25/138-09 Про зобов'язання передати майно до комунальної власності - 10.03.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2009р. у справі № 25/138-09

за позовом Прокурора Криворізького району Дніпропетровської області, м. Кривий Ріг в інтересах держави в особі Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, с. Новопілля

до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Криворізький тепличний комбінат", с. Новопілля, Криворізького району, Дніпропетровської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне підприємство "Пектораль", с. Менжинське, Нікопольський район, Дніпропетровська область.

про зобов’язання передати майно.

У червні 2009 року Прокурор Криворізького району в інтересах держави в особі Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Криворізький тепличний комбінат", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного підприємства "Пектораль", про зобов’язання передати до комунальної власності територіальної громади Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області за актом прийому-передачі водовід 1-го підйому довжиною 4850 м, вартістю 115 080,00 грн. (інвентаризаційний номер 635), розташований на території Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області (суддя Чередко А.Є.) від 15.10.2009р. у задоволенні позову було відмовлено у повному обсязі.

Рішення обґрунтоване тим, що:

- позивач мав реалізувати своє право на одержання у комунальну власність спірного водоводу шляхом оскарження дій ліквідатора у межах справи про банкрутство, а прокурором при пред’явленні даного позову у позовному провадженні обрано спосіб захисту порушених інтересів держави в особі позивача, який не передбачено чинним законодавством України, що є підставою для відмови у позові;

- прокурором в обґрунтування позовних вимог не зазначено у позові відповідних норм законодавства, якими б встановлювався порядок передачі об’єкту комунальної інфраструктури з приватної до комунальної власності;

- посилання позивача та прокурора на те, що спірний водовід було передано відповідачем на баланс позивача, суд не врахував, оскільки передача майна на баланс та перебування майна на балансі не є беззаперечною ознакою права власності на нього. До того ж рішення позивача, якими спірний водовід передавався на баланс відповідача, не можуть вважатися належними та допустимими доказами, оскільки одне з них - № 223 від 08.12.2000р. - було винесене прийнято на підставі Указу Президента України, який втратив чинність на час прийняття позивачем відповідного рішення, а друге - № 265 від 22.10.2004р. –було визнано незаконним та нечинним з дати його прийняття постановою господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2006р. по справі № А39/253-06 ;

- на час звернення прокурора з позовом спірний водовід було відчужено відповідачем на користь третьої особи без самостійних вимог, прокурором та позивачем не надано відповідних доказів визнання договору купівлі-продажу №22/07-1 від 19.03.2009р. недійсним у встановленому законом порядку.

Не погодившись з рішенням, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

При цьому скаржник обґрунтовує свої вимоги тим, що суд першої інстанції неповно з’ясовував обставини справи, що мають істотне значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, що виявляється у наступному:

- відповідач і третя особа, укладаючи договір купівлі-продажу № 22/07-1, не визначили предмет цього договору, отже він є неукладеним. Вказаний договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, про що, зокрема, свідчить відсутність оплати за таким договором, а також те, що водовід не перебував у володінні та експлуатації відповідача;

- висновки господарського суду про належність водоводу до рухомого виду майна, не відповідають фактичним обставинам справи і суперечать закону;

- всупереч вимогам ст. ст. 657, 640 ЦК України, відповідач і третя особа не укладали нотаріально посвідчений договір і не здійснювали його державну реєстрацію;

- оскаржуване рішення суперечить ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки суд не врахував пряму норму закону і не виніс рішення про задоволення позовних вимог;

- якщо вважати спірний водовід рухомим майном, то позивач набув власності на нього ще у 2006р. на підставі ст. 344 ЦК України, що підтверджується рішенням позивача № 223 від 08.12.2000р.

Ухвалою від 18.12.2009р. відновлено строк подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу до розгляду, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 20.01.2010р. на 12 год. 15 хв.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору проти апеляційної скарги заперечує, просить відмовити в її задоволенні, а рішення залишити без змін, оскільки спірний водовід на час його відчуження був власністю відповідача, що підтверджується матеріалами справи. Також позивач не спростував своїми доводами твердження господарського суду щодо неналежності спірного водоводу до об’єктів нерухомого майна. До того ж, як вважає третя особа, вимога про зобов’язання передати майно означає фактичне виключення його з ліквідаційної маси, в той час як такі питання не можуть розглядатись у позовному порядку, поза межами справи про банкрутство.

Ухвалою від 20.01.2010р. відкладено розгляд апеляційної скарги до 12 год. 30 хв. 15.02.2010р.

Відповідач проти апеляційної скарги заперечує, просить відмовити в її задоволенні у повному обсязі, так як ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2009р. у справі № Б15/166/01 про банкрутство відповідача було відхилено скаргу сільського голови позивача на дії ліквідатора, у якій скаржник просив суд зобов’язати ліквідатора боржника передати до комунальної власності територіальної громади позивача спірний водовід.

Прокурор не скористався своїм правом на надання відзиву на апеляційну скаргу або пояснень щодо неї, у судовому засіданні повідомив про підтримання апеляційної скарги у повному обсязі.

Ухвалою від 15.02.2010р. продовжено строк розгляду апеляційної скарги до 17.03.2010р. та відкладено розгляд справи № 25/138-09 до 10.03.2010р. на 12 год. 15 хв.

В судовому засіданні за згодою представників сторін та прокурора оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача і пояснення представників сторін, прокурора та третьої особи колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення має бути залишено без змін, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що згідно наказу про створення ВАТ "Криворізький тепличний комбінат"від 18.04.1996р. № 12/169-АО регіональним відділенням фонду Державного майна України по Дніпропетровській області було передано відповідачеві об’єкти, зазначені в переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ "Криворізький тепличний комбінат"від 11.12.1998р. № 12/4-3416. За порядковим номером 53 вищенаведеного переліку майна, відповідачеві було передано у власність питний водовід (інвентаризаційний номер № 635) вартістю 11 453,53 грн. (а. с. 110-112, том 1).

Також рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2006р. по справі № 32/287, яким за відповідачем було визнано право власності на насосну каналізаційну станцію, водопровідну насосну станцію, насосну станцію технічної води, трансформаторну підстанцію, питний водопровід інвентаризаційний номер 635, підземний резервуар, ставок-накопичувач, компресорну (а. с. 113-115, том 1).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2002р. по справі № Б15/166/01 відповідача було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру відносно нього (а. с. 17, том 1).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2008р. по справі № Б15/199/01 ліквідатором відповідача було призначено арбітражного керуючого Чопенко Д.В. (ліцензія АВ № 397157) (а. с. 14, том 1).

В межах здійснення своїх повноважень ліквідатором були здійснені заходи, спрямовані на форсування ліквідаційної маси боржника, її оцінка та подальша реалізація з метою задоволення грошових вимог кредиторів, що включені до реєстру та затверджені господарським судом у межах справи про банкрутство.

До складу ліквідаційної маси відповідача, окрім іншого майна, був включений водовід 1-го підйому довжиною 4850 м. (інвентаризаційний номер 635).

За результатами здійснення ліквідаційної процедури комітетом кредиторів відповідача було прийнято рішення реалізувати водовід 1-го підйому довжиною 4850 м. (інвентаризаційний номер 635) шляхом укладання договору купівлі-продажу з ПП "Пектораль". Зазначене рішення оформлене протоколом № 23 комітету кредиторів відповідача від 19.03.2009р.

19.03.2009р. між відповідачем в особі ліквідатора Чопенко Д.В. (продавець) та третьою особою (покупець) був укладений договір №22/07-1 купівлі-продажу водопровідної системи відповідача, відповідно до умов якого продавцем було продано покупцю водовід 1-го підйому довжиною 4850 м. (інвентаризаційний номер 635) за 115 080,00 грн. (а.с. 8, 9, том 1).

За актом прийому-передачі від 20.03.2009р. спірний водовід було передано продавцем покупцю із зазначенням про передачу повідомлення про перехід права власності на водовід від продавця покупцю (а.с. 10, том 1).

Отже, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що спірний водовід на час його відчуження на користь третьої особи був власністю відповідача, який був визнаний банкрутом та у відношенні до якого було відкрито ліквідаційну процедуру.

Посилання скаржника на те, що при винесенні рішення господарським судом було порушено ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", судова колегія виходить з наступного.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2009р. по справі №Б15/166/01 було відхилено скаргу голови Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області Мелетич В.М. на дії ліквідатора ВАТ "Криворізький тепличний комбінат"Чопенка Д.В. (а.с. 63, том 2). У Скарзі була викладена вимога зобов’язати ліквідатора відповідача передати до комунальної власності територіальної громади Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області водовід 1-го підйому інвентарний №635, довжиною 4850 м., що знаходиться на території Новопільської сільської ради. Вказаною ухвалою було встановлено, що ліквідатор правомірно включив спірний об’єкт до ліквідаційної маси; вказаний спірний об’єкт не належить до комунальної інфраструктури, тому не може бути передано скаржнику.

Скаржником не надано у матеріали справи доказів оскарження вказаної ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2009р., її скасування.

Таким чином, матеріали справи підтверджують, що скаржник вже звертався до господарського суду Дніпропетровської області в межах справи про банкрутство відповідача з вимогами передати у комунальну власність спірний водовід, у задоволенні його вимог йому було відмовлено.

Суд апеляційної інстанції повністю погоджується з аргументами викладеними у рішенні, стосовно того, що, звернувшись до суду у позовному порядку, прокурор обрав спосіб захисту порушених прав та інтересів держави в особі позивача, який не передбачено чинним законодавством України.

Дії ліквідатора не були визнані незаконними або протиправними, вказане стосується також протоколу комітету кредиторів відповідача від 19.03.2009р. і договору купівлі-продажу водопровідної системи №22/07-1 від 19.03.2009р. Скаржником не надано у матеріали справи доказів визнання недійсним (протиправним) протоколу комітету кредиторів відповідача, визнання недійсним договору №22/07-1 від 19.03.2009р.

Стосовно посилання скаржника на неукладеність договору №22/07-1 від 19.03.2009р., слід врахувати, що такі позовні вимоги не ставились на розгляд суду першої інстанції.

Вказане також стосується твердження скаржника про нікчемність правочину у зв’язку з недотриманням його нотаріальної форми.

Судова колегія звертає увагу на те, що скаржник у порушення принципу змагальності сторін не надав господарському суду доказів належності спірного майна до рухомого або нерухомого, навіть в апеляційній скарзі не визначився з цього питання.

Ухвалами від 16.07.2009р., 26.08.2009р. господарський суд витребував від сторін технічну документацію на спірне майно з метою дослідити приналежність майна до рухомого або нерухомого. Оскільки ані технічної документації на водовід, ані доказів державної реєстрації права власності на нерухоме майно –спірний водовід учасниками процесу не було надано у матеріали справи, суд цілком правомірно керувався ст. 75 ГПК України, відповідно до якої якщо витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Крім того, господарський суд обґрунтовано не взяв до уваги акт приймання-передачі об’єктів соцкультпобуту ВАТ "Криворізький тепличний комбінат"на баланс Новопільської сільської ради від 01.10.2000р., оскільки передання майна на баланс не є належною ознакою набуття права власності на нього (а.с. 37, том 1).

Також у рішенні господарського суду правомірно зазначено про неналежність такого доказу, наданого позивачем у матеріали справи, як рішення позивача №223 від 08.10.2000р., оскільки воно було винесене на виконання Указу Президента України "Про прискорення передачі об’єктів соціальної інфраструктури права державної власності у комунальну власність"№ 648/99 від 15.06.1999р. (648/99) , який втратив чинність ще 18.01.2000р. і і регулював відносини з передачі об’єктів права державної власності до комунальної власності (а. с. 98, том 1). Тобто господарський суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про нерозповсюдження дії положень вказаного Указу Президента України на спірні правовідносини.

Щодо посилань скаржника на помилкове неврахування господарським судом рішення позивача № 265 від 22.10.2004р., судова колегія бере до уваги наступне.

Відповідно до рішення Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області № 265 від 22.10.2004р. водопровідні мережі довжиною 5 кілометрів підлягали прийняттю на баланс сільської ради (а. с. 106, том 1). Водночас, відповідачем було надано у матеріали справи постанову господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2006р. по справі №А39/253-06, згідно з якою було визнано незаконним (протиправним) та нечинним з моменту його прийняття рішення 9 сесії 4 скликання від 22.10.2004р. "Про прийняття водоводу КТК на баланс сільської ради"(а.с. 116-118, том 1).

Таким чином, судом першої інстанції, цілком правомірно, з посиланням на судове рішення, яке набрало законної сили, встановлено, що у скаржник не набув права власності на спірне майно.

Отже, судова колегія не приймає до уваги твердження скаржника про набуття ним спірного майна за набувальною давністю.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні підтверджуватись певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В той же час договори на централізоване питне водопостачання, надані скаржником у матеріали справи, не є належним і допустимим доказом наявності у позивача права власності на спірний водовід (а.с. 8-31, том 2). Вказане рівною мірою стосується і договорів на обслуговування водоводу, якими позивач надавав у тимчасове обслуговування та користування Новопольському житлово-комунальному підприємству питний водовід (інвентаризаційний номер 635) (а.с. 32-37, том 2).

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов до вірного висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду винесене за умов повного і всебічного дослідження матеріалів справи і норм чинного законодавства, у повному обсязі відповідає фактичним, належним чином дослідженим обставинам справи, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення про відмову у задоволенні позовних вимог має бути залишене без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 101- 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Апеляційну скаргу Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області залишити без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2009р. у справі № 25/138-09 залишити без змін.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суд України протягом одного місяця з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.