2/25/10 Про визнання боржника банкрутом з підстав відсутності боржника за своїм місцезнаходженням та відсутності підприємницької діяльності боржника - 24.06.2010 Прийняття

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 22.02.2010р. за заявою Новоодеського районного центру зайнятості порушено провадження у справі № 2/25/10 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю " Агронафтосервіс" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки останній неспроможний погасити заборгованість в сумі 548,23 грн. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 16.03.2010р. (суддя Моргуленко Т.Є.) ТОВ "Агронафтосервіс" визнано банкрутом, визнано безспірні грошові вимоги Новоодеського районного центру зайнятості Миколаївської області в сумі –548,23 грн., відкрита відносно ТОВ "Агронафтосервіс" ліквідаційна процедура, ліквідатором банкрута призначено

арбітражного керуючого Черепенко Вікторію Григорівну. Зобов’язано ліквідатора здійснити ліквідацію боржника відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом".

постанова суду першої інстанції мотивована тим, що ТОВ "Агронафтосервіс" не звітує до податкової інспекції з 12.11.2008р., що підтверджується довідкою Новоодеського відділення Вознесенської об`єднаної державної податкової інспекції від 27.01.10р. №227/9/10-021, крім того, факт відсутності боржника та його керівних органів за місцезнаходженням підтверджується актом №1 від 11.01.10р., що складений комісією Новоодеського РЦЗ. Безспірність вимог кредитора підтверджується розрахунковою відомістю про нарахування та перерахування страхових внесків до Фонду за 9 місяців 2008 року від 16.10.08р., актом перевірки правильності нарахування, своєчасності та повноти перерахування страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття від 28.11.08р. №266, виконавчим листом Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.05.09р. по адміністративній справі №2а-210/09/1470, виданим на виконання постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.04.09р. по адміністративній справі №2а-210/09/1470, постановою державного виконання ВДВС Ново одеського РУЮ від 03.06.09р. про відкриття виконавчого провадження.

Не погоджуючись з постановою суду, ТОВ "Агронафтосервіс" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, справу передати на розгляд до господарського суду Миколаївської області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме неправомірне застосування ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ліквідатор ТОВ "Агронафтосервіс" - арбітражний керуючий Черепенко Вікторія Григорівна не погоджуючись з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, просить постанову господарського суду Миколаївської області від 16.03.2010р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з мотивів викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Крім того, Новоодеський районний центр зайнятості також не погоджуючись з доводами викладеними в апеляційній скарзі, та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, з мотивів викладених у відзиві на апеляційну скаргу, та просить постанову господарського суду Миколаївської області від 16.03.2010р. залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Агронафтосервіс" без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Миколаївської області, проаналізувавши застосування норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ "Агронафтосервіс" підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно зі ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно ч. 1 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закону про банкрутство) у разі якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Отже, у контекст вказаної норми при розгляді справи за правилами ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" предметом доказування є визнання місцезнаходження боржника –юридичної особи та факт відсутності керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням.

постанова суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є за своєю правовою природою судовим рішенням, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні ( постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. №11 (v0011700-76) із змінам).

В оскаржуваній постанові господарського суду Миколаївської області зазначено, що боржник не звітує до податковї інспекції з 12.11.2008р. та ТОВ "Агронафтосервіс"і його керівні органи за юридичною адресою не знаходяться, фактичне місцезнаходження не виявлено, і за таких обставин суд вважає, що доводи заявника про визнання банкрутом ТОВ "Агронафтосервіс"є обґрунтованими та узгоджуються з вимогами ст. 52 Закону про банкрутство.

Проте даний висновок є передчасним, не ґрунтується на законодавстві та не підтверджується матеріали справи.

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом; місцезнаходження юридичної особи вказується в її установчих документах. Абзац 6 статті 1 Закону України" Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначає місцезнаходження юридичної особи як місцезнаходження постійно діючого виконавчого органу юридичної особи, а в разі його відсутності-місцезнаходження іншого органу чи особи. Уповноваженої діяти від імені юридичної особи без довіреності, за певною адресою, яка вказана засновниками (учасниками) в установчих документах і за якою здійснюється зв'язок з юридичною особою.

Таким чином, нормами законодавства, чинними на час розгляду даної справи судом першої інстанції, передбачалося обов'язкове зазначення місцезнаходження юридичної особи в її установчих документах, а у разі, коли відбувалася зміна місцезнаходження, повинні були вноситись відповідні зміни до установчих документів та проводитись державна реєстрація цих змін.

На час винесення постанови про визнання боржника банкрутом установчі документи ТОВ "Агронафтосервіс"в матеріалах справи відсутні, відповідно вони не досліджувались судом першої інстанції з метою з'ясування місцезнаходження боржника.

Відповідно до статтей 16, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців створюється Єдиного державного реєстру, який містить повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності; ідентифікаційний код юридичної особи; організаційно-правова форма; місцезнаходження юридичної особи; дата та номер запису про проведення державної реєстрації юридичної особи, дати та номери записів про внесення змін до нього; серія та номер свідоцтва про державну реєстрацію, дата видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію; дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них.

Згідно вимог ч. ч. 1, 3 ст.18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказаний вище Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються держреєстратором (п.7 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що, відповідно до вимог ст. 34 ГПК України, лише факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника.

Виходячи з вимог ч.2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд Миколаївської області розглянув справу за відсутності достовірних доказів щодо місцезнаходження боржника, не встановив обставини наявності або відсутності підприємницької діяльності боржника на час порушення провадження у справі про банкрутство.

Хоча дослідження обставин здійснення підприємством фінансово-господарської діяльності має істотне значення для правильного вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом в порядку ст. 52 Закону про банкрутство суд на неї уваги не звернув та не надав належної правової оцінки.

При винесення вказаної постанови судом не було взято до уваги зазначені вище положення чинного законодавства та належним чином не з'ясовано підстав для порушення провадження у справі про банкрутство та визнання банкрутом ТОВ "Агронафтосервіс", оскільки ініціюючим кредитором не подано відповідних документів, які б підтверджували відсутність боржника за його місцезнаходженням, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, які свідчили б про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Отже, враховуючи все вищенаведене в сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції визнано боржника банкрутом в порядку ст. 52 Закону про банкрутство за відсутності належних правових підстав.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова господарського суду Миколаївської області від 16.03.2010р. про відкриття ліквідаційної процедури у справі та визнання боржника банкрутом не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.