6/152а Про визнання недійсним рішення міської ради про продовження ВАТ строку короткострокової оренди земельної ділянки - 19.05.2010 Прийняття

У вересні 2009 року Відкрите акціонерне товариство "Чернігівський ремонтно-механічний завод "Жовтневий молот" звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом до Чернігівської міської ради про визнання недійним п. 25 рішення 40 сесії 5 скликання Чернігівської міської ради від 22 липня 2009р. про продовження ВАТ "ЧРМЗ "Жовтневий молот" строку короткострокової оренди земельної ділянки, строком на 5 років, площею 6,9307 га по проспекту Миру, 194 для експлуатації будівель і споруд промислового призначення.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 12.11.2009 року у справі № 6/152а позов задоволено: визнано недійсним п. 25 рішення Чернігівської міської ради 40 сесії 5 скликання від 22 липня 2009 року "Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним та фізичним особам в межах м. Чернігова та надання згоди на розроблення технічної документації із землеустрою".

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Чернігівська міська рада звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 12.11.2009 року у справі № 6/152а і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при вирішенні даного спору місцевим господарським судом не було здійснено всебічного, повного і об’єктивного розгляду всіх обставин, що мають значення для справи, а також рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, спірне рішення Чернігівської міської ради від 22.07.2009 року (п. 25) є формою вираження власником земельної ділянки своєї волі щодо власного майна, тоді як висновок суду про те, що право ініціювати одержання земельної ділянки у користування надано юридичній особі, не ґрунтується на чинному законодавстві.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2009 у справі № 6/152а апеляційну скаргу Чернігівської міської ради було прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 13.01.2010.

Розгляд справи неодноразово відкладався та оголошувалися перерви в судовому засіданні на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2010 року на підставі ст.ст. 69, 102 ГПК України було задоволено спільне клопотання сторін про продовження строку розгляду апеляційної скарги у даній справі.

В судове засідання 19.05.2010 року з’явилися представники позивача та відповідача, в.о. Голови правління Відкритого акціонерного товариства "Чернігівський ремонтно-механічний завод "Жовтневий молот".

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового процесу, Київський апеляційний господарський суд, -

Як правильно з’ясовано судом першої інстанції, на пленарному засіданні Чернігівської міської ради, яке відбулося 22.07.2009р., було вирішено питання щодо продовження строку короткострокової оренди земельної ділянки, строком на 5 років, площею 6,9307 га позивачу по проспекту Миру, 194 у місті Чернігові для експлуатації будівель і споруд промислового призначення.

Рішенням Чернігівської міської ради 40 сесії 5 скликання від 22 липня 2009р. "Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним та фізичним особам в межах м. Чернігова та надання згоди на розроблення технічної документації із землеустрою" міська рада вирішила, зокрема:

п. 25. "Відкритому акціонерному товариству "Чернігівський ремонтно-механічний завод "Жовтневий молот" продовжити строк короткострокової оренди земельною ділянкою, строком на 5 років, площею 6,9307 га по проспекту Миру, 194 для експлуатації будівель споруд промислового призначення. (Землі промисловості, коефіцієнт функціонального використання = 1,2 –промислове використання);

Разом з цим, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановивши, що позивач, як орендар за договором оренди земельної ділянки від 03.06.2004р. площею 6,9307 га по проспекту Миру, 194 (який закінчив свою дію 03.06.2009 року), не використав свого переважного права на поновлення договору оренди, не звертався до відповідача з заявою про продовження строку оренди цієї земельної ділянки (фактично втратив статус орендаря), при цьому задовольнив позов до суб'єкта владних повноважень, помилково виходячи з того, що спір є господарським, пославшись на загальні норми цивільного законодавства, зокрема, у галузі земельних відносин.

Згідно статті 13 Конституції України земля є об’єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. В силу статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 140 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Нормами ст. 142 Конституції України передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно з приписами частини 1 статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Спеціальним законодавчим актом, що визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування є Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) .

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Київський апеляційний господарський суд вважає, що спір, розглянутий по суті місцевим господарським судом, не є господарським і відноситься до сфери публічно-правових відносин ( з приводу законності вирішення органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень питань, визначених законами, зокрема, у галузі земельних відносин).

Згідно приписів ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Поняття "суб'єкт владних повноважень" визначено у статті 3 КАС України - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Стаття 17 КАС України встановлює категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів, щодо вирішення адміністративних справ, а саме на: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; 5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, є справою адміністративної юрисдикції.

До того ж, Конституційний Суд України у рішенні № 10-рп/2010 (v010p710-10) від 01.04.2010, проаналізувавши положення Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) (частини першої статті 10, статей 16, 17, 18, 25, 26 та інших), прийшов до висновку, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України до їхньої компетенції, є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу. Як суб'єкти владних повноважень органи місцевого самоврядування вирішують в межах закону питання в галузі земельних відносин. Отже, положення частини першої статті 143 Конституції України "вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції" стосується вирішення органами місцевого самоврядування як суб'єктами владних повноважень питань, визначених законами, зокрема, у галузі земельних відносин.

Поряд із цим Конституційний суд України висловився у тому аспекті, що вирішення земельних спорів фізичних та юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності належить до юрисдикції адміністративних судів, крім публічно-правових спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до п. 1. ч. 1. ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення господарського суду Чернігівської області від 12.11.2009 по справі № 6/152а підлягає скасуванню, а провадження по даній справі – припиненню відповідно до п. 1 ч.1. ст. 80 та п. 3 ст. 103, п. 4 ст. 104 ГПК України, у зв’язку з чим апеляційна скарга задовольняється частково.

На підставі пункту 3 частини 1 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" сплачене позивачем державне мито підлягає поверненню з державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 80, 99, 101, 103- 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

1. Апеляційну скаргу Чернігівської міської ради на рішення господарського суду Чернігівської області від 12.11.2009 у справі № 6/152а задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 12.11.2009 у справі № 6/152а скасувати, провадження у справі припинити.

3. Повернути ВАТ ЧРМЗ "Жовтневий молот" з Державного бюджету України 85 грн. державного мита, сплаченого на підставі платіжного доручення № 135 від 10.09.2009 року (оригінал якого знаходиться в матеріалах справи).