11/93-09 Про стягнення боргу за поставлений природний газ у відносинах за договором про поставку природного газу для подальшої його реалізації населенню - 11.06.2010 Прийняття

Рішенням господарського суду Херсонської області від 29.04.2010 р. по справі № 11/93-09 (суддя Чернявський В.В.) позовні вимоги задоволено частково. Вирішено стягнути з ВАТ "Херсонгаз"на користь ДК "Газ України"НАК "Нафтогаз України"1459689,68 грн. боргу, 290010,39 грн. в якості втрат від інфляції, 48349,72 грн. в якості 3% річних, 4348,86 грн. на відшкодування витрат зі сплати держмита, 52,82 грн. на відшкодування витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. В решті вимог відмовлено. Стягнуто з ДК "Газ України"НАК "Нафтогаз України"на користь ВАТ "Херсонгаз"28846,69 грн. на відшкодування витрат з оплати вартості судової експертизи.

Вказане рішення мотивовано тим, що остаточна вартість переданого - прийнятого природного газу у спірних відносинах методологічно має визначатись у спосіб, запропонований відповідачем. Згідно пункту 4.2 договору на постачання загальна сума договору дорівнює вартості переданого покупцю газу; диференційована ціна газу, від якої залежить вартість, зазначена в п. 4.1 договору, а обставина, покладена в основу диференціації - обсяг спожитого (до 2500 м3, до 6000 м3, до 12000 м3, більше 12000 м3 тощо) для визначення вартості спожитого у 2007 р. газу - має значення як за 2006 р. (попередня вартість) так і за 2007 р. (остаточна вартість). Проведеною по справі експертизою було встановлено, що вартість фактично спожитого населенням природного газу з перерахунком, як при перевищенні названого обсягу використання газу, так і при його зменшенні (тобто "остаточна"вартість) склала, 86001804,14 грн. З урахування висновків експерта, дійсний борг відповідача перед позивачем у спірних відносинах складає 1459689,68 грн. (86001804,14 грн. - 84542114,46 грн. = 1459689,68 грн.). Виходячи з вказаної суми судом перераховано та стягнуто 3% (з 01.04.08 р. по 08.05.09 р.) та інфляційні втрати (квітень 2008 р. - квітень 2009 р). Стосовно пені суд дійшов висновку, що підстави для застосування пункту 6.3 договору відсутні, оскільки його зміст суперечить ч. 2 ст. 260 ЦК України, а підстав для стягнення пені за заявлений період відсутні.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, ДК "Газ України"НАК "Нафтогаз України", позивач по справі, звернувся з апеляційною скаргою (з урахуванням доповнень від 10.06.10 р.) до Запорізького апеляційного господарського суду, посилаючись на те, що позивач не є газопостачальним підприємством і не є учасником договірних відносин відповідача з населенням, через те, що не постачає безпосередньо населенню природний газ за регульованим тарифом, не має ліцензії на постачання природного газу населенню за регульованим тарифом, а має ліцензію на постачання природного газу за нерегульованим тарифом, тому відносини населення з ВАТ "Херсонгаз"не породжують для позивача відповідних прав та обов’язків, отже постанова Кабінету Міністрів України № 2246 від 09.12.99 р. "Про затвердження правил надання населенню послуг з газопостачання" (2246-99-п) не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Крім того, жодним із пунктів вказаної постанови, а також договором постачання природного газу № 06/06-845 від 29.12.06 р. не передбачено, ні права, ні обов’язку для ДК "Газ України"НАК "Нафтогаз України" складати та підписувати будь-які коригуючи акти прийому-передачі природного газу за результатами року, а процедури підписання цих актів, як такої не існує. Щодо висновку експерта, позивач вважає його необґрунтованим, оскільки при проведенні експертизи не досліджені первинні документи, які підтверджують взаємовідносини між ДК "Газ України"НАК "Нафтогаз України"та ВАТ "Херсонгаз". Також заявник скарги наводить доводи в спростування висновків господарського суду відносно неправильності заявлених сум пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Представник ДК "Газ України"НАК "Нафтогаз України"в судовому засіданні підтримав заявлену апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

Представники ВАТ "Херсонгаз", відповідач по справі, ознайомившись зі змістом доповнень від 10.06.10 р. до апеляційної скарги позивача, в судовому засіданні заперечили проти викладених в скарзі доводів, вказали на законність та обґрунтованість судового рішення. Просять суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду –без змін.

За клопотанням представників сторін, судовий процес здійснювався без фіксації технічними засобами, за їх згодою, у судовому засіданні 11.06.2010 р., оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови.

Відповідно до ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Сутність спору:

29.12.2006 р. між ДК "Газ України"НАК "Нафтогаз України"(постачальник) та ВАТ "Херсонгаз"(покупець) укладено договір на постачання природного газу № 06/06-845 (скорочено договір № 06/06-845).

Згідно з преамбулою договору сторони його уклали, керуючись Законом України "Про нафту і газ" (2665-14) , Постановою Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001 р. (1729-2001-п) "Про порядок забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом", "Правилами подачі та використання природного газу в народному господарстві України", затвердженими наказом Держкомнафтогазу України № 355 від 01.11.1994 р. (z0281-94) , іншими нормативними документами, які регламентують поставку та розподіл природного газу.

Предметом цього договору та 11-ти додаткових угод до нього (т. 1, а. с. 15 - 27), які укладалися протягом 2007 р. перед початком кожного наступного поточного місяця, є передача постачальником покупцю певних обсягів природного газу з урахуванням можливого розбалансування (відтоків/притоків) прийняття і оплата газу покупцем.

За пунктами 3.3 договору № 06/06-845, передача-приймання газу, поставленого у відповідному місяці, оформляється щомісячними актами приймання-передачі газу, в яких визначається обсяг фактично переданого газу. В акті приймання-передачі газу окремим рядком визначається обсяг притоків або відтоків газу. Акт приймання-передачі є підставою для остаточних розрахунків.

Розділом 4 договору № 06/06-845 (в редакції додаткової угоди № 6 від 05.07.07 р.) регламентовано "ціну газу"наступним змістом:

"4.1. Ціна за 1000 м3 газу, без врахування вартості транспортування газу територією України, без врахування тарифу на постачання газу розподільними трубопроводами Покупця та без врахування 2% цільової надбавки до тарифу на газ становить:

4.1.1. Газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 2500 м3 на рік:

- при наявності газових лічильників 150,2941 грн., крім того ПДВ 20%;

- при відсутності газових лічильників 174,8039 грн., крім того ПДВ 20%;

- можливих обсягів розбалансування газу (відтоків/протоків) 174,8039грн., крім того ПДВ 20%.

4.1.2. Газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 6000 м3 на рік:

- при наявності газових лічильників 283,4641 грн., крім того ПДВ 20%;

- при відсутності газових лічильників 322,6797 грн., крім того ПДВ 20%;

- можливих обсягів розбалансування газу (відтоків/притоків) 322,6797 грн., крім того ПДВ 20%.

4.1.3. Газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 12000 м3 на рік:

- при наявності газових лічильників 693,5948 грн., крім того ПДВ 20%;

- при відсутності газових лічильників 773,6601 грн., крім того ПДВ 20%;

- можливих обсягів розбалансування газу (відтоків/притоків) 773,6601 грн., крім того ПДВ 20%.

4.1.4. Газ, який використовується населенням за умови, що споживання перевищує 12000 м3 на рік:

- при наявності газових лічильників 851,2745 грн., крім того ПДВ 20%;

- при відсутності газових лічильників 946,8627 грн., крім того ПДВ 20%;

- можливих обсягів розбалансування газу (відтоків/притоків) 946,8627 грн., крім того ПДВ 20%.

4.1.5. Газ, який використовується населенням комплексно, у тому числі для опалення, в окремих квартирах, від'єднаних від централізованої системи теплопостачання у багатоквартирних будинках:

- при наявності газових лічильників 453,3987 грн., крім того ПДВ 20%;

- при відсутності газових лічильників 508,9542 грн., крім того ПДВ 20%;

- можливих обсягів розбалансування газу (відтоків/притоків) 508,9542 грн., крім того ПДВ 20%.

4.2. Загальна сума даного Договору дорівнює вартості переданого покупцю газу.

4.3 Сторони домовились, що ціна на газ, що вказана в даному договорі, змінюється нормативними актами уповноважених державних органів, наказами НАК "Нафтогаз України"і є обов'язковою для сторін за даним договором з моменту введення її в дію. У разі зміни ціни на газ в сторону зменшення або збільшення, сторонами здійснюється перерахунок за спожитий газ за новими цінами та підписується відповідна додаткова угода на зміну ціни.

В редакції додаткової угоди № 4 від 27.04.07 р. (набрала чинності з 01.05.07 р.) та № 6 від 05.07.07 р. (набрала чинності з 01.07.07 р.) розділ 4 договору № 06/06-845 змінювався щодо тарифів для кожної групи в сторону зменшення.

В розділі № 5 договору № 06/06-845, в числі умов про порядок проведення розрахунків, зазначено наступне:

- остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місцем поставки газу;

- при невиконанні покупцем вимог щодо оплати отриманого газу постачальник обмежує постачання газу або припиняє його до повного погашення заборгованості за спожитий газ (пункти 5.1 - 5.2).

За посиланнями позивача, ДК "Газ України"НАК "Нафтогаз України" свої зобов’язання згідно вказаного договору виконала, передавши відповідачу протягом січня-грудня 2007 року природний газ на загальну суму 91204201,47 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, в свою чергу, ВАТ "Херсонгаз"свої зобов’язання виконав частково, розрахувався за поставлений газ в сумі 84542114,46 грн. Основна сума заборгованості на момент подання позову визначена в розмірі 6662087,01 грн. Також було заявлено до стягнення пеню в сумі 793441,24 грн. за період з 08.11.08 р. по 08.05.09 р., 2672217,63 грн. втрат від інфляції за період з лютого 2007 р. по квітень 2009 р., 415311,36 грн. 3% річних з 11.02.07 р. по 23.01.08 р.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню в силу наступного.

Згідно із ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно частин 1-2 стаття 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Метою договору № 06/06-845, сторони визначили реалізацію природного газу населенню.

Порядок визначення ціни сторони встановили розділом 4 договору, в залежності від обсягу його споживання населенням, також передбачили пунктом 4.3 договору можливість зміни ціни нормативними актами уповноважених державних органів.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені нормативними актами, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Спірним моментом є визначення ціни газу, що поставляється населенню при відсутності газових лічильників.

Позиція позивача зводиться до того, що для встановлення ціни газу, що поставляється населенню при відсутності газових лічильників, слід виходити з актів приймання-передачі обсягів газу, підписаних між сторонами за 2007 рік та відповідних сум сплати, а застосування Постанови Кабінету Міністрів України №2246 від 09.12.99 р. (2246-99-п) "Про затвердження правил надання населенню послуг з газопостачання'є неправомірним, як і не є правомірним здійснювати перерахунок вартості газу, спожитого населенням без лічильників, за підсумками 2007 року в порівняні за даними 2006 року.

Колегія суддів, не погоджується з даними доводами та вважає правильним застосування судом першої інстанції Постанови Кабінету Міністрів України №2246 від 09.12.99 р. "Про затвердження правил надання населенню послуг з газопостачання" (2246-99-п) для визначення ціни договору № 06/06-845 та розміру фактичної заборгованості відповідача.

Правила надання населенню послуг з газопостачання, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 2246 від 09.12.1999 р. (2246-99-п) (скорочено Правила надання населенню послуг з газопостачання) регулюють відносини між газопостачальними підприємствами, газорозподільними підприємствами та фізичними особами (населенням) - споживачами газу.

Виходячи з п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1729 "Про забезпечення споживачів природним газом" (1729-2001-п) , якою сторони керувалися при укладенні договору № 06/06-845, НАК "Нафтогаз України"є уповноваженим суб'єктом з формування і розпорядження ресурсами природного газу, що використовується для задоволення потреб населення та релігійних організацій. Реалізація природного газу для всіх категорій споживачів, крім визначених у підпунктах 1 і 2 пункту 2 цієї постанови, здійснюється НАК "Нафтогаз України", ДК "Газ України", ДП "Нафтогазмережі" та суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу за нерегульованим тарифом.

Фактично, природний газ поставляється ДК "Газ України"НАК "Нафтогаз України"населенню через відповідну мережу регіональних газопостачальних підприємств, серед яких, в Херсонській області діє ВАТ "Херсонгаз".

Таким чином, вартість газу, яку сплачувало населення Херсонської області в 2007 році ВАТ "Херсонгаз", внаслідок поставок за договором № 06/06-845, і яка розраховується за Правилами надання населенню послуг з газопостачання, не може бути меншою за вартість газу, яку сплачує ВАТ "Херсонгаз"ДК "Газ України"НАК "Нафтогаз України".

Крім того, принцип диференційованого розрахунку вартості газу визначений самим договором, про що свідчить пункт 4.1.1., а визначення ціни газу що поставляється населенню при відсутності газових лічильників врегульована тільки Правилами надання населенню послуг з газопостачання (2246-99-п) .

Відповідно до п. 10 Правил надання населенню послуг з газопостачання (2246-99-п) в редакції на час укладення та виконання договору з додатковими угодами: "розрахунок населення за надані послуги з газопостачання здійснюється починаючи з 01.01.2007 р. за роздрібними цінами, диференційованими залежно від обсягів споживання, що встановлені НКРЕ, за показаннями лічильників газу, а у разі їх відсутності - за нормами споживання природного газу.

Застосування роздрібних цін, диференційованих залежно від річних обсягів споживання, у поточному році для споживачів здійснюється залежно від річного обсягу фактичного використання природного газу (зафіксованого на кожному особовому рахунку споживача) у попередньому році...

Газопостачальні підприємства проводять щороку станом на 1 січня перерахунок оплати вартості використаного природного газу та суми нарахованих пільг окремо щодо кожного споживача залежно від обсягу фактичного використання газу у попередньому році та від диференційованих залежно від річних обсягів споживання роздрібних цін, що діяли в зазначеному році. Якщо за підсумками попереднього року фактичне використання природного газу споживачем не відповідає обсягам, на підставі яких визначалась ціна на природний газ, зокрема:

- у разі перевищення обсягу використаного природного газу порівняно з встановленим у попередньому році споживач зобов'язаний протягом трьох місяців з дати здійснення перерахунку сплатити газопостачальному підприємству різницю його вартості…;

- у разі зменшення обсягу використаного природного газу порівняно з встановленим у попередньому році (V2 ' VI), різниця у вартості газу залишається на особовому рахунку споживача і зараховується в рахунок майбутніх платежів...

Такий перерахунок здійснюється до 1 лютого поточного року".

Судом першої інстанції обґрунтовано застосування в судовому рішенні визначень "попередньої"та "остаточної"ціни газу.

Попередня вартість переданого у січні - грудні 2007 р. у спірних відносинах природного газу склала 91204201,47 грн. Про кількість та цю вартість спожитого газу сторони зазначили в 12-ти щомісячних актах передачі-прийняття природного газу. (т. 1, а. с. 28-39).

В підписанні скоригованих актів передачі-прийняття цього газу, але не попередньою, а вже остаточною вартістю, складених покупцем (т. 1, а. с. 62-73), постачальник участі не прийняв, стверджуючи про відсутність у компанії правових підстав для здійснення перерахунку вартості природного газу, спожитого населенням. Одночасно при листуванні з цього питання компанія зазначила на адресу товариства, що після затвердження відповідного порядку перерахунку між суб'єктами господарської діяльності вартості поставленого для потреб населення природного газу з внесенням змін у відповідні закони, постанови Уряду України постачальник матиме можливість відобразити перерахунки використаного населенням у 2007 р. природного газу у бухгалтерській, податковій та фінансовій звітності (див. копії листів: т. 1 а. с. 57-60).

З метою перевірки правильності проведеного відповідачем в порядку п. 10 Правил надання населенню послуг з газопостачання (2246-99-п) перерахунку господарським судом Херсонської області за ухвалою від 06.07.2009 р. призначалась судово -економічна експертиза.

За висновком експерта № 1249 від 26.02.2010 р. (т. 1, а. с. 114-138), по результатам фактичного споживання природного газу при перевищенні обсягу використання природного газу, порівняно з встановленим у 2006 році, на підставі п. 10 Правил надання населенню послуг з газопостачання (2246-99-п) від населення ВАТ "Херсонгаз"повинна надійти сума 4635897,18 грн.; по результатам фактичного споживання населенням у 2007 році природного газу при зменшенні обсягу використання природного газу порівняно з встановленим у попередньому 2006-му році в якості різниці у вартості газу залишилась на особових рахунках споживачів - населення та зарахована ВАТ "Херсонгаз"цим споживачам в рахунок майбутніх платежів на підставі п. 10 Правил надання населенню послуг з газопостачання сума 9558490,46 грн.

При цьому фактична кількість спожитого населенням у 2007 р. природного газу за дослідженням експерта склала 320063239 м3, у тому числі:

•споживачами при фактичному обсязі споживання у 2007 р. не більше 2500 м3 природного газу дорівнює 168243,658 тис. м3, з них:

- за наявності газових лічильників - 119485,551 тис. м3;

- за відсутності газових лічильників - 42941,465 тис. м3;

- розбалансування (притоки/відтоки) - 5816,642 тис. м3.

•споживачами при фактичному обсязі споживання у 2007 р. не більше 6000 м3 природного газу дорівнює 141630,553 тис. м3, з них:

- за наявності газових лічильників - 120103,972 тис. м3;

- за відсутності газових лічильників - 14201,713 тис. м3;

- розбалансування (притоки/відтоки) - 7324,868 тис. м3.

•споживачами при фактичному обсязі споживання у 2007 р. не більше 12000 м3 природного газу дорівнює 4280,897 тис. м3, з них:

- за наявності газових лічильників - 2154,707 тис. м3;

- за відсутності газових лічильників - 1563,562 тис. м3;

- розбалансування (притоки/відтоки) - 562,628 тис. м3.

•споживачами при фактичному обсязі споживання у 2007 р., що перевищує 12000 м 3 природного газу дорівнює 437,551 тис. м3, з них:

- за наявності газових лічильників - 276,384 тис. м3;

- за відсутності газових лічильників -107,288 тис. м3;

- розбалансування (притоки/відтоки) - 53,879 тис. м3.

•споживачами при використанні комплексно, в тому числі на опалення в окремих квартирах, від'єднаних від централізованого теплопостачання у багатоквартирних будинках дорівнює 5470,58 тис. м3, з них:

- за наявності газових лічильників - 4621,243 тис. м3;

- за відсутності газових лічильників - 468,541 тис. м3;

- розбалансування (притоки/відтоки) - 380,796 тис. м3.

Вартість фактично спожитого населенням природного газу з перерахунком як при перевищенні названого обсягу використання газу, так і при його зменшенні (тобто "остаточна" вартість) склала за даними висновку експерта 86001804,14 грн.

Розмір вчинених оплат у відносинах за договором від 29.12.2006 р. не є спірним за позиціями сторін у справі: оплати вчинено на суму 84542114,46 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильних висновків відносно суми основної заборгованості - 1459689,68 грн. (86001804,14 грн. - 84542114,46 грн. = 1459689,68 грн.).

В цій частині рішення суду є законним та обґрунтованим.

Щодо розрахунку втрат від інфляції та 3% річних.

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом відносно дати початку нарахування річних та втрат від інфляції –починаючи з 01.04.08 р., оскільки згідно з пунктом 10 названих Правил перерахунок у відносинах зі споживачами відповідач мав вчинити протягом січня - березня 2008 р., і тільки з 01.04.2008 р., мала стати відомою остаточна вартість природного газу, отриманого у спірних відносинах, та, відповідно, наявність чи відсутність заборгованості за договором № 06/06-845 перед основним постачальником –позивачем по справі.

Але здійснивши перерахунок, колегія суддів встановила, що втрати від інфляції на суму 1459689,68 грн. за період з квітня 2008 року по квітень 2009 року складають 279520,95 грн., а не 290010,39 грн.

3 % річних на суму 1459689,68 грн. за період з 01.04.08 р. по 08.05.09 р. складають 48259,90 грн., а не 48349,72 грн.

Також колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції відносно безпідставності заявленої до стягнення суми пені.

За умовами статті 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Дійсно згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність в 1 рік.

Але, відповідно до п. 9.6 договору № 06/06-845, сторони збільшили строк позовної даності для даного договору та стягненню неустойки до 3 років, що не заборонено статтею 259 ЦК України.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В пункті 6.3 договору № 06/06-845 сторони визначили інше: "неустойка нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом".

Стаття 260 ЦК України. Обчислення позовної давності:

"1. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

2. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.".

Слід зазначити, що в даному випадку не відбулась зміна обчислення строку позовної давності, оскільки не змінився початок перебігу строку її нарахування (з моменту порушення зобов’язань покупцем), та закінчення цього строку, а було збільшено лише загальний строк її перебігу з 1 року на 3 роки. А прутком 6.3 визначено інший, ніж у ч. 6 ст. 232 ГК України, період нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання.

Таким чином, нарахування штрафних санкції в межах 3-го строку позовної давності, але не за перші 6 місяців вказаних трьох років, а за останні, законодавству не суперечить. Звернення із позовом про стягнення неустойки після спливу 3 років призведе до пропущення позовної даності та може бути підставою для відмови у таких вимогах.

Згідно п. 6.2 договору № 06/06-845, в разі не оплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ в обумовлені строки покупець сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 6.2 договору).

Підсумовуючи наведене, правильний період нарахування пені складає: з 12.12.08 р. по 08.05.09 р, з урахуванням того, що позов заявлено 12.05.09 р., а заявлений в ньому період стосовно пені позивачем вказано з 08.11.08 р. по 08.05.09 р.

Отже, до стягнення з відповідача підлягає пеня –141040,18 грн. за період з 12.12.08 р. по 08.05.09 р. із суми боргу 1459689,68 грн.

Разом з тим, колегія суддів за власною ініціативою вважає за можливе зменшити розмір пені до 10489,44 грн., що дорівнює різниці невірно розрахованої судом першої інстанції суми інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно ч. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Відповідно до п. 2.4 Роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. № 02-5/293 (v_293800-94) "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань", вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

З урахуванням того, що платниками за договором № 06/06-845 виступають кінцеві споживачі –населення, які в будь-якому випадку не понесуть витрати за штрафними санкціями, що стягуються з відповідача, виникнення даного спору було зумовлено небажанням позивача застосовувати нормативно-правові акти щодо визначення остаточної ціни договору. Тому колегія суддів, з урахуванням інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, яка дорівнює близько 90 %, причин неналежного виконання зобов'язання відповідачем (наявність заборгованості населення за спожитий природний газ), використовує своє процесуальне право на зменшення штрафних санкцій.

Оскаржуване рішення суду підлягає зміні, з відповідним перерозподіленням судових витрат, виходячи із задоволення позову на 17,15 %.

З урахуванням, зазначеного, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"задовольнити частково. Рішення господарського суду Херсонської області від 29.04.2010 р. по справі № 11/93-09 змінити, резолютивну частину викласти в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Херсонгаз"на користь Дочірньої компанії "Газ України"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"1459689,68 грн. основного боргу, 279520,95 грн. втрат від інфляції, 48259,9 грн. 3 % річних, а також 141040,18 грн. пені, зменшивши стягнення цієї суми до 10489,44 грн., 4373,25 грн. державного мита за подання позову, 40,48 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.