6/466 Про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за договором про постачання нафтопродуктів - 03.02.2010 Прийняття

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Луганський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

на рішення Господарського суду м.Києва від 01.10.2009

у справі № 6/466 (суддя

за позовом Дочірнього підприємства "Луганський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України";

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмонтажсервіс";

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал";

про визнання недійсним договору

постанова прийнята 03.02.2010, оскільки відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України засідання суду відкладалось слуханням з 20.01.2010 до 03.02.2010

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2009 у справі № 6/466 відмовлено в задоволенні позову Дочірнього підприємства "Луганський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмонтажсервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал" про визнання недійсним договору від 24.10.2008 № 24-УВ-1.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2009 Дочірнє підприємство "Луганський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі – ДП "Луганський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України") подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати.

Апеляційні скарги мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник посилається, що підприємство не було повідомлено належним чином про відступлення права вимоги згідно з договором від 16.03.2006 № 115; відповідач 1 повідмолення про укладення спірного договору не направив в порушення п. 4.1 договору № 24-УВ-1; договір № 24-УВ-1 про відступлення права вимоги не відповідає вимогам ст. ст. 203, 516, 517 ЦК України.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал" (далі – ТОВ "Фірма "Інтергал") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмонтажсервіс" (далі – ТОВ "Укрмонтажсервіс") у відзивах на апеляційну скаргу ДП "Луганський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та в засіданні суду проти її доводів заперечував і просив рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2009 залишити без змін, а апеляційну скаргу ДП "Луганський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" – без задоволення.

ДП "Луганський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" у судове засідання, яке відбулося 03.02.2010, повноважних представників не направило не зважаючи на те, що було повідомлено про час та місце розгляду апеляційної скарги підприємства належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали Київського апеляційного господарського суду про відкладення розгляду справи від 20.01.2010, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідачів, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Між ДП "Луганський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (Покупець) та ТОВ "Укрмонтажсервіс" (Продавець) 16.03.2006 укладено договір № 115, за умовами якого, Продавець зобов’язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити товар – нафтопродукти (п. 1.1 договору).

24.10.2008 між ТОВ "Укрмонтажсервіс" (Первісний кредитор) та ТОВ "Фірма "Інтергал" (Новий кредитор) укладено договір № 24-УВ-1 про відступлення вимоги, за умовами якого, Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги, належне Первісному кредиторові згідно з договором від 16.03.2006 № 115 (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 1.2 договору предметом права вимоги, яка відступається згідно з цим договором, є заборгованість, в сумі 8 124 435,96 грн., яка існує у ДП "Луганський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (Боржник) перед Первісним кредитором по договору № 115, як по основному зобов’язанню, так і по штрафних санкціях (пеня, неустойка), які вже виникли і можуть виникнути в майбутньому.

Новий кредитор має право вимагати від Боржника належного виконання договору № 115, а у випадку наявності підстав - сплати штрафних санкцій за неналежне виконання основного зобов’язання (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору Первісний кредитор зобов’язується негайно письмово повідомити Боржника про відступлення права вимоги шляхом направлення останньому письмового повідомлення.

ТОВ "Фірма "Інтергал" листом від 28.10.2008 № 91/429-10 направило повідомлення про відступлення права вимоги, в якому вказало, що ТОВ "Укрмонтажсервіс" був змінений внаслідок передання ним своїх прав на користь ТОВ "Фірма "Інтергал" за договором № 24-УВ-1 про відступлення права вимоги між ТОВ "Укрмонтажсервіс" та ТОВ "Фірма "Інтергал". Як додаток до листа було додано примірник договору від 24.10.2008 № 24-УВ-1.

Зазначений лист ДП "Луганський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" отримало 31.10.2008, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції (вх. №1624).

Отже, матеріалами справи підтверджується факт повідомлення боржника (ДП "Луганський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України") про зміну кредитора у зобов’язанні (лист ТОВ "Фірма "Інтергал" від 28.10.2008 № 91/429-10), проте таке повідомлення не відповідає вимогам п. 4.1 договору № 24-УВ-1.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що ТОВ "Укрмонтажсервіс" не було дотримано п. 4.1 договору № 24-УВ-1 та вимоги ст. 516 ЦК України, внаслідок чого, договір № 24-УВ-1 підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Зазначеною статтею ЦК України (435-15) встановлено необхідність письмового повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов’язанні. Боржник має знати, на користь кого він повинен виконати зобов'язання. Стаття чітко не визначає, на кого покладається обов'язок повідомлення боржника про заміну кредитора. Тобто, це може зробити як старий кредитор, так і новий.

Разом з тим, судова колегія вважає, що оскільки ризики неповідомлення боржника несе новий кредитор, тому саме він має турбуватися про належне повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язанні.

Отже, несприятливі наслідки недотримання процедури повідомлення боржника про зміну кредитора у зобов’язанні несе виключно новий кредитор.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 33 ГПК України).

Відповідно до ст. 515 ЦК України заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що оскільки договором № 115 не встановлено заборону на укладення договорів про відступлення права вимоги, то відповідачі мали право на укладення відповідного договору відступлення права вимоги.

Посилання скаржника, що договір № 24-УВ-1 про відступлення права вимоги не відповідає вимогам ст. ст. 203, 516, 517 ЦК України, є помилковими, оскільки неповідомлення кредитором боржника про заміну кредитора у зобов’язанні чинне законодавство України не пов’язує з недійсністю правочину про заміну кредитора.

Обставини, якими ДП "Луганський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" обґрунтовує свої позовні та апеляційні вимоги не можуть бути підставою для визнання спірного договору недійсним.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

В результаті розгляду апеляційної скарги ДП "Луганський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" судом апеляційної інстанції встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмету доказування у цій справі, з'ясовано судом першої інстанцій з достатньою повнотою та з дотриманням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 32, 33, 43 ГПК України.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2009 у справі №6/466.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2009 у справі № 6/466 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Луганський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" - без задоволення.