Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мостової Г.І.,

суддів: Ільєнок Т.В.,

Маляренка А.В.,

при секретарі судового засідання Лебедєвій С.В.,

розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна"на рішення господарського суду Київської області від 01.12.2009 р.

у справі № 18/212-09 (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом приватного виробничо-комерційного підприємства "Прок", м. Київ

до 1. фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, с. Софіївська Борщагівка

2. відкритого акціонерного товариства "Агробудсервіс", м. Київ

про визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов’язання повернути майно

та за зустрічним

позовом фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, с. Софіївська Борщагівка, Київська обл.

до 1. приватного виробничо-комерційного підприємства "Прок", м. Київ

2. відкритого акціонерного товариства "Агробудсервіс", м. Київ

3. комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна", м. Київ

про визнання договору купівлі-продажу укладеним, визнання права власності та зобов’язання зареєструвати майно

за участю представників:

від позивача: Старостенко Г.Ю. директор

від другого відповідача: Романенко С.Д. - дов.б/н від 26.03.2009 р.

від відповідачів: не з’явилися

Рішенням господарського суду Київської області від 01.12.2009 р. у задоволенні первісного позову приватному виробничо-комерційному підприємству "Прок"відмовлено повністю; зустрічний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено повністю; визнано дійсним договір купівлі-продажу "Конструкції-сховища", розташованого у м. Києві по вул. Автотранспортній, буд. 4 (літера Г), площею основи 378,7 кв.м, одноповерхове, загальною площею 342,50 кв. м., укладений у м. Києві 19 лютого 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Агробудсервіс"та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2; визнано за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 право власності на "Конструкцію-сховище"розташовану в м. Києві по вул. Автотранспортній буд. 4 (літера Г) площею основи 378,7кв.м, одноповерхову; зобов'язано комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна"зареєструвати право власності на об'єкт нерухомості "Конструкцію-сховище", розташований по вулиці Автотранспортній, 4 літера Г за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2; стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Агробудсервіс"на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 240 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна"звернулося з апеляційною скаргою № 1461 с від 19.01.2010 р. (вх. суду № 2-04/2/151/325 від 04.02.2010 р) та заявою про відновлення процесуального строку б/н б/д (вх. суду № 2-04/1/152/325 від 04.02.2010 р.), просить відновити строк на подачу апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції скасувати повністю, в задоволенні вимог фізичній особі –підприємцю ОСОБА_2 відмовити повністю, посилаючись на неповне дослідження судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08.02.2010 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження.

В судове засідання апеляційного господарського суду представники ОСОБА_2 комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна" не з’явилися.

Колегія апеляційного суду винесла на обговорення питання про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників відповідачів. Враховуючи викладене вище, з’ясувавши думку представника позивача та другого відповідача, колегія апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, а також враховуючи те, що про дату та час судового засідання учасники процесу були повідомлені належним чином.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги в судовому засіданні усно заперечив, просить залишити її без задоволення.

Представник другого відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві б/н (вх. суду № 2-05/874/п від 01.03.2010 р.), просить залишити її без задоволення.

Перевіривши і оцінивши встановлені судом першої інстанції обставини справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія апеляційного суду встановила наступне щодо первісного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ "Агробудсервіс"станом на день укладення договору було власником майна, приватизованого 27.05.2002 р. за участю регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, про що був підписаний Акт №907 передачі у власність ВАТ "Агробудсервіс"нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Авторанспортна, 4, де під №7 якого значиться "Конструкція-сховище"за інвентарним номером 8. Надалі, починаючи з 27.05.2002 р. та до дати продажу спірне майно "Конструкція-сховище"(літера Г) знаходилось на балансі другого відповідача.

Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією 03.06.2005 р. було зареєстровано Статут ВАТ "Агробудсервіс". Відповідно до п.2.6. вказаного статуту товариство є власником майна, переданого йому засновником у власність як вклад до статутного капіталу. Відповідно до п. 7.21.4 вказаного статуту до виключної компетенції правління належить прийняття рішення про укладення правочинів на суму від 5 до 15% балансової вартості активів товариства за даними останньої фінансової звітності, а на суму до 5% є виключно компетенцією голови правління товариства.

19 лютого 2007 року між продавцем, відкритим акціонерним товариством "Агробудсервіс", та покупцем, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, було укладено договір купівлі-продажу "Конструкції-сховища"(а.с.34). Відповідно до умов якого:

· п.1 продавець зобов’язується передати у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти майно яким є нежиле приміщення першого поверху Конструкція-сховище розташоване у м. Києві по вул. Автотранспортній буд. 4 (літера Г), площею основи 378,7 кв.м, загальна площа становить 342,50 кв. м.;

· п.2 відчужуване майно належить продавцю на підставі Акту №907 від 27.05.2002 р. передачі нерухомого майна у власність ВАТ "Агробудсервіс"регіональним відділенням ФДМУ по м. Києву;

· п.3 продаж вчинено за 24 000 грн., які продавець отримає від покупця після підписання цього договору.

Місцевим судом правильно встановлено, що вартість активів ВАТ "Агробудсервіс"складала 1 877 500 грн. згідно з балансом станом на 31.12.2006 р., в тому числі: залишкова вартість основних засобів становить 1525 300 грн.

Оскільки, вартість вказаного договору складає 24000 грн., що відповідно не перевищує 5% балансової вартості активів другого відповідача, то прийняття вказаного рішення не потребує погодження питання з іншими органами акціонерного товариства.

На виконання умов договору, покупцем були перераховані грошові кошти у розмірі 24 000 грн., що підтверджується квитанцією про оплату від 05.02.2007р. та випискою по особовому рахунку №26009032084972 в КМФ АКБ "Укрсоцбанк"другого відповідача.

Відповідно до частин першої - третьої, п’ятої ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою ст.203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст. 215 ЦК України).

Отже, відповідно до ч.3 ст. 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред’явлена тільки особами, визначеними у Цивільному кодексі України (435-15) та інших законодавчих актах, що встановлюють оспорюваність правочинів, а саме: однією зі сторін або заінтересованою стороною, тобто права яких вже були порушені на момент звернення до суду.

Оскільки, позивач, не є стороною оспорюваного правочину, то крім обгрунтованих заперечень його дійсності на підставах, встановлених законом, останній повинен довести порушення його прав укладанням оспорюваного правочину на момент звернення до суду.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами залежно від того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У цьому разі це стосується позивача, який мав довести наявність обставин, що підтверджують порушення права позивача на вказане майно та зазначити які саме права порушено.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", ст. 116 ЦК України акціонер має право брати участь в управлінні товариством через органи управління цього товариства і таким чином вирішувати питання, пов’язані, зокрема, із здійсненням останнім права власності, захистом цих прав, в т.ч. в суді.

Згідно ст. 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок"цінними паперами є документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала) і власника, та передбачають виконання зобов’язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам

Тобто, згідно з чинним законодавством акціонер не наділений суб’єктивним правом щодо здійснення повноважень власника майна акціонерного товариства. Така правова позиція викладена в листі Верховного суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) від 01.08.2007 р., в п.11 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) .

Виходячи з системного аналізу норм Цивільного Кодексу України (435-15) , позивач, як акціонер товариства не вправі звертатись до суду за захистом прав та інтересів інших акціонерів і самого товариства, а також обгрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших акціонерів товариства, оскільки ототожнення власних прав та інтересів акціонера з правами та інтересами самого товариства не грунтуються на нормах чинного законодавства.

І як наслідок, порушення інтересів позивача не може відбутися шляхом укладанням оспорюваного договору стосовно майна щодо якого позивач не має та не мав повноважень розпорядження.

До того ж, відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Наслідки недійсності оспорюваного правочину стосуються лише сторін цього договору і не поширюються на права позивача, який вважає, що ВАТ "Агробудсервіс"не правильно розпорядилося майном, не будучи при цьому стороною угоди та не маючи повноважень розпорядження.

Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного суду вважає, що рішення господарського суду Київської області від 01.12.2009 р. у справі № 18/212-09 в частині відмови в задоволенні первісного позову відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення в цій частині, - відсутні.

Перевіривши і оцінивши встановлені судом першої інстанції обставини справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія апеляційного суду встановила наступне щодо зустрічного позову.

Між позивачем та другим відповідачем за зустрічним позовом 01.02.2007 р. було підписано протокол про наміри. Як вбачається зі змісту цього протоколу, не пізніше 20.02.2007 р. другий відповідач продасть позивачу, а позивач купить Конструкцію-сховище, що розташована у м. Києві по вул. Авторанспортній буд. 4 (літера Г) площею основи 378,7 кв.м., одноповерхову, загальною площею 342,5 кв. м. за 24 000 грн. та приміщення (літера Д) за 116 000 грн., 09.02.2007 р. від придбання об’єкту за літерою Д вартістю 116 000 грн. позивач відмовився, і така відмова передбачена п. 7 протоколу. А також, на виконання вказаної домовленості за умовами протоколу другий відповідач брав на себе зобов’язання надати нотаріусу для укладення договору купівлі-продажу необхідний пакет документів, який вимагається законом. 19 лютого 2007 року нотаріус відмовив у нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу з тих підстав, що другим відповідачем не надано довідку-характеристику КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна"на відчужуваний об’єкт.

Позивач неодноразово звертався з вимогою про надання обумовленої сторонами форми договору до другого відповідача, але станом на день подання позову до суду другий відповідач ухиляється від виконання своїх зобов’язань за договором.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 657 зазначеного кодексу договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Частиною 3 ст. 640 ЦК України передбачено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Як вбачається з договору купівлі-продажу "Конструкції-сховища"від 19.02.2007 р. сторони домовились щодо усіх істотних умов договору та передбачили у ньому такі істотні умови як об’єкт купівлі-продажу; ціна договору; порядок проведення розрахунків; момент переходу права власності на нерухоме майно.

А також, договір є виконаним повністю, що підтверджується квитанцією про оплату від 05.02.2007 р., випискою по особовому рахунку №26009032084972 в КМФ АКБ "Укрсоцбанк"другого відповідача та актом прийняття-передачі від 28.02.2007 р.

Проте, відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу "Конструкції-сховища"від 19.02.2007 р., укладеного в простій письмовій формі.

Відповідно до ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання. Кожний суб’єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначеного суб’єкта захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб’єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб’єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб’єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов’язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов’язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Разом з тим, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми закону та враховуючи, що сторони договору домовились щодо усіх його істотних умов, а відповідач ухиляється від його нотаріального посвідчення, колегія апеляційного суду враховуючи вимоги ст.ст. 16, 220, 640, 655, 657 ЦК України, погоджується з висновком місцевого суду про задоволення зустрічного позову в повному обсязі.

Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного суду вважає, що рішення господарського суду Київської області від 01.12.2009 р. у справі № 18/212-09 щодо задоволення зустрічного позову відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення в цій частині, - відсутні.

Керуючись ст.ст. 49, 99- 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна"залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 01.12.2009 р. у справі № 18/212-09 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до господарського суду Київської області.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст Постанови підписаний 15.03.2010 р.

Дата відправки 19.03.10