Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання Риковій О.М.

за участю прокурора: Безмащук П.М. –прокурор відділу Одеської обласної прокуратури

та представників сторін:

від Міністерства транспорту та зв’язку України: не з’явився

від ДП "Чорноморський яхт-клуб": Матвєєв С.Є., Ярцун І.М. –за дорученням

від ТОВ "Трансбункер Сейлінг Тіам": Матвєєв С.Є., Ярцун І.М. –за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційні скарги Державного підприємства "Чорноморський яхт-клуб", м. Одеса та Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбункер Сейлінг Тіам", м. Одеса

на рішення господарського суду Одеської області від 03.02.2010 року

у справі № 15/136-09-4435

за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв’язку України, м. Київ,

до:

- Державного підприємства "Чорноморський яхт-клуб", м. Одеса,

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбункер Сейлінг Тіам", м. Одеса

про визнання недійсними договору про спільну діяльність та додаткових угод до нього

03.09.2009 р. заступник прокурора Одеської області (далі прокурор) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв’язку України (далі Міністерство) та Державного підприємства "Чорноморський яхт-клуб" (ділі ДП) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбункер Сейлінг Тіам" (далі ТОВ) про визнання недійсним договору про спільну діяльність № 1/2006 від 06.02.2006 р. та додаткових угод до нього №№ 1, 2, 3, 4.

Позов мотивований тим, що вищезазначений договір і додаткові угоди до нього суперечать інтересам держави та укладені з численними порушеннями норм чинного законодавства України, зокрема: ст. ст. 227, 1133 ЦК України, ст. 180 ГК України, ст. 6 Закону України "Про управління об’єктами державної власності" від 21.09.2006 р., наказу Міністерства транспорту України "Про організацію договірної роботи на підприємствах, що входять до складу державного об’єднання "Укрморпорт" від 25.03.2003 р. (v0234361-03) , Статуту ДП, а тому є недійсними відповідно до вимог ч. 3 ст. 215 ЦК України.

Ухвалою суду першої інстанції від 03.12.2009 р. ДП залучено до участі в розгляді справи в якості відповідача.

Міністерство позовні вимоги прокурора підтримало у повному обсязі.

ДП і ТОВ позов прокурора вважали необґрунтованим та безпідставним посилаючись на те, що ДП усунуло зауваження Міністерства щодо недоліків умов договору про спільну діяльність та надало останньому додаткові документи одночасно з повідомленням про це за № 903/06 від 09.03.2006 р. За результатами розгляду названих документів будь-яких зауважень від Міністерства до ДП не надходило, що свідчить про надання Міністерством дозволу на укладення договору, а тому такий дозвіл вважається наданим, а договір –погодженим. Спірний договір не суперечить чинному законодавству України, внаслідок чого підстави для задоволення позову прокурора –відсутні.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.02.2010 р. (суддя Петров В.С.) позовні вимоги прокурора залишені без задоволення.

Рішення суду мотивовано тим, що матеріали справи свідчать про відсутність з боку Міністерства належного погодження кінцевої редакції договору про спільну діяльність між ДП і ТОВ, оскільки в матеріалах справи відсутні докази такого погодження, а факт того, що заперечень та зауважень на лист ДП № 903/06 від 09.03.2006 р. від Міністерства не надходило ніяким чином не свідчить про погодження останнім спірного договору, у зв’язку з чим цей договір, разом з додатками до нього, є неукладеним та таким, що не набрав чинності, так як згідно ч. 2 ст. 631 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення. Приймаючи до уваги те, що неукладений договір не може бути визнаний недійсним суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову прокурора.

В апеляційних скаргах ДП і ТОВ просять рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно прийнято без достатніх на це підстав, не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог прокурора, але з мотиву безпідставності заявленого позову. В судовому засіданні представники ДП і ТОВ доводи своїх апеляційних скарг підтримали у повному обсязі.

Відзив на апеляційні скарги не надходив.

В судовому засіданні прокурор просив рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційні скарги ДП і ТОВ без задоволення.

Міністерство було своєчасно та належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду справи, але його представник в судове засідання не з’явився та не скористався своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом.

Обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ДП і ТОВ необґрунтовані і не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 06.02.2006 р. між ДП і ТОВ був підписаний договір № 1/2006 про спільну діяльність за умовами якого сторони зобов’язались об’єднати свої вклади без створення юридичної особи та спільно діяти з метою одержання прибутку і досягнення спільної мети, а саме:

- створення для молоді школи парусного спорту нового типу, яка буде відповідати вимогам сучасності та міжнародним стандартам;

- створення спортивно-оздоровчого Центру з сучасною інфраструктурою та обладнанням;

- створення, обладнання та обслуговування стояночних місць для спортивних та круїзних яхт, катерів (у тому числі іноземних);

- створення, обладнання та обслуговування зимових стояночних місць для

спортивних та круїзних яхт, катерів (у тому числі іноземних);

- проведення комерційних спортивних заходів та спортивно-розважальних програм; проведення Міжнародних, Всеукраїнських та комерційних Регат;

- участь у Міжнародних, Всеукраїнських та комерційних Регатах;

- будівництво та експлуатація готельного комплексу для прийому спортивних делегацій та проживання яхтсменів і спортсменів;

- будівництво та експлуатація кафе і ресторану вищої категорії;

- будівництво та експлуатація автостоянки для членів Яхт-клубу;

- організація тренувальних занять та змагань з парусного, гребного, водно-моторного спорту, підводного плавання та синхронного плавання.

Згідно п. 2.2 договору сторони здійснюють спільну діяльність переважно на території яхт-клубу, використовуючи на умовах цього договору приміщення, інженерні та гідротехнічні споруди, яхти, водно-моторні засоби, устаткування і транспортні засоби, що належать Яхт-клубу і підприємству.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що вартість внесків сторін визначається незалежною експертизою відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (2658-14) та чинної методики оцінки вартості майна у порядку, встановленому Фондом державного майна України.

Відповідно до п. 6.1 договору результати від спільної діяльності визначаються в порядку, передбаченому чинним законодавством України, яким регулюється ведення податкового обліку спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, а також умовами даного договору.

Згідно п. 3.1 договору ведення спільних справ сторін покладається на ТОВ, для чого ДП видає відповідну довіреність.

Пунктом п. 6.2 договору встановлено, що розподіл прибутку від спільної діяльності між сторонами здійснюється щоквартально (остаточно –за підсумками роботи за рік), у співвідношенні: 10% - ДП, 90% - ТОВ після сплати податку на прибуток по декларації від спільної діяльності, прийнятої податковим органом. У разі відсутності прибутку від спільної діяльності, незалежно від її результатів, ТОВ перераховує на користь ДП грошову суму у розмірі не менш як 120 000 грн. на рік (п. 6.3 договору).

У п. 6.4 договору сторонами визначено, що зазначений у п. 6.2 договору порядок розподілу результатів спільної діяльності може коригуватися з урахуванням зміни вкладів сторін. Згідно з п. 5.6 договору коригування оформлюється підписанням додаткових угод, які є невід’ємною частиною цього договору.

Додатком № 2 до договору № 1/2006 від 06.02.2006 р. визначений перелік майна ДП, права користування яким передаються в сумісну діяльність.

Згідно додатку № 3 до договору вклад ТОВ складає 50 500 000 грн. Графік внесення ТОВ грошових коштів у спільну діяльність встановлений у додатку № 6 до договору.

У відповідності з п. 12.4 договору додатки №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, визначені п. 4.1.1, 5.1, 5.3 договору, є невід’ємною частиною договору.

18.09.2006 р. ДП та ТОВ уклали додаткову угоду № 1 до договору № 1/2006, згідно якої пункт 4.2.5 договору скасовано, а пункти 4.1.1, 4.2.6, 4.3.4, 4.3.7, 4.3.16, 5.3, 5.4, 5.8, 6.1., 7.3, 12.4, абзац 3 пункту 13.3 і розділ 14 договору виклали у новій редакції.

01.11.2006 р. ДП та ТОВ уклали додаткову угоду № 2 до договору № 1/2006, згідно якої п. 4.2.3 договору виключено, а пункти 4.1.1, 4.2.6, 4.2.8, 4.3.16 договору викладені у новій редакції.

Додатковими угодами № 3 від 25.12.2007 р. і № 4 від 25.12.2008 р. до договору № 1/2006 ДП та ТОВ виклали у новій редакції додаток № 6 до вказаного договору, яким змінили графік внесення ТОВ грошових коштів у спільну діяльність.

Пунктом 13.1 договору встановлено, що даний договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами після обов’язкового погодження Міністерством транспорту та зв’язку України та продовжує свою дію терміном на 20 років, тобто до 06.02.2026 року.

Ретельно дослідивши матеріали справи суд першої інстанції на підставі ст. ст. 631, 638, 640, 1130, 1131, 1132- 1143 ЦК України, ч. 7 ст. 179 ГК України та умов укладеного договору, дійшов до обґрунтованого висновку про те, що договір № 1/2006 від 06.02.2006 р. вважається укладеним та набирає законної сили з моменту його погодження Міністерством.

Відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, договір, або іншій документ слід вважити погодженим, якщо в ньому містяться дані, що дозволяють ідентифікувати повний текст документу, що погоджується, дата погодження, прізвище, ім’я та по-батькові уповноваженої на погодження особи, її підпис, засвідчений відповідною печаткою юридичної особи.

Таких, належних та допустимих доказів, що підтверджують погодження кінцевої редакції договору про сумісну діяльність № 1/2006 від 06.02.2006 р. Міністерством в матеріалах справи не міститься та їх, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, ДП і ТОВ суду не надали, у зв’язку з чим місцевий суд дійшов до правильного висновку про те, що цей договір є неукладеним та не набрав чинності, оскільки не погоджений Міністерством, внаслідок чого протилежні доводи скаржників до уваги прийнятими бути не можуть, так як не ґрунтуються на матеріалах справи та вищенаведеному законодавстві України.

Відповідно неукладеними вважаються і додатки № 1-6 та додаткові угоди №№ 1, 2, 3, 4 до спірного договору як його невід’ємні частини.

Оскільки, відповідно до вимог ст. 203, 207, 215 ЦК України та п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 р. (v0009700-09) неукладений договір не може бути визнаний недійсним, то суд першої інстанції підставне залишив позовні вимоги прокурора без задоволення.

Правильними є висновки місцевого суду про те, що спірний договір не може суперечити п. 20 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про управління об’єктами державної власності" № 185-V від 21.09.2006 р., оскільки станом на 02.02.2006 р. цей Закон ще не був прийнятий Верховною Радою України, а тому не був чинним.

Як вбачається з матеріалів справи ДП було створене у 2005 році, його Статут був затверджений наказом Міністерства транспорту та зв’язку України № 467 від 17.08.2005 р. Відповідно до Статуту ДП є державним унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, що засноване на державній власності, входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв’язку України (орган управління майном) та підпорядковується Державному департаменту морського і річкового транспорту. При цьому будь-які докази входження ДП та ТОВ до складу Державного об’єднання "Укрморпорт" в матеріалах справи відсутні, у зв’язку з чим суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про безпідставність доводів прокурора про порушення ДП і ТОВ при підписанні спірного договору наказу Міністерства транспорту та зв’язку України № 234 (v0234361-03) "Про організацію договірної роботи на підприємствах, що входять до складу Державного об’єднання "Укрморпорт" від 25.03.2003 р., яким був затверджений Порядок укладання господарських договорів на підприємствах морського транспорту Державного об’єднання "Укрморпорт", самого цього Порядку та Статуту ДП.

Оскільки, спірний договір, відповідно до вимог ч. 3 ст. 91 ЦК України, ст. 14 ГК України та ст. 1 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", не потребує отримання сторонами договору ліцензії, то суд першої інстанції підставне не прийняв до уваги посилання прокурора на ст. 227 ЦК України, як на підставу для визнання спірного договору недійсним.

Правомірними є висновки місцевого суду і про те, що збитковість договору та його соціальна спрямованість може оцінюватись в контексті припинення правовідносин сторін за договором, але не може бути підставою для визнання цього договору недійсним з наведених підстав.

Враховуючи те, що доводи скаржників, викладені в їх апеляційних скаргах не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, то колегія суддів вважає, що оскаржене рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101–105 ГПК України (1798-12) , колегія суддів, –

Рішення господарського суду Одеської області від 03 лютого 2010 року у справі № 15/136-09-4435 –залишити без змін, а апеляційні скарги Державного підприємства "Чорноморський яхт-клуб", м. Одеса та Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбункер Сейлінг Тіам", м. Одеса –без задоволення.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.