55/02-10 Про стягнення заборгованості по сплаті відсотків за користування товарним кредитом - 21.06.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1618Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 12 квітня 2010 р. у справі № 55/02-10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера", м. Дніпропетровськ

до Фермерського господарства "Веселе", с. Прудянка Дергачівського району Харківської області

про стягнення 83776,05 грн.,

Позивач, ТОВ "Агросфера", у січні 2010 р. звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті відсотків за користування товарним кредитом за договором купівлі - продажу № 85-к від 04.03.2008 р. за період з 28.11.2008 р. по 21.12.2009 р. у розмірі 83776,05 грн., а також понесених позивачем судових витрат.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12 квітня 2010 року у справі № 55/02-10 (суддя Гребенюк Н.В.) позов задоволено. З відповідача на користь позивача стягнуто 83776,05 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 837,76 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з даним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області по даній справі. В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Так, як стверджує відповідач, позивачем та судом першої інстанції невірно обраховано суму боргу, на думку відповідача, така сума повинна складати 151592,81 грн. (відповідачем враховано лише поставки по двом специфікаціям). Також, відповідач вважає, що позивачем необґрунтовано до суми боргу включені інфляційні, невірно обрахована пеня та штрафні санкції, крім того вважає, що нарахування пені та штрафних санкцій за одне й те ж правопорушення є недопустимим.

Позивач проти апеляційної скарги відповідача заперечує, оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення. Позивач вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають як фактичним обставинам справи, так і положенням чинного законодавства, судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі наявні у справі докази, яким дана належна правова оцінка.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що не вбачає жодного зв'язку між аргументами відповідача та прийнятим судовим рішенням, оскільки предметом позову не є штрафні санкції, про які йде мова у апеляційній скарзі. Також, позивач стверджує, що відповідачем без поважних причин зазначено суму боргу, яка є меншою, ніж фактична.

В судове засідання представники сторін не з'явилися, причину неявки не повідомили, жодних клопотань (в тому числі і про відкладення розгляду справи) не заявили.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду (залучені до справи повідомлення про вручення поштових відправлень), а також те, що явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача без участі представників сторін, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, не заперечується сторонами та вірно встановлено місцевим господарським судом, 04 березня 2008 р. між сторонами по справі було укладено договір купівлі-продажу № 85-К (а.с. 11-12), у відповідності до умов якого позивач зобов’язався передати, а відповідач, в свою чергу, прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин відповідно до умов даного договору (додаткових угод та специфікацій до нього).

Пунктом 3 договору передбачено, що конкретний асортимент, кількість, ціна, дата поставки та умови оплати товару наведені в специфікаціях до даного договору, які є невід’ємними частинами договору. Загальна сума договору складається із сум всіх специфікацій, підписаних в рамках цього договору.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що умови оплати, порядок та строки здійснення платежів зазначаються у специфікаціях до договору.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що товарний кредит з відстрочкою платежу по даному договору надається на умовах сплати 0,01% річних за користування товарним кредитом, якщо інший розмір не встановлений умовами оплати товару по специфікації до договору.

Пунктом 4.6 договору передбачено, що оплата товару та нарахованих процентів проводиться в гривнях. Сторони домовились, що у випадку збільшення на дату платежу офіційного курсу долара США до гривні більше ніж 2% від його офіційного курсу, встановленому НБУ на момент підписання договору, відповідач зобов’язаний сплатити проіндексовану суму відповідного платежу.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом згідно умов оплати, з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму заборгованості нараховуються проценти за користування товарним кредитом з розрахунку 0,1% за кожний день прострочення оплати.

Пунктом 11.1 договору передбачений строк його дії, а саме - договір набирає сили з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2008 р., а в частині розрахунків - до повного виконання відповідачем своїх зобов’язань за цим договором.

Судом першої інстанції також вірно встановлено, що сторони уклали до договору купівлі - продажу № 85-к від 04.03.2008 р. специфікації (а.с.13-18): № 1 від 04.03.2008 р. на суму 136837,89 грн., № 2 від 04.03.2008 р. на суму 13786,50 грн., № 3 від 06.05.2008 р. на суму 17654,57 грн., № 4 від 06.05.2008 р. на суму 454,50 грн., № 5 від 03.06.2008 р. на суму 23853,37 грн. та № 6 від 24.06.2008 р. на суму 39903,89 грн. Загалом сума договору за всіма специфікаціями складає 232490,72 грн.

У п.1 вказаних специфікацій зазначено, що товар передається на умовах надання позивачем відповідачу товарного кредиту з відстрочкою платежу, цим пунктом передбачений і кінцевий строк розрахунку - в термін до 25 жовтня 2008 р.

Також, судом першої інстанції вірно досліджено, що на виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 218120,60 грн., що підтверджується видатковими накладними № 140422/08 від 14.04.2008 р. на суму 104876,24 грн., № 180442/08 від 18.04.2008 р. на суму 17572,79 грн., № 180443/08 від 18.04.2008 р. на суму 13786,50 грн., № 070507/08 від 07.05.2008 р. на суму 18109,07 грн., № 050603/08 від 05.06.2008 р. на суму 23853,60 грн. та № 270641/08 від 27.06.2008 р. на суму 39922,40 грн., які підписані обома сторонами та скріплені печатками (а.с. 49-54).

З боку відповідача товар був отриманий уповноваженою особою на підставі довіреностей серії ЯОШ № 539761 від 14.04.2008 р., 539763 від 15.04.2008 р., 539771 від 07.05.2008 р., 539780 від 03.06.2008 р. та 539781 від 24.06.2008 р., які видані відповідачем уповноваженій особі на отримання цінностей від позивача (а.с.55-59).

Відповідачем було частково оплачено товар на загальну суму 2758,00 грн., що підтверджується витягом банку від 17.04.2008 р., в графі "призначення платежу"якого зазначено: "оплата 20% за ЗЗР згідно договору купівлі - продажу 85-к/2 від 04.03.2008 р."(а.с. 61).

Колегія суддів зазначає, що відповідачем факт отримання від позивача відповідного товару не спростовано, доказів оплати крім тих, що зазначено вище, не надано.

Таким чином, як вірно зазначено позивачем та встановлено місцевим господарським судом, заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 85-к від 04.03.2008 р. складає 215362,60 грн. основного боргу по товарному кредиту, строк оплати якого встановлено до 25.10.2008 р.

Колегія суддів зазначає, що сума основного боргу по договору не є предметом стягнення по даній справі, оскільки, як свідчать матеріали справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 11.12.2008 р. нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Рудкевич Є.В., відповідно до договору застави від 11.04.2008 р. за реєстровим № 2197, вчинено виконавчий напис за реєстровим № 14244, яким запропоновано стягнути з відповідача на користь позивача несплачену в строк заборгованість у сумі 299291,24 грн. за договором купівлі - продажу № 85-к від 04.03.2008 р. (а.с. 21).

Відповідно до розрахунку позивача, зазначеного у заяві про вчинення виконавчого напису від 11.12.2008 р. (а.с. 19-20) вказана заборгованість у сумі 299291,24 грн. складається з наступних сум: 215362, 60 грн. - сума основного боргу по товарному кредиту (що також встановлено оскаржуваним рішенням), 4673,07 грн. пені за порушення термінів оплати по товарному кредиту, 7106,97 грн. - відсотки за користування товарним кредитом за період з 25.10.2008 р. по 27.11.2008 р. та 72148,60 грн. - проіндексована сума платежу.

У даній позовній заяві позивачем до стягнення заявлена лише заборгованість по сплаті відсотків за користування товарним кредитом за період з 28.11.2008 р. по 21.12.2009 р. у розмірі 83776,05 грн., які нараховані на суму основного боргу у розмірі 215362,60 грн. (без врахування індексу інфляції, на що безпідставно посилається відповідач у своїй апеляційній скарзі –а.с. 90).

Також, позивачем нарахування відповідних відсотків здійснено на суму основного боргу у гривневому еквіваленті, без врахування передбаченого п. 4.6 договору доларового еквівалента (про що також безпідставно зазначає відповідач у своїй апеляційній скарзі - а.с. 89). Незрозумілою для суду є і позиція відповідача щодо визнання заборгованості лише по двом специфікаціям, оскільки доказів оплати іншої частини боргу ним не надано.

Таким чином, з урахуванням положень ст. 526, 536, 694 ЦК України, п. 7.2 договору, колегія суддів, як і суд першої інстанції вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача 83776,05 грн. відсотків за користування товарним кредитом за договором купівлі - продажу № 85-к від 04.03.2008 р. за період з 28.11.2008 р. по 21.12.2009 р. у розмірі 0,1% за кожен день прострочення оплати є такою, що підлягає задоволенню, та яка правомірно стягнута оскаржуваним рішенням.

Колегія суддів зазначає, що стягнення інфляційних, пені та штрафу не є предметом даного позову, а тому твердження відповідача у апеляційній скарзі про необґрунтованість стягнення таких сум незрозумілі колегії суддів. Що ж стосується відсотків за користування товарним кредитом (фактично чужими грошовими коштами), за своєю правовою природою відповідні суми не є штрафними санкціями, а тому до них не можуть застосовуватись положення чинного законодавства, які регулюють нарахування та стягнення штрафних санкцій.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з’ясовані та правильно оцінені обставини у справі, а тому ухвалене ним рішення підлягає залишенню без змін, як таке, що прийняте у відповідності до норм чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

Рішення господарського суду Харківської області від 12 квітня 2010 р. у справі № 55/02-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.