Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого –судді Давид Л.Л.

Суддів Кордюк Г.Т.

Мурської Х.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Апус Україна", за вих. №19/02/1 від 19.02.10 р.

на рішення Господарського суду Рівненської області від 29.01.2010 р.

у справі № 15/197 (суддя –Коломис В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Апус Україна", с. Зоря, Рівненський район, Рівненська область

до Суб"єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Панько Людмили Василівни, с. Орв"яниця, Дубровицький район, Рівненська область

про стягнення в сумі 200 000,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Бакун А.Ю. –представник (довіреність №1211/1 від 12.11.2009 р.);

від відповідача: Похилько О.С. –представник (довіреність зареєстрована в реєстрі за №3442 від 16.12.2009 р.);

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 29.01.2010 р. у справі №15/197 відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Апус Україна", с. Зоря, Рівненський район, Рівненська область (надалі –Позивач) до Суб"єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Панько Людмили Василівни, с. Орв"яниця, Дубровицький район, Рівненська область (надалі –Відповідач) про стягнення в сумі 200 000,00 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що кошти в сумі 200 000 грн. перераховані Відповідачу помилково, а відтак в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач –Товариства з обмеженою відповідальністю "Апус Україна", - не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу за вих. №19/02/1 від 19.02.2010 р., в якій посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства та з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а саме:

Судом не в повній мірі оцінено ті обставини, що Товариством не укладалось з підприємцем Панько Л.В. жодних правочинів, в тому числі договорів. Також вказує, що на підставі отриманих з матеріалів справи договору №1 та акту приймання-передачі наданих послуг директором ТзОВ "Апус Україна"Пуд Т.С. подано клопотання до НДЕКЦ при УМВС України у Волинській області про проведення почеркознавчої експертизи на предмет справжності підписів директора ТзОВ "Апус Україна"на договорі №1 та акті приймання-передачі наданих послуг від 22.07.2009 р. Висновком спеціаліста №21 від 21.01.2010 р. визначено, що підписи розміщені в графах "від замовника"на копії договору та в графі ТзОВ "Апус Україна"на копії акту приймання – передачі ймовірно виконанні не Пуд Тетяною Сергіївною, а іншою особою із загальним наслідуванням транскрипції підпису Пуд Т.С. В зв"язку з цим, Скаржник вважає, що судом необґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання про проведення експертизи по справі та безпідставно не взято до уваги висновок №21 від 21.01.2010 р.

Дані обставини, на думку Скаржника, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та прийняття нового, яким просить позовні вимоги задоволити.

В процесі розгляду справи представником Позивача заявлено клопотання про зупинення провадження по даній справі до розгляду справи №11/64 за позовом ТзОВ "Апус Україна"до ФО-підприємець Панько Л.В. про визнання недійсним договору №01 про надання інформаційних (консультаційних) послуг від 01.07.2009 р., оскільки дані справи є взаємопов"язаними.

Ухвалою суду від 15.04.2010 р. (а.с.79-80) дане клопотання судовою колегією Львівського апеляційного господарського суду залишено без задоволення з огляду на те, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Рішення місцевого господарського суду по даній справі винесено 29.01.2010 р., а провадження у справі №11/64, в зв"язку з якою Позивача просить зупинити провадження, порушено 24.03.2010 р., а відтак результат розгляду даної справи не може вплинути на правильність прийняття оскаржуваного рішення у справі №15/197, оскільки апеляційна інстанція переглядає рішення на час його винесення.

В судовому засіданні 06.05.2010 р. представником Позивача підтримано клопотання за вих. №29/04-10 від 29.04.10 р., яке надійшло в канцелярію суду 05.05.2010 р., в якому Позивач повторно просить зупинити провадження по даній справі до вирішення справи №11/64 з тих же мотивів. Судова колегія зазначає, що дане клопотання з тих же мотивів відхилено ухвалою суду від 15.04.10 р. (а.с.79-80).

Відповідач письмового відзиву на апеляційну скаргу не подав, однак його представник в судовому засіданні 06.05.2010 р. заперечив доводи апеляційної скарги, рішення місцевого господарського суду вважає вірним, прийнятим з дотриманням норм чинного законодавства, а відтак просить таке залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення, як безпідставну і необґрунтовану.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, оцінивши зібрані по справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Рівненської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Позивач ТзОВ "Апус Україна"в позовній заяві вказує, що 01.07.2009 р. на розрахунковий рахунок Відповідача помилково перераховані кошти в сумі 200 000 грн., оскільки господарські відносини між сторонами відсутні. Відповідачем в добровільному порядку помилково перераховану суму не повернуто, а відтак у відповідності до вимог ст. 1212 Цивільного кодексу України просить стягнути суму 200 000 грн. в примусовому порядку. (а.с.2)

В матеріалах справи наявний оригінал договору, укладеного 01.07.2009 р. ТзОВ "Апус Україна"("Замовник") та СПД - ФО Панько Л.В. ("Виконавець") про надання інформаційних (консультаційних) послуг (а.с.57-59) та оригінал акту приймання-передачі наданих послуг від 22.07.2009 р. (а.с.60). І договір, і акт підписані сторонами та скріплені печатками.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку. Частиною 3 даної статті передбачено, що зобов"язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється виконання, проведеним належним чином.

Згідно з умовами п.1.1. Договору Виконавець за плату, на усне замовлення Замовника, в обсязі та на умовах, визначених цим договором,зобов"язується надати консультації з питань управління роботою (господарською діяльністю) підприємства Замовника. В свою чергу, Позивач, як замовник за договором, зобов"язувався оплатити послуги виконавця протягом трьох робочих днів з моменту підписання акту приймання-передачі послуг (п.3.1. Договору).

Крім цього, згідно з п.3.2. Договору сторони вправі додатково обумовити попередню (повну або часткову) оплату послуг за договором

Місцевим господарським судом встановлено, що Позивачем 01.01.2009 р. на підставі рахунку №321 від 01.07.2009 р. (а.с.34) на розрахунковий рахунок Відповідача №26000215637900 в АКІБ "Укрсиббанк"були перераховані кошти в сумі 200 000,00 грн. (а.с.14), призначення платежу визначено: "за інформаційно-консультаційні послуги, згідно рахунку №321 від 01.07.2009 р. без ПДВ".

В подальшому, як вбачається з матеріалів справи, 22.07.2009 р. сторонами підписано акт приймання-передачі наданих послуг (а.с.60), який в свою чергу підписаний Заявником (Позивачем по справі) без будь-яких зауважень (заперечень) щодо якості чи вартості наданих послуг.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України ні місцевому господарському суду, ні апеляційному господарському суду, що грошові кошти в сумі 200 000,00 грн. перераховані Відповідачу помилково.

Скаржник посилається в апеляційній скарзі на те, що місцевим господарським судом не взято до уваги висновку спеціаліста №21 від 21.01.2010 р., в якому вказано, що підписи розміщені в графах "від замовника"на копії договору та в графі ТзОВ "Апус Україна"на копії акту приймання –передачі ймовірно виконанні не Пуд Тетяною Сергіївною, а іншою особою із загальним наслідуванням транскрипції підпису Пуд Т.С. В зв"язку з цим, Скаржник вважає, що судом необґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання про проведення експертизи по справі.

Судова колегія Львівського апеляційного господарського суду, щодо вищезазначеного твердження вказує, що предметом спору є стягнення 200 000 грн. Про під ставність їх перерахування свідчить не лише укладений сторонами договір, який на час винесення рішення місцевим господарським судом не визнаний недійсним, а й наступні дії Відповідача, а саме: підписання акту виконаних робіт, прийняття рахунку на оплату 200 000 грн. та оплата останнього з вказанням призначення платежу.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, чого Скаржником не зроблено.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про не обґрунтованість позовних вимог, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, вважає, що всі обставини, які мають значення для справи були з’ясовані повністю і у відповідності із вимогами закону.

Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги та відповідність рішення Господарського суду Рівненської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд

1. Рішення Господарського суду Рівненської області від 29.01.2010 р. у справі №15/197 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Апус Україна", за вих. №19/02/1 від 19.02.10 р. - без задоволення.

2. постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3. постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109- 110 Господарського процесуального кодексу України.

4. Справу № 15/197 повернути Господарському суду Рівненської області.