Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гарник Л.Л.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -Шульган Д.Ю. - представник за довіреністю

від відповідача – Насвіщук Л.А. – представник за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Всеукраїнська громадська організація "Українська Академія Наук"

на рішення Господарського суду м.Києва від 07.07.2010

у справі № 32/267 ( .....)

за позовом Всеукраїнська громадська організація "Українська Академія Наук"

до Приватне підприємство "КВО-Д"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про розірвання договору

06.05.2010 Всеукраїнська громадська організація "Українська Академія Наук" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "КВО-Д", в якому просила суд розірвати інвестиційний договір № 8-0503/1 від 08.04.2003, укладений між Позивачем та Відповідачем.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №32/267 в задоволенні позову було відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Всеукраїнська громадська організація "Українська Академія Наук" звернулася з апеляційною скаргою до суду, в якій просила рішення скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги Всеукраїнської громадської організації "Українська Академія Наук" про розірвання інвестиційного договору № 8-0503/1 від 08.04.2003 задовольнити.

В апеляційній скарзі позивач обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає що судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з’ясовано обставини справи, зокрема, вважає, що судом першої інстанції не було взято до уваги той факт, що не прийнятими в експлуатацію лишились 1133,2 м кв. приміщень будівлі по вул. Семашка 13, в місті Києві, а також не було взято до уваги, що відповідач не здійснив відведення земельної ділянки, на якій знаходиться будівля, не відновив проектної документації і не надав жодного акту виконаних робіт за весь час дії договору. Позивач також зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не було взято до уваги положення Додаткової угоди до договору від 16.05.2005.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

08.04.2003 між Українською академією наук національного прогресу, правонаступником якої є Позивач, та Відповідачем був укладений інвестиційний договір № 8-0503/1 (далі –інвестиційний договір), згідно з п. 2.1 якого інвестор (Відповідач) зобов’язується здійснити інвестування будівництва Об’єкту, своїми (або залученими) силами закінчити будівництво Об’єкту, на умовах, передбачених цим договором та після введення об’єкту в експлуатацію державною комісією прийняти частину Об’єкту, визначену в п. 5.2 цього договору, у свою власність шляхом підписання акту приймання-передачі завершеного будівництвом Об’єкту, а замовник (Позивач) зобов’язується сприяти інвестору в завершенні будівництва об’єкту шляхом надання йому консультаційних та інших, зазначених у цьому договорі послуг, та після прийняття Об’єкту в експлуатацію державною комісією передати частину у власність інвестора шляхом підписання акту приймання-передачі завершеного будівництвом Об’єкту.

Відповідно до п. 1.4 інвестиційного договору, об’єктом є незавершений будівництвом магазин "Промтовари", який знаходиться за адресою: м. Київ, ж/м "Святошин", 1 мікрорайон, ділянка 23 та належить на праві власності замовнику на підставі договору купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва № 757 від 26.03.2001.

Пунктом 5.2 інвестиційного договору передбачено, що замовник залишає в своїй власності частину об’єкту з площею забудови 25,2Ч15м = 378 кв. м, визначеною осями 9-5 та А-Ж, а також відповідну земельну ділянку. Друга частина забудови, визначена осями 1-5 та А-Ж площею 48Ч15=720 кв. м та відповідна земельна ділянка передається у власність інвестору.

Пунктами 4.1.1 – 4.1.19 інвестиційного договору визначені обов’язки інвестора за договором, а саме: за свій рахунок відновити проектно-кошторисну та іншу, необхідну для будівництва Об’єкту документацію, а в разі необхідності внести до неї зміни та затвердити у встановленому порядку; за свій рахунок та від імені замовника отримувати необхідні дозволи та ордери на виконання будівельних робіт; замовити від імені замовника та за свій рахунок відведення земельної ділянки під Об’єкт та укласти договір оренди земельної ділянки, на якій знаходиться Об’єкт; в десятиденний термін після підписання цього договору прийняти в користування на період будівництва незавершений будівництвом Об’єкт від замовника шляхом підписання акту приймання-передачі будівельного майданчика; за свій рахунок нести відповідальність за утримання будівельного майданчика у відповідному стані, відповідати за охорону майна та виконання робіт на будівельному майданчику, його освітлення та огорожу; своїми або залученими силами та засобами та за свій рахунок закінчити будівництво Об’єкту в повному обсязі до 26.03.2005; щоквартально надавати замовнику акти виконаних робіт по будівництву Об’єкту; здійснювати будівництво Об’єкту відповідно до будівельних норм, правил та проектно-кошторисної документації; самостійно та за свій рахунок забезпечувати будівництво Об’єкту матеріально-технічними ресурсами (матеріалами, конструкціями, устаткуванням); виконувати функції замовника по будівництву у повному обсязі та за свій рахунок; самостійно здійснювати розрахунки з відповідними комунальними організаціями за використану на Об’єкті електричну енергію, воду, газ; у встановленому законодавством порядку здати Об’єкт в експлуатацію Державній технічній комісії; у триденний термін письмово повідомити замовника про прийняття Об’єкту в експлуатацію, строк передачі Об’єкту у власність інвестора вираховується з моменту письмового повідомлення замовника інвестором про прийняття об’єкту в експлуатацію; у місячний термін після здачі Об’єкту в експлуатацію прийняти визначену його частину у свою власність шляхом підписання акту приймання-передачі; у десяти денний термін після прийняття об’єкту у власність подати до Київської міської ради клопотання про оформлення права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться Об’єкт; самостійно оформити право власності на Об’єкт відповідно до чинного законодавства; в установлені цим договором строки здійснювати всі розрахунки з замовником.

Позивач, в позовній заяві та апеляційній скарзі, стверджує, що Відповідачем не було виконано ряд обов’язків, що передбачені в п. 4.1 інвестиційного договору, а саме: не відновлена проектно-технічна документація; не отримано відповідні дозволи та ордери на виконання будівельних робіт; не виконано робіт по відведенню земельної ділянки під Об’єкт будівництва та не укладений договір оренди земельної ділянки, на якій знаходиться Об’єкт; не закінчено у повному обсязі будівництво Об’єкта до 26.03.2005; не надано актів виконаних робіт з будівництва; роботи виконувалися Відповідачем на Об’єкті з порушенням будівельних норм та правил, забезпечення матеріалами здійснювалося частково; функції замовника по будівництву Об’єкта Відповідачем не виконувалися у повному обсязі; Відповідач не приймав участі у здачі Об’єкта в експлуатацію Державній технічній комісії.

Щодо вищезазначених тверджень позивача колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.4.1.7 Договору Відповідач у справі повинен був своїми (або залученими) силами і засобами та за свій рахунок закінчити будівництво Об'єкта у повному обсязі до 26.03.2005 року.

Відповідачем відповідно до затвердженого проекту, було будівництво завершено у березні 2005, що засвідчується, зокрема, й Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта від 31.03.2006 (а.с. 17-20 т.1), де вказаний строк завершення будівельно-монтажних робіт - 03.2005 року.

За рішенням робочої комісії 01.12.2005 року об'єкт інвестування був прийнятий в експлуатацію, що засвідчується Актом робочої комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом будівлі, споруди, приміщення від 01.12.2005 (а.с. 70-72).

Згідно проектної документації загальна площа будівлі складає 1 844.80 кв.м., що засвідчується, зокрема листом Регіонального відділення Фонду державного майна від 20.04.2007 року № 30-11/2923, у якому визначені параметри будівлі відповідно до проекту.

Однак, фактично представлена робочій комісії до прийняття в експлуатацію будівля склала загальну площу 2 977,3 кв.м., про що зазначено в п.8 Акту робочої комісії, оскільки на момент створення робочої комісії та прийняття об'єкта інвестування в експлуатацію він був добудований самовільно Позивачем.

Згідно розпорядження № 508 від 30.03.2006р., Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації затверджено державну приймальну комісію з прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом магазин "Промтовари" по вул. Семашка,1З.

Відповідно до п. 19 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджених 22.09.2004, № 1243: "Замовник, генеральний підрядник разом із генеральним проектувальником подають державній приймальній комісії проектну та виробничу документацію, пред'являють виконані будівельно-монтажні роботи, змонтоване технологічне обладнання та документальне підтвердження відповідності виконаних робіт вихідним даним на проектування об'єкта".

Враховуючи зазначене, проектна документація була надана Відповідачем державній приймальній комісії, яка встановила розбіжність між фактично побудованими площами та площею, передбаченою проектною документацією.

Відповідно до Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, затвердженого розпорядженням Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації від 15.05.2007 року за № 828, зареєстрованого управлінням державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 21.05.2007року за №175 закінчений будівництвом Об'єкт, а саме магазин "Промтовари" за адресою м. Київ, вул. Семашка, 13 був введений в експлуатацію саме у відповідності із проектною документацією - загальною площею 1 844,1 кв.м. Інша частина об'єкта інвестування в експлуатацію прийнята не була, оскільки вона не передбачена проектом.

Отже, вищенаведені факти спростовують твердження позивача про те, що відповідач здав об'єкт інвестування в експлуатацію не в повному обсязі.

Позивач зазначає в апеляційній скарзі про те, що Відповідач не відновив проектно-кошторисну документацію, а тому для її відновлення та внесення відповідних змін до неї Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ВІР" було укладено договір на виконання проектних робіт із ТОВ "Гостбудпроект" відповідно до якого, на замовлення ТОВ "ВІР" було виготовлено проектну документацію по об'єкту будівництва з урахуванням всіх змін.

Як свідчать матеріали справи, позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження своїх тверджень.

Однак, як вбачається із Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, будівництво об'єкта здійснювалось за проектно-кошторисною документацією, розробленою Головним управлінням інституту "Київпроект", представник якого взяв участь у прийнятті в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта і підтвердив відповідність побудованого Об'єкта розробленому проекту.

24 грудня 2007 року ТОВ "Гостбудпроект" здійснило підготовку Проекту реконструкції та добудови приміщення по вул. Семашка, 13 ж/м Святошин (копія витягу із вказаного проекту залучена до матеріалів справи).

Як вбачається із зазначеного проекту, його розробка мала місце вже після введення об'єкту інвестування в експлуатацію та передбачала розроблення нового проекту реконструкції та будівництво об'єкта інвестування із врахуванням здійсненої Позивачем самовільної добудови, а не відновлення проектно-кошторисної документації.

Виконання ТОВ "Гостбудпроект" робіт щодо відновлення проектно-кошторисної документації по об'єкту інвестування на замовлення ТОВ НВП "ВІР" до введення об'єкта в експлуатацію 15.05.2007 року є неможливим, оскільки ТОВ "Гостбудпроект" отримало ліцензію (копія залучена до матеріалів справи) 31.08.2007 тобто тільки після введення об'єкта в експлуатацію.

Щодо заперечень позивача в апеляційній скарзі зазначає про те, що судом не було взято до уваги ті обставини, що Відповідач не здійснив відведення земельної ділянки, на якій знаходиться будівля, що прямо передбачено п.4.1.3. Договору колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи відповідач відповідно до умов Інвестиційного договору вжив всіх необхідних дій щодо відведення зазначеної вище земельної ділянки, розробив Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Українській академії наук для завершення будівництва, експлуатації та обслуговування магазину "Промтовари" по вул. Семашка, 13 у Святошинському районі та передав його до Головного управління земельних ресурсів Київської міської адміністрації.

З листа Головного управління земельних ресурсів № 03-25/0643 від 12.04.2005 року, надісланим на адресу Позивача (копія залучена до матеріалів справи) вбачається, що з 01.01.2005 року вказані матеріали (кадастрова справа № А-5042) та проект рішення Київської міської ради по відведенню земельної ділянки знаходяться на розгляді у Постійній комісії з питань землекористування КМДА.

Про вказані обставини Позивач був проінформований, що засвідчується його листом до РВ ФДМУ по м. Києві від 14.02.2006 року за вих.. № 06-02-14 (копія залучена до матеріалів справи).

Тому вищезазначені заперечення Позивача щодо невиконання своїх зобов'язань за Інвестиційним договором не відповідають фактичним обставинам.

Слід зазначити, що Інвестиційним договором, який діє до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань, не передбачені строки, протягом яких Відповідач повинен був здійснити відведення земельної ділянки та укласти договір оренди такої ділянки, а відтак говорити про порушення умов інвестиційного договору в цій частині немає підстав.

Позивач у своїй апеляційній скарзі зазначає про те, що у зв'язку із неналежним

виконанням Відповідачем взятих на себе договірних Позивач звернувся до Відповідача з

Рішенням Президії Всеукраїнської громадської організації "Української академії наук" №

05-04-22 від 22.04.2005 року., відповідно до якого вирішено затвердити спеціальну комісію для контролю та завершення будівництва у складі 16 осіб; доручити комісії скласти разом із ПП "КВО-Д" акти на виконані роботи та підготувати пропозиції і графік завершення робіт; Президенту УАН Оніпко О.Ф. заборонити пролонгацію чи підписання нового інвестиційного договору із ПП "КВО-Д" Вказане рішення, як стверджує Позивач в апеляційній скарзі, було нібито надіслане ПП "КВО-Д" листом за вих. № 05-05-05/1 від 05.05.2005 року та повністю проігнороване Відповідачем.

При цьому Позивач не надав суду жодних доказів, які б засвідчували надсилання Відповідачу вищезазначеного листа та/або рішення Президії ВГО "УАН" № 05-04-22.

Позивач, відповідно до п. 3.2.5 Інвестиційного договору мав право перевіряти хід та якість виконуваних інвестором робіт (послуг) та дій, які здійснює Інвестор від імені Замовника", проте в матеріалах справи відсутні докази того, що в період здійснення будівництва позивачем висловлювались претензій з приводу того, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання чи відмовляється від вчинення певних дій, які випливають із Інвестиційного договору.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що 07.07.2009 рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 18/163 за позовом приватного підприємства "КВО-Д" до Всеукраїнської громадської організації "Українська академія наук" про зобов’язання виконати умови договору та за зустрічним позовом Всеукраїнської громадської організації "Українська академія наук"до приватного підприємства "КВО-Д" про визнання інвестиційного договору № 8-0503/1 від 08.04.2003 неукладеним задоволено частково первісний позов та зобов’язано ГО "Українська академія наук" передати у власність ПП "КВО-Д" частину об’єкту, визначену вісями 1-5 та А-Ж площею 48Ч15=720 кв. м шляхом підписання акту приймання-передачі закінченого будівництвом об’єкту. В зустрічному позові відмовлено повністю.

В рішенні Господарського суду міста Києва від 07.07.2009 у справі № 18/163 встановлено, зокрема, що приватне підприємство "КВО-Д" належним чином виконало свої зобов’язання за інвестиційним договором № 8-0503/1 від 08.04.2003. При цьому, як вбачається з тексту рішення, судом досліджувалися обставини щодо виконання ПП "КВО-Д" обов’язків, передбачених пунктом 4.1 інвестиційного договору.

Вказане рішення набрало законної сили 13.04.2010.

В постанові Вищого господарського суду України від 13.04.2010, прийнятої за результатами перегляду в касаційному порядку рішень судів попередніх інстанції у справі № 18/163, зазначено, що в матеріалах справи міститься низка документів, які підтверджують здійснення Приватним підприємством "КВО-Д" підрядних робіт на спірному об’єкті, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Семашка, 13, та свідчать про виконання своїх зобов’язань приватним підприємством "КВО-Д" за інвестиційним договором.

Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З огляду на те, що предметом судового розгляду у справі № 18/163 був спір між тими ж сторонами, що й у даній справі, та з приводу правовідносин між ними, які виникли на підставі інвестиційного договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає доведеними обставини, встановлені в наведених вище судових рішеннях, зокрема, факт того, що Приватне підприємство "КВО-Д" (Відповідач) виконало обов’язки, передбачені інвестиційним договором.

У позовній заяві Позивач вказує на те, що йому була завдана шкода у зв’язку з істотним порушенням Відповідачем своїх обов’язків за інвестиційним договором, яка проявляється в тому, що Позивач був змушений добудовувати Об’єкт власними силами шляхом залучення іншого підприємства – Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ВІР" (далі –ТОВ "НВП "ВІР").

Для доведення вказаного твердження, Позивач надав до суду копію інвестиційного договору № 1 від 13.10.2003, що був укладений між ним та ТОВ "НВП "ВІР"щодо того самого об’єкту, що й спірний інвестиційний договір.

Як вбачається зі змісту вказаного договору, на ТОВ "НВП "ВІР" як на інвестора покладалися такі ж обов’язки, що й на Відповідача за спірним інвестиційним договором, зокрема, щодо одержання за власний рахунок ордерів та дозволів на будівництво, укладення договору оренди земельної ділянки, на якій знаходиться об’єкт, здачі в експлуатацію завершеного об’єкту будівництва.

Згідно з п. 5.2 інвестиційного договору № 1 від 13.10.2003 ТОВ "НВП "ВІР" одержує у власність частину забудови, визначену осями 5-9 та А-Ж, а також відповідну земельну ділянку.

Таким чином, пунктом 5.2 інвестиційного договору № 1 від 13.10.2003 передбачена передача Позивачем ТОВ "НВП "ВІР" тієї площі об’єкту, що мала відійти Позивачу згідно зі спірним інвестиційним договором.

В п. 8.2 інвестиційного договору № 1 від 13.10.2003 передбачено, що об’єкт повинен бути зданий в експлуатацію до 26.03.2005. Суд не приймає до уваги зроблене в договорі від руки виправлення строку здачі об’єкту в експлуатацію з 26.03.2005 на 26.03.2007, оскільки воно не супроводжується застереженням про зміни, скріпленим підписами сторін. Крім того, пунктом 9.3 цього договору передбачено, що зміни та доповнення до договору оформлюються шляхом підписання між сторонами додатків та додаткових угод.

Відповідно до вимог ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Із змісту ст. 54 ГПК України вбачається, що тягар доведення факту не виконання або неналежного виконання зобов’язання контрагентом, наявність збитків, а також причинного зв’язку між першим і другим лежить на позивачеві.

Так інвестиційний договір № 1 від 13.10.2003 був укладений незадовго після укладення спірного інвестиційного договору. При цьому Позивачем не надано доказів того, що станом на 13.10.2003 Відповідач не виконував свої зобов’язання за інвестиційним договором, що в свою чергу могло змусити Позивача залучити інше підприємство для добудови Об’єкту.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та не вважає факт укладення Позивачем інвестиційного договору № 1 від 13.10.2003 з ТОВ "НВП "ВІР" належним доказом того, що Позивачу була завдана шкода внаслідок порушення Відповідачем умов спірного інвестиційного договору.

Відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , застосовуються правила цього Кодексу (435-15) щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Оскільки спірний інвестиційний договір був укладений 08.04.2003, проте продовжує діяти після набрання чинності ЦК України (435-15) , питання про наявність підстав для розірвання цього договору вирішується згідно з нормами ЦК України (435-15) .

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Доводи Позивача про те, що Відповідач не виконав обов’язки, передбачені пунктом 4.1 інвестиційного договору чим допустив істотне порушення умов договору, спростовуються в досліджених вище судових рішеннях у справі № 18/163.

Також, Позивач не надав належних та допустимих доказів того, що внаслідок такого порушення йому була завдана шкода, у зв’язку з якою він у значній мірі позбавився того, на що розраховував при укладенні інвестиційного договору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

У даному випадку позивач повинен був довести наявність обставин, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, які були б підставою для задоволення позову. Такі докази у матеріалах справи відсутні та позивачем не доведені, тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для розірвання спірного договору відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Таким чином, враховуючи те, що апелянтом не надано документів на підтвердження своїх заперечень, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню та вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

1. Апеляційну скаргу Всеукраїнської громадської організації "Українська Академія Наук" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 07.07.2010 у справі №32/267 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 32/267 повернути Господарському суду м. Києва.