13/532 Про стягнення боргу за виконані роботи по договору підряду - 26.05.2010 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гіскон" (далі – позивач) у листопаді 2009 року звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія" (далі - відповідач) про стягнення 549006,80 грн., з яких: основна сума боргу – 355730,65 грн., штраф – 141152,50 грн., сума інфляції – 40907,80 грн., 3% річних – 11215,86 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.02.2010 у справі №13/532 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіскон" 355730,65 грн. - основного боргу, 40907,80 грн. – збитків від інфляції, 11215,86 грн. –3% річних, 4078,54 грн. - витрат по сплаті державного мита та 175,32 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що відповідач зобов’язання за договором належним чином не виконав, за виконанні позивачем роботи розрахувався частково, у зв’язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 355730,65 грн.

Також судом першої інстанції, на підставі ст. 267 ЦК України, було відмовлено позивачу у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача пені за прострочку виконання зобов’язання, у зв’язку з тим, що позивачем пропущено строк позовної давності по даній вимозі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 167.02.2010 у справі №13/532 в частині стягнення 355730,65 грн. основного боргу, 40907,80 грн. збитків від інфляції та 11215,86 грн. 3% річних.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не було прийнято до уваги той факт, що позивачем не були усунуті численні недоліки виконаної роботи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2010 у справі №13/532 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія" прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 26.04.2010.

В судовому засіданні 26.04.2010 оголошувалася перерва на підставі ст. 77 ГПК України, до 26.05.2010.

Представниками сторін 26.04.2010 подано спільне письмове клопотання про продовження розгляду апеляційної скарги у даній справі, яке задоволено судом апеляційної інстанції.

В судове засідання 26.05.2010 з’явилися представники всіх сторін.

Представник позивача в судовому засіданні 26.05.2010 просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.05.2010 просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції, з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -

Як вірно зазначено судом першої інстанції, 21 липня 2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гіскон" було укладено договір субпідряду (далі - договір), згідно якого позивач прийняв на себе зобов’язання на свій ризик виконати своїми силами і своїми матеріалами роботи з облаштування внутрішньої гідроізоляції на поверхнях вказаних відповідачем, на об’єкті "Громадський центр з гостьовою стоянкою по вул. Борщагівській, 154 в м. Києві", загальною площею гідроізоляції 11552 кв. м.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Згідно із п. 1.3 договору відповідач зобов’язався забезпечити позивача фронтом робіт, надати послуги генпідряду, прийняти закінчені роботи й оплатити їх.

Згідно п. 2.1 договору загальна вартість робіт становить 1 906 080, 00 грн.

Відповідно до п. 2.2 договірна ціна є твердою.

Зміни договірної ціни вносяться шляхом складання додаткової угоди до договору й набувають чинності після підписання її обома сторонами (п. 2.4 договору).

Отже, сторонами узгоджено кошторис, ціну підрядних робіт.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до п. 2.5.1. договору, відповідач зобов’язаний був перерахувати аванс в розмірі 953040,00 грн. протягом трьох робочих днів з моменту підписання договору, тобто до 24 липня 2008 року.

Відповідно до п. 2.5.2 договору відповідач повинен сплатити позивачу 25% від вартості договірної ціни - 476 520,00 грн. протягом 3 робочих днів після виконання позивачем об’єму робіт, вартість яких буде відповідати або перевищувати суму авансу.

Відповідно до пункту 2.5.3. договору остаточний розрахунок відповідач проводить з позивачем протягом 3 робочих днів після підписання акту фактично виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3), з урахуванням сплаченого авансового платежу.

Відповідач зобов’язаний прийняти й оплатити на умовах договору роботи, виконані позивачем відповідно до проекту і діючих будівельних норм і правил (п. 3.1.1 договору).

Згідно із п. 8.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання вповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх обов’язків.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач частково, в сумі 925000,00 грн., сплатив позивачу аванс.

Київський апеляційний господарський суд відзначає, що суд першої інстанції правильно встановив, що в серпні 2008 згідно акту виконаних робіт від 29.08.2008 та довідки про вартість виконаних підрядних робіт від 29.08.2008, які підписані сторонами та їх підписи скріплені печатками, позивач виконав підрядні роботи на суму 1095632,40 грн., у вересні 2008 згідно акту виконаних робіт від 30.09.2008 та довідки про вартість виконаних підрядних робіт від 30.09.2008, які підписані сторонами та їх підписи скріплені печатками, позивач виконав підрядні роботи на суму 395178,00 грн., в жовтні 2008 згідно акту виконаних робіт від 30.10.2008 та довідки про вартість виконаних підрядних робіт від 30.10.2008, які підписані сторонами та їх підписи скріплені печатками, позивач виконав підрядні роботи на суму 293448,00 грн.

За таких обставин Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані документи підтверджують виконання робіт та прийняття їх відповідачем без претензій та зауважень, що є підставою для проведення розрахунків в силу умов договору та норм матеріального права.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з частинами. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням результату замовникові.

До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів (ч. 4 ст. 837 ЦК України).

За змістом статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов’язується збудувати і здати у встановлений строк об’єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов’язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов’язок не покладається на підрядника, прийняти об’єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов’язаних з місцезнаходженням об’єкта.

Частиною 3 ст. 875 ЦК України передбачено, що до договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Зазначені роботи були оплачені відповідачем частково в результаті чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 355730,65 грн., що доведено матеріалами справи та не спростовано сторонами в судовому засіданні.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога про стягнення основного боргу за договором підряду в сумі 355730,65 грн. є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача штраф – 141152,50 грн., суму інфляції – 40907,80 грн., 3% річних – 11215,86 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов’язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов’язання відповідача по оплаті виконаних робіт виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем договору підряду, відповідач не виконав своїх зобов’язань за договором, а саме не сплатив вартість виконаних підрядних робіт у повному обсязі, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем трьох відсотків річних в розмірі 11215,86 грн. за період з 24.07.2008 по 30.10.2009 та збитків від інфляції в розмірі 40907,80 грн. за період з 03.10.2008 по 30.10.2009, зазначених позивачем в розрахунку, тому суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в розмірі 11215,86 грн. та збитків від інфляції в розмірі 40907,80 грн. правомірні та підлягають задоволенню. Тому апеляційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.

Разом з цим, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу, з огляду на наступне.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 5.4 договору у випадку порушення відповідачем строків оплати виконаних робіт (п. 2.5 договору), відповідач оплачує позивачу штраф у розмірі 0,5% від вартості неоплаченої суми за кожний календарний день прострочення виконання зобов’язання.

Київським апеляційним господарським судом встановлено, що погоджений сторонами штраф в розмірі 0,5% за своєю суттю є пенею.

Відповідно до статті 1 та статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нормами ГК України (436-15) передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Позивач просив суд стягнути з відповідача 141152,50 грн. пені за період з 04.11.2008 по 04.05.2009.

Відповідно до ст. 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що з матеріалів справи вбачається, що позивачу стало відомо про порушення його права 04 листопада 2008 р. та саме з цієї дати почався строк позовної давності, встановленої до вимоги про стягнення пені, проте позовна заява була подана позивачем до господарського суду м. Києва 13 листопада 2009 р., тобто після спливу строку позовної давності, встановленої для вимог про стягнення штрафу.

Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові в цій частині (ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Зазначена норма встановлює єдину підставу, яка дає можливість суду застосувати позовну давність – заява сторони у спорі.

У відзиві на позовну заяву (а.с. 76-77) відповідач погодив суми нарахованих позивачем 3% річних та індексу інфляції, однак заперечив проти вимог про стягнення штрафу, зазначивши, що строк позовної давності для стягнення штрафу сплив.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача пені через сплив позовної давності.

Доводи апелянта щодо здійснення позивачем робіт з порушенням будівельних норм, які призвели до певних недоліків, що є підставою для затримки в оплаті виконаних робіт, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, як недоведені та не ґрунтуються на нормах матеріального права.

Відповідачем надано суду апеляційної інстанції копію акту від 19.04.2010 огляду виконаних підрядних робіт, яким відповідач зафіксував наявність недоліків виконаних робіт. Даний акт не приймається Київським апеляційним господарським судом до уваги, як належний доказ в розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки цей акт не підписано представником позивача та не стосуються предмету доведення у даній справі.

Крім того, Київським апеляційним господарським судом встановлено, що п. 4.2 договору гарантійний строк на безкоштовне обслуговування встановлюється терміном на 5 років.

На час розгляду справи гарантійний строк не сплив.

Матеріали справи містять копію листа від 24.11.2009 №67, яким позивач у відповідь на претензію відповідача від 11.11.2009 №388 погодив виконання робіт по гарантійному обслуговуванню. В судовому засіданні 26.05.2010 представник позивач зазначив, що гарантійні роботи на дату судового засідання вже розпочалися, зазначені роботи можливо виконувати лише в теплу пору року.

Відповідно до ч. 1 ст. 858 ЦК України якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; пропорційного зменшення ціни роботи; відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не звертався до позивача з вимогою про зменшення ціни виконаних робіт. Відповідачем також не доведено факту усунення ним недоліків та понесення у зв’язку з цим збитків.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач не позбавлений права звернутися до суду з позовом про стягнення з позивача, зокрема, збитків, понесених відповідачем при усуненні недоліків підрядних робіт (якщо такі виникнуть у майбутньому).

Київський апеляційний господарський суд встановив, що наявність недоліків в роботі не позбавляє відповідача від обов’язку щодо оплати позивачу сум виконаних та прийнятих робіт.

Враховуючи викладене, судом апеляційної інстанції відхилено клопотання відповідача про призначення судової експертизи, як необґрунтоване та таке, що не стосується предмету доказування у даній справі.

З огляду на встановлене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 ГПК України.