Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.

суддів: Колоколова С.І

Петрова М.С.

при секретарі судового засідання Ніколовій Г.П.

за участю представників сторін:

від позивача –Ілюхіної К.Б. /довіреність № 5, дата видачі: 29.01.10р./,

Слюсар О.В. /довіреність № 3, дата видачі: 19.01.10р./;

від відповідача 1 – Таргонського С.В. /довіреність № б/н, дата видачі: 31.03.10р./;

від відповідача 2 - не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином /див. повідомлення про вручення поштового відправлення від 23.04.10р. №667178/,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Карго-Сервіс", м.Одеса

на рішення господарського суду Одеської області від 02.04.2010 р.

по справі № 6/3-10-89

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "ЛЕНД-ЛІЗ", м.Одеса

до відповідачів:

1) скаржника

2) РЕП ДАІ МРЕО, м.Одеса

про стягнення 317 381,87 грн. та визнання права власності

У січні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі –ТОВ) "Універсальна лізингова компанія "ЛЕНД-ЛІЗ" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом (з урахуванням остаточних уточнень, а.с. 50-51, 70-72,90) до товариства з обмеженою відповідальністю (далі –ТОВ, відповідач 1) "Карго-Сервіс" та РЕП ДАІ МРЕО про стягнення відповідача 1:

- заборгованості по сплаті лізінгових платежів за договором фінансового лізінгу №1402/88 від 14.02.2007р. у розмірі 276 028,43 грн.;

- пені за неналежне виконання зобов’язань по сплаті лізингових платежів за вказаним договором у розмірі 41 353,44 грн.;

- визнання права власності на два сідельні тягачі MAN TGA 18.463 4х2 FLS, 2003 р/в.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.04.2010р. (суддя Демешин О.А.) позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Карго-Сервіс" 276 028,43 грн. основного боргу, 13 852 грн. пені, 2898,65 грн. –держмита та 215,54 грн. витрат на ІТЗ судового процесу та визнано право власності на зазначене майно за позивачем.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням господарського суду, ТОВ "Карго-Сервіс" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 02.04.2010р. та прийняти нове, яким у позові відмовити повіністю.

Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що суд першої інстанції:

- не взяв до уваги те, що відповідач 1 з самого початку дії договору фінансового лізингу №1402/88 від 14.02.2007р. сплатив суму у розмірі 230 525,10грн. на відшкодування вартості об’єкту лізингу, відтак, на думку апелянта, заборгованість за лізинговими платежами складає лише 34 406,78 грн.;

- не врахував, що позивач вимагає компенсації проіндексованих сум заборгованості по лізинговим платежам, однак такі суми не були погоджені з відповідачем;

- не перевірив розрахунок суми боргу, адже позивачем не надано до матеріалів справи доказів, які підтверджують офіційний курс Євро до гривні, встановлений НБУ на наступні дати: 10.03.2009р. і 29.12.2009р. та документи, які підтверджують підстави нарахування лізингових платежів у проіндексованому розмірі та документи, що підтверджують дату затримки чи припинення виплат по договору. Документи, представлені скаржником з апеляційною скаргою, колегія суддів у якості доказів не приймає на підставі ч.1 ст 101 ГПК України (1798-12) , оскільки скаржник не обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Універсальна лізингова компанія "ЛЕНД-ЛІЗ" спростовувало доводи апеляційної скарги, наполягало на залишенні оскаржуваного рішення від 02.04.2010р. без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін судова колегія прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 14.02.2007р. між ТОВ "Універсальна лізингова компанія "ЛЕНД-ЛІЗ" (лізингодавець) та ТОВ "Карго-Сервіс" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №142/88, згідно з умовами якого позивач придбав у третьої особи та передав у фінансовий лізинг відповідачу сідельні тягачі MAN TGA 18.463 4х2 FLS, 2003 р/в, у кількості 2 одиниць, за користування якими відповідач зобов’язався сплачувати лізингові платежі в порядку та на умовах, встановлених цим договором. строк лізингу сторони встановили в 36 місяців з моменту підписання акту приймання- передачі об’єкта лізингу. Відповідно до п.1.4 договору його метою є не передача об’єкта лізингу у власність, а його використання лізингоодержувачем для здійснення господарської діяльності, а відповідно до п. 2.2.8 останній зобов’язаний повернути об’єкт лізингу одразу після завершення строку лізингу.

Згідно до п.4.1, 4.2 загальна сума договору становить 1049890,16 грн., перший лізинговий платіж в сумі 230525,10 грн. повинен бути оплачений протягом п’яти банківських днів з моменту підписання договору, а решта –в строки відповідно до додатку № 4 до договору при цьому відповідно до п.4.4,4.5 договору сторону узгодили, що у разі зміни курсу євро, який на час укладання договору становив 6,5761грн., розмір наступного платежу підлягає індексації пропорційно зміні курсу за формулою S = (А1/А0)* S0грн.

Відповідно до п.13.1.3 договору лізингодавець має право достроково припинити його дію з письмовим повідомленням в разі несплати лізингоодержувачем лізингових платежів протягом 14 днів з дня настання строку платежу.

15.02.07р. позивач за договором купівлі-продажу №5 придбав у ТОВ "Онікс" об’єкт лізингу та згідно актів приймання-передачі від 24.03.2007р. передав його відповідачу.

Як вбачається з розрахунку позивача та платіжних доручень відповідача, до червня 2008 року відповідач сплачував лізингові платежі в строки, встановлені додатком 4 до договору, після чого оплату здійснював з запізненням.

28.01.09р. сторони склали графік погашення заборгованості за договором, що утворилась станом на дату його підписання, відповідно до якої борг з лізингових платежів, обрахований з урахуванням умов п.4.5 договору, становив 92585,19 грн., оплату яких було розкладено на 5 наступних місяців. Одначе починаючи з квітня відповідач зовсім припинив оплату лізингових платежів. Пунктом 4.15 договору за несвоєчасне внесення лізингових платежів встановлено пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Відповідно до актів приймання-передачі від 13.07.09р. та 9.09.09р. об’єкт лізингу повернуто лізингодавцеві в порядку одностороннього розірвання договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Таким чином, колегія вважає, що господарський суд задовольняючи позов виходив з правильної оцінки фактичних правовідносин сторін та керувався умовами договору та чинним законодавством.

Щодо тверджень скаржника про те, що повернення об’єкту лізингу змінило його зобов’язання за договором, то вони спростовуються умовами договору, оскільки лізингові платежі відповідно до договору є платою за користування і повинні сплачуватися за весь час володіння об’єктом лізингу відповідачем. Крім того, розрахунком суми заборгованості враховано як перший лізинговий платіж так і решта, а індексація платежів встановлена умовами договору та визнавалась скаржником в графіку погашення заборгованості від 28.01.09р. та оплатою частини проіндексованих платежів.

Решта доводів апелянта також не знаходить свого документального підтвердження.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку про те, що господарський суд Одеської області ретельно з’ясував всі обставин справи, давши належну оцінку наявним в ній доказам, відтак ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Тому, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Одеської області від 02.04.2010р. слід залишити без змін.

Згідно із ст. 49 ГПК України витрати скаржника по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів, -

Рішення господарського суду Одеської області від 02.04.2010 року по справі № 6/3-10-89 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Карго-Сервіс" –без задоволення .

постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.