18/263-29/604 Про визнання права спільної часткової власності на нежилі приміщення - 26.05.2010 Прийняття

На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний тенісний клуб "Наука" (далі-позивач) до Закритого акціонерного товариства "Наука-спорт" (далі-відповідач) про визнання права спільної часткової власності позивача на нежилі приміщення по вул.Вернадського, 32 в місті Києві, а саме: приміщення громадського харчування (ресторан); підтрибунні приміщення центральних кортів (приміщення сауни, роздягалень, гардеробної та тренерської), адміністративний будинок; шість відкритих тенісних кортів, судейську площу 35,0кв.м. В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, просив суд визнати право власності позивача на об'єкти нерухомого майна по вул. Вернадського, 32 в м.Києві, які були зазначені ним у позові, з компенсацією відповідачеві вартості його частки, виходячи з дійсної вартості на дату винесення рішення.

Відповідач, в свою чергу, до прийняття рішення у справі звернуся до суду з зустрічним позовом про дострокове розірвання договору оренди №1 від 27.03.1997, укладеного між сторонами та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2006. зустрічний позов прийнято для спільного розгляду з первісним позовом у справі №18/263.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №18/263 від 26.12.2006 первісний позов задоволений: визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний тенісний клуб "Наука" на наступне нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Вернадського, 32, а саме – адміністративна будівля (літера "А"), загальною площею 438,6 кв.м., в тому числі підвал 219,1 кв.м., перший поверх 219,5 кв.м., підтрибунні приміщення (літера "Б") загальною площею 276,8 кв.м.; вбудований на першому поверсі ресторан (літера "Д") площею 249,9 кв.м., тенісна площадка загальною площею 2043,6 кв.м. з трьома обладнаними кортами, тенісна площадка загальною площею 2068 кв.м. з трьома обладнаними кортами, суддівська площею 35,0 кв.м. та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний тенісний клуб "Наука" на користь Закритого акціонерного товариства "Наука-Спорт" 556675,49грн. компенсації вартості частки Закритого акціонерного товариства "Наука-Спорт" в об’єкті оренди - нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Вернадського, 32, стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Наука-Спорт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний тенісний клуб "Наука" 1866,44грн. витрат по оплаті послуг експертизи, 5651,75грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2007 у справі №18/263, рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2006 у справі №18/263 залишено без змін, апеляційну скаргу відаповідача без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.05.2007. у справі №18/263, касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Наука-Спорт" задоволено частково; рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2006 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2007у справі №18/263 в частині задоволення первісного позову скасовано; прийняте нове рішення, яким в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний тенісний клуб "Наука" до Закритого акціонерного товариства "Наука-Спорт" відмовлено повністю; в частині відмови в задоволенні зустрічного позову Закритого акціонерного товариства "Наука-Спорт" рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2006 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2007 у справі №18/263 залишено без змін.

Постановою Верховного суду України від 18.09.2007 у справі №18/263 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний тенісний клуб "Наука" задоволено; постанову Вищого господарського суду України від 30.05.2007, постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2007 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2006 у справі №18/263 скасовано; справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2007 справа №18/263 прийнята до розгляду, даній справі присвоєно номер 18/263-29/604.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2007 у справі № 18/263-29/604 припинено провадження у справі за зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства "Наука-Спорт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний тенісний клуб "Наука" про дострокове розірвання договору оренди №1 від 27.03.1997 на підставі поданої Закритого акціонерного товариства "Наука-Спорт", відповідної заяви про відмову від позову та припинення провадження у справі за зустрічним позовом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2010 у справі №18/263-29/604 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на недоведеності позивачем факту щодо здійснення ним витрат на поліпшення об’єктів оренди, які призвели до утворення нової речі.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2010 у справі №18/263-29/604 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі позивач посилається на порушення судом норм матеріального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема, скаржник наполягає на тому, що суд дійшов помилкового висновку щодо неналежності окремих доказів наданих у справу; безпідставно відхилив висновок судового експерта №9617/9618; та зробив безпідставний висновок про відсутність права спільної часткової власності на об'єкти оренди - нежилі приміщення та спортивні споруди, у позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2010 (колегія у складі: Смірнова Л.Г.- головуюча, Алданова С.О., Шапран В.В.) апеляційну скаргу прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 31.03.2010.

Через загальний відділ діловодства до суду надійшла заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій останній просив заборонити відповідачеві вчиняти будь-які дії щодо користування та розпорядження не житловими приміщеннями, що знаходяться за адресою: м.Київ, бул.Академіка Вернадського, 32: приміщення цоколю під центральною трибуною площею – 270,4кв.м., нежилі приміщення під офіс та магазин загальною площею, 480,0кв. м., що є окремим об’єктом з прилеглою територією 616,0 кв.м., шість відкритих тенісних кортів, судейська площею 35,0кв.м., приміщення підприємства громадського харчування (відкрите кафе на 15 місць) загальною площею 240,0кв.м., в тому числі, але не обмежуючись: відчужувати на користь третіх осіб, здавати в оренду, проводити будь-які ремонтні роботи та перепланування, використовувати в господарській діяльності до вирішення спору по суті.

31.03.2010 через загальний відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшла заява про відвід судової колегії у складі: Смірнової Л.Г., Аладанової С.О., Шапрана В.В., у зв’язку з чим, судове засідання, призначене на 31.03.2010, не відбулось.

Ухвалою Голови Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2010 заяву відповідача залишено без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2010 розгляд апеляційної скарги у даній справі призначено на 28.04.2010.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/7 від 27.04.2010 у зв’язку з виробничою необхідністю - зайнятістю судді Шапрана В.В. в іншому судовому процесі, розгляд апеляційної скарги у справі було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді - Смірнової Л.Г., суддів Алданової С.О., Тищенко О.В. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 28 Закону України "Про судоустрій України.

28.04.2010 через загальний відділ документального забезпечення суду від позивача надійшла заява про відвід судової колегії у складі: Смірнової Л.Г., Аладанової С.О., Шапрана В.В., у зв’язку з чим, судове засідання, призначене на 28.04.2010, не відбулось.

Ухвалою Голови Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2010 заяву позивача в частині відводу суддів Смірнової Л.Г., Аладанової С.О. залишено без задоволення, а частині відводу судді Шапрана В.В. залишено без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2010 розгляд апеляційної скарги у даній справі призначено на 12.05.2010.

12.05.2010 через загальний відділ документального забезпечення суду від позивача надійшла заява про відвід судової колегії у складі: Смірнової Л.Г., Аладанової С.О., Шапрана В.В., у зв’язку з чим, судове засідання, призначене на 12.05.2010, не відбулось.

Ухвалою Голови Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2010 заяву позивача в частині відводу суддів Смірнової Л.Г., Аладанової С.О. залишено без задоволення, а частині відводу судді Шапрана В.В. залишено без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2010 розгляд апеляційної скарги у даній справі призначено на 26.05.2010.

У судове засідання 26.05.2010 з’явилися представники сторін. Представники позивача підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі. Проте, не підтримали заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, зазначивши про відсутність сенсу у її задоволенні.

Враховуючи вищезазначене, а також проаналізувавши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив у повному обсязі посилаючись на законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду. У наданому суду відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що доводи позивача щодо невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи стосуються оцінки доказів наданих сторонами, а позивачем в апеляційній скарзі не спростовано висновки суду першої інстанції щодо наданих позивачем доказів.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -

27.03.1997 між відповідачем – "орендодавець" та позивачем – "орендар" було укладено договір оренди нежилих приміщень №1 (надалі - договір), відповідно до якого "орендодавець" передав у строкове платне користування, а "орендар" прийняв у користування нерухоме майно (надалі –об’єкт оренди), що знаходиться у м. Києві по вул. Вернадського, 32, з метою здійснення діяльності, пов'язаної з наданням послуг у сфері оздоровлення та заняття фізкультурно-спортивною діяльністю.

Відповідно до пункту 1.2 договору, до складу об'єкта оренди увійшли:

- приміщення цоколю під центральною трибунною площею 270,4 кв.м.;

- нежилі приміщення під офіс та магазин загальною площею 480,0 кв.м., що є окремим об'єктом з прилеглою територією площею 616 кв.м.;

- шість відкритих тенісних кортів площею 4004,23 кв.м.; судейська площею 35 кв.м.;

- приміщення підприємства громадського харчування (відкрите кафе на 15 місць) загальною площею 240 кв.м.

Згідно з пунктом 2.1.2 договору оренди "орендар" мав право зі згоди "орендодавця" вносити покращення в об'єкт оренди в ході його використання.

Пунктом 2.5 договору визначено, що сторони дійшли згоди, що у випадку здійснення "орендарем" значних матеріальних вкладень в технічне переобладнання та розвиток об'єкту оренди, а також з метою створення сприятливих умов для ефективної експлуатації об'єкту оренди, сторони в будь-який час протягом терміну дії договору можуть вирішити питання про передачу "орендарю" у власність окремих частин або об'єкта оренди в цілому на взаємовигідних для обох сторін умовах.

Також, сторони передбачили у договорі право на відшкодування "орендарем" його витрат на поліпшення об'єкту оренди зроблених зі згоди "орендодавця" (пункт 5.3. договору).

Згідно з пунктом 1.5. договору оренди передача об'єкту оренди здійснюється шляхом підписання сторонами акту прийому-передачі №1, у якому зазначається балансова вартість об'єкту оренди, а також його технічний стан на момент передачі. Акт прийому-передачі №1 додається до договору оренди і є його невід'ємною частиною.

На підтвердження факту отримання в орендне користування об'єктів нерухомого майна визначених пунктом 1.2. договору оренди та отримання згоди на внесення покращень у вказані об'єкти оренди, позивач посилається на акт прийому-передачі, додаткову угоду від 15.04.1997 та лист відповідача №11 від 27.03.1997. Крім того, позивач вважає, що згода відповідача на внесення покращень в об'єкти оренди отримана, шляхом затвердження Планів проведення ремонтно-будівельних робіт на об'єктах оренди, копії яких додано до позову.

Відповідач, не заперечуючи проти факту передачі в оренду об'єктів нерухомого майна, визначених пунктом 1.2. договору оренди від 27.03.1997, вказує на недопустимість та неналежність доказів наданих позивачем на підтвердження факту отримання згоди на внесення покращень у визначені договором оренди об'єкти нерухомого майна. Відповідач також вказує на невідповідність найменувань окремих об'єктів нерухомого майна визначених договором оренди їх найменуванням в акті прийому-передачі, що призводить до неможливості їх ідентифікації як об'єктів оренди.

Так, визначення "зал важкої атлетики" та "підтрибуний простір", що застосовані в акті прийому-передачі, ніяк не співвідносяться з об'єктами оренди визначеними пунктом 1.2. договору оренди від 27.03.1997. На підтвердження зазначеного факту надало суду документи бухгалтерського обліку та технічної інвентаризації, якими підтверджується те, що об'єкти оренди визначені пунктом 1.2. договору оренди, не співпадають за своїми технічними характеристиками з об'єктами нерхумості, за якими були здійснені витрати на їх покращення. Відповідач також зазначає про те, що не всі Плани проведення ремонтно-будівельних робіт на об'єктах оренди, надані у справу як докази факту отримання згоди на внесення покращень в об'єкти оренди, мають відношення до об'єктів оренди. Так, План виконання робіт по об'єктах "галерея", "бухгалтерія" та "спортивний зал для розміщення трьох кортів" - не мають відношення до об'єктів оренди.

Крім того, відповідач у своїх поясненнях спростовує факт надання згоди на внесення орендарем покращень в об'єкти оренди на суму 1239416,75грн, а також вказує на те, що затверджені ним Плани проведення різного виду ремонтно-будівельних робіт на об'єктах нерухомості є, по-суті, фінансовими планами, відповідно до яких тільки планувалось витрачати кошти на проведення відповідних ремонтно-будівельних робіт. Також у своїх письмових поясненнях вказує на неналежність доказів наданих позивачем щодо отримання згоди орендодавця на внесення покращень в об'єкти оренди, оскільки вказані покращення здійснені орендарем в результаті виконання ремонтно-будівельних робіт. На думку відповідача, факт отримання такої згоди має бути підтверджений належними документами, а саме - затвердженою проектно-кошторисною документацією та прийняттям виконаних робіт власником об'єктів нерухомості з послідуючим відображенням збільшення вартості вказаних об'єктів в бухгалтерському обліку (на балансі) орендодавця.

На підтвердження факту здійснення витрат на покращення об'єктів оренди, отриманих у користування за договором оренди від 27.03.1997, позивач надав "Розрахунок вартості зроблених поліпшень" від 11.07.2006, який за своїм змістом є переліком платіжних доручень (у кількості 61) та накладних (у кількості 196) із зазначенням дати, номеру та суми документу. Всього за наведеними у "Розрахунку вартості зроблених поліпшень" документами позивач стверджує про загальну суму витрат на поліпшення об'єктів оренди у розмірі 1239416,75грн. Крім того, на підтвердження здійснення вказаних витрат, позивачем надало копії зазначених у "Розрахунку вартості зроблених поліпшень" документів: 61 платіжне доручення та 196 накладних; а також - копії господарських договорів та виконавчої документації по них.

Відповідач заперечив проти допустимості та належності доказів наданих позивачем вказуючи на те, що із 61 платіжного доручення наданих у справу лише 19 співвідносятся з відповідними господарськими договорами, із змісту яких вбачається, що будівельно-ремонтні роботи виконувались на об'єктах оренди. Заперечуючи проти наданих позивачем накладних, як доказів здійснення витрат на покращення об'єктів оренди, вказує на те, що накладними не можуть підтверджуватись витрати; оскільки накладною, як первинним документом обліку господарських операцій, підтверджується передача (отримання) товару, матеріальних цінностей від однієї особи до іншої. Крім того, відповідач зазначає про недопустимість та неналежність більшої частини платіжних доручень та господарських договорів, як доказів якими позивач підтверджує здійснення витрат на покращення об'єктів оренди.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що надані позивачем докази на підтвердження факту включення нежилого приміщення "зал важкої атлетики" до складу об'єктів оренди, а саме: акт прийому-передачі та лист відповідача №11 від 27.03.1997, є неналежними доказами щодо підтвердження такого факту, оскільки в листі №11 нежиле приміщення "зал важкої атлетики" зазначено в різному контексті із об'єктами оренди, а наданий у справу акт прийому-передачі є, в даному випадку, документом, яким визначена балансова вартість об'єктів нерухомого майна, в тому числі і тих, що не були предметом договору оренди №1 від 27.03.1997.

Судова колегія також погоджується з висновком місцевого господарського суду, що фактичні витрати проведені позивачем на поліпшення об'єктів оренди мають бути підтверджені відповідними підрядними договорами, проектно-кошторисною та виконавчою документацією до таких договорів. Судова колегія повністю погоджується з висновком суду щодо недопустимості накладних, як доказів здійснення витрат на поліпшення об'єктів оренди. Також судова колегія погоджується із висновком суду про недоведеність обставин здійснення витрат на поліпшення об'єктів оренди за тими платіжними дорученнями, які ніяк не співвідносяться із наданами у справу підрядними договорами.

Правильною вважається судовою колегію оцінка, яка надана місцевим господарським судом висновку судового експерту №9617/9618 від 07.12.2006. Діючи за правилами встановленими статтею 43 ГПК України, місцевий господарський суд правильно відзначив поверховий характер проведеної у справі експертизи та її необ'єктивність. Віднесення судовим експертом до складу документів, якими підтверджуються витрати, накладних без наявності відповідних їм платіжних документів; проведення досліджень та включення до складу витрат позивача за такими платіжними дорученнями, із змісту яких неможливо встановити, ані отримувача платежу, ані призначення платежу - все це свідчить про низьку якість проведеної у справі судової експертизи, необ'єктивність та необгрунтованість Висновку судового експерту №9617/9618 від 07.12.2006.

Обов’язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень.

В обгрунтування своїх позовних вимог щодо визнання права власності на об'єкти оренди в цілому, позивач посилається на приписи статті 365 та частини четвертої статті 778 ЦК України, згідно з якими наймач стає співвласником нової речі, що створена в результаті поліпшення речі, яка є предметом договору найму (частина 4 статті 778 ЦК); та як співвласник нової речі має право вимагати в суді припинення права власності іншого співвласника на частку у спільному майні (статті 365 ЦК) за наявності умов визначених частиною першою статті 365 ЦК України.

Відповідач заперечив проти вищезазначеного нормативного обгрунтування позову, вказуючи на те, що в результаті здійснення поліпшень об'єктів оренди, нової речі не було створено. Відповідач також зазначив про те, що предметом договору оренди є нежилі приміщення, які відповідним чином обліковуються на балансі відповідача та в органах технічної інвентаризації.

Створення нової речі, як об'єкту нерухомого майна в даному випадку, потребує належного вводу в експлуатацію цієї нової речі та відповідної державної реєстрації права власності на неї. Проте, зазначених доказів - акту введення в експлуатацію нової речі (об'єкту нерухомості) та відповідного документу БТІ про реєстрацію (об'єкту нерухомості) – позивачем суду не надано.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо помилковості нормативного обгрунтування позовних вимог позивача щодо застосування до спірних правовідносин статей 332 та 365 ЦК України, оскільки стаття 365 ЦК України регулює припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. З огляду на те, що право спільної часткової власності на нежилі приміщення, що є об'єктом оренди, у позивача не виникло, воно не є співвласником спірних об'єктів, а тому правові підстави припинення права власності відповідача на належне йому майно за позовом позивача відсутні.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія вважає недоведеними позивачем обставини справи щодо здійснення ним витрат на поліпшення об'єктів оренди, які призвели до утворення нової речі.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2010 у справі №18/263-29/604 та вважає його таким, що прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.