Б29/72-10 Про залишення заяви без розгляду з підстав ненадання ініціюючим кредитором доказів безспірності грошових вимог та ненаданням доказів неплатоспроможності боржника - 16.06.2010 Прийняття

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2010р. (суддя Полєв Д.М.) по справі № Б29/72-10 за заявою Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі, м.Кривий Ріг (далі –Центральна МДПІ у м.Кривому Розі) до приватного підприємства "Ельбрус-2005", м.Кривий Ріг (далі –ПП "Ельбрус-2005") про визнання банкрутом було залишено без розгляду заяву Центральної МДПІ у м.Кривому Розі на підставі п.5 ст. 81 ГПК України.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області мотивовано ненаданням ініціюючим кредитором доказів безспірності грошових вимог та ненаданням доказів неплатоспроможності боржника, що перешкоджає розгляду справи по суті.

Не погодившись з вищезазначеною судовою ухвалою, її оскаржує в апеляційному порядку ініціюючий кредитор по справі –Центральна МДПІ у м.Кривому Розі, посилається на порушення господарським судом при її прийнятті норм процесуального права, на неповне з’ясування обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, зокрема:

- господарський суд не звернув увагу на докази, подані ініціюючим кредитором, щодо відсутності боржника за місцем його знаходження та подання податкової звітності, що свідчить про відсутність підприємницької діяльності –обставин, необхідних для порушення провадження у справі про банкрутство за ознаками ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (спрощеною процедурою);

- крім того, господарським судом порушено норми матеріального права, оскільки, на думку скаржника, невірно визначене поняття безспірності грошових вимог, тому що узгоджена сума податкового зобов’язання і є безспірною вимогою.

Боржник по справі –ПП "Ельбрус-2005" –відзив на апеляційну скаргу (ст. 96 ГПК України) не надав, правом участі в судовому засіданні, передбаченому ст..22 ГПК України (1798-12) , не скористався; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с.49).

Скаржник правом участі в судовому засіданні не скористався (ст. 22 ГПК України), будь-які клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду не направляв; сповіщений належним чином про час та місце судового засідання (а.с.48).

Враховуючи, що сторони в встановленому законом порядку належним чином сповіщені про час та місце судового засідання (а.с.48, 49), неявка зазначених осіб не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними матеріалами, то колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути в цьому судовому засіданні (ст.ст. 75, 99 ГПК України).

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 25.02.2010р . Центральна МДПІ у м.Кривому Розі звернулась з заявою про визнання банкрутом ПП "Ельбрус-2005" м.Кривий Ріг (а.с.2-3). Заяву про порушення провадження у справі про банкрутство було обґрунтовано тим, що у боржника є непогашений податковий борг перед бюджетом в сумі 770 грн. 18 коп., що підтверджується податковими повідомленнями-рішеннями, розміщеними на дошці оголошень (а.с.20), а також на те, що керівні органи боржника не знаходяться за юридичною адресою й протягом року ПП "Ельбрус-2005" не подавалась податкова звітність, в якості норм матеріального права ініціюючий кредитор послався на ч.1 ст. 8, ст. 11, ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною 1 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, зазначеною нормою права передбачена наявність хоча б однієї із умов, які можуть бути підставами визнання боржника банкрутом за ознаками ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом":

- фактичне припинення підприємницької діяльності, зокрема, ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно з законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності тощо;

- відсутність боржника або його керівних органів за місцезнаходженням; поняття місцезнаходження юридичної особи визначено в ст. 93 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 4-1 ГПК України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Інше передбачено ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство, яка визначає особливості банкрутства відсутнього боржника. Згідно з вказаною нормою заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань боржником.

Отже, відповідно до приписів Закону про банкрутство для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" безспірними вимогами визнаються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Поняття кредитора також наведено в статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", отже, кредитором є юридична або фізична особі, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника, зокрема, органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів).

Для органів державної податкової служби, що ініціюють порушення справи про банкрутство, крім основних доказів безспірності грошових вимог, передбачених частинами 7, 8 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", встановлений спеціальний обов’язок подання документів, які підтверджують неплатоспроможність боржника.

Положеннями ч. 10 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що до заяви кредитора - органу чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку .

Таким чином, при порушенні провадження у справі про банкрутство органи державної податкової служби повинні надати суду докази вжиття заходів з погашення заборгованості боржника перед бюджетами та/або державними цільовими фондами відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14) (далі – Закон № 2181-III (2181-14) ).

Відповідно до підпункту 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Згідно з п.п.5.4 ст. 5 Закону України № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків в строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Скаржником в якості додатку до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство було надано ксерокопію довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.01.2010р. з зазначенням в останній про відсутність юридичної особи за вказаною адресою (а.с.7-10) та довідку за підписом заступника начальника Центральної МДПІ у м.Кривому Розі про відсутність податкової звітності ПП "Ельбрус-2005" протягом 2009 року (а.с.16); в якості наявності безспірних вимог були надані податкові повідомлення-рішення (а.с.20). Доказів про вжиття заходів до отримання цієї заборгованості в встановленому законом порядку, зокрема, шляхом звернення до суду з позовом про стягнення не надано судам обох інстанцій при розгляді справи у відповідності до ст.ст. 32, 33, 36 ГПК України.

При застосуванні п.5 ст. 81 ГПК України господарському суду слід дослідити та надати оцінку наступним обставинам: додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі ; витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору; позивач не подав витребувані документи чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин (п.8 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України від 23.08.1994р. № 02-5/612 (зі змінами та доповненнями)).

Ухвалою господарського суду від 02.03.2010р. (а.с.1) від скаржника були витребувані, зокрема, докази неплатоспроможності боржника. Поняття неплатоспроможності регламентовано в статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Неплатоспроможність – це неможливість суб’єктом підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку для сплати грошові зобов’язання перед кредиторами, в тому числі виконати зобов’язання по оплаті податків та зборів .

Оскільки докази безспірності вимог та неплатоспроможності боржника були витребувані господарським судом ухвалою від 02.03.2010р. (а.с.1), дані докази є необхідними для здійснення провадження у справі про банкрутство, а ініціюючий кредитор не подав їх на вимогу суду, господарським судом зроблено правильний та обґрунтований висновок про залишення заяви ініціюючого кредитора без розгляду на підставі п.5 ст. 81 ГПК України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що правові наслідки ненадання доказів, зокрема, не зазначення відомостей, передбачених в ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", регламентовано ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. 63 ГПК України. Докази, що підтверджують підстави для ініціювання справи про банкрутство повинні бути надані до господарського суду в якості додатку до заяви ініціюючого кредитора та не можуть бути витребувані в подальшому господарським судом.

Враховуючи викладене, правові підстави щодо зміни або скасування оскаржуваної судової ухвали відсутні, ухвала господарського суду відповідає матеріалам, обставинам справи, вимогам чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103- 105, 106 ГПК України, суд, -

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2010р. по справі № Б29/72-10–залишити без змін; апеляційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі –залишити без задоволення.