Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дмитренко А.К.(доповідач)

суддів: Прокопенко А.Є., Чимбар Л.О.

Представники сторін:

від позивача: Пашніна А.В., довіреність №4 від 21.06.10, представник;

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання", м. Кривий Ріг на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.10р. у справі № 10/52-10

позовом товариства з обмеженою відповідальністю Спільного українсько-німецького підприємства "ТЮФ НОРД-ДІЕКС", м. Дніпропетровськ

до закритого акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання", м.Кривий Ріг

про стягнення 14 511 грн. 40 коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.10 (суддя Кощеєв І.М.) із закритого акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" стягнуто 12 687 грн. основного боргу, 490 грн. 61 коп. річних і 1 333 грн. 79 коп. втрат від інфляції та витрати у справі.

Не погоджуючись з рішенням суду, закрите акціонерне товариство "Криворізький завод гірничого обладнання" просить його скасувати як таке, що суперечить нормам матеріального та процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-німецьке підприємство "ТЮФ НОРД-ДІЕКС" вважає рішення законним і обгрунтованим, тому просить його залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд

16.04.2008 р. між ТОВ СП "ТЮФ "НОРД-ДІЕКС" (підрядник) та ЗАТ "Криворіжський завод гірничого устаткування" (замовник) було укладено договір підряду № 318-08-ДС, за яким підрядник взяв на себе зобов'язання провести технічне діагностування та технічний огляд устаткування ЗАТ "КЗГО" у кількості 16 одиниць згідно переліку (додаток №2), а замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи згідно договору.

Вартість робіт по договору складає 25 728 грн. (п. 2.1 договору)

ТОВ СП "ТЮФ "НОРД-ДІЕКС" частково виконало свої зобов'язання на суму 24 882 грн., що підтверджується:

1) актом від 09.09.2008 р. № 1 на суму 11 665 грн.,

2) актом від 18.11.2008 р. № 2 на суму 13 217 грн.

Відповідачем частково здійснювалась оплата за виконані роботи на загальну суму 12 195 грн., що підтверджується банківськими виписками від 27.02.2009 р. на суму 10 000 грн. (оплата рахунку від 09.09.08 № 318-08 - ДС/1 (а.с. 15, 96) та від 24.03.2009 р. на суму 2 195 грн. (оплата рахунку від 18.11.08 № 318-08-ДС/2 (а.с. 16, 97).

Таким чином, сума заборгованості дорівнює 12 687 грн.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України та ч. 1,7 ст. 193 Господарського кодексу України.)

Згідно з п. 2.3. договору оплата виконаних робіт підрядника здійснюється на підставі рахунків, податкових накладних, актів виконаних робіт форми КБ-3 або КБ-2в протягом 30 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Підписання актів виконаних робіт та часткова оплата виконаних робіт з посиланням на конкретні рахунки від 09.09.08 № 318-08-ДС/1 (а.с. 96) та від 18.11.08 № 318-08-ДС/2 (а.с. 97) спростовують твердження відповідача про неотримання ним рахунків на оплату, як то передбачено п. 2.3 договору. Отже вручення відповідачу рахунків для оплати слід вважати доведеним.

Безпідставне також посилання скаржника на відсутність доказів передачі йому податкової накладної, оскільки зауважень про відхилення від умов п. 2.3 договору при підписанні актів здачі-прийомки виконаних робіт та в подальшому відповідачем не було заявлено.

Нараховані позивачем три проценти річних та інфляційні втрати підлягають стягненню, тому що інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, а відтак ні три проценти річних, ні індекс інфляції неможна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та у зв'язку з цим відносити до санкцій в розумінні ст.. 12 Закону України,,Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За таких обставин рішення винесено з додержанням норм матеріального і процесуального права у зв"язку з чим підстави для його скасування колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.10 у даній справі залишити без змін, а скаргу без задоволення.