9/149-09 Про стягнення заборгованості за тарифами з комунальних послуг - 31.05.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційної контори №5 на рішення господарського суду Київської області від 12.11.2009 року

у справі №9/149-09 (суддя Сокуренко Л.В.)

за позовом комунального підприємства Київської обласної ради "Білоцерківводоканал", м. Біла Церква Київської області,

до комунального підприємства Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційної контори №5, м. Біла Церква Київської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради,

м. Біла Церква Київської області,

про стягнення 1 599 680,40 грн. –

06.07.2009 року комунальне підприємство Київської обласної ради "Білоцерківводоканал"(позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до комунального підприємства Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційної контори №5 (відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради, про стягнення 1 599 680,40 грн. (т. 1, а.с. 2-4).

Рішенням господарського суду Київської області від 12.11.2009 року у справі №9/149-09 позов КП Київської обласної ради "Білоцерківводоканал"до КП Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційної контори №5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради, про стягнення 1 599 680,40 грн. задоволено частково. Стягнуто з КП Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційної контори №5 на користь КП Київської обласної ради "Білоцерківводоканал"1 216 598,73 грн. основного боргу, 12 165,98 грн. державного мита та 89,75 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено (т. 2, а.с. 117-130).

При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд, визнавши вимоги позивача обґрунтованими, взявши до уваги заяву відповідача про застосування строків позовної давності, керуючись положеннями Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) , ст. ст. 257, 509, 525, 526, 527, 530, 614 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, рішеннями Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради щодо встановлення тарифів, умовами укладених між сторонами спору договорів, задовольнив позов частково.

Не погодившись з прийнятим рішенням, КП Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційна контора №5 подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 12.11.2009 року у справі №9/149-09 та прийняти нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на упередженість місцевого господарського суду при прийнятті оскаржуваного рішення, а саме скаржник вважає, що рішення суду побудоване на доводах лише позивача. Відповідач стверджує, що судом першої інстанції не взято до уваги доповнення до відзиву №679 від 29.10.2009 року на позов. Також скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не досліджено належним чином розпорядження та рішення Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради щодо встановлення тарифів на предмет їх відповідності законодавству на момент виникнення спірних правовідносин.

Крім цього, відповідач вважає неправильним посилання суду першої інстанції на договори №7/6-6005 від 14.02.2000 року та №6515 від 17.02.2004 року, оскільки такі договори укладені між виконавцем та споживачем –юридичною особою, і не можуть бути основою для стягнення з відповідача не передбачених вказаними договорами нарахувань споживачам, які не мають квартирних засобів обліку. Одночасно скаржник стверджує, що у встановлених тарифах (квартирній платі) відсутня складова, яка б дозволяла здійснювати "оплату обсягів води, що перевищує дві норми споживання на одного мешканця".

Разом з цим, на думку відповідача, він здійснює розрахунки з позивачем в межах коштів, які передбачені рішенням Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради №333 від 12.08.2008 року. Скаржник переконаний, що судом першої інстанції невірно визначено порядок розрахунків із споживачами за наявності засобу обліку види, посилаючись при цьому на Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення (630-2005-п) . Також, на думку скаржника, виставлені позивачем рахунки та реєстри не носять точного відображення позовних вимог, оскільки лічильники води, необхідно піддавати обов’язковій повірці кожні 3 роки, чого зроблено позивачем не було.

У своєму відзиві позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення, посилаючись на ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій, Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і спору та прибудинкових територій, рішення Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради щодо встановлення тарифів та умови укладених між сторонами спору договорів.

Тертя особа у своїй заяві №1-13-707 від 27.02.2010 року та №1-13-909 від 18.03.2010 року підтримала вимоги апеляційної скарги та просить апеляційний господарський суд розглянути справу №9/149-09 без участі її представників.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.01.2010 року у справі №9/149-09 апеляційну скаргу КП Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційної контори №5 на рішення господарського суду Київської області від 12.11.2009 року у справі №9/149-09 прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 15.02.2010 року.

Розгляд справи №9/149-09 неодноразово відкладався.

В судовому засіданні 31.05.2010 року представники позивача заперечили проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві. Представники відповідача та третьої особи в судове не з’явились, про дату, час та місце судового засідання відповідач та третя особа повідомлені належним чином. Третя особа про причини неявки суд не повідомила. Від відповідача до початку судового засідання надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом апеляційної інстанції залишено без задоволення.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, колегією суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду встановлено наступне.

Комунальне підприємство Київської обласної ради "Білоцерківводоканал"є правонаступником прав та обов’язків Київського обласного комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Київоблводоканал", що вбачається з Рішення Київської обласної ради №179-13-V та наказу Київського обласного комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Київоблводоканал"№387 від 29.12.2007 року (т. 1, а.с. 73 та 75 відповідно).

14.02.2000 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №7/6-6505 про надання послуг водопостачання й водовідведення (т. 1, а.с. 4-6), згідно умов якого позивач брав на себе зобов’язання забезпечувати відповідача питною водою в розмірах встановленого ліміту, а відповідач брав на себе зобов’язання оплачувати такі послуги згідно затверджених тарифів (п. п. 1, 2, 5 вказаного договору).

Пунктом 2 вказаного договору також встановлено, що у разі зміни тарифів, що діяли на час укладення договору, оплата відповідачем наданих йому послуг здійснюється за новими цінами без зміни інших умов договору.

Також, матеріали справи містять договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення №6515 від 17.02.2005 року (т. 2, а.с. 8-9), укладений між сторонами спору, та договір про постачання холодної води та надання послуг з водовідведення і розподілу спожитих об’ємів в будинках відповідача №6525 від 02.06.2008 року (т. 2, а.с. 14-16), укладений між сторонами спору згідно рішення господарського суду Київської області від 14.10.2008 року у справі №8/404-08 (т. 1, а.с. 168-169).

Рішеннями Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради №414 від 28.11.2000 року, №329 від 30.08.2005 року, №116 від 29.08.2006 року, №236 від 24.02.2007 року, №505 від 18.11.2007 року та №333 від 12.08.2008 року, а також розпорядженнями Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради №336Р від 03.05.2001 року, №510Р від 31.07.2003 року і №533 від 25.08.2004 року тарифи на послуги позивача з водопостачання та водовідведення постійно змінювались.

В III кварталі 2009 року було проведено повірку приладів обліку води в кількості 102 шт. згідно реєстру повірки квартирних приладів в будинку за адресою вул. Некрасова, 46 (т. 2, а.с. 87-88), про що також свідчать паспорти на водолічильники (т. 2, а.с. 35-86). За результатами повірки зазначені прилади обліку води визнані придатними для експлуатації.

Також, матеріали справи містять списки лічильників з датою повірки до 01.07.2006 року за липень 2009 року по вул. Некрасова, 46 (т. 1, а.с. 136-144).

Позивачем направлялись на адресу відповідача рахунки на оплату обсягу води, що перевищує дві норми споживання на одного мешканця, в багатоквартирному будинку, де окремі квартири не обладнані квартирними засобами обліку води. Зазначене підтверджується копіями супровідних листів до рахунків на оплату за період з 11.10.2004 року до 31.01.2009 року з реєстрами розподілу використаної води, а також зведеними відомостями про надані послуги за вказаний період (т. 1, а.с. 9-70).

Згідно листа виконавчого комітету Білоцерківської міської ради №1-7-3758 від 09.09.2009 року та листа ДП "Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації"№1788 від 28.09.2009 року періодична повірка, обслуговування та ремонт засобів вимірювальної техніки повинно виконуватись позивачем та здійснюється за його рахунок.

Підставами для звернення до суду стало те, що, на переконання позивача, відповідач має перед ним заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення по тарифах, які встановлювались Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Згідно розпорядження №336Р від 03.05.2001 року виконавчого комітету Білоцерківської міської ради функції по збору платежів з населення за надані послуги з водопостачання та водовідведення передано КОКП ВКГ "Київоблводоканал", правонаступником якого є позивач.

25.08.2004 року виконкомом Білоцерківської міської ради було видано розпорядження №533 від 25.08.2004 року "Про удосконалення розрахунків за послуги з водопостачання та водовідведення"(розпорядження №533), відповідно до якого визначений порядок нарахування оплати послуг з водопостачання та водовідведення в багатоквартирних будинках м. Біла Церква, де окремі квартири не обладнані квартирними засобами обліку води.

Відповідно до п. 1 розпорядження №533 у разі побудинкового обліку води з обладнанням окремих квартир засобами поквартирного обліку, споживач, який не має квартирних лічильників холодної води, сплачує вартість послуг з водопостачання за показниками засобів побудинкового обліку, за вирахуванням витрат на потреби житлово-експлуатаційних організацій, орендарів, які знаходяться в даному будинку, та сумарних витрат за показаннями усіх квартирних лічильників, з пропорційним розподілом різниці між споживачами, які не мають квартирних лічильників, пропорційно їх кількості у квартирі, але не більше як 2,0 норми на 1 мешканця. Різниця в обсягах використаної і розподіленої води відноситься на витрати власника або балансоутримувача житлового будинку.

На підставі розпорядження №533 та ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", яким передбачено обов’язковість виконання актів виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, прийнятих в межах наданих йому повноважень, всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами, позивач, починаючи з жовтня 2004 року, проводив нарахування споживачам, які не мають квартирних засобів обліку води, згідно з показаннями будинкових засобів обліку, але не більше двох норм споживання води на одного мешканця.

Позивач щомісячно направляв відповідачу (відповідач є балансоутримувачем переданого йому житлового фонду) рахунки на оплату обсягу води, що перевищує дві норми споживання на одного мешканця в багатоквартирному будинку, де окремі квартири не обладнані квартирними засобами обліку води. Зазначене підтверджується копіями супровідних листів до рахунків на оплату за період з 11.10.2004 року до 31.01.2009 року з реєстрами розподілу використаної води та зведеними відомостями про надані послуги за вказаний період (т. 1, а.с. 9-70).

Відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Пунктом 2 розпорядження №533, прийнятого на підставі "Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення" (1497-97-п) , передбачено, що у випадку, коли ведення обліку води не можливе (вихід приладів із ладу, перевірка, ремонт тощо), обсяг використаної води визначається за середньомісячною витратою води за попередні два розрахункові місяці з розрахунку на 1 мешканця, або розрахунковим методом за нормативами, затвердженими міськвиконком, але не більше як за 2,0 норми на 1 мешканця. З урахуванням цього, різниця в обсягах використаної води між показанням побудинкового обліку та поділеними між споживачами, оплачується власником або балансоутримувачем житлового будинку.

Також, розпорядженням №533 на витрати відповідача, як балансоутримувача житлового фонду, віднесена різниця в обсягах використаної і розподіленої води, з урахуванням того, що витрати води споживачів, які не мають квартирних приладів обліку, обмежуються двома нормами споживання на одного мешканця.

Зазначений обсяг води та стічних вод є використаним за межами квартир, але врахований будинковим лічильником і становить обсяг води та стічних вод, використаний відповідачем на утримання будинків та прибудинкових територій.

Згідно статуту відповідача (т. 2, а.с. 121-127), метою створення останнього є забезпечення нормального функціонування жилих будівель та прибудинкових територій протягом усього періоду їх використання за призначенням, надання послуг по утриманню будинків і споруд та прибудинкових територій для задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд відповідно до вимог нормативів, норм стандартів і правил згідно із законодавством.

Утримання житлового фонду передбачає виконання відповідачем робіт, передбачених "Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій" (z0927-05) , та "Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" (560-2005-п) .

Серед переліку робіт з утримання будинків та прибудинкових територій, визначених вказаними нормативно-правовими актами, містяться роботи, виконання яких можливе лише за умови використання відповідачем питної води, постачання якої до будинків відповідача і надання послуг водовідведення, здійснює позивач, а саме: технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем тепло-, водопостачання, водовідведення і зливової каналізації (ремонтні роботи, для здійснення яких є необхідним спорожнення трубопроводів; промивання внутрішньобудинкових систем холодного і гарячого водопостачання та опалення); миття сміттєкамер та сміттєзбірників; прибирання сходових кліток; поливання дворів, клумб і газонів.

Витрати на здійснення відповідачем вказаних робіт включаються до тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що прямо визначено Порядком формування вказаного тарифу, затвердженого постановою КМУ від 12.07.2005 року №560 (560-2005-п) .

Крім того, 14.05.2008 року наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №126 (z0479-08) була затверджена "Методика розроблення технологічних нормативів використання питної води житлово-експлуатаційними підприємствами й організаціями".

Пунктом 3.1. вказаної Методики (z0479-08) визначені усі види нормативних витрат води при обслуговуванні будинків, споруд та прибудинкової території, які включають: технологічні витрати води (на спорожнення внутрішньобудинкових трубопроводів для ремонтних робіт, промивання внутрішньобудинкових систем холодного і гарячого водопостачання та опалення, будинкових водоочисних установок, наповнення внутрішніх систем опалення після випробувань під час підготовки систем опалення до роботи в осінньо-зимовий період, на миття сміттєкамер та сміттєзбірників, прибирання місць загального користування, тощо); не облічені витрати води (через недостатню чутливість квартирних засобів обліку води та комерційні витрати); витрати питної води на господарсько-питні потреби працівників житлово-експлуатаційних організацій; витрати води на утримання при будинкової території (на поливання зелених насаджень та прибирання при будинкових територій, тощо).

Судом апеляційної інстанції досліджено та встановлено той факт, що в порушення вимог зазначеної Методики відповідач не розробив технологічні нормативи використання питної води і ухиляється від її оплати, хоча використовує поставлену позивачем питну воду на утримання будинків, споруд та прибудинкових територій.

Одночасно, відповідно до ч. 2 п. 10 "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" (630-2005-п) справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п’ятим пункту 15 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.

Частиною 5 п. 15 вказаних Правил (630-2005-п) визначено, що у разі несправності засобів обліку води і теплової енергії, що не підлягає усуненню, плата за послуги з моменту її виявлення вноситься згідно з нормативами (нормами) споживання.

Виходячи із змісту наведених норм Правил (630-2005-п) , позивач не мав права здійснювати нарахування за послуги з водопостачання та водовідведення за нормами споживання тим мешканцям, у яких встановлені квартирні лічильники, навіть якщо вони не пройшли періодичну повірку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність"повірка засобів вимірювальної техніки - це встановлення придатності засобів вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, до застосування на підставі результатів контролю їх метрологічних характеристик. Лише за результатами повірки лічильника можливо визначити його придатність до застосування. Тому сам факт не повірки лічильника не свідчить про хибність відображених ним показань, чи його несправність.

При цьому, позивач на підставі розпорядження виконкому Білоцерківської міської ради від 03.05.2001 року №336Р здійснює функції по збору платежів з населення за надані послуги з водопостачання та водовідведення. Тобто, позивач приймає від населення платежі на підставі відповідного платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції), дані до якого заносяться самим споживачем, Отже, позивач не вправі змінити вказані споживачем дані і здійснити власний облік спожитих ним послуг.

Разом з цим, положеннями Правил (630-2005-п) та п. 1 розпорядження №533 визначено, що у разі побудинкового обліку води з обладнанням окремих квартир засобами поквартирного обліку споживач, який не має квартирних лічильників холодної води, сплачує вартість послуг з водопостачання за показниками засобів побудинкового обліку, за вирахуванням витрат на потреби житлово-експлуатаційних організацій, орендарів, які знаходяться в даному будинку, та сумарних витрат за показаннями усіх квартирних лічильників, з пропорційним розподілом різниці між споживачами, які не мають квартирних лічильників пропорційно їх кількості у квартирі, але не більше як 2,0 норми на 1 мешканця.

Таким чином, для визначення витрат води споживачів, які не мають квартирних приладів обліку, необхідно від загального обсягу води, що подана до будинку, відрахувати витрати води ЖЕК, орендарів приміщень у цьому будинку та сумарні витрати води за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Різниця цих величин і становитиме той обсяг води, який має бути розподілений між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири, але не більше 2-х норм споживання на 1 мешканця.

Так, згідно із додатком до "Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" (560-2005-п) до переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що надаються відповідачем, входить періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки) квартирних засобів обліку води та теплової енергії. При цьому, п. 29 цього Порядку визначено, що витрати на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки) квартирних засобів обліку води та теплової енергії визначаються відповідно до укладених договорів між власником (балансоутримувачем) будинку або його уповноваженою особою та організацією, яка здійснює зазначені роботи.

Відповідно до п. 9.7. "Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України" (z0165-94) , які були чинними протягом періоду, за який виникла заборгованість, житлово-експлуатаційні організації не мають права відносити на рахунок мешканців будинків вартість нераціонального використання, витрат питної води або витоків води, що мали місце з провини житлово-експлуатаційних організацій, навіть, якщо вони й фіксуються водолічильником, а також повну вартість води, кількість якої визначено відповідно до п. 9.6 цих Правил. Вартість витраченої води відноситься на рахунок житлово-експлуатаційної організації, а плата за воду мешканцям нараховується за середніми показниками водолічильників, але не більше вартості води, визначеної за нормами водоспоживання, затвердженими місцевими органами державної виконавчої влади.

Таким чином, відповідач не виконав покладеного на нього законодавством обов’язку щодо повірки квартирних приладів обліку і використав зазначений факт як підставу для невизнання позовних вимог і ухилення від виконання розпорядження №533, шляхом віднесення вартості води, що перевищує 2 норми споживання, на рахунок мешканців квартир, що є порушенням норм п. 9.7. Правил користування.

Відповідно до п.п. 11.1.1-11.1.4 "Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України" (z0231-95) систему внутрішнього водопроводу призначено для подачі води до санітарно-технічних приладів та пожежних кранів. До неї належить: ввід у будівлю, водомірний вузол, розподільча мережа, стояки, підводки де санітарно-технічних приладів, пожежних кранів, запірно-регулююча та водорозбірна арматура.

Систему внутрішньої каналізації будівлі призначено для безперебійного відведення стічних вод від санітарно-технічних приладів і пристроїв у зовнішню каналізаційну мережу.

Межею внутрішньої системи водопроводу є зовнішня поверхня стіни будівлі. Межею внутрішньої системи каналізації є обріз труби випуску в першому від будівлі каналізаційному колодязі.

Отже, позивач здійснює поставку води лише до будинку (багатоквартирного), а не до кожної окремої квартири в цих будинках, і відводить стічні води від всього будинку, а не від окремих квартир.

Подача води до квартир і відведення стічних вод від них здійснюється по внутрішньобудинковим системам водопроводу і каналізації, які перебувають па балансі і в повному господарському віданні відповідача.

Наведене означає, що позивач не несе відповідальність за розподіл води в багатоквартирному будинку і не надає послуги з водопостачання та водовідведення мешканцям такого будинку, і відповідно не зобов’язаний здійснювати повірку квартирних приладів обліку води.

Крім того, позивач надав до суду копію договору №6525 від 02.06.2008 року, укладеного між сторонами даної справи Рішенням Господарського суду Київської області від 14.10.2008 року. Зазначеним рішенням суду та договором спростовуються доводи відповідача про те, що позивач як виконавець послуг з водопостачання та водовідведення зобов’язаний здійснювати повірку квартирних приладів обліку води.

Разом з тим, правовідносини сторін також врегульовано укладеними між сторонами спору договорами №7/6-6505 від 14.02.2000 року та №6515 від 17.02.2005 року.

За умовами зазначених договорів позивач зобов’язувався надавати відповідачу послуги водопостачання та водовідведення, а останній - своєчасно і у повному обсязі розраховуватися за надані послуги на умовах, визначених договором (п. 1.1. договорів ).

Згідно п. 3.1. договорів визначено, що кількість води, що надається водоканалом та використовується споживачем, визначається за показниками водолічильників, опломбованих і зареєстрованих водоканалом. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником водоканалу в присутності представника споживача.

Кількість стічних вод, що надходить до каналізаційних мереж, визначається за кількістю води, використаною споживачем з комунального водопроводу (нормативного розрахунку, узгодженого обома сторонами), інших джерел водопостачання (п. 3.6. договору).

З наведених положень договорів вбачається, що відповідач зобов’язаний оплачувати весь обсяг питної води, поставленої позивачем до будинків відповідача та стічних вод, відведених від зазначених будинків, облікованої будинковим лічильником.

Зазначені положення договорів повністю узгоджуються з вимогами чинного законодавства, якими врегульовані відносини щодо надання - споживання житлово-комунальних послуг.

У відповідності до п.п. 2.3.7. Правил утримання будинків точкою розподілу зовнішніх і внутрішніх комунікацій (якщо інше не визначено договором) є: для каналізації - найближчий до будівлі оглядовий колодязь; для водопроводу, газопроводу, тепломережі - вентиль або трійник біля будівлі.

Відповідно до термінів, що використовуються у зазначених Правилах, точка розподілу - це місце передачі послуги від однієї особи до іншої, облаштоване засобами обліку та регулювання. Аналогічне визначення вказаного терміну міститься у ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Таким чином, місцем передачі послуг з водопостачання та водовідведення від позивачі відповідачу є межа балансової належності мереж водопроводу і каналізації, на якій встановлені будинкові прилади обліку.

Тому саме за показаннями будинкових приладів обліку визначаються отримані відповідачем обсяги питної води та стічних вод, вартість яких відповідач зобов’язаний сплачувати позивачу.

Розпорядженням №533 на відповідача покладений обов’язок оплати тих же об’ємів питної води та стічних вод, які останній отримує від позивача на межі балансової належності і які обліковуються будинковими приладами обліку. Зазначеним розпорядженням визначений лише порядок розрахунків за послуги з водопостачання та водовідведення, а порядок надання вказаних послуг, їх вартість та обсяги визначені умовами укладених між сторонами спору договорів.

Факт постачання до будинків відповідача холодної води та надання послуг з водовідведення за весь період заборгованості підтверджується відповідними актами зняття показників будинкових лічильників за участю представника відповідача.

Умовами розділу 4 договорів визначений порядок оплати наданих послуг - у п’ятиденний термін з дня подання позивачем рахунків.

Вартість наданих послуг визначається за тарифами, затвердженими в установленому порядку (розділ 2 договорів). У разі зміни тарифів, що діяли на час укладення договору, оплата відповідачем зазначених послуг здійснюється за новими тарифами з часу їх введення без зміни інших умов договору.

Згідно п.2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги належить до повноважень органів місцевого самоврядування.

Керуючись наведеною нормою, виконком Білоцерківської міської ради в період, за який стягується заборгованість, прийняв ряд рішень про встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, зокрема, розпорядження №510Р від 31.07.2003 року, рішення №329 від 30.08.2005 року, рішення №116 від 29.08.2006 року, рішення №236 від 24.02.2007 року, рішення №505 від 13.11.2007 року та рішення №333 від 12.08.2008 року.

Пунктом 3.1. договорів визначено, що кількість води, що надається водоканалом та використовується споживачем, визначається за показниками водолічильників, опломбованих і зареєстрованих водоканалом. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником водоканалу в присутності представника споживача.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Зобов’язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Враховуючи наведені норма чинного законодавства, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що за відповідачем утворилась заборгованість з оплати вартості послуг з водопостачання та водовідведення сумі 1 599 680, 40 грн.

Поряд з тим, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про застосування у даній справі наслідків спливу строків позовної давності з огляду на наступне.

Позивач подав позов 30.06.2009 року і просив стягнути з відповідача заборгованість за період з 01.10.2004 року до 31.01.2009 року. Отже, позивачем нарахована заборгованість строком за 4 роки 3 місяці.

Відповідачем було подано заяву про застосування строків позовної давності у даній справі до винесення рішення у справі (викладено у доповненнях до відзиву №679 від 29.10.2009 року, т. 2, а.с. 104-109).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Позовна давність –це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подачі позовної заяви до суду. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3 та ч. 4 ЦК України (435-15) ).

Отже, місцевим господарським судом обґрунтовано застосовано наслідки спливу строків позовної давності у даній справі.

Виходячи з викладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає що місцевим господарським судом правомірно задоволено частково позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі в сумі 1 599 680,40 грн. за обсяги поставленої та використаної холодної води, що перевищують дві норми споживання на одного мешканця. у загальній сумі 1 216 598,73 грн. за період з 30.06.2006 року по 31.01.2009 року.

Крім цього, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки, здійснені судом першої інстанції і встановлено, що вказані розрахунки є арифметично вірними.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду Київської області від 12.11.2009 року у справі №9/149-09.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 99, 101, 103, 104 та 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд -

1. Апеляційну скаргу комунального підприємства Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційної контори №5 на рішення господарського суду Київської області від 12.11.2009 року у справі №9/149-09 залишити без задоволення.