16/732-08 Про стягнення заборгованості за поставлений природний газ - 06.04.2009 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №446 С/2) на рішення господарського суду Сумської області від 05.02.2009р. по справі № 16/732-08

за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз", м. Суми

до Закритого акціонерного товариства "Сумський овочевий комбінат", м.Суми

про стягнення 111 405,56 грн. -

Рішенням від 05.02.2009 року господарський суд Сумської області по справі № 16/732-08 (суддя Моїсеєнко В.М.) позов задовольнив повністю. Суд стягнув з відповідача на користь позивача - 99 399,86 грн. основного боргу за поставлений газ, 1562,02 грн. інфляційних збитків, 385,20 грн. 3% річних, 3100,49 грн. пені, 6957,99 грн. штрафу та судові витрати ( а.с. 31 - а.с. 34 ).

Відповідач з рішенням господарського суду не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та винести нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування посилається на те, що відповідач не мав в наявності та не ознайомився з оригіналами актів виконаних робіт по поставці та транспортуванню природного газу, оскільки на даний час позивачем не в повному обсязі здійснено поставку природного газу. Також посилається на інші обставини викладені в апеляційній скарзі ( а.с. 36 - а.с. 37 ).

Представник відповідача у судове засідання не з*явився, про причини неявки належним чином суд не повідомив.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги по даній справі, про що свідчить відмітка на поштовому повідомленні "Укрпошти", яке долучено до матеріалів справи.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує, вважає її безпідставною та необгрунтованою. В відзиві на апеляційну скаргу посилається на те, що факт отримання послуг відповідачем підтверджується актами приймання-передачі обсягів природного газу від 30.09.2008р. та від 31.10.2008р. підписаними сторонами та засвідченими печатками підприємств. Також посилається на інші обставини викладені в відзиві на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заперечення на апеляційну скаргу. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалою від 02.03.2009р. сторони були попереджені, що у разі нез’явлення їх представників у судове засідання та не надання витребуваних судом документів, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами та за відсутністю представників сторін.

Стаття 75 Господарського процесуального кодексу України надає право суду розглянути справу за відсутністю сторони, належним чином повідомленої про час і місце розгляду справи, за наявними в справі матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційцної скарги за відсутністю представника відповідача та за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем 01.04.2008р. було укладено договір № 6165/П-2008 на постачання природного газу ( а.с. 13 ).

У відповідності до п. 1.1. зазначеного договору газозбутова організація ( позивач ) зобов*язується поставити, а покупець ( відповідач ) прийняти й оплатити природний газ у встановленому цим договором порядку. Строк постачання газу встановлюється з 01.04.2008р. по 31.12.2008р.

Згідно з п. 4.3 даного договору оплата за природний газ, який постачається, злійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом перерахування на розрахунковий рахунок газозбутової організації в розмірі: 50% від вартості запланованих місячних обсягів не пізніше 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, 50% - не пізніше 1 числа місяця поставки.

Також 01.02.2008р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 6165/Т-2008 про надання послуг з транспортування ( а.с. 12 ).

У відповідності до п. 1.1 договору про надання послуг з транспортування, газорозподільна організація ( позивач ) зобов*язується протранспортувати, а замовник ( відповідач ) прийняти поставлені обсяги газу та своєчасно оплатити послуги з його транспортування у встановленому цим договором порядку. Строк надання послуг з транспортування газу з 01.02.2008р. по 31.12.2008р.

Пункт 5.1 зазначеного договору передбачає, що оплата послуг з транспортування газу, який транспортується, здійснюється замовником щодекадно на розрахунковий рахунок газорозподільної організації не пізніше 10, 20 числа звітного місяця в розмірі 70% від обсягів заявленого місячного споживання газу. Згідно з п. 5.4 даного договору остаточний розрахунок за надані послуги з транспортування фактично спожитого газу у звітному місяці проводиться до 5 числа наступного за звітним місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав взяті на себе зобов*язання за договорами від 01.02.2008р. № 6165/Т-2008 про надання послуг з транспортування та від 01.04.2008р. № 6165/П-2008 на постачання природного газу, поставив та протранспортував відповідачу природний газ на загальну суму 99399,86 грн. Дана обставина підтверджується матеріалами справа, а саме, актами приймання - передачі обсягів природного газу від 30.09.2008р. та від 31.10.2008р., які підписані позивачем та відповідачем і скріплені печатками ВАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз"та ЗАТ "Сумський овочевий комбінат"( а.с. 14 - а.с. 15 ).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач виконав та належним чином оформив виконані передбачені умовами договору послуги по поставки та транспортуванню природного газу, а замовник - відповідач їх прийняв.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб*єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов*язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов*язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статтей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов*язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов*язань не допускається.

Згідно з п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов*язанні встановлений строк ( термін ) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін ).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції обгрунтовано, законно, з урахуванням матеріалів справи та у відповідності до діючого законодавства задоволено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 99399,86 грн. основного боргу за договорами від 01.02.2008р. № 6165/Т-2008 про надання послуг з транспортування та від 01.04.2008р. № 6165/П-2008 на постачання природного газу.

Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на те, що в суді першої інстанції не було досліджено оригінали документів, а саме, акти приймання - передачі обсягів природного газу від 30.09.2008р. та від 31.10.2008р., то на вимогу апеляційного господарського суду позивчем було надано у судове засідання для огляду оригінали актів приймання - передачі бсягів природного газу від 30.09.2008р. та від 31.10.2008р., копія якого з супровідним листом позивача долучена до матеріалів справи.

Отже, відповідачем не надано як суду першої інстанції, так і апеляційному господарському суду доказів недійсності актів приймання - передачі або підписання цих актів з боку відповідача неуповноваженою особою.

У відповідності до п. 5.3 договору від 01.04.2008р. № 6165/П-2008 на постачання природного газу та п. 6.1 договору від 01.02.2008р. № 6165/Т-2008 про надання послуг з транспортування, в разі неоплати або несвоєчасної оплати за надані послуги та газ у строки визначені договорами, відповідач сплачує позивачукрім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості ( а.с. 12 - а.с. 13 ).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 525 Цивільного кодексу передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

- припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

- зміна умов зобов'язання;

- сплата неустойки;

- відшкодування збитків та моральної шкоди.

Стаття 612 Цивільнго кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 220 Господарського кодексу України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Стаття 230 Господарського кодексу України передбачає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції обгрунтовано та законно у відповідності до норм діючого законодавства задоволено позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1562,02 грн. інфляційних збитків, 385,20 грн. трьої відсотків річних, 3100,49 грн. пені та 6957,99 грн. штрафу.

У відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі на розгляд господарським судом Сумської області даної справи за відсутності його представника, на відсутність доказів про повідомлення судом про час і місце розгляду справи, то колегія суддів, перевіривши матеріали справи зазначає наступне:

- ухвала у справі від 19.12.2008р. про порушення провадження і призначення справи до розгляду на 02.01.2009р. була направлена сторонам по справі 22.12.2008р. і отримана відповідачем 26.12.2008р., що підтверджується повідомленням Укрпошти про вручення поштового відправлення ( а.с. 17 );

- 21.01.2009р. відповідач звернувся з клопотанням до господарського суду Сумської області про відкладення розгляду справи з метою надання можливості ознайомитися з матеріалами справи та зробити копії наявних документів ( а.с. 19 );

- 22.01.2009р. в судове засідання представник відповідача не з*явився, незважаючи на те, що йому було відомо про час і місце розгляду справи;

- ухвалою від 22.01.2009р. господарським судом Сумської області було задоволено клопотання відповідача і розгляд справи відкладено на 05.02.2009р. Сторонам ухвала від 22.01.2009р. про відкладення розгляду справи була направлена 23.01.2009р. ( а.с. 24 );

- 04.02.2009р. відповідач вдруге звернувся до місцевого суду з клопотанням, в якому просив відкласти розгляд справи для підготовки додаткових доказів в обгрунтування своїх заперечень проти позову ( а.с. 28 );

- на вимогу суду надати відзив на позовну заяву ( ухвали від 19.12.2008р. та від 22.01.2009р. ), відповідач відзив не надав; в судові засідання 22.01.2009р. та 05.02.2009р. представник відповідача не з*явився, про причини неявки суд не повідомив, заперечень проти позову місцевому суду не надав.

У дане судове засідання представник відповідача не з*явився, про час і місце розгляду апеляційної скарги відповідач був повідомлений належним чином. Ухвалу апеляційного суду від 02.03.2009р. про прийняття його апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду на 06.04.2009р. відповідач отримав 10.03.2009р., що підтверджується повідомленням Укрпошти про вручення поштового відправлення ( ухвала направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення ).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області залишити без змін.

Керуючись статтями 99, 101, 102, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Сумський овочевий комбінат"залишити без задоволення.

Рішення від 05.02.2009р. господарського суду Сумської області по справі № 16/732-08 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом місячного терміну.