ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 березня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого: Кривенка В.В.,
суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,
Самсіна I.Л., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г.,
при секретарі судового засідання Журіній О.О.,
за участю представника Управління Пенсійного фонду України в
Корабельному районі м.Миколаєва - Сябренка А.М.,
розглянувши у порядку провадження за винятковими обставинами
справу за позовом Дочірнього підприємства "Будкомплект" АТ
"Будівельна фірма "Миколаївбуд" до Управління Пенсійного фонду
України в Корабельному районі м.Миколаєва про визнання недійсною
вимоги,
в с т а н о в и л а :
У червні 2005 року Дочірнє підприємство "Будкомплект" АТ
"Будівельна фірма "Миколаївбуд" (далі - ДП "Будкомплект")
звернулось до суду з позовом про визнання недійсною вимоги
Управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі
м.Миколаєва від 2 лютого 2005 року № Ю-62 про сплату боргу, якою
відповідач вимагав сплатити недоїмку зі страхових внесків на
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за січень 2005
року у сумі 1 254,19 грн.
Господарський суд Миколаївської області рішенням від 29
серпня 2005 року позов задовольнив.
Одеський апеляційний господарський суд постановою від 29
листопада 2005 року зазначене рішення скасував, у позові відмовив.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 5 липня 2006
року постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29
листопада 2005 року скасував, а рішення Господарського суду
Миколаївської області від 29 серпня 2005 року залишив без змін.
У скарзі Управління Пенсійного фонду України в Корабельному
районі м.Миколаєва до Верховного Суду України поставлено питання
про перегляд за винятковими обставинами та скасування ухвали
Вищого адміністративного суду України від 5 липня 2006 року, і
залишення у силі постанови Одеського апеляційного господарського
суду від 29 листопада 2005 року з посиланням на неоднакове
застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми
права та додані судові рішення касаційного суду, в яких по-іншому
застосована норма права.
Колегією суддів встановлено, що має місце неоднакове
застосування судом касаційної інстанції пункту 6 Указу Президента
України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності
суб'єктів малого підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
, ст.ст. 5, 11, 14, 18,
19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
.
Скарга Управління Пенсійного фонду України в Корабельному
районі м.Миколаєва підлягає задоволенню з наступних підстав.
Скасовуючи постанову апеляційного суду та залишаючи без змін
рішення суду першої інстанції про задоволення позову ДП
"Будкомплект", касаційний суд виходив із того, що позивач як
платник єдиного податку відповідно до пункту 6 Указу Президента
України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності
суб'єктів малого підприємництва" № 727/98 ( 727/98 ) (727/98)
звільняється
від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в
розмірі 32 відсотків від фактичних витрат на оплату праці
працівників у зв'язку з тим, що цей збір він сплачує у складі сум
єдиного податку.
Проте з таким висновком суду касаційної інстанції погодитися
не можна.
Статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
№ 1058-IV регулюються відносини,
що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового
державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових
актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках,
передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить.
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло
осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному
страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та
обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових
внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.
Пунктом першим статті 11 Закону № 1058-IV ( 1058-15 ) (1058-15)
установлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному
страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в
установах, організаціях, створених відповідно до законодавства
України, незалежно від форми власності, виду діяльності та
господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в
об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької
діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб -
суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб
оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований
сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий
патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на
інших умовах, передбачених законодавством.
Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону № 1058-IV ( 1058-15 ) (1058-15)
страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до
частини 1 статті 15 цього Закону є платниками страхових внесків та
зобов'язані на підставі пункту 6 частини 2 статті 17 зазначеного
Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки
та в повному обсязі страхові внески.
У статті 18 Закону № 1058-IV ( 1058-15 ) (1058-15)
зазначено, що
страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який
справляється на всій території України в порядку, встановленому
цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших
обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці
внески не поширюється податкове законодавство, а іншим
законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та
сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на
обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом
України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування"
( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
№ 400/97ВР, яким разом із Законом № 1058-IV
( 1058-15 ) (1058-15)
не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати
збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів
підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему
оподаткування.
Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів дійшла
висновку, що страхові внески на загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них
не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не
можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових
внесків або звільнення від їх сплати.
Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється
статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.
Указ Президента України № 727/98 ( 727/98 ) (727/98)
регулює питання
оподаткування суб'єктів малого підприємництва. Згідно з вимогами
статті 15 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV ( 1058-15 ) (1058-15)
до
приведення законодавства України у відповідність із цим Законом,
закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в
частині, що не суперечать цьому Закону. Положення статті 6
зазначеного Указу про звільнення суб'єктів малого підприємництва,
які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування, Закону суперечать і застосуванню не
підлягають.
Статтею 19 Закону № 1058-IV ( 1058-15 ) (1058-15)
установлено, що
страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового
державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на
суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення)
працівників, що включають витрати на виплату основної та
додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і
компенсаційних виплат.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку,
що вимоги пенсійного органу по сплаті внесків до Пенсійного фонду
України з суми оплати праці (грошового забезпечення) працівників
обгрунтовані.
Касаційний суд неправильно застосував норми матеріального
права, у зв'язку з чим необгрунтовано скасував рішення суду
апеляційної інстанції, яке було ухвалено відповідно до вимог
закону. Тому ухвала Вищого адміністративного суду України підлягає
скасуванню, а постанова апеляційного суду - залишенню в силі.
Керуючись статтями 241 - 244 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Судової палати
п о с т а н о в и л а :
Скаргу Управління Пенсійного фонду України в Корабельному
районі м.Миколаєва задовольнити.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 5 липня 2006
року скасувати, а постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 29 листопада 2005 року залишити у силі.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім
випадку, встановленого п. 2 ст. 237 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий В.В. Кривенко
Судді М.Б. Гусак
В.Л. Маринченко
П.В. Панталієнко
I.Л. Самсін
О.О. Терлецький
Ю.Г. Тітов
-------------------------------------------------------------
Справа № 21 - 1153 во 06
Д оповідач: Гусак М.Б.