповідно до п.6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (z0157-02) передбачено, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети, але земельна ділянка під науково-виробничий торгово-сервісний комплекс не виділялась.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, надавши пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважають рішення господарського суду першої інстанції таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясування усіх обставин справи, просять його скасувати та прийняти нове рішення - про задоволення позову.

Представник відповідача - Виконавчого комітету Хмельницької міської ради проти апеляційної скарги заперечив, зазначивши, що оскаржене позивачем судове рішення є законним та обґрунтованим, просив залишити вказане рішення без змін, а подану позивачем апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач - Хмельницьке бюро технічної інвентаризації відзиву на апеляційну скаргу не подало, а також не скористалось своїм правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направило, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлене належним чином.

Зважаючи на те, що ст. 96 Господарського процесуального кодексу України не встановлює обов'язку подання до апеляційного господарського суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, ту обставину, що суд, належним чином повідомляючи Хмельницьке бюро технічної інвентаризації, вчиняв дії, спрямовані на надання йому можливості забезпечити явку повноважного представника для участі у розгляді спору, але такою можливістю останнє не скористалось, а також, враховуючи положення ст. 101 Господарського процесуального кодексу України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів визнала можливим здійснювати перегляд справи без письмового відзиву Хмельницького бюро технічної інвентаризації на апеляційну скаргу та без участі його представника за наявними в матеріалах справи доказами.

Заслухавши пояснення учасників процесу, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Розпорядженням міської адміністрації Хмельницької міської Ради народних депутатів від 14.06.1994р. №1575 ПНТФ "Союз" відведена в користування земельна ділянка площею 1,33га під виробничу базу (а.с.18). 08.02.1994р. було складено акт встановлення меж земельної ділянки, згідно якого загальна площа земельної ділянки позивача складає 1,3278 га.

Актами від 5.11.1995р., 23.11.1995р. прийнято виконані роботи по закінченому будівництвом об'єкту, а саме майстерня, координаторська, котельня, пожежна водойма (а.с.14-15).

Відповідно до рішення виконкому Хмельницької міськради №462 від 22.05.2003р. ПНТФ "Союз" на земельній ділянці площею 1,261га дозволено будівництво науково-виробничого торгово-сервісного комплексу (а.с.8).

Відповідно до ситуаційного плану науково-виробничого торгово-сервісного комплексу по вул. Геолоргів 15, погодженого головним архітектором, головним державним санітарним лікарем, міським управлінням Міністерства надзвичайних ситуацій, площа забудови становила 5952 кв. м., площа ділянки - 1,33 га, площа озеленення - 1500 кв.м, площа твердого покриття - 4670 кв.м, щільність забудови - 40% (а.с.9-10).

Рішенням Хмельницького міськвиконкому від 27.04.2006р. № 289 затверджено акти державних приймальних комісій про прийняття в експлуатацію об’єктів будівництв, в тому числі науково виробничий торгово-сервісний комплекс по вул. Геологів,15, загальною площею 1764,0кв.м, вартістю 1018,11 8тис.грн. (а.с.17).

Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 21.04.2006 р., який підписаний головою та членами комісії, а також скріплений гербовими печатками, свідчить про прийняття в експлуатацію пред'явленого державній приймальній комісії науково-виробничого торгово-сервісного комплексу (а.с.11-13).

14.01.2010р. директор ПНТФ "Союз" звернувся до міського голови з заявою про оформлення права власності та видачу ПНТФ "Союз" свідоцтва про право власності на науково-виробничий торгово-сервісний комплекс загальною площею 1764,0 кв.м (а.с.23).

29.01.2010р. директор ПНТФ "Союз" звернувся до Хмельницького БТІ з проханням про оформлення права власності, видачу ПНТФ "Союз" свідоцтва про право власності на науково-виробничий торгово-сервісний комплекс загальною площею 1764,0 кв.м та проведенням державної реєстрації права власності

29.01.2010р. начальник Хмельницького БТІ направив на адресу директора ПНТФ "Союз" лист, у якому відмовив ПТНФ "Союз" в оформленні права власності із підстав, що розпорядженням №1575 від 14.06.1994р. земля ПНТФ "Союз" виділена під виробничу базу, а не під науково-виробничий торгово-сервісний центр (а.с.20).

Директор ПНТФ "Союз" звернувся до прокурора м. Хмельницького з проханням прокурорського реагування на порушення права ПНТФ"Союз".

Листом заступника прокурора м. Хмельницького від 10.02.2001р. позивача повідомлено про відмову юридичного відділу погодити проект рішення виконкому "Про оформлення права власності на науково-виробничий торгово-сервісний комплекс загальною площею 1764,0 кв.м" з підстав невідповідності вимогам п.6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мінюсту України від 7.02.2002р. за №7/5, зареєстрованого Мінюстом 1 8.02.2002р. за №157\6445 (z0157-02) . Даним листом також повідомлено, що в зв'язку з викладеним проект рішення не був включений до порядку денного і не розглядався на засіданні виконавчого комітету Хмельницької міської Ради (а.с.22).

Відповідно до зауважень юридичного відділу міської ради па проект рішення виконавчого комітету "Про оформлення права власності на науково-виробничий торгово-сервісний комплекс загальною площею 1764, 0 кв. м, що розташований по вул. Геологів,15 в м.Хмельницькому за приватною науково-технічною фірмою "Союз" (28.01.10р.) в ході проведеної правової експертизи виявлено, що проект рішення не відповідає п.6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02 №7/5 (z0157-02) року, згідно якого оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності фізичним та юридичним особам на новозбудовані перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна проводиться за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам. В матеріалах до проекту рішення відсутнє рішення про відведення приватній науково-технічній фірмі "Союз" земельної ділянки під науково-виробничий торгово-сервісний комплекс. До матеріалів додане розпорядження міської адміністрації Хмельницької міської ради від 14.06.1994р. №1575 про відведення в користування земельної ділянки під виробничу базу. Крім того, згідно даного зауваження, в матеріалах доданих до проекту рішення існує невідповідність щодо площі об'єкта. В акті державної приймальної комісії, затвердженому рішенням виконавчого комітету від 27.04.2006р. площа науково-виробничого торгово-сервісного комплексу становить 1764,7 кв.м, а в технічному паспорті площа даного приміщення становить 1764,0 кв.м (а.с.81).

Відповідно до ч.1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У позовній заяві позивачем не вказано яким чином його права і охоронювані законом інтереси порушує чи оспорює відповідач - Хмельницьке міське бюро технічної інвентаризації. Хмельницьке бюро технічної інвентаризації, яке здійснює лише реєстрацію прав власності на нерухоме майно, не уповноважене визнавати таке право, а тому не є належним відповідачем у даній справі (аналогічна позиція в постанові Вищого господарського суду України від 25.08.2009 р. по справі №4/5113).

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.1 ст. 16 Цивільного кодексу України – кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним же зі способів захисту цивільного права в силу ст. 16 Цивільного кодексу України є визнання права.

Згідно зі ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст. 321 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно п. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до статей 3, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом. Реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень проводиться місцевим органом державної реєстрації прав того реєстраційного (кадастрового) округу, в якому розміщена нерухомість або більша за площею її частина. Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме: право власності на нерухоме майно.

Згідно з пунктом 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (надалі – Тимчасове положення), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 (z0157-02) та зареєстрованого в МЮ України 18.02.2002р. за №157/6445, державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Позов про визнання права власності – це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не з'єднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод. Як відповідач, за таким позовом виступає третя особа, що безпосередньо заявляє чи не заявляє свої права на річ, але не визнає за позивачем речового права на майно. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно, а не встановити його. Об’єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. Таким чином, до предмету доказування у даній справі входить встановлення цивільно-правових підстав набуття права власності на приміщення - науково-виробничого торгово-сервісного комплексу площею 1764,0кв.м, вартістю 1 018 118, 00 грн. (аналогічна позиція в постанові Вищого господарського суду України від 25.02.2010 р. по справі № 16/2782).

Як вбачається з матеріалів справи, зазначене вище майно не зареєстроване у встановленому законодавством порядку, що в свою чергу, враховуючи вимоги ст. 331 Цивільного кодексу України, свідчить про те, що у позивача не виникло право власності на вказане нерухоме майно.

Загальні засади здійснення будівництва об’єктів нерухомості визначені у статті 375 Цивільного кодексу України, за приписами якої власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Отже, право на забудову земельної ділянки, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою в порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт відповідно до статті 22 Закону України "Про основи містобудування", при цьому, під правом на забудову (будівництво) розуміється можливість користувача земельної ділянки здійснювати на ній будівництво у порядку, встановленому законом.

Зазначених доказів, які є в матеріалах справи, недостатньо для висновку про те, що вказане нерухоме майно належить позивачу на праві власності.

Вищезгадані розпорядження міської адміністрації за №1575 від 04.06.1994р., рішення виконкому №462 від 22.05.2003р., генплан науково-виробничого торгово-сервісного комплексу, акти прийому виконаних робіт по закінченому будівництвом об'єкту від 05.11.1995р., від 23.11.1995р., акт від 08.02.2004р., акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, затверджено рішенням Хмельницького міськвиконкому 27.04.2006р. №289, заява від 14.01.2010р. № 4, лист № 12-01 -02-02-08(53/01-15) від 29.01.2010р., лист № 0064-10 від 10.02.2010р., довідка від 07.04.2010р. №29 не можуть вважатися правовстановлювальними документами, які посвідчують право власності на нерухоме майно.

Знаходження спірного майна на балансі позивача не є безспірною ознакою права власності на майно, оскільки баланс підприємства є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов’язань на конкретну дату і не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства. Таку правову позицію викладено і в роз’ясненні президії Вищого арбітражного господарського суду України від 02.04.1994 № 02-5/225 (v_225800-94) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з судовим захистом права державної власності" (пункт 7) та в Інформаційному листі Вищого арбітражного господарського суду України від 31.01.2001р. № 01-8/98 (v8_98800-01) "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов’язані із здійсненням права власності та його захистом" (пункт 9).

Слід також зазначити, що розпорядженням міської адміністрації Хмельницької міської Ради народних депутатів від 14.06.1994р. №1575 ПНТФ "Союз" відведена в користування земельна ділянка по вул.Геологів,15 у м. Хмельницькому під виробничу базу, а не під будівництво науково-виробничого торгово-сервісного комплексу.

Згідно ч.1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частиною 3 ст. 376 Цивільного кодексу України визначено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Зазначена норма застосовується лише в тому випадку коли особа, яка здійснила самочинне будівництво, отримає у встановленому порядку земельну ділянку саме під збудований нерухомий об'єкт, тобто для призначеної мети, і спрямована на захист прав та інтересів особи-забудовника, самочинність будівництва якої полягає саме в будівництві нерухомого об'єкта на земельній ділянці, що не призначена для цієї мети, але з дотриманням всіх будівельних, санітарних, пожежних та інших норм. Право на зведення житлових та інших будівель і споруд реалізується особами на землях громадської та житлової забудови з дотриманням будівельних та інших норм, стандартів і правил. Отже, в тих випадках, коли будівництво здійснено на земельних ділянках іншого призначення (за винятком тих, на яких дозволяється зводити об'єкти, необхідні для використання земель за їх цільовим призначення, як, наприклад, на землях природно-заповідного фонду, рекреаційного та оздоровчого призначення, водного фонду та ін.), воно вважається здійсненим самочинно.

Отже, така особа має звернутися до органів місцевого самоврядування чи іншого уповноваженого органу, до компетенції якого входить вирішення питань надання земельних ділянок у власність, із заявою про надання раніше відведеної їй земельної ділянки для мети будівництва та обслуговування збудованого об'єкта. І в тому випадку, коли заява особи була задоволена, після отримання державного акту про право власності або постійного користування на зазначену земельну ділянку особа має право звернутися до суду із заявою про визнання права власності на збудований нерухомий об'єкт.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відмову в позові про визнання права власності на зазначене нерухоме майно.

Стосовно інших доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає:

Питання щодо заяви позивача про збільшення позовних вимог згідно ст. 22 ГПК України розглянуто господарським судом в судовому засіданні 18.05.2010р., що вбачається з протоколу судового засідання (а.с.93) та рішення господарського суду від 18.05.2010р. При цьому, суд правомірно відмовив у прийнятті такої заяви, оскільки позивачем були заявлені нові додаткові вимоги, а саме про визнання незаконною відмову в оформленні права власності та зобов'язання відповідачів в місячний термін з дня набрання чинності рішення суду оформити права власності ПНТФ "Союз". Вказана заява по своїй суті не є заявою про збільшення позовних вимог, оскільки під збільшенням позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за цією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

На час розгляду справи господарським судом першої інстанції прийняття рішення в нарадчій кімнаті Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) не передбачалось. Відповідне доповнення було внесено до ст. 82 ГПК України згідно Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010р. (2453-17) №2458-VІ.

Посилання скаржника на те, що позовна заява містить вимоги немайнового характеру, а отже державне мито має сплачуватися як з немайнового спору, є безпідставним, оскільки відповідно до п.14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. №01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007р." (v_675600-07) (в редакції Інформаційного листа Вищого господарського суду №01-8/241 від 21.04.2008р. (v_241600-08) ) та у постанові Верховного Суду України від 25.12.2007 №8/219-07 викладено правову позицію, за якою державне мито з позовної заяви про визнання права власності визначається з урахуванням вартості спірного майна та з огляду на приписи пунктів 29 і 30 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 N 15 (z0050-93) .

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст.34 вищевказаного Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 18.05.2010р. у справі №22/547-10 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для скасування вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 18 травня 2010 року у справі №22/547-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватної науково-технічної фірми "Союз" - без задоволення.

2. Справу №22/547-10 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Віддруковано 5 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу;

3,4 - відповідачам

5 - в наряд