У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
27.05.10 Справа №2/218-09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Коробка Н.Д. судді Коробка Н.Д., Шевченко Т. М., Яценко О.М.
при секретарі: Акімова Т.М.
за участю представників
позивача: не з’явився;
відповідача: Воробйовська В.В., довіреність, серія: ВКО № 255334 від 22.07.2008р.
розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-технічна фірма "РВіК", м. Херсон
на рішення господарського суду Херсонської області від 17.12.2009р.
у справі № 2/218-09
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-технічна фірма "РВіК", м.Херсон
до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Херсонської філії, м.Херсон
про стягнення 6310грн. 70коп.
Встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-технічна фірма "РВіК", м.Херсон, (далі - позивач) звернулось в господарський суд Херсонської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Херсонської філії, м.Херсон, (далі - відповідач) про стягнення основного боргу у сумі 3856грн. 96коп., втрат від інфляції в сумі 1727грн. 38коп., 264грн. 36коп.- 3% річних та 426грн. пені.
Розглянувши справу по суті, господарський суд Херсонської області своїм рішенням від 17.12.2009р. у справі № 2/218-09 (суддя Скобєлкін С.В.) позов задовольнив частково. Стягнуто з ВАТ "Укртелеком" в особі Херсонської філії, м.Херсон на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-технічна фірма "РВіК", м.Херсон 3560,56 грн. основного боргу, 57,55 грн. державного мита та 133,15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду мотивовано наступним.
Між сторонами по справі 06.11.2007р. були укладені договори "Про надання телекомунікаційних послуг на місцевому рівні", предметом яких є надання сторонами взаємних послуг доступу до телекомунікаційних мереж на місцевому рівні, що взаємоз'єднується у м.Херсон №07-04/838 (точка взаємоз’єднання - ОПТС, район м.Херсон) та №07-04/839 (точка взаємоз’єднання - ОПТС, район м.Херсон, вул.Кримська, 124 а).
Відповідно до п.3.2 Договорів взаєморозрахунки між Сторонами проводяться на підставі підписаних актів здачі-приймання наданих послуг, в яких також зазначається кількість та обсяг наданих послуг, після чого виставляються відповідні взаємні рахунки на оплату. Форма акту затверджена сторонами додатками № 6, 7 до Договорів, а на підставі п.3.3. Договорів оплату за надані Позивачем послуги Відповідач повинен провести протягом 20 днів, але не пізніше останнього числа місяця, що настає після звітного періоду.
Відповідно до наданих позивачем актів, він надав відповідачу послуги за договором №07-04/838 за період з січня 2007 року по грудень 2007 року на суму 2586,67 грн. та за договором № 07-04/839 за період з січня 2007 року по грудень 2007 року на суму 1270,29грн. Позивач - ТзОВ ВТФ "РВіК" листом № 97/1-08 від 11.07.2008р. повернув лише підписані акти здачі-приймання за грудень 2007р. за Договорами та виставив два рахунки за грудень 2007р. за договором № 07-04/838 в сумі 228,66 грн. та за договором №07-04/839 в сумі 67,74 грн. які були оплачені відповідачем. В ході розгляду справи відповідач надав пояснення суду, що він згоден з сумою боргу за договором № 07-04/838 за період з січня по листопад 2007 року в сумі 2358,01 грн. та за договором № 07-04/839 за період з січня по листопад 2007 року в сумі 1202,55 грн. але, оскільки позивач відповідно до п.3.3 Договору не підписав та не повернув один примірник актів за Договорами за період з січня 2007 року по листопад 2007 року, а у наданих ним двох рахунках від 05.05.2009 року вказана сума не відповідала вимогам Договору та обсягу наданих позивачем послуг і взагалі була виставлена не тільки за договірний період але і за два місяці бездоговірного періоду, коли послуги вже не надавались, тому відповідач до теперішнього часу не має можливості здійснити оплату за надані послуги. Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що за договором № 07-04/838 розмір стягнення буде дорівнювати (2586,77 - 228,66) 2358,01 грн., а за договором № 07-04/839 розмір стягнення буде становити (1270,29 - 67,74) 1202,55 грн.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 1727,38 грн. інфляційних збитків та 264,36 грн. - 3% річних, то місцевий господарський суд відмовив у задоволенні зазначених вимог, оскільки дійшов висновку, що саме з вини позивача, який своїми діями перешкоджав належному виконанню своїх зобов'язань іншою стороною, відповідач не мав можливості, будучи пов'язаний умовами договору, здійснити своєчасний розрахунок за договорами № 07-04/838 та № 07-04/839 від 06.11.2007 року.
Керуючись ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України та ст. 258 Цивільного кодексу України, з урахуванням заяви ВАТ "Укртелеком" в особі Херсонської області про застосування до позовних вимог ТзОВ ВТФ "РВіК" строку позовної давності, суд відмовив у задоволенні вимог щодо стягнення пені.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, позивач оскаржив його, звернувшись з апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду. У поданій апеляційній скарзі заявник зазначає, що суд у своєму рішенні від 17.12.2009р. встановлюючи факт укладання Договорів № 07-04/838 та № 07-04/839 від 06.11.2007р., предметом яких є надання сторонами взаємних послуг доступу до телекомунікаційних мереж, помилково не звертає уваги на те, що вказані договори підписано з протоколом розбіжностей, відповідно до якого такса становить 0,015 грн. за одну хвилину, а не 0,01грн. за хвилину, як зазначено в оскаржуваному рішенні.
Позивач вважає, що рішення господарського суду Херсонської області в частині відмови у стягненні з відповідача інфляційних збитків, 3% річних, пені та без взяття до уваги протоколів розбіжностей до договорів на підставі яких судом розглядався спір є необґрунтованим і неправомірним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, в тому числі в порушення ст. 43 ГПК України.
На підставі вищевикладеного, заявник апеляційної скарги просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 17.12.2009р. у справі № 2/218-09 в частині відмови у стягненні з відповідача інфляційних збитків, 3% річних та пені.
У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що судом першої інстанції було встановлено, що в матеріалах справи були відсутні докази відправки відповідачу підписаних позивачем актів. А відповідно до п.3.2 Договорів взаєморозрахунки між сторонами проводяться на підставі підписаних актів здачі-приймання наданих послуг (в яких також зазначається кількість наданих послуг), після чого виставляються відповідні взаємні рахунки на оплату. Відповідач зазначає, що він згоден з сумою боргу за договором № 07-04/838 від 06.11.2007 року за період з січня по листопад 2007 року в сумі 2358,01 грн. та за договором від 06.11.2007 року № 07-04/839 за період з січня по листопад 2007 року в сумі 1202,55 грн. але, оскільки позивач відповідно до п.3.3 Договору не підписав та не повернув один примірник актів за Договорами за період з січня 2007 року по листопад 2007 року, а надані йому два рахунки від 05.05.2009 року та сума вказана в них не відповідали вимогам Договору та обсягу наданих позивачем послуг і взагалі були виставлені не тільки за договірний період та і за два місяці бездоговірного періоду, коли послуги вже не надавались, тому відповідач не мав можливості здійснити оплату за надані послуги.
Стосовно вимоги позивача про стягнення інфляційних збитків, 3% річних, пені, то відповідач зазначає, що ст. 613 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дії, що встановлені договором. ВАТ "Укртелеком" зазначає, що саме з вини позивача, який своїми діями перешкоджав належному виконанню своїх зобов'язань іншою стороною, він не мав можливості, будучи пов'язаний умовами договору, здійснити своєчасний розрахунок за договорами № 07-04/838 та № 07-04/839 від 06.11.2007 року.
На підставі вищевикладеного, відповідач просить рішення господарського суду Херсонської області від 17.12.2009р. по справі № 2/218-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ ВТФ "РВіК" залишити без задоволення.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.01.2010р. у даній справі апеляційна скарга прийнята до розгляду, судове засідання призначено на 18.02.2010р.
Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 411 від 18.02.2010р. справу призначено до розгляду у складі колегії: головуючий – Антонік С.Г, суддів: Мойсеєнко Т.В., Хуторной В.М..
В судовому засіданні 18.02.2010р. розгляд справи було відкладено на 01.04.2010р. у зв’язку з неявкою сторін у судове засідання. У судовому засіданні 01.04.2010р. розгляд справи було відкладено у зв’язку з необхідністю витребування додаткових матеріалів.
Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1325 від 27.05.2010р. справу призначено до розгляду у складі колегії: головуючий – Коробка Н.Д, суддів: Шевченко Т.М., Яценко О.М.
У зв’язку зі зміною судової колегії розгляд апеляційної скарги розпочато спочатку.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Представник позивача не з’явився. У надісланих поясненнях (вих. № 60/1-10 від 17.05.2010р.) позивач просив розглянути справу №2/218-09 без його участі.
За клопотанням представника відповідача судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення та за його згодою в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови Запорізького апеляційного господарського суду.
Відповідно до ст. ст. 99, 101 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Правовідносини між позивачем та відповідачем врегульовані договором № 07-04/838 від 06.11.2007р. "Про надання телекомунікаційних послуг на місцевому рівні", предметом якого є надання сторонами взаємних послуг доступу до телекомунікаційних мереж на місцевому рівні, що взаємоз'єднується у м.Херсон (точка взаємоз’єднання - ОПТС, район м.Херсон) та договором № 07-04/839 від 06.11.2007р "Про надання телекомунікаційних послуг на місцевому рівні", предметом якого є надання сторонами взаємних послуг доступу до телекомунікаційних мереж на місцевому рівні, що взаємоз'єднується у м.Херсон (точка взаємоз'єднання - ОПТС, район м.Херсон, вул.Кримська, 124 а).
Умови (пункти) зазначених Договорів є ідентичними, але стосуються різних АТС.
Згідно п.7.1. Договорів, вони набувають чинності з моменту підписання їх Сторонами та діють до 31.12.2007р., умови договорів застосовуються до відносин між Сторонами, які виникли з 01.01.2007року.
Розрахункова такса за завершення з'єднання (у тому числі транзит) від телекомунікаційної мережі ВАТ "Укртелеком" на телекомунікаційній мережі ТзОВ ВТФ "РВіК" і ТМЗК через точки взаємоз'єднання становить 0,01 грн. за одну хвилину без ПДВ. (згідно з додатком № 3 до Договорів).
Посилання позивача на те, що Договори підписано з протоколом розбіжностей, відповідно до якого такса становить 0,015 грн. за одну хвилину, а не 0,01грн. за хвилину, не знаходить свого підтвердження, з огляду на таке:
Господарськими судами вже розглядався спір по справі №10/239-ПД-07 про спонукання укладання чотирьох договорів (в тому числі договору № 07-04/839 від 06.11.2007р. та договору № 07-04/838 від 06.11.2007р. )ВАТ "Укртелеком" в особі Херсонської філії, в редакції розбіжностей ТОВ ВТФ "РВіК". По зазначеній справі, позивач відмовився від свого позову, а саме від спонукання відповідача до укладання договорів в редакції його розбіжностей, викладених в протоколі розбіжностей, у зв’язку з чим судом винесено ухвалу від 25.03.2008р. про припинення провадження по справі № 10/239-ПН-07, а тому і договір № 07-04/839 від 06.11.2007р. та договір № 07-04/838 від 06.11.2007р. вступив в дію в редакції відповідача. Даний факт підтверджується рішеннями судів всіх інстанцій по справам №10/17-ПН-09 та №10/18-ПН-09.
За умовами Договорів, а саме п.3.2, взаєморозрахунки між Сторонами проводяться на підставі підписаних актів здачі-приймання наданих послуг, в яких також зазначається кількість та обсяг наданих послуг, після чого виставляються відповідні взаємні рахунки на оплату. Форма акту затверджена сторонами додатками № 6, 7 Договорів, а на підставі п.3.3. Договорів оплату за надані Позивачем послуги Відповідач повинен провести протягом 20 днів, але не пізніше останнього числа місяця, що настає після звітного періоду.
Відповідно до п.2.1.1 Договорів сторони зобов’язались здійснювати свою діяльність згідно з ліцензіями, виданими органом регулювання у сфері телекомунікацій.
Відповідно до наказу Державного комітету зв’язку та інформатизації України від 17.06.2004р. № 132 (z0977-04)
(далі - Наказ), а саме п. 1.23, ліцензійні умови є обов’язковими для виконання суб’єктами господарювання, які отримали або мають намір отримати ліцензію на провадження діяльності з надання послуг фіксованого телефонного зв’язку, а отже вони поширюються і на позивача та відповідача, як на операторів зв’язку, що здійснюють діяльність в сфері надання телекомунікаційних послуг.
Згідно п.3.17 Наказу (z0977-04)
, ліцензіат повинен забезпечити в межах власної мережі технічну можливість роботи автоматизованих систем розрахунків за телекомунікаційні послуги, що відповідають вимогам нормативних документів у сфері телекомунікацій.
Відповідно до п.2.1.2 Договорів сторони зобов’язані застосовувати комутаційне обладнання, що має відповідний сертифікат відповідності, а відповідно до п.2.1.9 Договорів здійснювати облік місцевого трафіку з використанням автоматизованої системи розрахунків з отриманням вимог певного обліку. В загальних положеннях Договорів дано визначення автоматизованої системи розрахунків – це сукупність технічних і програмних засобів, методів обробки інформації та дій персоналу, що забезпечує виконання автоматизованої обробки облікової інформації та проведення розрахунків. Таким чином, позивач зобов’язаний був мати відповідну сертифіковану систему для здійснення власного обліку трафіку та самостійно надавати дані, які закладаються в основу акту здачі-приймання наданих послуг звершення з’єднання від телекомунікаційної мережі ВАТ "Укртелеком" і ТМЗК на телекомунікаційній мережі ТОВ ВТФ "РВіК" через точки взаємо з’єднання, відповідно до п.3.2 Договорів.
Однак з матеріалів справи вбачається, що тільки ВАТ "Укртелеком" в особі Херсонської філії мав змогу здійснювати облік власного місцевого трафіку та позивача - ТзОВ ВТФ "РВіК" в точці взаємоз'єднання за допомогою власної автоматизованої системи. У позивача відповідної системи немає, але він у порядку, передбаченому пунктом 3.2. договорів, до відповідача з проханням, запитом або у інший спосіб за даними щодо завершення з'єднання на його мережі не звертався.
У звязку з цим, позивач підготував та направив позивачу супровідним листом №2787/29 від 14.05.2008р. по два примірники актів здачі-приймання наданих послуг завершення з'єднання від телекомунікаційної мережі ВАТ "Укртелеком" і ТМЗК на телекомунікаційній мережі ТзОВ ВТФ "РВіК" через точки взаємоз'єднання та по два протоколи проведення розрахунків за січень-грудень 2007 року (окремо за кожен місяць) за договором від 06.11.2007р. № 07-04/838 та за договором від 06.11.2007р. № 07-04/839. Відповідно до наданих актів, позивач надав відповідачу послуг за договором від 06.11.2007р. № 07-04/838 за період з січня 2007 року по грудень 2007 року на 2586,67 грн. та за договором № 07-04/839 від 06.11.2007 року за період з січня 2007 року по грудень 2007 року на суму 1270,29 грн.
Так як позивач листом (№ 97/1-08 від 11.07.2008р.) повернув підписані лише акти здачі-приймання наданих послуг за грудень 2007р. за Договорами та виставив два рахунки за грудень 2007р. за № 07-04/838 за договором від 06.11.2007р. в сумі 228,66 грн. з ПДВ та за договором від 06.11.2007р. № 07-04/839 в сумі 67,74 грн. з ПДВ, то відповідно відповідачем було оплачено лише зазначені акти.
На час розгляду справи в суді першої інстанції, позивач не надсилав відповідачу підписаний другий примірник актів здачі-приймання наданих послуг за період з січня по листопад 2007 року. В матеріалах справи докази відправлення вказаних актів відповідачу відсутні.
Слід зазначити, що відповідач надав пояснення місцевому суду, що він згоден з сумою боргу за договором № 07-04/838 від 06.11.2007 року за період з січня по листопад 2007 року в сумі 2358,01 грн. та за договором від 06.11.2007 року № 07-04/839 за період з січня по листопад 2007 року в сумі 1202,55 грн. але, як зазначає відповідач, оскільки позивач відповідно до п.3.3 Договору не підписав та не повернув один примірник актів за Договорами за період з січня 2007 року по листопад 2007 року, а надані їм два рахунки від 05.05.2009 року та сума вказана в них не відповідали вимогам Договору та обсягу наданих позивачем послуг і взагалі були виставлені не тільки за договірний період та і за два місяці бездоговірного періоду, коли послуги вже не надавались, тому відповідач до теперішнього часу не мав можливості здійснити оплату за надані послуги.
Слід зазначити, що надані позивачем у травні 2009 року єдині рахунки за період з січня 2007 року по лютий 2008 року (тобто за 14 місяців) за Договорами, не можна братии до уваги, оскільки вони взагалі не відповідають умовам укладених угод та обсягу наданих позивачем послуг.
Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України (436-15)
встановлено, що зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору й вимог зазначених Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення основного боргу, з урахуванням часткової сплати заборгованості у добровільному порядку. Таким чином, за договором № 07-04/838 сума боргу складає 2358,01 грн., а за договором № 07-04/839 - 1202,55 грн.
Також суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції стосовно відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені, оскільки:
З позовної заяви вбачається, що позивачем нарахована до стягнення пеня у розмірі 462,00 грн. за період з квітня по вересень 2009 року, підставою якої є посилання на п.4.2. Договорів.
Однак, відповідно до положень ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій, до яких віднесені неустойка, штраф і пеня, за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. До того ж, згідно до статті 258 Цивільного кодексу України, до окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Інших умов, ніж передбачено законом щодо пені, договори від 06.11.2007 року не містять.
Таким чином, з врахуванням заяви ВАТ "Укртелеком" в особі Херсонської області про застосування до позовних вимог відповідача строку позовної давності, колегія суддів погоджується з відмовою у позові в частині стягнення пені.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приписами частини першої статті 612 ЦК України визначено, що Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 4 статті 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Статтею 613 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дії, що встановлені договором, актом цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Аналогічне визначено положеннями ст.ст. 220, 221 ГК України.
З вини позивача, який своїми діями перешкоджав належному виконанню своїх зобов'язань іншою стороною, відповідач не мав можливості, будучи пов'язаний умовами договору, здійснити своєчасний розрахунок за договорами № 07-04/838 та № 07-04/839 від 06.11.2007 року, а саме те, що ТзОВ ВТФ "РВіК" не повернув відповідачу один (другий) підписаний примірник актів за договорами за період з січня по листопад 2007 року, чим порушив встановлені у п.3.2. обов'язкові вимоги з складання актів здачі-прийняття наданих послуг і виставлення рахунків за надані послуги.
Тобто, за відсутністю актів і виставлених рахунків у відповідача не виникало зобов'язання оплати спожитих послуг.
У зв’язку з вищевикладеним, порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не вбачається, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-технічна фірма "РВіК", м. Херсон, залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Херсонської області від 17.12.2009р. у справі №2/218-09 залишити без змін.
Головуючий суддя Коробка Н.Д.
судді Коробка Н.Д.
Шевченко Т. М.
Яценко О.М.