Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лотоцької Л.О. –доповідача;

суддів: Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.

при секретарі судового засідання Соловйовій О.І.

За участю представників сторін, які були присутні у судовому засіданні 08.07.2010 року:

від позивача: Михайлевич М.А., представник, довіреність № б/н від 07.06.10;

від відповідача: Переметчик О.В., представник, довіреність № б/н від 17.05.10;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Гайваронського А.І.", с. Спаське, Новомосковського району. Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2010 року у справі № 16/28-10

за позовом: Фермерського господарства "Гайваронського А.І.", с. Спаське, Новомосковського району, Дніпропетровської області

до: Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Олімпекс-Агро", с. Голубівка, Новомосковського району, Дніпропетровської області

про стягнення 2 329 197 грн. 00 коп.

У лютому 2010 року Фермерське господарство "Гайваронського А.І.", с. Спаське звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Олімпекс-Агро", с. Голубівка про стягнення з відповідача на користь позивача вартості неодержаної сільськогосподарської продукції, обчисленої за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності кукурудзи в господарстві Фермерського господарства"Гайваронського А.І."на суму 2 329,197 грн. 00 коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2010 року у справі № 16/28-10 (суддя Загинайко Т.В.) в позові відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2010 року у справі № 16/28-10 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Позивач зазначає, що дії відповідача були завчасно направлені на те, щоб уже і після закінчення терміну дії договорів оренди утримувати в себе земельні ділянки, на яких законним землекористувачем уже був позивач. Вважає рішення суду першої інстанції незаконним та протиправним, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що керуючись умовами договору правомірно восени 2007 року провів комплекс сільськогосподарських робіт по посіву культур, які планував зібрати до кінця 2008 року, тому що цикл посіву та збирання озимих сільськогосподарських культур розпочинається восени одного року та закінчується восени наступного року. Вважає, що рішення прийняте у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.05.2010 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд було призначено у судовому засіданні на 15.06.2010 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2010 року розгляд справи відкладався до 08.07.2010 року.

08.07.2010 року у судовому засіданні оголошено перерву до 20.07.2010 року.

14.07.2010 року до Дніпропетровського апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якому позивач просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2010 року у справі № 16/28-10 та прийняти нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми неодержаної продукції у розмірі 1 290 396,52 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав:

На підставі договорів оренди земельної ділянки від 03.12.2007 року та 30.03.2008 року, позивач набув право оренди на 172 земельні ділянки загальною площею 850,66га, що розташовані на території Голубівської сільської ради Новомосковського району, Дніпропетровської області, та належать на праві власності фізичним особам-орендодавцям.

Державна реєстрація вказаних договорів вчинена 07.04.2008 року.

З огляду на приписи ст. 18 Закону України "Про оренду землі" вказані договори набрали чинності 07.04.2008 року.

Матеріали справи містять акти приймання-передачі земельної ділянки по договору оренди.

Позивач, посилаючись на те, що передані йому в оренду земельні ділянки були восени 2007 року засіяні відповідачем озимими сільськогосподарськими культурами, що позбавило позивача можливості засіяти орендовані земельні ділянки кукурудзою та одержати врожай на суму 2 329 197 грн., просив на підставі ст. 189 Цивільного кодексу України, ст. 95 Земельного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про оренду землі" стягнути зазначену суму з відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Пункт "д" ч.1 ст. 156 Земельного кодексу України встановлює, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) збитків;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1)втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2)доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Важливим елементом доказування наявності упущеної вигоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, на земельні ділянки, в подальшому передані в оренду позивачу, 12-13 листопада 2002 року між відповідачем-орендарем та тими ж фізичними особами, власниками земельних ділянок, були укладені договори оренди земельної ділянки, державна реєстрація яких вчинена 09.01.2003 року.

Пунктом 2.3 договорів визначено, що термін дії договорів складає чотири роки, одинадцять місяців, двадцять дев’ять днів.

З урахуванням приписів ст. 18 Закону України "Про оренду землі" зазначені договори діяли по 29.03.2008 року.

Пунктом 2.3 договорів також визначено, що в разі припинення дії договору до закінчення польових робіт та збору врожаю, земельна ділянка повертається орендодавцю після повного завершення збору врожаю, що знаходиться на орендованій ділянці.

Відповідачем в період строку дії вказаних договорів оренди восени 2007 року провів комплекс робіт по посіву озимих сільськогосподарських культур.

З урахуванням умов абз. 4 п. 2.3 договорів обов’язок повернути орендодавцям земельні ділянки наступав у орендаря-відповідача після збору врожаю, тобто, з урахуванням циклу посіву та збирання озимих сільськогосподарських культур, восени 2008 року.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про правомірність дій відповідача та відсутність його вини в неотриманні позивачем доходів внаслідок незасіяння орендованої землі.

За таких обставин, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

З урахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Колегія суддів не приймає до уваги заяву позивача про зменшення позовних вимог, оскільки в силу ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі зменшити розмір позовних вимог до прийняття рішення.

Керуючись ст.ст. 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Гайваронського А.І.", с. Спаське, Новомосковського району. Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2010 року у справі № 16/28-10 залишити без змін.