18/214пд Про розірвання договору купівлі-продажу будівельної техніки та витребування переданої за цим договором будівельної техніки - 17.06.2010 Прийняття

Підприємство з стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до ТОВ "Луганбуд-ВД" про розірвання договору купівлі-продажу товарів від 04.03.2008 № 133-2008/УКР, укладеного між сторонами за позовом; про витребування у відповідача дорожньо-будівельної техніки, переданої йому за вказаним договором купівлі-продажу, а саме: машини для нанесення мікрошарів SMS 12000 фірми SCHAFER, серійний номер KSF07029 та сідельного тягача MAN TGA 18.400, серійний номер WMAH80ZZX7M488554.

Рішенням господарського суду Луганської області позов Підприємства з стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна" задоволено повністю. Розірвано договір купівлі-продажу товарів від 04.03.2008 № 133-2008/УКР, який укладено між підприємством зі стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Сервіс" та ТОВ "Луганбуд-ВД". Витребувано у ТОВ "Луганбуд-ВД" на користь підприємства з стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна" дорожньо-будівельну техніку загальною вартістю 643200 євро (5.004.834,00 грн. за курсом НБУ станом на 04.03.2008), а саме: машину для нанесення мікрошарів SMS 12000 фірми SCHAFER, серійний номер KSF07029; сідельний тягач MAN TGA 18.400, серійний номер WMAH80ZZX7M488554. Стягнуто з ТОВ "Луганбуд-ВД" на користь підприємства з стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна" витрати на державне мито в сумі 25585 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. Стягнуто з підприємства з стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна" на користь Державного бюджету України державне мито в сумі 85 грн.

Не погодившись з винесеним рішенням суду, ТОВ "Луганбуд-ВД" звернулося до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 29.01.10 по справі № 18/214пд, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково –розірвати договір купівлі-продажу товарів від 04.03.08 № 133-2008/УКР, в іншій частині позовних вимог відмовити.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції змінити в мотивувальній частині та розірвати договір на підставі ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Ухвалою голови суду від 01.06.2010 у справі №18/214пд строк розгляду справи продовжено на один місяць –до 01.07.2010 включно згідно ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково наданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції (ч.2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України).

Представник позивача у судове засідання не прибув, судом одержано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, присутнього у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції зазначено, що згідно договору купівлі-продажу товарів від 04.03.2008 № 133-2008/УКР, укладеному між підприємством зі стопроцентним іноземним капіталом "Віртген-Сервіс" (правонаступником якого згідно статуту є позивач по справі) та відповідачем за позовом, позивач передав відповідачу дорожньо-будівельну техніку загальною вартістю 643200 євро (5.004.834,00 грн. за курсом НБУ на дату укладення договору), зокрема: машину для нанесення мікрошарів SMS 12000 фірми SCHAFER, серійний номер KSF07029 та сідельний тягач MAN TGA 18.400, серійний номер WMAH80ZZX7M488554, що підтверджується актом прийому-передачі техніки від 31.03.2008, який підписано керівниками підприємств – сторін за договором та скріплено печатками підприємств.

Відповідач, в свою чергу, зобов’язався оплатити позивачу вартість вказаної техніки у гривнях за курсом НБУ на дату списання грошових коштів з рахунку відповідача у такому порядку:

- авансовий платіж у розмірі 30 % суми договору –192960 євро (1.501.450,00 грн.) –до 03.03.2008;

- 70 % суми договору –450240 євро (3.503.383,80 грн.) –шляхом внесення семи планових платежів у наступному порядку: кожний плановий платіж в сумі 64.320 євро (500483,40 грн.) вноситься до 15 числа кожного наступного місяця, починаючи з 15 квітня 2008 р. та закінчується 15 жовтня 2008 р. (п. 4.1. договору).

Судом встановлено, що відповідач у порушення умов договору вартість одержаної техніки позивачу в повному обсязі до теперішнього часу не сплатив. Відповідачем було сплачено позивачу за вказану техніку 2.159.092,49 грн. (290354,10 євро за курсом НБУ на момент оплати), що підтверджується платіжними дорученнями відповідача 04.03.2008, від 02.04.2008 та взаємозаліком від 20.10.2008. Борг відповідача по оплаті одержаної техніки складає 352845,90 євро, що за курсом НБУ на дату пред’явлення позову складає 4.173.037,89 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Позивач направляв відповідачу рахунки-повідомлення від 15.08.2008, від 15.09.2008, від 15.10.2008, від 11.02.2009 та листами від 17.06.2009 № 149, від 24.07.2009 № 210, від 24.08.2009 № 247/1 звертався до відповідача з вимогами оплатити борг за поставлену техніку. Однак, відповідач заборгованість позивачу не сплатив.

Відповідач прострочив оплату планових платежів більш ніж на один рік (останній термін внесення платежів –15.10.2008).

26.08.2009 позивач направив відповідачу лист № 255, яким повідомляв відповідача про розірвання договору в односторонньому порядку з вимогою повернення техніки. Однак, позивач не подав суду докази направлення вказаного листа відповідачу та докази одержання цього листа відповідачем .

На підставі вказаних доводів позивач заявив вимоги про розірвання договору та витребування техніки у відповідача.

Суд першої інстанції зазначає, що відповідач істотно порушив договір не сплативши позивачу вартість проданої техніки в сумі 4.173.037,89 грн.

За таких обставин судом першої інстанції позов задоволено в повному обсязі.

ТОВ "Луганбуд-ВД" не згодне з рішенням суду, та вважає його таким, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своїх доводів за апеляційною скаргою заявник посилається на те, що місцевим господарським судом встановлено, що позивачем не доведено направлення повідомлення про розірвання договору та вимоги про повернення товару.

Скаржник зазначає, що у зв’язку з відсутністю вимоги про повернення товару та враховуючи положення ст. ст. 697, 530 Цивільного кодексу України, на момент заявлення позову у відповідача був відсутній обов’язок по поверненню товару позивачеві. Посилання суду на п. 10.4. Договору, як на підставу для повернення техніки є також безпідставним, оскільки згідно цього пункту договору техніка повертається протягом одного місяця з моменту одностороннього розірвання договору позивачем. Однак, як було встановлено судом, позивач не довів належним чином направлення відповідачу вимоги про одностороннє розірвання договору та повернення у зв’язку з цим техніки. Таким чином, обов’язок передбачений п. 10.4. Договору у відповідача не виник.

В той же час, розірвання договору за рішенням суду на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України також не є підставою для повернення техніки, оскільки правові наслідки такого розірвання чітко визначені ст. 653 Цивільного кодексу України, яка передбачає лише право позивача на стягнення шкоди.

Скаржник вважає, що на момент звернення до місцевого господарського суду, у апелянта не виник (як і не виник він і станом на день подання апеляційної скарги) обов’язок по поверненню частково оплаченої ним речі. Вимоги про розірвання договору до скаржника не надходило, а тому вимоги про виконання неіснуючого зобов’язання є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Доповненням до апеляційної скарги ТОВ "Луганбуд-ВД" зазначає, що в договорі повинно бути прямо передбачено зберігання за продавцем права власності, чого в договорі купівлі-продажу товарів № 133-2008/УКР від 04.03.08 немає. Лише за умови збереження права власності за продавцем, останній має право скористатися положеннями ч. 2 ст. 697 Цивільного кодексу України та витребувати майно у покупця.

Пунктом 3.6. договору сторони встановили, що право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту передачі товару від продавця покупцю. Товар було передано покупцеві відповідно до акту прийому-передачі техніки від 31.03.08, отже покупець став власником товару, а витребування у нього товару є фактичним припиненням його права власності на цей товар.

Доводи апеляційної скарги судовою колегією приймаються до уваги частково з огляду на наступне.

Як вже було зазначено вище, позивач, який не заявляв апеляційної скарги стосовно зміни мотивувальної частини рішення, втім, наполягає на тому, що до правовідносин сторін має бути застосовано ч. 3 статті 651 Цивільного кодексу України.

Відповідач, заявивши апеляційну скаргу, вважає рішення в частині розірвання договору обґрунтованим, а против повернення техніки заперечує.

Такі доводи сторін не ґрунтуються на матеріалах справи та не відповідають її обставинам.

Суд першої інстанції, вірно встановивши, що позивач не надав доказів направлення відповідачу листа про розірвання договору та повернення техніки, робить висновок про задоволення вимог про розірвання договору на підставі частини 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, тобто з причин істотного порушення умов договору відповідачем (несплата чергових платежів протягом тривалого часу).

Позивач, як вже було зазначено вище, наполягає на застосуванні частини 3 цієї ж статті і просить розірвати договір. Таке твердження позивача не відповідає умовам договору і матеріалам справи, оскільки, у разі односторонньої відмови від договору, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним. Тобто пред’явлення вимог по його розірванню є зайвим. І за умовами договору –пункт 10.4. - тільки в цьому випадку Покупець зобов’язався повернути техніку. Разом з тим, слід зауважити, що умови пункту 10.4. договору викладені альтернативно "Покупець зобов’язується повернути техніку... або виконати свої зобов’язання за цим договором в частині повного розрахунку з продавцем". При цьому слід зауважити, що строк такого розрахунку не визначено. Крім того, як вбачається з тексту договору, його умовами не передбачено збереження права власності за Продавцем.

Таким чином, між сторонами укладено договір купівлі-продажу, за яким право власності на предмет договору покупець набув з моменту його одержання. За таких обставин взаємовідносини сторін регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України (435-15) , зокрема ст. ст. 651, 653, 655, ч. 2 ст. 692.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим застосування при розгляді даної справи як частини 2 статті 651, так і частини 2 статті 697. Крім того, судом апеляційної інстанції приймається до уваги те, що пункт 10.4. договору викладено альтернативно. А за таких обставин та зважаючи на вище викладене, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Щодо доказів направленні відповідачу листа від 26.08.09, то позивачем не доведено, що такі докази не могли бути надані на вимогу суду першої інстанції. До того ж, наданий оригінал фіскального чеку № 2048 від 04.09.09 (одержано судом 07.06.10 з "доповненням до відзиву" від 05.05.10) з огляду на його дату та дату листа № 255 не може вважатися безперечним доказом.

З огляду на викладене, апеляційна скарга ТОВ "Луганбуд-ВД" підлягає задоволенню частково. Рішення господарського суду Луганської області слід скасувати, у задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати за позовом та за апеляційною скаргою покладаються на позивача.

Керуючись статтями 44, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 3, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

1. Апеляційну скаргу ТОВ "Луганбуд-ВД" на рішення господарського суду Луганської області від 29.01.2010 по справі № 18/214пд задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 29.01.2010 по справі №18/214пд скасувати.

3. У задоволенні позову відмовити повністю.

4. Стягнути з підприємства з стопроцентним іноземним капіталом "Віртген Україна" м. Київ, вул.Червонопрапорна, 28, ідентифікаційний код 25638086 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганбуд-ВД" м. Луганськ, вул. Республіканська, 34, ідентифікаційний код 33472451 витрати по держмиту 12792,50 грн.