Колегія суддів у складі:

головуючого судді Погребняка В.Я., судді Істоміної О.А., судді Шевель О.В.

при секретарі Цвірі Д.М.

за участю представників сторін:

позивача: Рубанець А.О. за довіреністю б/н від 25.12.2009 р.,

відповідача: Шинкаренко Я.А за довіреністю б/н від 03.03.2010 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Хоружівка", с. Хоружівка Недригайлівського району Сумської області (вх. № 1224 С/3-9 від 27.04.2010 р.) на рішення господарського суду Сумської області від 25.03.2010 р. по справі № 2/39-09

за позовом Закритого акціонерного товариства компанії "Райз", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Хоружівка", с. Хоружівка Недригайлівського району Сумської області

про стягнення 1 195 548,31 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Хоружівка", с. Хоружівка Недригайлівського району Сумської області

до Закритого акціонерного товариства компанії "Райз", м. Київ

про визнання недійсним договору,

В грудні 2009 р. Закрите акціонерне товариство компанія "Райз", м. Київ (далі позивач, ЗАТ компанія "Райз") звернулось до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Хоружівка", с. Хоружівка Недригайлівського району Сумської області (далі відповідач, ТОВ АФ "Хоружівка") з урахуванням додаткового обґрунтування та уточнення позовних вимог від 21.01.2010 р. № 27 заборгованість в сумі 1 195 548,31 грн. за договором поставки № 8092/008 від 21.02.2008 р., в тому числі: 572 464,18 грн. основного боргу, 125 024,61 грн. пені, 154 581,01 грн. річних та 343 478,51 грн. збитків, а також судові витрати, пов’язані з розглядом справи.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 17.12.2009 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, справу призначено на 14.01.2010 року.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову в частині стягнення 125 024,61 грн. пені, 154 581,01 грн. річних та 343 478,51 грн. збитків заперечив та просив задовольнити позовні вимоги в частині стягнення курсової різниці в сумі 450 810,31 грн., а також просив розстрочити виконання рішення.

18.02.2010 р. відповідач подав зустрічний позов, у якому просив визнати недійсним з моменту вчинення договір поставки на умовах товарного кредиту № 8092/008 від 21.02.2008 р., оскільки даний договір та Додаток № 1 до нього суперечать актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства, не підписаний сторонами, а тому є недійсним. Додаток № 1а, про який зазначено у договорі від 21.02.2008 р., взагалі сторонами не укладався.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 18.02.2010 р. зустрічний позов був прийнятий судом для спільного розгляду із первісним позовом.

18.02.2010 р. відповідач (позивач за зустрічним позовом) подав зміни до відзиву на позовну заяву (т.2, а. с. 12-16), відповідно до яких ТОВ АФ "Хоружівка"повністю виконало свої зобов‘язання по оплаті товару відповідно до договору № 8092/008 та не має заборгованості перед ЗАТ компанією "Райз", а тому просив відмовити у задоволенні вимог позивача.

Відповідач за зустрічним позовом заперечив проти вимог зустрічного позову (заперечення від 03.03.2010 р., т.2, а. с. 22) та зазначив, що сторонами по справі був підписаний договір № 8092/008 та додатки до нього, у яких вказана ціна товару та ціна договору. З боку відповідача за зустрічним позовом додатки до договору підписані менеджером Марковим В.В. та скріплені печаткою, повноваження Маркова В.В. на вчинення таких дій підтверджено довіреністю.

Рішенням господарського суду Сумської області від 25.03.2010 р. у справі № 2/39-09 (суддя Соп’яненко О.Ю.) первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Хоружівка"на користь Закритого акціонерного товариства компанії "Райз"572 464,18 грн. заборгованості, 154 581,01 грн. –28% річних, 343 478,51 грн. збитків, 10 759,94 грн. витрат по сплаті державного мита, 212,40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в задоволенні первісного позову - відмовлено. В задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду –відмовлено. В задоволенні зустрічного позову –відмовлено. Рішення мотивоване тим, що відповідачем за первісним позовом вказаний товар був прийнятий на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, копії яких надані в матеріали справи. Претензії щодо кількості чи якості товару відсутні, натомість обов’язок по оплаті поставленого товару відповідачем не виконаний, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

Відповідач за первісним позовом з рішенням господарського суду Сумської області від 25.03.2010 р. у справі № 2/39-09 не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення частково та прийняти нове рішення, яким відмовити ЗАТ компанії "Райз"в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 154 581,01 грн. 28% річних, 343 478,51 грн. збитків, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи та на порушення норм матеріального та процесуального права. Відповідач за первісним позовом не погоджується з висновком господарського суду Сумської області про те, що залік відбувся в порядку зазначеному в рішенні. На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо такого порядку зарахування коштів, опираючись на заяву про взаємозалік надану позивачем у судовому засіданні. Однак заява, що знаходиться в матеріалах справи, підписана лише з боку позивача, до відповідача за первісним позовом така заява від позивача не надходила, докази її відправлення на адресу ТОВ АФ "Хоружівка"в матеріалах справи відсутні. Апелянт стверджує, що взаємозалік відбувався відповідно до умов договору поставки, згідно з п. 2.12 у випадку недостатності коштів, отриманих від Покупця на виконання в повному обсязі його зобов'язань проводиться зарахування коштів в наступному порядку: в першу чергу кошти зараховуються в рахунок погашення заборгованості по сплаті процентів за користування товарним кредитом, в другу чергу - в рахунок сплати відсотків за неправомірне користування коштами (п.7.5) та штрафи, а сума, що залишається зараховується в рахунок оплати вартості (ціни) товару. Відповідно до умов вищезазначеного договору проценти за користування товарним кредитом складають 60715,78 грн. Це підтверджується позивачем в позовній заяві. Згідно з п.7.5 договору відсотки за неправомірне користування коштами - це відсотки річних. Відсотки річних та штраф на момент проведення взаємозаліку не нараховувалися. Відповідно до п.2.1 ціна товару встановлюється в додатках до договору в гривнях. Станом на 05.12.2008 року заборгованість ТОВ АФ "Хоружівка"перед ЗАТ компанія "Райз"складала 60715,78 грн. - процентів за користування товарним кредитом, та 1190017,22 грн. - вартості поставленого товару, не сплаченої Відповідачем на момент проведення взаємозаліку. Тому, відповідно до п. 2.12 договору за рахунок грошових коштів в сумі 1243355,35 грн. відбулося зарахування заборгованості ТОВ АФ "Хоружівка"перед ЗАТ компанія "Райз"в наступному порядку: 60715,78 грн. - в рахунок погашення заборгованості по сплаті процентів за користування товарним кредитом, строк оплати яких настав; 1182639,57 грн. - в рахунок оплати вартості товару. Отже, на думку апелянта, у ТОВ АФ "Хоружівка"перед ЗАТ компанія "Райз"залишився борг: 7377,65 грн. неоплачена вартість товару; 565086,53 грн. - курсова різниця. Втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів. Фактично сума, що виникає в зв'язку з курсовою різницею є інфляційними втратами. Нарахування відсотків річних на суму інфляційних втрат чинним законодавством України не передбачено. Таким чином, вимоги позивача та висновки господарського суду Сумської області щодо стягнення з ТОВ АФ "Хоружівка"154581,01 грн. - 28% річних, нарахованих на курсову різницю, є незаконними та необґрунтованими. Також апелянт зазначає, що сума збитків, завданих відповідачем позивачу повинна бути розрахована та підтверджена документально, а не визначена лише умовами договору.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.04.2010 р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 31.05.2010 р.

Позивач 26.05.2010 р. за вх. № 3576 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте у повній відповідності до приписів матеріального та процесуального законодавства, дане рішення ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи, яким суд надав відповідну правову оцінку. З доводами апеляційної скарги позивач не погоджується, вважає її безпідставною, такою, що не узгоджується з вимогами чинного законодавства та фактичними обставинами у справі, у зв’язку з чим просить залишити її без задоволення. а оскаржуване рішення залишити без змін.

31.05.2010 року позивачем були надані додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу.

В судове засідання 31.05.2010 р. з’явились представники сторін та надали пояснення по справі.

Ухвалою заступника голови суду від 27.05.2010 р. для розгляду даної справи призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Істоміна О.А., суддя Шевель О.В.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників позивача, відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.02.2008 р. між позивачем —ЗАТ компанією "Райз"та відповідачем —ТОВ Агрофірмою "Хоружівка"був укладений договір поставки на умовах товарного кредиту № 8092/008 (далі Договір).

Відповідно до ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору в терміни, визначені ним, постачальник (позивач) зобов‘язується передати у власність покупця (відповідача) продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов‘язується прийняти товар та оплатити його вартість (ціну), сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору. Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю, гривнева вартість товару та її доларовий еквівалент, порядок та термін оплати вартості товару (в т.ч. тієї частини вартості товару, яка оплачується авансом, а також частини, яка оплачується на умовах відстрочення платежів) та нарахованих відсотків, інші умови, погоджені сторонами —визначені в договорі та специфікації (додатки № 1 та № 1а), яка складає невід‘ємну частину Договору.

21.02.2008 р. сторонами по справі були підписані Додатки №№ 1/1, 1/2, 1/3 (у яких зазначена назва та вартість товару, що поставляється за умови сплати авансу) та Додатки №№ 1а/1, 1а/2, 1а/3 (у яких зазначена назва та вартість товару, що оплачується на умовах відстрочення платежів).

Обґрунтовуючи вимоги зустрічного позову, позивач за зустрічним позовом зазначає, що договір поставки на умовах товарного кредиту № 8092/008 не відповідає та суперечить положенням законодавства України та моральним засадам суспільства. Зокрема, відповідно до ст.ст. 180, 189 ГК України, ст.ст. 628, 632, 638, 669 ЦК України, у договорі мають бути обов‘язково зазначені істотні умови договору, такі як: предмет договору, ціна та строк дії договору. Вказані істотні умови в договорі поставки № 8092/008 не зазначені, лише в п. п. 1.2, 2.1, 2.4, 2.6 вказується, що найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю, гривнева вартість товару та її доларовий еквівалент, порядок та термін оплати вартості товару та нарахованих відсотків тощо зазначаються у Додатках № 1 та № 1а. Однак, в договорі вказані умови не прописані, додаток № 1 не відповідає положенням законодавства України і є недійсним, а додаток № 1а взагалі сторонами не укладався.

З наведеними позивачем за зустрічним позовом обґрунтуваннями суд першої інстанції не погодився, виходячи з того, що за приписами ст.ст. 627, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Господарський договір відповідно до ст. 180 ГК України, ст. 638 ЦК України вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов‘язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Строк дії Договору визначений п.5.1, відповідно до якого господарські зобов‘язання сторін цього договору існують протягом одного року з дня підписання його тексту представниками сторін, крім зобов‘язань покупця по оплаті вартості товару, процентів за користування товарним кредитом та відповідальності, які припиняються лише їх належним виконанням.

Предмет договору, що викладений у розділі 1 Договору, свідчить про укладення сторонами договору, що за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.4 ст. 180 ГК України умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Статтями 632 ЦК України та 189 ГК України (436-15) передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб‘єкти господарювання. Частиною 2 ст. 524 ЦК України передбачено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов‘язання в іноземній валюті.

Пункти 1.2, 2.1, 2.4, 2.6 Договору містять посилання на те, що найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, гривнева вартість товару та її доларовий еквівалент, порядок та термін оплати вартості товару та нарахованих відсотків тощо зазначаються у Додатках № 1 та № 1а.

21.02.2008 р. сторонами Договору були підписані додатки №№ 1/1, 1/2, 1/3 (що є Додатком № 1), у яких зазначена назва, кількість та ціна товару, його загальна вартість у гривні та доларовому еквіваленті, термін поставки, та Додатки №№ 1а/1, 1а/2, 1а/3 (тобто Додаток № 1а), у яких зазначена назва, кількість та ціна товару, загальна вартість у євро та гривні, термін поставки, сума нарахованих процентів за користування товарним кредитом та дата оплати відстрочених платежів. В подальшому сторонами за договором були підписані додатково ще Додатки № 1/1 від 03.03.2008 р., № 1/1 від 25.03.2008 р., № 1/3 від 05.08.2008 р. та Додатки № 1а/1 від 03.03.2008 р., № 1а/1, № 1а/2 від 25.03.2008 р., № 1а/4 від 18.04.2008 р., № 1а/5 від 20.05.2008 р., № 1а/6 від 05.08.2008 р. Зазначені додатки підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання договору поставки на умовах товарного кредиту № 8092/008 від 21.02.2008 року недійсним, оскільки він не суперечить Цивільному кодексу України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було здійснено, а позивачем прийнято виконання господарського зобов‘язання частинами, що не суперечить приписам ст. 529 ЦК України.

Позивач за первісним позовом за видатковими накладними №№ ВН-10008-00282 від14.04.2008 р., ВН-10008-00362 від 21.04.2008 р., ВН-10008-00363 від 21.04.2008 р., ВН-10008-00576 від 16.05.2008 р., ВН-10008-00727 від 06.06.2008 р., ВН-10008-00728 від 06.06.2008 р., ВН-10008-00729 від 06.06.2008 р., ВН-10008-00761 від 13.06.2008 р., ВН-10008-00837 від 09.07.2008 р., ВН-10008-00879 від 18.07.2008 р., ВН-10008-01006 від 11.08.2008 р., ВН-10008-01007 від 11.08.2008 р., ВН-10008-01051 від 15.08.2008 р. (т.1 а. с. 19-25) поставив відповідачу товар (засоби захисту рослин, насіння с/г культур) на загальну суму 2480916,48 грн.

Відповідачем за первісним позовом вказаний товар був прийнятий на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, копії яких надані до матеріалів справи (т.1 а. с. 26-33). Претензії щодо кількості чи якості товару відсутні.

Статтями 694, 536 ЦК України встановлено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений обов‘язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передачі товару продавцем. У відповідності із п. п. 2.7-2.12 договору та додатками № 1а за користування товарним кредитом з дня передачі товару по день, визначений договором для його повної оплати, тобто 15.10.2008 р., відповідачу нараховані проценти за користування товарним кредитом в сумі 60 715,78 грн.

За період з 14.04.2008 р. по 29.09.2008 р. відповідачем було погашено заборгованість за Договором на загальну суму 1 290 899,24 грн., з яких грошовими коштами 424 424,00 грн. та шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог всього на суму 866 475,24 грн.: 21.07.2008 р. на суму 401 800,54 грн., 05.09.2008 р. на суму 89 124,99 грн., 09.09.2008 р. на суму 173 149,7 грн. 29.09.2008 р. на суму 202 500,01 грн. Встановлені вище обставини щодо розрахунків за Договором сторонами не заперечуються.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням проведених відповідачем розрахунків станом на 05.12.2008 р. заборгованість відповідача згідно зі здійсненим позивачем розрахунком складала 1250733,02 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що сума у гривні, що підлягає сплаті покупцем на виконання ним зобов’язань за договором, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на офіційний курс гривні до іноземної валюти, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати покупцем ціни договору (її неоплаченої частини).

Згідно з наданим позивачем розрахунком сума заборгованості збільшена до 1823197,20 грн. у зв’язку з нарахуванням 572 464,18 грн. курсової різниці.

05.12.2008 р. в порядку, передбаченому ч.2 ст. 601 ЦК України, між сторонами договору відбувся залік зустрічних однорідних вимог, згідно з яким за рахунок грошових коштів в сумі 1 243 348,04 грн., які належать до сплати компанією "Райз"агрофірмі "Хоружівка"за договором № 10008-005 від 03.03.2008 р., компанія погашає заборгованість ТОВ АФ "Хоружівка"перед компанією "Райз", яка існує згідно з договором № 8092/008 від 21.02.2008 р.

Пунктами 2.11, 2.12 Договору визначено, що у випадку недостатності коштів, отриманих від покупця на виконання в повному обсязі його зобов’язань за договором, постачальник має право провести зарахування коштів в наступному порядку: в першу чергу кошти зараховуються в рахунок погашення заборгованості по сплаті процентів за користування товарним кредитом, в другу чергу —в рахунок сплати відсотків за неправомірне користування коштами (п. 7.5) та штрафу, а сума, що залишається, зараховується в рахунок оплати вартості товару.

Таким чином, позивачем за рахунок коштів в сумі 1 243 48,04 грн. погашена заборгованість Агрофірми "Хоружівка"перед компанією "Райз"в наступному порядку: 572 464,21 грн. –в рахунок погашення заборгованості агрофірми за користування товарним кредитом, 60 715,78 грн. –на погашення процентів за користування товарним кредитом, 610 168,05 грн. –на погашення основного боргу згідно договору поставки № 8092/008 від 21.02.2008 р.

Згідно з протоколом № 84 від 27.07.2009 р. було проведено погашення заборгованості відповідача в сумі 7 384,98 грн.

Враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства та умов договору, не надання відповідачем суду доказів про погашення боргу суд першої інстанції визнав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в межах суми основного боргу у розмірі 572464,18 грн. грн., з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов. У разі порушення зобов‘язання відповідно до ст. 611 ЦК України настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Аналогічні положення містить і ст. 230 ГК України.

На підставі п.7.3 договору за період з 07.12.2008 р. по 23.11.2009 р. (352 дні) позивач із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України нарахував відповідачу 125 024,61 грн. пені.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконаною.

Крім цього, ч.1 ст. 223 ГК України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочений строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України (435-15) , якщо інші строки не встановлено цим Кодексом. Статтею 258 ЦК України встановлено позовну давність для стягнення неустойки (штрафу, пені) в один рік. Позивач нарахував пеню з 07.12.2008 р., а позовна заява подана до суду 14.12.2009 р. (вх. № 5225), тобто з порушенням встановленого законом строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні вимог позивача в цій частині.

З огляду на це суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних в частині стягнення пені, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Частина 2 ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В той же час, укладаючи договір № 8092/008 сторони встановили, що у випадку прострочення виконання грошових зобов’язань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків відповідач сплачує відсотки у розмірі 28% річних з простроченої суми. Згідно з наданим позивачем розрахунком 28% річних за період з 07.12.2008 р. по 23.11.2009 р. становлять 154 581 грн. 01 коп.

Відповідно до ч.1 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, що порушив господарське зобов‘язання, повинен відшкодувати збитки суб’єкту, права та інтереси якого порушені.

У відповідності до ч.5 ст. 225 ГК України сторони господарського зобов’язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов’язання чи строків порушення зобов’язання сторонами.

У пункті 7.4 Договору сторони визначили, що покупець (відповідач) відшкодовує збитки, завдані постачальнику невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов’язань у такому розмірі: 10 процентів неоплаченої вартості (ціни) товару за перший (повний чи неповний) місяць із наступним збільшенням цієї суми на 10 відсотків за кожний повний чи неповний місяць прострочення. Таким чином, сума збитків за 6 місяців прострочення виконання складає 343 478,51 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення з відповідача 28% річних в сумі 154581,01 грн. та збитків в сумі 343478,51 грн.

Також колегія суддів вважає обґрунтованою відмову у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення, оскільки відповідно до ч.1 ст. 121 ГПК України суд може розстрочити виконання рішення у виняткових випадках, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Відповідачем не наведено жодних обґрунтувань на підтвердження свого клопотання та не надано доказів, які б свідчили про наявність виняткових обставин.

Щодо посилання відповідача за первісним позовом на те, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо зарахування коштів, опираючись на заяву про взаємозалік, колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що таке твердження не відповідає дійсним обставинам справи, адже відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін. Матеріали справи свідчать, що така заява була надіслана ТОВ Агрофірма "Хоружівка", відповідна копія є матеріалах справи (т.1 а. с. 10). Посилання ж відповідача на те, що дана заява не була підписана з їхньої сторони, а тому не може бути доказом для обрахунку суми заборгованості, суперечить положенням ч.2 ст. 601 ЦК України, відповідно до якої зарахування зустрічних позовних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Щодо твердження відповідача про те, що сума збитків, завданих відповідачем позивачу, повинна бути розрахована та підтверджена документально, а не визначена лише умовами договору колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч.2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які б управнена сторона одержала б, у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Як вбачається з позовної заяви, саме "неодержані доходи"мав на увазі позивач, розраховуючи розмір збитків, адже в результаті невиконання своїх обов'язків, встановлених умовами Договору, ЗАТ компанія "Райз"не одержала валовий прибуток у розмірі 572 464,18 гривень.

Крім того, відповідно до ч.5 ст. 225 ГК України сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок, залежно від обсягу невиконаного зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

Відповідно до п.7.4 договору Покупець/відповідач відшкодовує збитки, завдані Постачальнику невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов'язань за цим договором. Сторони встановлюють розмір збитків постачальника в твердій сумі в залежності від строків (тривалості) порушення зобов'язання Покупцем: 10 (десять) процентів неоплаченої вартості (ціни) товару за перший (повний чи не повний) місяць із наступним збільшенням цієї суми на 10 відсотків за кожний повний чи неповний місяць прострочення. Збитки відшкодовуються в повній сумі понад неустойку (штраф).

Крім того, відповідно до п.9.6 договору сторони погоджуються, що для цілей цього договору факт несвоєчасного виконання грошових зобов'язань за договором є фактом, який спричинив збитки в розмірі таких невиконаних грошових зобов'язань.

З огляду на наведене, беручи до уваги встановлений факт попереднього погодження сторонами розміру збитків, що підлягають відшкодуванню (п. 5.1 договору), перевіривши правильність визначення позивачем заявлених до стягнення сум, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень спірного договору, який у встановленому порядку недійсним не визнавався.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги, наведені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, а господарський суд Сумської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Сумської області від 25.03.2010 р. у справі № 2/39-09 відсутні.

З огляду на зазначене та керуючись статтями 99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Хоружівка", с. Хоружівка Недригайлівського району Сумської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 25.03.2010 р. у справі № 2/39-09 залишити без змін.