15/368-08 Про стягнення заборгованості за скид стічних вод з перевищенням ДВП - 12.05.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом ( вх. № 963Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 15.03.10 року по справі № 15/368-08

за позовом - Першого заступника прокурора м. Харкова в особі Харківської міської ради, м. Харків КП КГ "Харківкомуночиствод"

до - СТГО "Південна залізниця" в особі СП станції "Основа", м. Харків

про стягнення 4 003,57 грн.

та за зустрічним позовом - СТГО "Південна залізниця" в особі відокремленого структурного підрозділу станції Основа, м. Харків

до - ДКП КГ "Харківкомуночиствод"

про зобов’язання виключити з акту звірки розрахунків суму боргу 4 003,57 грн.

Перший заступник прокурора м.Харкова в інтересах держави в особі ДКПКГ "Харківкомуночиствод" просить суд стягнути з СТГО "Південна залізниця" в особі відокремленого структурного підрозділу "Основа" заборгованість за скид стічних вод з перевищенням ДВП за період з 01.02.2008 року до 29.02.2008 року в сумі 4003,57 грн., судові витрати покласти на відповідача.

19.10.2009 року позивач звернувся до суду з заявою в якій просить про наступне, що в зв’язку зі зміною поточного рахунку та внесенням змін до Статуту ДКП КГ "Харківкомуночиствод" в частині найменування підприємства та внесенням відповідного запису до ЄДРПОУ про зміну свідоцтва про державну реєстрацію підприємство позивач змінив назву на Комунальне підприємство каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" або КП КГ "Харківокмуночиствод" ( т.2 а.с. 41).

Харківська міська рада надала письмове клопотання в якому повністю підтримує позовні вимоги та просить суд розглядати справу за наявними матеріалами у справі без участі представника ( т.1 а.с.71).

Відповідач проти позовних вимог заперечує в зв’язку з тим, що на його думку позивачем порушені правила відбору проб та сам акт відбору проб стічної води від 27.02.2008 року не відповідає формі додатку № 6 "Правил прийняття стічних вод абонентів у каналізаційну мережу м. Харкова ".

19.10.2009 року відповідач звернувся до суду з зустрічним позовом та просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо відбору проб стічних вод від 27.02.2008 року на станції "Основа" Південної залізниці ( т.2 а.с.47-49).

30.10.2009 року відповідач (позивач за зустрічним позовом) надав заяву про збільшення (уточнення) зустрічних позовних вимог та просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо акту відбору проб стічних вод 27.02.2008 року на станції "Основа" Південної залізниці.

01.02.2010 року позивач за зустрічним позовом надав заяву про зміну предмету позову та просить суд зобов’язати відповідача за зустрічним позовом виключити з акту звірки розрахунків від 10.09.2008 року суму боргу по оплаті за скид стічних вод з перевищенням ДВП по окремим видам забруднень (п.6) у розмірі 4003,57 грн. шляхом підписання нового акту звірки розрахунків.

Визнати платіжну вимогу - доручення № 449868 від 11.03.2007 року на суму 4003,57 грн. такою що не підлягає виконанню.

Відшкодувати позивачу за зустрічним позовом витрати по сплаті державного мита та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. (т.3 а.с. 21-24).

08.02.2010 року відповідач за зустрічним позовом надав відзив на позовну заяву та просить суд припинити провадження у справі на підставах викладених у відзиві.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.03.10 року по справі № 15/368-08 (суддя ) первісний позов задоволений.

Визнано належним позивачем по справі Комунальне підприємство каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" м. Харків.

Стягнуто з СТГО "Південна залізниця" в особі структурного підрозділу станція Основа м. Харків на користь Комунального підприємства каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" м. Харків суму боргу - 4003,57 грн. за скид стічних вод з перевищенням ДВП.

Стягнуто з СТГО "Південна залізниця" в особі структурного підрозділу станція Основа м. Харків на користь на користь держбюджету України, одержувач - УДК у м.Харкові - 102,00 грн. держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що сума боргу за скид стічних вод з перевищенням ДВП підтверджена наданими до справи доказами, а зустрічний позов не відповідає вимогам ГПК України (1798-12) .

Відповідач за первісним позовом з рішенням господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні первісного позову відмовити і задовольнити зустрічний позов в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своєї скарги відповідач посилається на те, що в порушення ч.2 ст. 134 ГПК України судом першої інстанції прийнято рішення на підставі неналежного доказу позивача, тобто акту відбору проб стічної води від 27.02.2008 року, форма якого затверджена Додатком №6 до "Правил прийняття стічних вод абонентів у каналізаційну мережу м.Харкова"(далі - Правила), оскільки суд не звернув увагу на невідповідність форми та тексу акту від 27.02.2008 року встановленій Правилами формі.

Як вважає відповідач за первісним позовом, зазначений акт від 27.02.2008 року підписаний неповноважними особами.

Викладені факти, на думку відповідача, безпідставно не прийняті судом до уваги, в порушення норм статті 33 ГПК України в частині неприйняття до уваги відсутності доказів щодо правомірності заявлених позивачем вимог, а саме:

- недотримання порядку складання та форми акту відбору проб стічної води згідно з Правилами;

- відсутність маркування на посуді, в який була відібрана проба стічної води, що унеможливлює її ідентифікацію;

- відсутність пояснення щодо запису в Журналі обліку доставки проб за №193 проби о 19 год. 00 хв., а за №194 - о 15 год. 25 хв.;

- відсутність в паспорті лабораторії позивача, яка проводила аналіз стічної води

Додатку №8, в якому визначені методики вимірювань, за якими атестована лабораторія.

При прийнятті оскаржуваного рішення суд, на думку відповідача, послався лише на Правила. Між тим, тими ж Правилами (пункти 1.3, 4.1) встановлено, що при здійсненні контролю за відповідністю стічних вод, що скидаються абонентом в мережу міської каналізації, ДКП "Харківкомунчиствод" керується Правилами та чинним законодавством України. Пунктом 17 додатка N 7 до Правил встановлено, що аналізи стічних вод проводяться за існуючими методиками. Правилами встановлено загальні вимоги до порядку відбирання проб, методики відбирання передбачено національними стандартами України. Пунктом 14 Додатку №7 Правил визначений обов'язок перед відбором проби 2-3 рази обполіскувати посуд водою, транспортувати проби швидко й обережно (п. 15), приступити до виконання аналізу проби, коли температура води дорівнюватиме температурі помешкання (п. 16). Жодного доказу виконання Правил, які застосовує позивач, ним не надано, на що судом не звернуто увагу.

Відповідно до п. 2.2 Правил атестації при роботах з проведення вимірювань у сфері та/або поза сферою поширення державного метрологічного нагляду обов'язковим є наявність інформації відповідно до Додатків 1 - 3, 6 -10.

Тобто, наявність Додатку №8, в якому присутня інформація щодо об'єктів вимірювань, методик виконання вимірювань (МВВ) та засобів вимірювальної техніки (ЗВТ) і стандартних зразків складу та властивостей речовин і матеріалів (СЗ), що використовуються під час проведення вимірювань, є обов'язковою.

В зв'язку з ненаданням позивачем Додатку №8 до паспорту аналітичної лабораторії, на думку відповідача, неможливо встановити правомірність зазначених в протоколі результатів вимірювання показників якості стічної води №193 від 03.03.2008 методик вимірювань тим, на які була атестована лабораторія і чи дотримувалися представники позивача та лабораторії, яка проводила аналіз, вимог певних методик відбору проб, їх транспортування та дослідження. Судом зазначена норма права не застосована, не витребувано пояснення від позивача стосовно відсутності Додатку №8, не досліджено, чи дотримано позивачем методики виконання вимірювань, по яким атестована лабораторія.

Судом не прийнято до уваги, що позивачем в обґрунтування позовних вимог не надано доказів дотримання Керівного нормативного документа (КНД) 211.1.0.009-94 "Гідросфера. Відбір проб для визначення складу і властивостей стічних та технологічних вод" (затверджено наказом Міністра охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 28.12.94 р. №125) в частині складання на відібрану пробу супровідного документа (акт, паспорт) з відповідною інформацією: номер посудини (проби); назва проби, мета відбору; вид проби (разова або об'єднана) із зазначенням способу усереднення; спосіб відбору; пункт та місце відбору; дані про обробку проби (фільтрування, відстоювання, консервування тощо); дата, час та відомості про особу (осіб), яка відібрала пробу.

В п.1 пояснень №2 позивачем зазначено, що відбір проб проводили представники Басок Н.В. та Оніщенко О.Г., тоді як в акті відбору пробі від 27.02.2008 року зазначені представники Басок Н.В. та Іщенко С.О., крім того зазначено: відбір проб здійснений в достатньому об'ємі в два посуди, опломбовано, про що зроблений запис в акті відбору проб від 27.02.2008 року, на бірках, якими було опломбовано посудини містилась дата відбору, назва та адреса підприємства та номер контрольного колодці. Викладене спростовується наявними в справі доказами - актом відбору проб від 27.02.2008 року, яким не встановлено наявність при відібранні проби певної бірки. Крім того, судом не встановлено і не з'ясовано, яка кількість посудин та об'єм стічної води дійсно був забраний позивачем при відібранні проби, і яка кількість доставлена в лабораторію.

Незастосування судом керівних нормативних документів, які визначають методику вимірювання показників, а саме МВВ 081/12-0106-03, КНД 211.1.4.021-95 на думку відповідача, призвели до прийняття неправильного рішення.

Обґрунтовуючи свою скаргу відносно відмови в задоволенні зустрічного позову, відповідач зазначає, що судом правильно застосовані норми ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, проте зроблений неправильний висновок. Зазначені норми чинного законодавства України не містять прямої заборони застосування такого захисту, свого порушеного права, і, крім того, перелік способів захисту порушених прав не є вичерпним, оскільки відповідними нормами передбачена можливість захисту права або інтересу й іншим способом (іншими способами), встановленими (передбаченими) договором або законом, оскільки відповідними нормами передбачена можливість захисту права або інтересу й іншим способом (іншими способами), встановленими (передбаченими) договором або законом.

Отже, здійснюючи оцінку правильності обрання позивачем у справі способу захисту порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, суд, на думку відповідача, не врахував та не надав належну оцінку умовам укладеного між сторонами судового процесу договору від 29.03.2006 р. №111-9064/44-АП-2/П/ДН-2-06888/НЮ-Д-1 на приймання стічних вод (надання послуг водовідведення).

Таким чином, пред'явлення відповідачем за зустрічним позовом для оплати оскаржуваної платіжної вимоги - доручення без належних підстав та обґрунтування та направлення для підписання акта звірки розрахунків з необґрунтованою та неправомірною сумою є підставою для звернення позивача за зустрічним позовом до суду для захисту свого порушеного права та відновлення становища, яке існувало до правопорушення.

Прокурор (представник в засіданні) та позивач за первісним позовом вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим і просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В даному випадку саме відповідач повинен був надати суду докази в обґрунтування невиконання договірних зобов’язань відповідно до складеного сторонами акту. Тому, суд першої інстанції не повинен замість сторони доводити ці обставини.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції 16.03.2006 року між позивачем та відповідачем укладено договір № Ш 9064/44-АП-2 на приймання стічних вод (т.1 а.с. 8- 9), додаткова угода від 19.12.2006 року (т.1 а.с.14), додаткова угода від 25.12.2007 року ( т.1а.с.31).

Відповідно до п. 3.5 договору № Ш 9064/44-АП-2 року відповідач зобов’язався скидати стічні води, якісні показники яких не повинні перевищувати встановлених Правилами прийняття допустимих величин показників забруднення (ДВП). Також відповідач зобов’язався в разі скиду стічних вод з перевищенням ДВП провадити плату за підвищеними тарифами відповідно до розділу : Правил прийняття.

27.02.2008 року представниками позивача в присутності представника відповідача головного інженера Григоренка С.А проведено відбір проб стічних вод із каналізаційного випуску КК1 по вул. Привокзальній,5 м.Харкова. (т.1 а.с.44)

Цей акт є єдиним первинним документом, яким обидві сторони зафіксували факт відбору проб. Форма і зміст цього акту цілком відповідають вимогам "Правил прийняття стічних вод абонентів у каналізаційну мережу м. Харкова", затвердженим рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 18.06.2003 р. № 581. І саме цими міськими "Правилами..." сторони зобов'язались керуватись згідно п. 1.3 договору № ІІІ-9064/44-АП-2 від 16.03.2006 р. Зазначений акт підписаний з боку відповідача його представником без будь яких зауважень (заперечень), щодо порушення нормативних актів при його складанні.

В апеляційній скарзі відповідач наполягає на тому, що пробовідбірник Іщенко С.А. не мав права підписувати акт відбору проб від 27.02.2008 р. Однак самою назвою посади підтверджується компетентність Іщенко С.А. в частині відбору проб. Крім того, його компетентність щодо відбору проб підтверджується і посадовою інструкцією і п.п. 4.2 і 4.5 міських "Правил...".

Зауваження відповідача стосовно відсутності в акті відбору проб підпису представника лабораторії спростовується наданою до матеріалів справи разом із позовною заявою копією акту відбору проб, в якому є і підпис представника лабораторії. Цей підпис підтверджує факт дотримання вимог чинного законодавства щодо застосованої тари, ємності проби, її транспортування і своєчасності доставки.

В апеляційній скарзі відповідач наполягає на недотриманні форми акту в частині підписання його інженером-технологом замість керівника підприємства. Вважаю таке звинувачення необґрунтованим, тому що з метою вирішення цього питання в державі існує інститут представництва, встановлений Цивільним кодексом України (435-15) . Повноваження працівників КП КГ "Харківкомуночиствод", які підписали акт відбору, підтверджуються посадовою інструкцією, доданою до матеріалів справи.

Також відповідач у своїй скарзі зазначає на відсутність маркування на посуді, в яку була відібрана стічна вода. Проба була відібрана у достатньому об'ємі та опломбована, про що зроблено запис в акті відбору проб стічних вод. Опломбована проба містила дату, назву підприємства та номер контрольного колодязя і відповідачем не надано доказів того, що при відборі проб не було нанесено відповідного маркування, оскільки акт з боку відповідача підписаний без будь-яких зауважень. Щодо часу доставки проби до лабораторії, визначений в журналі обліку доставки проби за № 193. В дійсності час доставки проби до лабораторії, визначений в журналі обліку доставки, відповідає часу доставки, визначеному в акті відбору проби. Цей час -16.00 годин.

Щодо методик вимірювання, за якими атестована лабораторія, позивач у своєму відзиві на скаргу обґрунтовано зазначає, що Лабораторія атестується не за методиками вимірювання, а за певним видом метрологічних робіт. Згідно п. 2 "Правил уповноваження та атестації у державній метрологічній системі", затверджених наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.03.2005 р. за N 71 (z0392-05) і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 13.04.2005 р. за N 392/10672 (z0392-05) , свідоцтво про атестацію - документ, який засвідчує, що атестована організація (чи Ті окремий підрозділ) відповідає критеріям атестації і є правочинною виконувати конкретний вид метрологічних робіт.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на неправильне застосування судом "Правил уповноваження та атестації у державній метрологічній системі" і ставить під сумнів компетентність лабораторії КП КГ "Харківкомуночиствод" в частині дотримання методик вимірювання. Однак при цьому жодного доказу на підтвердження таких звинувачень СТГО "Південна залізниця" не надає до суду. Компетентність лабораторії в питаннях своєчасності і якості дослідження хімічного складу відібраних проб підтверджується свідоцтвом про атестацію лабораторії, доданим до матеріалів справи. Згідно ч. 2 ст. 22 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" "Атестація у державній метрологічній системі ... здійснюється відповідним органом з метою документального засвідчення компетентності і права підприємства та організації чи їх окремого підрозділу проводити... вимірювання".

Згідно п. 4.2, додатків 6 і 7 до "Правил прийняття стічних вод абонентів у каналізаційну мережу м. Харкова", затверджених рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 18.06.2003 р. № 581, акт відбору проб стічних вод складається робітниками ДКП КГ "Харківкомуночиствод" і представниками Абонента. Таким чином унеможливлюються фальсифікація документу або порушення під час проведення відбору проб.

На підставі викладеного суд першої інстанції правомірно зазначив у своєму рішенні, що наданий позивачем акт відбору проб є таким, що повністю відповідає встановленій Правилами прийняття формі.

Як вбачається з матеріалів справи 11.03.2008 року позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія за № 2037/44060 ( т.1 а.с.43) з актом відбору проб, протоколом результатів вимірювань показників якості стічних вод за № 193 від 03.03.2008 року (т.1 а.с.43-45).

Відповідно до розділу 6.11 "Правил прийняття..." позивачем було нараховано підвищений тариф за скид стічних вод з перевищенням ДВП за період з 01.02.2008 року по 29.02.2008 року в розмірі 4003,57 грн.

13.03.2008 року позивачем за первісним позовом була надіслана відповідачу платіжна вимога-доручення № 449868 ( т.1 а.с.58-59).

Згідно ч.2 ст. 34 ГПК України "Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування."

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

На підставі викладеного, суд першої інстанції правомірно визнав, що борг відповідача перед позивачем за скид стічних вод з перевищенням ДВП за період з 01.02.2008 по 29.02.2008 року становить - 4003,57 грн. і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відносно зустрічного позову (з урахуванням уточнених позовних вимог від 01.02.2010 року т.3 а.с.21-24), судом першої інстанції встановлено, що 01.02.2010 року позивач за зустрічним позовом надав заяву про зміну предмету позову та просить суд зобов’язати відповідача за зустрічним позовом виключити з акту звірки розрахунків від 10.09.2008 року суму боргу по оплаті за скид стічних вод з перевищенням ДВП по окремим видам забруднень (п.6) у розмірі 4003,57 грн. шляхом підписання нового акту звірки розрахунків, а також визнати платіжну вимогу - доручення № 449868 від 11.03.2007 року на суму 4003,57 грн. такою що не підлягає виконанню.

Як правомірно зазначає суд першої інстанції у своєму рішенні, відповідно до вимог ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:1) визнання права; 2) визнання правочинну недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У відповідності до ст. 20 Господарського кодексу України, Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання: припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення: присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Отже, чинним законодавством України не передбачено такого способу захисту порушеного права як виключення з акту звірки розрахунків суми боргу шляхом підписання нового акту звірки розрахунків та визнання платіжної вимоги - доручення такою що не підлягає виконанню.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи акт звірки розрахунків та платіжна вимога, на котрі посилається відповідач (позивач за зустрічним позовом) не підписані (акцептовані) з його боку і не є правочинами, або актами, котрі порушили права відповідача і можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Однак, оскаржувані акт і платіжна вимога, що не підписані (узгоджені) з боку відповідача не є актами ненормативного характеру в розумінні ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вони не мають обов'язкового характеру, не можуть рахуватися документами, які безумовно тягнуть певні правові наслідки і порушують права відповідача.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволені зустрічних позовних вимог.

За таких обставин, рішення господарського суду Харківської області від 15.03.10 року по справі № 15/368-08 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.