секретар судового засідання Вітюк Р.В.,

в судове засідання з’явились:

від скаржника: ОСОБА_4 –представник, довіреність № 503 від 17.03.08 р.;

від стягувача: Демиденко В.Г. –представник, довіреність б/н від 01.03.10 р

від ВДВС Києво-Святошинського РУЮ Київської області: Чижик А.П., - представник за довіреністю від 20.01.2010 року ;

розглянувши апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області,

на ухвалу господарського суду Київської області від 6 квітня 2010 року,

за скаргою Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_7 на дії державного виконавця з примусового виконання наказу № 8/009-08/17, виданого господарським судом Київської області,

у справі № 8/009-08/17/9-10 (суддя Сокуренко Л.В.),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Побут ЛТД", м. Вишневе, Київська обл.,

до Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_7, м. Вишневе, Київська обл.,

про розірвання договору оренди та виселення з нежитлового приміщення,

ТОВ "Побут ЛТД"звернулось до господарського суду Київської області з позовом до СПД ФО ОСОБА_7 про розірвання договору оренди та виселення з нежитлового приміщення (т. І а.с. 2-4).

Рішенням господарського суду Київської області від 23 червня 2008 року по справі № 8/009-08/17 в позові було відмовлено повністю(т. І а.с. 239-242).

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21 квітня 2009 року було змінено рішення господарського суду Київської області від 23 червня 2008 року (т. ІІ а.с. 152-157).

Постановою Вищого господарського суду України від 7 жовтня 2009 року по справі № 8/009-08/17 залишено постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21 квітня 2009 року без змін (т. ІІ а.с. 222-224).

22 червня 2009 року до господарського суду Київської області звернулась Суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_7 зі скаргою на дії державного виконавця з примусового виконання наказу № 8/009-08/17 виданого господарським судом Київської області (т. ІІ а.с. 184-188).

Ухвалою господарського суду Київської області від 6 квітня 2010 року по справі № 8/009-08/17/9-10 скаргу СПД ФО ОСОБА_7 задоволено повністю, визнано неправомірними дії Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського управління юстиції Київської області, що полягають у закритті виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Київської області № 8/009-08/17 від 12.05.2009 року, а також визнано недійсною постанову від 19.06.2009 року, що винесена державним виконавцем Чижик А.П. Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського управління юстиції Київської області про закриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Київської області № 8/009-08/17 від 12.05.2009 року (т. ІІІ а.с. 126-129).

Не погоджуючись із вказаною ухвалою місцевого господарського суду, ВДВС Києво-Святошинського РУЮ Київської області звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 6 квітня 2010 року по справі № 8/009-08/17 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні скарги боржника відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала господарського суду Київської області від 6 квітня 2010 року постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11 травня 2010 року апеляційна скарга була прийнята до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю представників учасників апеляційного провадження.

В судовому засіданні 1 червня 2010 року, у відповідності до ст. 77 ГПК України, було оголошено перерву до 8 червня 2010 року.

Розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 4 червня 2010 року, у зв’язку з хворобою судді Мазур Л.М. та відпусткою судді Агрикової О.В., розгляд справи визначено здійснити колегії суддів у складі: головуючого судді –Чорногуза М.Г., суддів –Разіної Т.І. та Фаловської І.М.

В судовому засіданні 8 червня 2010 року, у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 15 червня 2010 року.

Розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14 червня 2010 року, у зв’язку з відпусткою судді Фаловської І.М., розгляд справи визначено здійснити колегії суддів у складі: головуючого судді –Чорногуза М.Г., суддів –Разіної Т.І. та Мазур Л.М.

В судове засідання 15 червня 2010 року державний виконавець відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області не з’явився, про причини неявки колегію суддів апеляційного господарського суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи було повідомлено належним чином, що підтверджується підписом державного виконавця на повідомленні про перерву.

В судовому засіданні, яке відбулось 15 червня 2010 року представник стягувача підтримав апеляційну скаргу та просив скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 6 квітня 2010 року.

Представник боржника проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечила та просила залишити оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

В судовому засіданні 15 червня 2010 року оголошено перерву до 22 червня 2010 року.

Частиною 2 ст. 106 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК України (1798-12) .

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

15 травня 2009 року державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції виніс постанову про відкриття виконавчого провадження (т. ІІІ а.с. 50). Вказана постанова була направлена боржнику з супровідним листом № 10785.10786.10787.10788 від 20 травня 2009 року (т. ІІІ а.с. 49).

Як зазначає боржник в скарзі на дії державного виконавця: "постанова про відкриття виконавчого провадження вважається врученою боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, за умов, передбачених для судових повісток."При цьому скаржник посилається на ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч. 1 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.

Частиною 1 ст. 27 згаданого Закону передбачено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією.

Отже, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що державним виконавцем не порушено Закону (606-14) при надісланні постанови про відкриття виконавчого провадження простою кореспонденцією.

Відповідно до ч. 5 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження", копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

З тексту скарги: "постанову про відкриття виконавчого провадження було отримано 29.05.09 року"(т. ІІ а.с. 185).

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження", у разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення .

З матеріалів господарської справи № 8/009-08/17/9-10 вбачається, що боржник не звертався до державного виконавця з заявою про відкладення провадження виконавчих дій, тобто, не скористався своїм правом на поновлення строку для добровільного виконання рішення.

Частиною 1 ст. 76 Закону регламентовано, що після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.

Пунктом 2 постанови встановлено термін добровільного виконання рішення суду на протязі семи днів з моменту отримання постанови .

Як встановлено ч. 2 ст. 24 Закону, яка кореспондується з п. 3.6.2 Інструкції про проведення виконавчих дій (z0865-99) , державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Вказана норма Закону (606-14) не передбачає конкретно визначеного строку для добровільного виконання рішення суду, а лише встановлює його граничний термін.

Тому, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень в діях державного виконавця в частині встановлення семиденного строку на добровільне оскарження.

Як вже зазначалось, боржник отримав постанову про відкриття виконавчого провадження 29 травня 2009 року, відтак, боржник повинен був виконати постанову державного виконавця в строк до 5 червня 2009 року (29 травня 2009 року+7 днів).

Зі скарги на дії державного виконавця вбачається, що: "5.06.2009 року ОСОБА_7 отримано листа від 2.06.2009р. № 12261 про перевірку виконання у добровільному порядку постанови згаданого державного виконавця, яка відбудеться 09.06.2009 р. о 10-00 годині."

Тобто, отримавши листа від 2 червня 2009 року (в останній день наданий для добровільного виконання судового рішення), боржник мав ще 4 дні до перевірки державним виконавцем виконання боржником постанови у добровільному порядку. Слід наголосити, що боржник мав можливість протягом цих чотирьох днів виконати постанову в добровільному порядку.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що боржник мав достатньо часу на добровільне виконання судового рішення.

Зі змісту листа № 12260.12261.12262 від 2 червня 2009 року вбачається, що державний виконавець повідомив боржника, що 9 червня 2009 року відбудеться перевірка виконання боржником судового рішення, а в разі встановлення факту невиконання боржником судового рішення, останнє буде виконано в примусовому порядку –негайно з моменту встановлення факту невиконання (т. ІІІ а.с. 54).

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає недоречними посилання суду першої інстанції на ч. 3 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки згадані дій державного виконавця не можна вважати негайними через ту обставину, що боржнику було надано строк на добровільне виконання рішення суду.

2 червня 2009 року боржник звернувся до державного виконавця з заявою, якою просив призупинити виконання наказу господарського суду Київської області у зв’язку із поданням касаційної скарги до Вищого господарського суду України (т. ІІІ а.с. 57).

Листом № 12753 від 4 червня 2009 року начальник ВДВС повідомив, що підстав для зупинення виконавчого провадження, передбачених ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження"в наведеному в заяві не вбачається (т. ІІІ а.с. 58).

Стаття 34 Закону України "Про виконавче провадження"встановлює вичерпний перелік підстав для зупинення виконавчого провадження, однак подання касаційної скарги до таких підстав не належить.

Відповідно до п. 4.5 Інструкції про проведення виконавчих дій (z0865-99) , виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадках: зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа. При цьому боржник має надати належним чином завірену копію відповідного рішення суду.

Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду наголошує, що судом касаційної інстанції не приймалась ухвала про зупинення виконання оскарженого судового рішення господарського суду.

Отже, боржнику правомірно відмовлено в зупиненні виконання наказу господарського суду Київської області від 12 травня 2009 року.

Згідно з п.п. 8.4.2-8.4.5 Інструкції про проведення виконавчих дій (z0865-99) , щодо справ про виселення державний виконавець надає боржнику термін для добровільного виконання (до 15 днів). Державний виконавець зобов'язаний письмово повідомити боржника про день і час примусового виселення. Відсутність боржника, повідомленого про день і час виселення, не є перешкодою для виконання виконавчого документа. Виселення здійснюється у присутності понятих за сприянням органів внутрішніх справ, з обов'язковим описом майна державним виконавцем. Один примірник акта опису майна вручається під розписку боржникові. Державний виконавець у разі потреби забезпечує в установлений термін зберігання майна боржника протягом строку, що не перевищує трьох років, з покладенням зазначених витрат на боржника. Після завершення трирічного строку невитребуване майно реалізується в порядку, передбаченому для реалізації безхазяйного майна. Якщо виконання здійснюється за відсутності осіб, що виселяються, то державний виконавець зобов'язаний провести разом з описом майна його оцінку. Описане майно передається на відповідальне зберігання особі, яка державним виконавцем призначена зберігачем майна.

Як вбачається з Акту опису речей, що знаходились в приміщенні загальною площею 40,9 мІ за адресою: м. Вишневе, вул. Жовтнева, 15, державним виконавцем було проведено опис майна з визначенням його вартості та передано останнє на відповідальне зберігання директору ТОВ "Побут ЛТД"(т. ІІІ а.с. 59-70).

19 червня 2009 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (т. ІІІ а.с. 72).

Слід також наголосити, що судом першої інстанції визнано недійсною постанову від 19 червня 2009 року, що винесена головним державним виконавцем Чижик А.П. Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського управління юстиції Київської області про закриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Київської області № 8/009-08/17 від 12 травня 2009 року.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню у випадку фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом.

Державним виконавцем була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження . Точніше кажучи, державним виконавцем не виносилась постанова про закриття виконавчого провадження.

Частиною 3 ст. 37 Закону передбачено, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований або до суду у 10-денний строк.

Як вбачається зі скарги на дії державного виконавця (т. ІІ а.с .184-188), яка була подана до місцевого господарського суду 22 червня 2009 року, боржник просила: 1) Визнати неправомірними дії державного виконавця щодо організації виконання наказу; 2) визнати оскаржувані дії державного виконавця незаконними; 3) на час розгляду скарги зупинити виконавче провадження; 4) заборонити вчинення дій щодо виселення в примусовому порядку СПД ФО ОСОБА_7 із займаних приміщень.

Тобто, СПД ФО ОСОБА_7 в своїй скарзі не просила визнати недійсною постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження. Фактично боржник оскаржила постанову про закриття виконавчого провадження від 19 червня 2009 року, лише 18 березня 2010 року в уточненні скарги на дії державного виконавця з примусового виконання наказу № 8/009-08/17 від 12 травня 2009 року (а.с. 83).

Відповідно до ч. 1 ст. 121І ГПК України (1798-12) , "Скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена."

Дії державним виконавцем вчинялися з 15 травня 2009 року по 9 червня 2009 року. Скарга на дії була подана 4 серпня 2009 року (т. ІІІ а. с. 13-18, 35-40).

Отже, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що скаржник звернувся до суду з пропуском встановленого десятиденного строку.

Зважаючи на викладене вище судова колегія апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що дії державного виконавця щодо виконання наказу господарського суду Київської області від 12 травня 2009 за № 8/009-08/17 є правомірними, а тому відсутні підстави для визнання постанови про закінчення виконавчого провадження недійсною.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що в оскаржуваній ухвалі господарський суд Київської області має місце невідповідність висновків обставинам справи.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області підлягає задоволенню, а ухвалу господарського суду Київської області від 6 квітня 2010 року по справі № 8/009-08/17/9-10 необхідно скасувати, в задоволенні скарги СПД-ФО ОСОБА_7 на дії державного виконавця - відмовити.

Відповідно до наведеного вище та керуючись ст. ст. 99, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 3 ст. 104, 106 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області на ухвалу господарського суду Київської області від 6 квітня 2010 року по справі № 8/009-08/17/9-10 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Київської області від 6 квітня 2010 року по справі № 8/009-08/17/9-10 скасувати.

3. В задоволенні скарги Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_7 на дії державного виконавця - відмовити.

4. Матеріали справи № 8/009-08/17/9-10 повернути до господарського суду Київської області.

постанова апеляційного господарського суду, набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом одного місяця з дати її прийняття до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.