2/38-10 Про стягнення суми орендної плати - 25.06.2010 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос-1"(м. Каховка Херсонської області)

на рішення господарського суду Херсонської області від 22.04.2010 р. у справі № 2/38-10

за позовом Закритого акціонерного товариства "Кримська фруктова компанія"

(с. Петрівка Красногвардійського району АР Крим)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос-1"

(м. Каховка Херсонської області)

про стягнення суми,

Закрите акціонерне товариство "Кримська фруктова компанія"звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос-1" 18144,50 грн. заборгованості з орендної плати за договором оренди нежитлових приміщень та обладнання від 01.11.2006 р. та 60016,00 грн. вартості наданих за договором розвантажувальних послуг.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 22.04.2010 р. у справі № 2/38-10 (суддя Скобєлкін С.В.) позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 18144,50 грн. основного боргу з орендної плати. В іншій частині позову відмовлено. За рахунок відповідача позивачу відшкодовано 181,44 грн. державного мита та 54,77 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Геліос-1"(відповідач у справі) звернулось до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

З підстав, викладених в апеляційній скарзі, заявник вважає рішення суду незаконним, стверджує, що місцевим господарським судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, зазначає, що через невиконання позивачем умов договору щодо надання двосторонніх актів, якими повинна фіксуватись фактична кількість використовуваних за договором камер, дійсна кількість орендованих у звітний період камер, на його думку, не встановлена, тому нарахування орендної плати в повному обсязі є безпідставним. Також, з посиланням на ст.ст. 611, 615 ЦК України, заявник вважає, що наведені вище обставини надають йому право відмовитись від зобов’язання.

Звертає увагу суду на той факт, що акти за спірний період оформлені з порушенням вимог Наказу Міністерства фінансів України № 88 від 25.05.1995 р. "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" (z0168-95) , а саме: не містять номерів та дат, підписані не уповноваженими особами.

Крім того відзначає, що позивачем пропущено строк позовної давності за заявленими ним вимогами, що є самостійною підставою для відмови у позові.

За твердження заявника, зважаючи на реєстрацію позивачем договору купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель лише 07.12.2006 р., позивач не мав права укладати спірний договір оренди та, відповідно, не має права вимагати сплати орендної плати.

Також посилається на укладений 01.11.2006 р. між позивачем та ТОВ "Краса"договір оренди, предметом якого є передача у тимчасове володіння комплексу фруктово сховища та обладнання, розташованого за адресою: Каховський район, с. Роздольне, вул. Сафонова, 3. Вважає, що наявність вказаного договору свідчить про невизначеність на даний час дійсного користувача.

Мотивуючи викладеним, заявник просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 22.04.2010 р. у справі № 2/38-10 і прийняти нове, яким в позові відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 01.06.2010 р. апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос-1"прийнята до провадження та призначена до розгляду на 25.06.2010 р.

Розпорядженням Першого заступника Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1696 від 25.06.2010 р. справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя – Зубкова Т.П., судді Хуторной В.М., Яценко О.М.

Позивач у справі –Закрите акціонерне товариство "Кримська фруктова компанія"–проти доводів апеляційної скарги відповідача заперечує. Свою правову позицію позивач виклав у письмовому відзиві на скаргу.

Вказує на те, що позивачем протягом дії договору належним чином виконувалися його умови і жодний претензій від відповідача до нього не надходило. Факт передання відповідачу у тимчасове користування нежитлових приміщень за договором вважає доведеним актом приймання-передачі від 27.10.2006 р. та частковою сплатою відповідачем орендної плати. Посилання відповідача на те, що орендовані приміщення в момент виконання договору були передані у тимчасове користування ТОВ "Краса"вважає безпідставними. Щодо твердження відповідача щодо пропуску строку позовної давності вказує, що додатковою угодою № 2 від 28.02.2007 р. до договору сторони продовжили строк оренди камери № 7 до 05.03.2007 р., а камери № 9 –до 07.03.2007 р., тому строк позовної давності по цим камерам спливає 05.03.2010 р. та 07.03.2010 р., відповідно.

Вважає, що рішення господарського суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване рішення –без змін.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вищевикладені доводи в обґрунтування заперечень на апеляційну скаргу, вважає рішення місцевого господарського суду законним і обґрунтованим, а вимоги заявника апеляційної скарги – надуманими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник відповідача (заявника апеляційної скарги) в судове засідання не з’явився. Телеграмою від 24.06.2010 р. відповідач заявив клопотання по відкладення розгляду справи у зв’язку з находженням його представника у відрядженні.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача та відзначає, що доводи відповідача щодо незаконності рішення у справі були викладені ним у його апеляційній скарзі (крім того, за потреби, відповідач не був позбавлений можливості надати доповнення до скарги).

Враховуючи обмеженість перегляду справи в апеляційному порядку визначеними законом процесуальними строками, достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги, відсутність перешкод у розгляді апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи та апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

За клопотанням представника позивача апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

За його згодою в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до приписів ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, Запорізький апеляційний господарський суд

Обставини справи свідчать, що 01.11.2006 р. між Закритим акціонерним товариством "Кримська фруктова компанія"(Орендодавцем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Геліос-1"(Орендарем, відповідачем у справі) було укладено договір оренди нежитлових приміщень та обладнань (надалі –Договір), за умовами якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв тимчасове володіння нежитлові приміщення фруктосховища, які складаються з: 5 (п’яти) камер з температурним режимом 0°С + 2°С, включно приміщення коридору, загальною площею 4608,0 кв. м., за адресою: Каховський район, с. Роздольне, вул. Сафонова, 3.

Згідно з п. 1.2 Договору розвантажувальні послуги електрокарами в орендовані приміщення надаються Орендодавцем. Вартість послуг складає 25,00 грн. за 1 тону.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що порядок передачі об’єкта здійснюється з урахуванням тих обставин, що на дату укладення цього договору об’єкт оренди вже використовується Орендарем.

Відповідно до п. 4.1 Договору термін оренди –з 27.10.2006 р. по 28.02.2007 р.

Пунктом 5.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 до договору) сторони узгодили, що розмір орендної плати за об’єкт, що орендується складає 250000,00 грн. за місяць, починаючи з 01.12.2006 р., в тому числі комунальні послуги з розрахунку 50000,00 грн. за одну камеру. Розмір орендної плати за перший місяць оренди з 27.10.2006 р. по 30.11.2006 р. складає 127000,00 грн.

Відповідно до п. 5.2 Договору орендна плата за перший місяць сплачується до 30.11.2006 р., всі наступні місяці –в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця наперед не пізніше 5 числа кожного місяця.

Додатковою угодою № 2 від 28.02.2007 р. до Договору сторони домовились продовжити термін дії оренди камери № 7 до 05.03.2007 р., камери № 9 –до 07.03.2007 р., з оплатою вартості комунальних послуг на суму 50000,00 грн.

27.10.2006 р. Орендодавець передав об’єкт оренди Орендарю за відповідним актом прийому-передачі.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, відповідач своїх обов’язків перед позивачами за Договорами оренди щодо своєчасності розрахунків в повному обсязі не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 18144,50 грн., що складається з 8265,80 грн. орендної плати за камеру № 7 за березень 2007 р. та 987870 грн. орендної плати за камеру № 9 за березень 2007 р.

19.09.2007 р. позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 874 з вимогою сплати 18114,50 грн. заборгованості по орендній платі та 60016,00 грн. боргу за актами виконаних послуг електрокарами.

Претензія позивача залишена відповідачем без задоволення.

Позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос-1"18114,50 грн. заборгованості по орендній платі та 60016,00 грн. вартості отриманих послуг електрокарами стали предметом судового розгляду у даній справі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно положень ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішень суду.

За своєю правовою природою Договір, за яким між позивачем і відповідачем склалися господарські правовідносини, є договором найму.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, як встановлено господарським судом Херсонської області, орендна плата відповідачем в обумовлений укладеним ним з позивачем Договором розмірі та строку не внесена, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 18114,50 грн.

Доказів погашення суми боргу по орендній платі відповідачем господарському суду надано не було. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновками господарського суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення 18114,50 грн. суми заборгованості по орендній платі.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 60016,00 грн. вартості розвантажувальних послуг електрокарами, з огляду на наступне.

Так, п. 1.2 укладеного між сторонами Договору передбачено надання Орендодавцем розвантажувальних послуги електрокарами в орендовані приміщення, вартість яких складає 25,00 грн. за 1 тону.

Проте, надані позивачем акти виконаних робіт (арк. справи 13, 14), на які він посилається в якості підстави для стягнення суми боргу за розвантажувальні послуги, не містять ні дати їх складання, ні будь-яких посилань на укладений між сторонами Договір.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем не було надано належних доказів, підтверджуючих факт надання ним відповідачу послуг саме по виконанню умов договору оренди нежитлових приміщень та обладнання від 01.11.2006 р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов’язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Згідно зі ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об'єктивної істини.

Колегія суддів зауважує, що в апеляційній скарзі відповідачем не наведено жодних доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, не надано будь-яких доказів безпідставного задоволення позовних вимог позивача.

Доводи апеляційної скарги щодо пропущення позивачем строку позовної давності за заявленими ним вимогами колегією суддів відхиляються як необґрунтовані.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальний строк позовної давності становить три роки.

Заявлені позивачем вимоги стосуються стягнення орендної плати за камери №№ 7, 9, строк сплати якої - березень 2007 р., відповідно, строк позовної давності за цими вимогами спливає у березні 2010 р.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом 02.02.2010 р., що підтверджується штампом відділення поштового зв’язку на конверті, в якому направлено позов.

Отже, у будь-якому разі, строк позовної давності за вимогами про стягнення орендної плати позивачем не пропущено.

Доводи заявника про відсутність двосторонніх актів, якими повинна фіксуватись фактична кількість використовуваних за договором камер, що, на його думку, дає підстави вважати неузгодженої кількість орендованих у звітний період камер, колегія суддів вважає необґрунтованими. Двостороннє підписаним сторонами без жодних зауважень актом прийому-передачі від 27.10.2006 р. підтверджується факт передання об’єкту оренди в повному обсязі (в т.ч. камер №№ 7, 9). Укладеною між сторонами Додатковою угодою № 2 від 27.02.2007 р. до Договору сторони продовжили строк терміну оренди камер №№ 7, 9 до 05.03.2007 р. Отже, підстави вважати неузгодженою кількість орендованих у спірний період камер відсутні.

Також безпідставним колегія суддів вважає твердження заявника про те, що, зважаючи на реєстрацію позивачем договору купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель лише 07.12.2006 р., позивач не мав права укладати спірний договір оренди. Договір діяв і у встановленому законом порядку не визнаний недійсним. Умови щодо обов’язковості нотаріального завірення договору купівлі-продажу позивачем дотримано.

Щодо зауваження відповідача про наявність укладеного між позивачем та ТОВ "Краса"договору оренди від 01.11.2006 р., предметом якого є передача у тимчасове володіння комплексу фруктосховища та обладнання, розташованого за тією ж адресою, що і орендовані ним приміщення, колегія суддів відзначає, що правовідносини за наведеним договором не є предметом розгляду даної справи і не спростовують встановлених судом обставин.

Посилання заявника на невідповідність наданих позивачем актів вимогам Наказу Міністерства фінансів України № 88 від 25.05.1995 р. "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" (z0168-95) колегією суддів до уваги не приймається, оскільки в цій частині заявлені позовні вимоги визнані судом необґрунтованими.

Оскільки доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга залишається судом без задоволення.

Колегія суддів дійшла висновку про відповідність рішення господарського суду Херсонської області нормам чинного законодавства. Підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на її заявника (відповідача у справі).