Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Михайлова М.В.,

суддів Тофана В.М., Журавльова О.О.

(Склад судової колегії змінений розпорядженням голови суду від 18.08.2010 року № 226)

При секретарі Скоробагатько О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Цитович В.Є., за довіреністю;

від відповідача: не з’явився, повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1

на рішення господарського суду Одеської області від 21 липня 2010 року

по справі № 12/89-10-2772

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цитрус Дискаунт"

до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1

про визнання договору недійсним та стягнення 98 000 грн.,-

У червні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Цитрус Дискаунт" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, в якому просило стягнути з ФОП ОСОБА_1. на свою користь суму збитків у розмірі 78000 грн. та 20000 грн. моральної шкоди.

01.07.2010 р. позивач надав доповнення до позовної заяви, в якому просив визнати договір оренди нежитлового приміщення укладений між ТОВ "Цитрус Дискаунт" та ФОП ОСОБА_1. 01.06.2010 р. недійсним.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21 липня 2010 року по справі № 12/89-10-2772 (суддя Цісельський О.В.) позов задоволено частково; визнано договір оренди нежитлового приміщення укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Цитрус Дискаунт" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 01 червня 2010 р.- недійсним; стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цитрус Дискаунт" 78000 (сімдесят вісім тисяч) грн. - суму збитків у подвійному розмірі; стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цитрус Дискаунт" 865 (вісімсот шістдесят п’ять) грн. –витрат на оплату державного мита; 234 (двісті тридцять шість) грн. –витрат на ІТЗ судового процессу; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Цитрус Дискаунт" на користь Державного бюджету 85 (вісімдесят п’ять) грн. –витрат на оплату державного мита.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Фізична особа –підприємець ОСОБА_1 звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 21 липня 2010 року по справі № 12/89-10-2772 та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з’ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального та процесуального права.

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення, а матеріали справи дають можливість розглянути справу у відсутності представника відповідача.

31 серпня 2010 року позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення господарського суду Одеської області від 21 липня 2010 року по справі № 12/89-10-2772 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представника позивача, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Скаржник вважає, що не підтверджена наявність розмови та її зміст, з яких випливає порушення ОСОБА_1. своїх зобов’язань за договором оренди.

Позивач наполягає на тому, що 10 червня 2010 року, у телефонному режимі, ОСОБА_1 доповіла йому про те, що вона не має наміру розірвати договір оренди з попередніми орендарями, та позивач не має можливості в’їхати у орендоване приміщення.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 ГПК України не скористався, відзив на позов не надав, до суду не з’явився, твердження позивача про телефонну розмову не спростував. Відсутні дані про цю обставину і в матеріалах справи.

Але факт відмови в користуванні приміщенням підтверджується листом позивача від 10 червня 2010 року ( у день відмови) на адресу ФОП ОСОБА_2 про неможливість в’їхати в об’єкт оренди та про розірвання договору (а.с.49), а також листом аналогічного змісту до ФОП ОСОБА_3 від 16 червня 2010 року (а.с.52), також після відмови ОСОБА_1. Відсутні в матеріалах справи докази про пропозицією ОСОБА_1 в’їхати в орендоване приміщення. Таким чином колегія суддів вважає факт відмові ОСОБА_1. про в’їзд позивача у орендоване приміщення доказаним.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем грубо порушувалась вимога суду щодо надання копії договору оренди з попереднім орендарем, що ускладнювало розгляд справи по суті.

Апелянтом надані копії додаткової угоди до договору та акта прийому-передачі до договору (не завірені належним чином), однак, самого договору оренди № 104 від 01.09.2007 р. так і не надано. Крім того, апелянтом не надано доводів з яких підстав дані документи не можливо було надати у суді першої інстанції, тому їх неможливо вважати належними доказами у розумінні ст. 101 ГПК України, і вони не приймаються судом.

Апелянт посилається на те, що в матеріалах справи є копії платіжних доручень без підпису представника банку та круглої печатки банку. Апеляційному суду надані заперечення позивача на апеляційну скаргу, з платіжними дорученнями №№5397,5398, на яких є мокрі штампи відділення №559 АТ УкрСиббанк", про перерахування штрафних санкцій на суми 9000,00 та 30 000,00 грн., що безперечно свідчить про їх сплату.

Відповідно до вимог частини 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Аналізуючи висновки, зроблені місцевим господарським судом при ухваленні рішення, колегія суддів дійшла до переконання про те, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Всі інші зауваження, викладені у апеляційній скарзі, колегія суддів не приймає до уваги з підстав викладених вище.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103- 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Одеської області від 21 липня 2010 року у справі № 12/89-10-2772 залишити без задоволення, рішення господарського суду без змін.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.