18/1160 Про стягнення заборгованості за договором комісії - 08.06.2010 Прийняття

22 червня 2009 року Хмельницьке приватне виробничо-торговельне підприємство "Алмаз" звернулося в господарський суд Хмельницької області з позовом до приватного підприємця ОСОБА_3 про стягнення 53948,92 грн., в тому числі: 49972,99 грн. заборгованості і 3975,93 грн. пені у зв'язку з невиконанням ним договірних зобов'язань за договором комісії № 15 від 08.02.2004р.

18 лютого 2010 року позивач подав клопотання про зменшення позовних вимог в частині нарахованої пені і просив суд стягнути з відповідача 52207,40 грн., в тому числі: 49972,99 грн. заборгованості, 2234,41 грн. пені.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 26.02.2010р. у справі № 18/1160 відмовлено в позові Хмельницького приватного виробничо-торговельного підприємства "Алмаз", м.Хмельницький до підприємця ОСОБА_3, смт.Ярмолинці Хмельницької області про стягнення 52207,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Хмельницьке ПВТП "Алмаз" звернулось в Житомирський апеляційний господарський суд з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, наступним:

- вважає, що судом безпідставно не прийнято до уваги такі докази як: відомість фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей за даними бухгалтерського обліку станом на 02.02.2009р. на загальну суму 49972,99 грн., яка відображає рух товарів, взятих підприємцем ОСОБА_3 на комісію у Хмельницького ПВТП "Алмаз" протягом строку дії договору комісії, підписана особисто ОСОБА_3; акт фактичної наявності товарів, переданих підприємцю ОСОБА_3 на комісію, складений 11.03.2009р., де зафіксована відсутність товарів на загальну суму 49972,99 грн.; розписка ОСОБА_3 від 17.03.2009р.;

- відповідач не надав суду належні докази повернення товарно-матеріальних цінностей;

- ухвалами суду від 03.12.2009р. і 15.01.2010р. було зобов'язано сторони провести звірку щодо повернення відповідачем товарно-матеріальних цінностей, а невиконання сторонами цих ухвал судом помилково наводиться як підстава відмови у задоволенні позову. Однак у вказаних ухвалах про проведення звірки суд зобов'язав саме відповідача з'явитися до позивача з необхідними для проведення звірки документами, а відповідач вказаних ухвал не виконав з надуманих причин.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

08 лютого 2004 року між Хмельницьким приватним виробничо-торговельним підприємством "Алмаз" (комітент) і підприємцем ОСОБА_3 (комісіонер) укладено договір комісії № 15, згідно з п.1 якого комітент зобов'язався за заявкою комісіонера передати товари на склад останнього, а комісіонер зобов'язався прийняти і реалізувати від свого імені товари, найменування, кількість і ціна яких, зазначена в доданих до даного договору накладних (додатках), що є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з пунктами 3.1 і 3.2 договору постачання товарів здійснюється шляхом самовивозу чи, за узгодженням сторін, шляхом доставки на склад комісіонера транспортом комітента за рахунок комісіонера. Комітент поставляє комісіонеру товари у відповідності з наданими ним заявками, в межах ліміту, який сторони узгодили у розмірі 60000,00 грн. у відпускних цінах комітента.

Розрахунок за товари, що були передані на комісію, проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок комітента. Оплата здійснюється у національній валюті України. Оплата за проданий товар здійснюється протягом п'яти календарних днів з моменту продажу товарів (пункти 4.1 - 4.3 договору).

У пункті 6.5 договору сторони визначити, що комісіонер зобов'язується не пізніше п'ятого числа наступного за звітним місяця надавати комітенту "Звіт про рух товарів, що знаходяться на комісії", відображаючи в ньому повну інформацію про реалізований товар та його фактичні залишки станом на останній день звітного місяця. В разі продажу товарів протягом звітного періоду надавати "Акти продажу товарів, що знаходяться на комісії" у відповідності з умовами розрахунків, зазначених в п.п.4.1, 4.3 даного договору не пізніше одного робочого дня з моменту перерахування коштів за реалізовані товари.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.10.2 договору).

Вважаючи, що відповідач допустив нестачу товару, який був переданий йому на реалізацію, позивач звернувся з позовом до суду про відшкодування йому заборгованості за товар і нарахованої пені за порушення умов договору комісії.

Між сторонами виникли правовідносини, що випливають з договору комісії, який регулюється главою 69 Цивільного кодексу України (435-15) .

Позивач посилається на те, що 11.03.2009р. працівниками Хмельницького ПВТП "Алмаз" було проведено перевірку наявності товарно-матеріальних цінностей, переданих підприємцю ОСОБА_3 на комісію, і в ході якої встановлено відсутність усіх вказаних товарів. Відповідно був складений акт фактичної наявності товарів, переданих на комісію, проте даний акт підприємцем ОСОБА_3 не підписаний.

Відповідно до статтей 33 і 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що не може слугувати доказом на підтвердження позовних вимог в розумінні ст. 33 ГПК України роздруківка про вартість товарів по складу підприємця ОСОБА_3 від 02.02.2009р. та розписка ОСОБА_3 від 17.03.2009р., оскільки заборгованість повинна бути підтверджена первинними бухгалтерськими документами.

Крім того, роздруківка про вартість товарів по складу підприємця ОСОБА_3 від 02.02.2009р. підписана невідомою особою і не скріплена печаткою підприємства. В акті фактичної наявності товарів, переданих на комісію підприємцю ОСОБА_3, від 11.03.2009р. встановлено нестачу товарів на суму 49972,99 грн., однак підпис ОСОБА_3 на цьому акті відсутній. В розписці ОСОБА_3 від 17.03.2009р. зазначена сума в розмірі 49810,82 грн. і з цього документа не вбачається, яким чином він пов'язаний з договором комісії № 15 від 08.02.2004р.

Також в матеріалах справи відсутні докази на отримання товару відповідно до умов договору комісії № 15 від 08.02.2004р., нестачу яких виявлено на складі відповідача.

Позивач не надав суду обгрунтованого розрахунку суми позову, не зміг довести належними доказами факту передачі товарів на комісію, а наявні в матеріалах справи ксерокопії окремих накладних не можуть бути такими доказами.

Вимоги суду щодо надання оригіналів накладних позивачем не виконані.

Отже, позивач надав суду суперечливі документи, з яких неможливо дійти висновку про нестачу товарно-матеріальних цінностей.

Сторони не виконали вимогу суду першої інстанції, викладену в ухвалах від 03.12.2009р. і від 15.01.2010р., про проведення звірки щодо повернення підприємцем ОСОБА_3 товарно-матеріальних цінностей Хмельницькому ПВТП "Алмаз" відповідно до наданих представником відповідача накладних.

В позовній заяві Хмельницьке ПВТП "Алмаз" посилається на ст. 224 Господарського кодексу України, якою регламентується відшкодування збитків. Разом з тим, позивач не довів факту порушення зобов'язання відповідачем розміру завданих збитків та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та збитками.

Також позивач не ставить питання про розірвання договору комісії № 15 від 08.02.2004р. відповідно до п.10.3 цього договору, отже цей договір є діючим і підлягає виконанню сторонами.

З огляду на викладене, позов є безпідставним і не підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують обгрунтованих висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 26 лютого 2010р. залишити без змін, а апеляційну скаргу Хмельницького приватного виробничо-торговельного підприємства "Алмаз" - без задоволення.