37/749 Про зобов'язання виконати умови договору і прийняти вугільну продукцію від постачальника державного підприємства - 18.05.2010 Прийняття

Рішенням господарського суду м. Києва від 22.02.2010 року позовні вимоги Державного підприємства "Луганськвугілля" в особі "Луганськвуглепостачання" задоволено повністю. Зобов‘язано Державне підприємство "Вугілля України" прийняти вугільну продукцію від постачальника Державного підприємства "Луганськвугілля" в особі відособленого підрозділу "Луганськвуглепостачання" у кількості 408тон з показниками якості, зазначеними у посвідчені якості №116 від 09.05.2008 року. Стягнуто з Державне підприємство "Вугілля України" на користь Державного підприємства "Луганськвугілля" в особі "Луганськвуглепостачання" 85,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, по решті відмовлено.

Дане рішення мотивоване порушення Державним підприємством "Вугілля Україна" п. 4.9. Договору №08-08/1-НЕ від 13.07.2007 року, тому, враховуючи положення ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України суд першої інстанції зобов‘язав Державне підприємство "Вугілля України" прийняти вугільну продукцію.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду Державне підприємство "Вугілля України" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 22.02.2010 року і відмовити Державному підприємству "Луганськвугілля" в особі відособленого підрозділу "Луганськвуглепостачання" в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, порушення Державним підприємством "Луганськвугілля" в особі відособленого підрозділу "Луганськвуглепостачання" п.п. 2.9.1., 2.9.2. Договору, що зумовило не виконання Державним підприємством "Вугілля Україна" умов договору, в частині підписання актів приймання-передачі вугільної продукції.

Від Відкритого акціонерного товариства "Західенерго" в особі Бурштинської ТЕС надійшли письмові пояснення, зі змісту яких вбачається, що Відкрите акціонерне товариство "Західенерго" в особі Бурштинської ТЕС апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі та вважає вимоги по апеляційній скарзі такими, що підлягають задоволенню, посилаючись на п. 4.11. Договору, Акт приймання вугілля №4065 від 13.05.2008 року.

Державне підприємство "Луганськвугілля" в особі відособленого підрозділу "Луганськвуглепостачання" заперечує проти задоволення вимог по апеляційній скарзі, стверджуючи, що рішенням господарського суду м. Києва по даній справи повно та всебічно досліджено всі обставини.

Відкрите акціонерне товариство "Західенерго" в особі Бурштинської ТЕС свого представника в судове засідання не направило, про причини неявки суд не повідомило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2010 року апеляційну скаргу Державного підприємства "Вугілля Україна" прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 37/749.

Розпорядженням від 17.05.2010 року голови Київського апеляційного господарського суду у зв’язку з виробничою необхідністю розгляд апеляційної скарги у справі № 37/749 доручено колегії суддів у складі: Баранця О.М. – головуючий, суддів Чорної Л.В., Калатай Н.Ф.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 13 липня 2007 року між Державним підприємством "Луганськвугілля" в особі відособленого підрозділу "Луганськвуглепостачання" - Постачальник та Державним підприємством "Вугілля України" - Покупець укладено договір постачання вугільної продукції за №08-08/1-ЕН, за умовами якого Постачальник зобов‘язується поставити Покупцю вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками, приведеними в цьому Договорі – п. 1.1. Договору.

Згідно п. 1.2. Договору Покупець зобов‘язався прийняти вугілля, оплатити його вартість на умовах, встановлених цим Договором.

Згідно п. 4.1. Договору приймання вугілля по кількості і якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкції держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року №П-6 (va006400-65) та від 25.04.1966 року №П-7 (va007400-66) з подальшими змінами і доповненнями, ГСП 1137-64 "Угли бурые, каменные, антрацит, горючие сланцы и брикеты. Привала приемки по качеству", ДСТУ 4083-4002 "Вугілля кам‘яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови", ДСТУ 4096-2002 "Вугілля буре, кам‘яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикет. Методи відбору та підготовки проб лабораторного випробування", ГТР 34.09.110-2003 "Вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи" та/або іншими нормативними документами України, прийнятими на зміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечить даному Договору.

Вугілля приймається Покупцем по вазі вказаній в Акті звіряння, згідно з п. 2.9. Договору, дані до якого вносяться шляхом проведення зважування на тензометричних терезах Вантажоотримувача, які вчасно проходять перевірки Держстандарту України – п. 4.2. Договору.

Згідно п. 4.4. Договору приймання партії вугілля за якістю у Покупця здійснюється відповідно до даних хімічного аналізу атестованої хімічної лабораторії Вантажоотримувача.

Згідно п. 4.5. Договору фактині значення показників якості вугілля партії для розрахунків за поставками визначаються на підставі посвідчення якості вугілля в партії і результатів приймання вугілля за якістю у Вантажоотримувача таким чином: якщо різниця між показниками Ad, Wr1 посвідчення якості за результатами хімлабораторії Вантажоотримувача менша за встановлену допустиму похибку випробування згідно з ДСТУ 406-2002 – за посвідченням про якість; якщо різниця між показниками Ad, Wr1 посвідчення якості за результатами хімлабораторії Вантажоотримувача більша за встановлену допустиму похибку випробування з ДСТУ 4096 – 2002, - за результатами приймання вугілля за якістю у покупця.

Пунктом 4.9. Договору встановлено, що якщо показники якості вугілля, визначені в лабораторії Вантажоотримувача, відрізняються від посвідчень якості на величину більше допустимої похибки випробування. Покупець або Вантажоотримувач, протягом 24 годин з моменту отримання результатів, зобов‘язаний викликати Постачальника для проведення спільного опробування вугілля. У разі неприбуття представника Постачальника на протязі 24 годин з моменту отримання повідомлення, до розрахунку приймаються показники якості визначені лабораторією Вантажоотримувача.

Згідно п. 4.10. Договору встановлено, що у випадку постачання вугілля, якісні показники якого перевищують граничний рівень, встановлений цим договором в п. 3.1. Покупець має право відмовитись від прийняття та оплати такого вугілля.

Постачальник і Покупець мають право перевірити якість поставленої партії вугілля шляхом спільного випробування та проведення хіманалізу. Хіманаліз виконується у лабораторії Вантажоотримувача. Покупець у даному випадку забезпечить доступ уповноваженого представника постачальника у лабораторії ТЕС. Дані, отримані в результаті спільного випробування та проведення хіманалізу приймаються до розрахунку обома сторонами – п. 4.12. Договору.

У відповідності до п. 4.12. Договору при прийманні вугільної продукції Бурштинською ТЕС була встановлена невідповідність якісних показників показникам за посвідченням якості, зокрема, були встановлені показники: вологи 10,9 %, золи 34,4 % замість показників вологи 8,9 % та золи 23,0%, що відображено в Акті приймання вугілля №4065 від 13.05.2008 року та повідомлено Державне підприємство "Луганськвугілля" в особі відособленого підрозділу "Луганськвуглепостачання" телеграмою.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу.

Умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс".

Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу.

У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості.

Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що порушені права Державного підприємства "Луганськвугілля" в особі відособленого підрозділу "Луганськвуглепостачання" підлягають захисту в порядку ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України шляхом присудження до виконання обов‘язку Державного підприємства "Вугілля України" щодо прийняття вугільної продукції, відвантаженої в травні 2008 року (Вантажоодержувач – Бурштинська ТЕС) у кількості 408 тонн за показниками якості, визначеними у посвідчені якості №116 від 09.05.2008 року.

За такими доводами викладеними в оскаржуваному рішенні, апеляційний суд погодитися не може з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту встановлені ст. 16 Цивільного кодексу України, а саме: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов‘язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Аналогічні положення містяться і в ст. 20 Господарського кодексу України.

Обрання позивачем такого способу захисту своїх прав не відповідає вимогам ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Предметом даного спору є невиконання умов Договору поставки, тому для захисту свого права Державним підприємством "Луганськвугілля" в особі відособленого підрозділу "Луганськвуглепостачання" мало бути вибрано інший спосіб захисту з урахуванням положень про Поставку та Договору про поставку.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, колегія суддів приходить до висновку, що господарський суд задовольняючи позов всупереч ст.ст. 47, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України помилково встановив правомірність способу захисту шляхом присудження до виконання обов‘язку Державного підприємства "Вугілля України" щодо прийняття вугільної продукції, відвантаженої в травні 2008 року (Вантажоодержувач – Бурштинська ТЕС) у кількості 408 тонн за показниками якості, визначеними у посвідчені якості №116 від 09.05.2008 року.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду м. Києва від 22.02.2010 року у справі № 37/749 підлягає скасуванню в повному обсязі, з прийняттям нового, яким в задоволені позовних вимог відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 – 105, 122 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд, -

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Вугілля Україна" задовольнити, рішення господарського суду м. Києва від 22.02.2010р. скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.