Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Павловського П.П.

суддів Чус О.В. (доповідач), Швеця В.В.,

при секретарі судового засідання Корх К.В.

Представники сторін:

від позивача: Іванченко І.С. представник, довіреність №01/99 від 05.05.10;

від відповідача: Білоус А.В. юрисконсульт, довіреність №9113 від 15.12.05;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.09р. по справі № 25/130-10

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя

до: Закритого акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Дніпропетровськ

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне Управління державного казначейства у Запорізькій області, м. Запоріжжя

про стягнення 724 789,63 грн. та виселення

В червні 2009 р. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя звернулося з позовом до Закритого акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Дніпропетровськ про стягнення 724 789,63 грн. та виселення

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.09р. по справі №

25/130-10 (суддя –Чередко А.Є.) позовні вимоги задоволенні.

При винесені оскаржуваного рішення господарський суд виходив з того, що позивачем доведено факт надсилання відповідачеві та отримання останнім заяви про припинення орендного договору, на підставі чого договір оренди №1879/д державного нерухомого майна вважається припиненим у зв’язку з закінченням строку його дії.

Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду, відповідач звернувся в Дніпропетровський апеляційний господарський суд з апеляційною скаргою, просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить суд залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення..

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, 17.03.2006 року між позивачем як орендодавцем та відповідачем як орендарем укладений договір оренди №1879/д державного нерухомого майна, а саме: вбудованих в перший поверх адміністративної будівлі нежитлових приміщень (літера А-12, частини приміщення №№38, 38а, 39, 39а, 41-43, 45-92, 92а, тамбур 11, тамбур 111; площа сумісного користування в цокольному поверсі -45,3 кв., хол (вхід) - 1,0 м. кв., хол (великий) -14,9 кв. м) загальною площею за внутрішнім обміром 856 кв. м та частина даху площею 5,0 кв. м відповідно за технічним паспортом, підготовленим Запорізьким міським бюро технічної інвентаризації станом на 23.02.06 року, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 168.

Як вбачається з договору, орендоване майно є державною власністю і знаходиться на балансі Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області. Орендоване майно було передано відповідачеві за актом прийому-передачі, що підписаний сторонами та є додатком № 2 до договору.

Згідно пункту 11.1 договору, він укладений строком на 3 роки - до 17.03.2009 року.

За ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Також, п. 11.6 Договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору оренди протягом одного місяця після закінчення його терміну дії, при наявності згоди Балансоутримувача та відповідного висновку органу, уповноваженого управляти майном Балансоутримувача, він вважається продовжений на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

Як зазначено в рішенні господарського суду, орендар орендоване приміщення по акту приймання - передачі не повернув та продовжує його використовувати за призначенням.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач після припинення дії договору № 1879/д оренди державного нерухомого майна від 17.03.2006р. не звільнив орендоване приміщення, що є підставою для стягнення з відповідача неустойки згідно з ст. 785 Цивільного кодексу України та виселення з орендованого приміщення.

Згідно з п. 9.3 Договору, за відмову Орендаря на вимогу Орендодавця повернути орендоване майно у разі припинення дії Договору, Орендар відшкодовує Орендодавцю неустойку в розмірі подвійної місячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання Договору до підписання акту приймання - передачі, який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, статті 764 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається продовженим на такий самий строк і на тих же умовах, які були передбачені договором.

20.03.09р. Орендодавець направив на адресу Орендаря лист № 19-13-01488 щодо припинення терміну дії Договору та повернення орендованого майна. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на ст. 73 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік".

На момент звернення позивача до суду, частина 4 та 5 статті 73 Закону України "Про Державний бюджет на 2009 рік" мала нову редакцію, відповідно до якої орендар, який належно виконує свої обов'язки за договором оренди нерухомого майна, строк дії якого закінчується, має право на продовження договору оренди на новий строк, але не більше ніж на два роки. Орендар, який має намір скористатися таким правом, повинен повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди нерухомого майна.

Крім того, до апеляційного суду відповідачем було надано меморіальні ордери. Із зазначених доказів вбачається, що призначенням платежів за цими меморіальними ордерами є перерахування орендної плати відповідачем за користування орендованим державним майном за договором оренди №1879/д державного нерухомого майна.

Зазначене свідчить про те що орендарем протягом трьох місяців по вересень 2009 р. включно за договором відбувалось перерахування орендної плати за користування орендованим майном, які без заперечень приймались державним казначейством у Запорізькій області і не були повернуті платникові.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, у зв’язку з чим, апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" слід задовольнити, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2009 року у справі № 25/130-10 –скасувати, у задоволенні позову –відмовити.

Керуючись ст. ст. 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Дніпропетровськ - задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.09р. по справі № 25/130-10- скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду.