7/822 Про стягнення штрафних санкцій за порушення строків оплати послуг за Договором про надання послуг з транспортування газу розподільними трубопроводами - 08.06.2010 Прийняття

Відкрите акціонерне товариство "Кременчукгаз" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 517 806,79 грн., з яких: 204 445,86 грн. – пені, 261 251, 16 грн. – індексу інфляції, 52 109,77 грн. – 3% річних, а також понесені ним по справі судові витрати 5 178,06 грн. – державного мита та 236, 00 грн. – витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В процесі розгляду справи представником позивача було подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просив стягнути з відповідача 204 445,86 грн. – пені, 337 564, 77 грн. – штрафу, 261 251, 16 грн. – індексу інфляції, 51 565,57 грн. –3% річних, а також понесені ним по справі судові витрати: 8 553,73 грн. – державного мита, 236, 00 грн. – витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2010 позов задоволено повністю. Стягнуто з НАК "Нафтогаз України" на користь ВАТ "Кременчукгаз": 204 445, 86 грн.– пені, 337 564, 77 грн. – штрафу, 261 251,16 грн. – індексу інфляції, 51 565, 57 грн. – 3% річних, 8 548, 27 грн. – державного мита, 236, 00 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ВАТ "Кременчукгаз" відмовити.

Скарга мотивована тим, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою від 11.05.2010 прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її розгляд на 08.06.2010.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником позивача було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі, а рішення рішенням Господарського суду м. Києва від 25.03.2010 залишити без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.05.2008 між позивачем (виконавець) і відповідачем (замовник) було укладено договір № 50 про надання послуг з транспортування газу розподільними трубопроводами (договір).

Пунктом 1.1 договору визначено, що замовник згідно з Плановим розподілом поставок природного газу Споживачу (суб'єкту господарювання - промисловому підприємству з обсягом споживання більше 400 тис. куб. м в місяць, та підприємствам комунальної теплоенергетики, ТЕЦ, ТЕМ крім населення) доведеним до Виконавця Об'єднаним диспетчерським управлінням ДК "Укртрансгаз", доручає і зобов'язується оплатити надані Виконавцем послуги зазначені в п.1.2.

Виконавець зобов'язується відповідно до умов даного договору прийняти природний газ (надалі - газ) від НАК "Нафтогаз України" ( в разі коли вона безпосередньо постачає газ Споживачеві), або ДК "Газ України" ( в разі коли вона реалізує газ з ресурсів НАК"Нафтогаз України") - надалі Постачальники, через ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" та/або газодобувні підприємства, які є технічними виконавцями забов'язань постачальника, і протранспортувати від Пунктів приймання-передачі газу (газорозподільних станцій на магістральних трубопроводах та/або пунктів виміру витрат газу в районах видобутку газу на території України) системою газопроводів, що знаходяться в зоні обслуговування та/або користування Виконавця, до Пунктів призначення (вхідної запірної/відключаючої) арматури газопроводів та/або ГРП Споживача) або припинити (обмежити) постачання газу згідно з п.3 даного договору.

Згідно з п. 6.2 договору, оплата послуг по транспортуванню газу здійснюється відповідачем на підставі рахунку-фактури в розмірі вартості послуг, що були надані позивачем у звітному місяці транспортування газу, до 25-го числа місяця, наступного за звітним.

У відповідності до п. 6.5. договору, оплата послуг з транспортування природного газу за січень, лютий, березень 2008 буде проведена у квітні 2008 року.

Пунктом 11.1 договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє в частині надання послуг з транспортування газу з 01.01.2008 по 31.12.2008 включно, а в частині розрахунків за послуги з транспортування газу - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору позивач надав відповідачеві послуги по транспортуванню природного газу на загальну суму 22 614 389,37 грн., що підтверджується актами здачі-прийомки послуг з транспортування газу.

Проте, як вбачається з платіжних доручень з оплати за транспортування природного газу, відповідач свої зобов'язання за договором виконував з порушенням строків оплати.

Частиною першою ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору…

Згідно статей 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В ч.1. п.1. ст. 530 ЦК України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Оскільки, відповідач порушив умови договору по оплаті за поставлену продукцію, то є підстави для застосування встановленої законодавством та договором відповідальності.

В ст. 230 ГК України зазначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 7.4 договору передбачено, що у випадку непроведення у встановлені даним договором строки розрахунків, відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі 0,1 % від вартості послуг транспортування газу у відповідному місяці за кожен день прострочення виконання зобов’язання, але не більше подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України, яка діяла у період, протягом якого відбулася затримка виконання зобов'язання.

Частиною 2 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, то штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, зокрема за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

В частині 2 ст. 625 Цивільного кодексу України вказано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням зазначеного вище, у зв’язку з простроченням відповідачем виконання зобов’язання по оплаті послуг за договором, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача пені в сумі 204 445, 86 грн., штрафу – 337 564, 77 грн., 3% річних – 51 565, 57 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 261 251,16 грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до правильного висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення.