04/92-68 Про стягнення компенсації за порушення особистих немайнових і майнових авторських прав - 28.01.2010 Прийняття

Рішенням Господарського суду Волинської області від 19.11.2009 р. у справі №04/92-68 відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Азуріт-СТ", м. Київ (надалі –Позивач) до відповідачів: Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву", м. Київ (надалі –Відповідач 1) та Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст "Дніпромісто"в особі Волинської філії, м. Луцьк, Волинська область (надалі –Відповідач 2) про стягнення компенсації за порушення особистих немайнових і майнових прав в сумі 1 050 000 грн. та моральної шкоди в сумі 250 000 грн.

Позивач –ТзОВ "Азуріт", не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу від 02.12.2009 р. №02/12, в якій посилається на те, що останнє прийнято з порушенням норм чинного законодавства та з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а саме:

Судом, на думку Скаржника, в порушення норм чинного законодавства невірно визначено як об"єкт авторського права лише архітектурне рішення, оскільки елемент творчості притаманний і містобудівним, технологічним, об"ємно-планувальним рішенням. Порівнянню в експертизі по даній справі підлягали лише архітектурні рішення Позивача і Відповідача 2, оскільки інші рішення не направлялись на експертизу, так як Відповідачі не виконали жодної ухвали суду і не надали проект, розроблений Відповідачем 2. Таким чином, невірне визначення об"єкта авторського права призвело до невірного визначення суб"єктом авторського права цілого проекту лише підприємця Юришинець С.Є.

Також, Скаржник вказує, що посилаючись на контракт від 10.09.2006 р., суд визнав встановленим та доведеним, те що, архітектурне рішення виконано підприємцем Юришинець С.Є. для ТзОВ "Азуріт-СТ"і саме це рішення було предметом дослідження при проведенні судової експертизи з питань інтелектуальної власності. Місцевий господарський суд відповідно до ст. 14 Закону України "Про авторські і суміжні права"та ст. 423 Цивільного кодексу України визнав належність особистих немайнових авторських прав за Юришинець С.Є., оскільки вважає, що розроблене нею як підприємцем згідно контракту від 10.09.2006 р. архітектурне рішення, включене у комплексний проект розроблений Позивачем, потім було використано у робочому проекті, розробленому Відповідачем 2 і свідчить про належність авторства виключної їй. Однак, на думку Скаржника, ця обставина не доведена та не підтверджена доказами. Судом не враховано, що над проектом, і зокрема, над архітектурним рішенням працювали і інші особи, які перебували у трудових відносинах з Позивачем на умовах трудового договору і в силу цього, проект є службовим твором. Проект розробляли 13 осіб, які утворюють авторський колектив, що зазначено в розробленому ТзОВ "Азуріт-СТ"комплексному проекті будівництва, і Юришинець С.Є. є одним із співавторів.

Скаржник вказує, що суд всупереч вимогам ст. 1112 Цивільного кодексу України стверджує, що контракт з підприємцем Юришинець С.Є. від 10.09.2006 р. не відноситься до договорів щодо розпорядження майновими правами, а є договором підряду, однак, суд не врахував, що відповідно до ч. 2 ст. 430 Цивільного кодексу України на об"єкт, створений за замовленням, майнові права належать творцеві та замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором. Пунктом 8.1. Контракту №10/09 від 10.09.2006 р. з підприємцем Юришинець С.Є. встановлено, що розроблена проектна документація є інтелектуальною власністю ТзОВ "Азуріт-СТ", захищеною чинним законодавством.

Дані обставини, на думку Скаржника, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та прийняття нового, яким просить позовні вимоги - задоволити.

Відповідач 1 - Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву"- у відзиві на апеляційну скаргу за вих. №22/1 від 20.01.2010 р. заперечує доводи апеляційної скарги, зазначаючи при цьому, що згідно графіку виконання робіт Позивач зобов"язаний був виконати проектні роботи на стадії "Проект"у строк до 01.12.2006 р. Згідно акту прийому-передачі проектно-вишукувальних робіт, складеному у грудні 2006 р., Відповідачем 1 прийнято проектні роботи від Позивача лише на суму 166 613,76 грн. При цьому, прийняті роботи, як вказує Відповідач 1, виконано неякісно та не в повному обсязі, про що вказано в листах за №172/1-к від 11.12.2006 р. №175/5-к від 13.12.2006 р., №230 від 06.07.2007 р. та у зведеному висновку комплексної державної експертизи №1965/244-07 від 30.10.2007 р. Відповідно до цього, Відповідачам-1 та Відповідачем-2 укладено Договір на створення (передачу) науково-технічної та проектно-кошторисної продукції №878 від 25.06.2007 р. Також, Відповідач 1 зазначає, що контракт між Позивачем та Юришинець С.Є. від 10.09.2006 р. не визначає способів та умов використання об"єкта замовником (обсяг прав, що передаються замовникові на створення у результаті виконання договору об"єкта інтелектуальної власності; способи та умови використання об"єкта інтелектуальної власності замовником тощо) не відноситься до договорів щодо розпорядження майновими правами, а є договором підряду на проведення проектних робіт, врегульованого нормами ст. ст. 887- 891 Цивільного кодексу України. Відповідно до цього, Відповідач 1 вважає, що Позивач не набув майнових прав автора архітектурного рішення комплексного проекту багатоквартирного житлового будинку з торгівельно-розважальним центром по вул. Ватутіна, 70-б в м. Ковель, що є об"єктом охорони авторського правом та правом на захист авторських прав (відшкодування матеріальної та моральної шкоди). Це право належить автору –підприємцю Юришинець С.Є. Відповідно до цього, оскаржуване рішення вважає вірним, прийнятим з дотриманням норм чинного законодавства та з повним дослідженням матеріалів та обставин справи, а відтак просить залишити таке без змін, апеляційну скаргу –без задоволення, як безпідставну і необґрунтовану.

Відповідач 2 письмового відзиву на апеляційну скаргу не подав, однак в судовому засіданні 28.01.2010 р. його представник заперечив доводи апеляційної скарги, рішення місцевого господарського суду вважає вірним та просить залишити його без змін.

В судовому засіданні 28.01.2010 р. представник Позивача підтримав доводи апеляційної скарги з мотивів, наведених в останній, а представник Відповідача 1 заперечив з мотивів наведених у відзиві за вих. №22/1 від 20.01.2010 р.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані докази, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Волинської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

30.08.2006 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Азуріт-СТ" ("Виконавець") та Управлінням житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" ("Замовник") укладено контракт №14-3х на виконання проектно-вишукувальних робіт (Т-1, а.с.12-22), згідно п. 1.1. якого Замовник доручає та оплачує, а Виконавець зобов’язується виконати проектно-вишукувальні роботи по розробці проектно-кошторисної документації на будівництво багатосекційного п"яти поверхового з мансардним поверхом житлового будинку з вбудованими прибудованими приміщеннями (торгівельно-розважальний центр) по вул. Ватутіна в м. Ковель згідно завдання на проектування, АПЗ, технічних умов.

Вартість робіт на стадії "проект"становить 324 618 грн. стадії "робоча документація"- 455 076 грн. Стадія проект виконана і Відповідачем 1 оплачена.

Контрактом (п.2.6) обумовлено право залучення виконавцем до виконання проектно-вишукувальних робіт спеціалізованих проектних організацій в процесі проектування на умовах субпідряду. Кошти, отримані від замовника, як оплата виконаних робіт, розподіляються між виконавцем та субпідрядними організаціями відповідно до умов укладених договорів субпідряду.

22.05.2007 р. Позивачем та Відповідачем 1 укладено Додаткову угоду №1 до Контракту №14-3х від 30.08.2006 р.

Відповідно до умов Додаткової угоди вартість робіт за Додатковою угодою складає 11 870,00 грн., а загальна вартість робіт за Контрактом складає 324 668,00 грн.

Відповідно до п. 4.5. Контракту №14-х від 30.08.2006 р. після закінчення виконаних робіт (стадії) Виконавець передає Замовнику документацію –акт здачі-приймання виконаних робіт. Таким чином, роботи вважаються прийнятими лише після підписання Сторонами відповідного акту здачі-приймання виконаних робіт.

На виконання умов Контракту та Додаткової угоди до контракту Відповідачем 1 в якості передоплати перераховано на розрахунковий рахунок Позивача кошти в сумі 324 688,00 грн., що дорівнює вартості робіт за Контрактом, наступними платіжними дорученнями: №385 від 10.10.2006 р. на суму 66 409,00 грн., №379 від 05.10.2006 р. на суму 70 000,00 грн., №382 від 06.10.2006 р. на суму 20 000,00 грн., №500 від 20.12.2006 р. на суму 74 050,56 грн., №1104 від 21.11.2007 р. на суму 88 293,44 грн. та №439 від 23.05.2007 р. на суму 5 935,00 грн. (Т-1, а.с.141-146).

Відповідно до п. 3.1. Контракту строки розробки технічної документації наведені у графіку виконаних робіт (додаток №2), який є невід"ємною частиною даного Контракту.

Згідно графіку виконання робіт (додаток №2 до Контракту) Відповідач зобов"язаний виконати проектні роботи на стадії "Проект"у строк до 01.12.2006 р.

Згідно акту прийому-передачі, складеному в грудні 2006 р., роботи прийнято лише на суму 166 613,76 грн. Відповідач зазначає, що прийняті роботи виконано неякісно та не в повному обсязі, про що вказано у листах №172/1-к від 11.12.2006 р., №175/5-к від 13.12.2006 р., №230 від 06.07.2007 р. та у зведеному висновку комплексної державної експертизи №1965/244-07 від 30.10.2007 р. Таким чином, оплачені проектні роботи на суму 158 074,24 грн. (324 688,00 грн. –166 613,76 =158 074,24 грн.), Позивачем фактично не виконано.

З метою виконання умов контракту №14-3х Позивач 10.09.2006 р. уклав контракт №10/09 з підприємцем –фізичною особою Юришинець С.Є. (Т-3, а.с.5-8) на виконання проектних робіт по розробці проектної документації на будівництво багатосекційного п"ятиповерхового з мансардним поверхом житлового будинку з вбудованими прибудованими приміщеннями (торговельно-розважальний центр), по вул. Ватутіна 70 б в м. Ковель по розділу – "Архітектурні рішення".

Розділом 8 даного контракту сторони обумовили, що розроблена проектна документація є інтелектуальною власністю "Замовника"- ТзОВ "Азуріт-СТ".

Згідно зведеного висновку комплексної державної експертизи по проекту будівництва багатоквартирного житлового будинку з торгівельно-розважальним центром по вул. Ватутіна, 70-б в м. Ковель Волинської області вих. №1965/244-07 від 30.10.2007 р. (Т-1, а.с.38-40) даний проект рекомендовано відкорегувати і подати на повторну експертизу.

06.11.2007 р. за вих. №2026/244-07 за результатами повторної експертизи дано позитивний висновок названому вище проекту (Т-1, а.с.41-43).

22.06.2007 р. Волинською філією УДНДІПМ "Дніпромісто"отримано замовлення на розроблення робочого проекту 60-ти квартирного житлового будинку з торгівельно-розважальним центром по вул. Ватутіна, 70-Б у м. Ковелі (лист №212/1 від 22.06.2007 р.) від Замовника "Управління житлового будівництва"Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному будівництву (м. Київ, вул.. Спаська, 6-Б (Т-2, а.с.29)).

Відповідно до вимог розділу 2 п. 2.1. ДБН А.2.2-3-2004 "Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва"між Замовником і Волинською філією УДНДІПМ "Дніпромісто"укладено договір №878 від 25.06.2007 р. на розроблення проектно-кошторисної документації (ст. 324 Господарського кодексу України (Т-2, а.с.21-23)).

Авторський нагляд за реалізацією проектних рішень при будівництві 60-ти квартирного житлового будинку здійснюється на підставі укладеного договору №880 А від 14.07.2007 р. між Замовником і Волинською філією УДНДІПМ "Дніпромісто"згідно з "Порядком здійснення авторського нагляду під час будівництва об"акта архітектури"затвердженого Постановою КМУкраїни від 11.07.2007 р. №903 (903-2007-п) (Т-2, а.с.24-26).

Відповідно до вимог розділу 9 п.9.17 ДБН А.2.2-3-2004 проектно-кошторисна документація РП 60 квартирного житлового будинку з торгівельно-розважальним центром по вул. Ватутіна 70-Б у м. Ковелі, розроблена Волинською філією УДНДІПМ "Дніпромісто", пройшла комплексу державну експертизу в Українській державній інвестиційній експертизі Волинській обласній службі та одержано позитивний висновок за №320/15-08 від 25.02.2008 р. (Т-2, а.с.27-28).

Позивач вважає, що Відповідач 2 в процесі створення робочого проекту порушив належні ТзОВ "Азуріт-СТ"особисті немайнові та майнові права, що підтверджується висновком судової експертизи №71/08, проведеної НДЦ судової експертизи з питань інтелектуальної власності, згідно якого при створенні робочого проекту будівництва 60-ти квартирного житлового будинку з торгівельно-розважальним центром по вул. Ватутіна 70-б в м. Ковель, розробленому Волинською філією інституту проектування "Дніпромісто"був використаний комплексний проект будівництва багатоквартирних житлових будинків з торговельно-розважальним центром по вулиці Ватутіна 70-б в місті Ковель, розроблений ТзОВ "Азуріт-СТ"(Т-2, а.с.108-129).

Одночасно вбачається, що наданий суду розрахунок матеріальної шкоди, ніби то завданої Позивачу, є по своїй суті розрахунком неодержаних прибутків Позивача. Однак, Контрактом №14-3х від 30.08.2006 р. відшкодування такої шкоди внаслідок розірвання Контракту, у тому числі і в односторонньому порядку, не передбачено.

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія керувалась наступним.

Згідно ч. 1, 2 ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності –це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об"єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом (435-15) та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об"єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором (ст. 422 Цивільного кодексу України).

Суб"єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об"єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу (435-15) , іншого закону чи договору (ст. 421 Цивільного кодексу України).

До об"єктів авторського права, зокрема, належать і твори живопису, архітектури, скульптури та графіки (ст. 433 ч. 1 п. 1 ЦК України), а також твори містобудування і садово-паркового мистецтва (п. 8 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

Згідно ст. 1 Закону України "Про архітектурну діяльність"архітектурне рішення - авторський задум щодо просторової, планувальної, функціональної організації, зовнішнього вигляду й інтер'єру об'єкта архітектури, а також інженерного та іншого забезпечення його реалізації, викладений в архітектурній частині проекту на всіх стадіях проектування і зафіксований у будь-якій формі.

У висновку Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України №71/08 від 12.05.2009 р. (Т-2, а.с.108-129) зазначено, що охороні авторським правом підлягає, зокрема, просторове розміщення архітектурного рішення та інших елементів на ділянці, внутрішнє планування основними конструктивними елементами, планування фасаду і є результатом творчої діяльності архітектора, який за допомогою своїх знань, досвіду, здійснив творчу переробку відомих з технічної літератури, нормативних джерел та наданих в якості технічного завдання даних для створення найкращого розташування будинку в просторі для забезпечення найкращих властивостей; найкращого розміщення приміщень в середині об’єкту; найкращого естетичного вигляду фасаду.

З цього ж висновку вбачається, що при створенні робочого проекту будівництва 60-ти квартирного житлового будинку з торгівельно-розважальним центром по вулиці Ватутіна, 7-б в місті Ковель, розробленого Волинською філією інституту проектування "Дніпромісто"був використаний комплексний проект будівництва багатоквартирних житлових будинків з торгівельно-розважальним центром по вулиці Ватутіна 70-б в місті Ковель, розроблений ТзОВ "Азуріт-СТ", який в свою чергу виконаний підприємцем Юришинець С.Є. згідно контракту №10/09 від 10.09.2006 р.

Виходячи зі змісту ч. 4 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права"використання творів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва має місце лише при реалізації проектів цих творів.

Направлення проекту на державну експертизу не є оприлюдненням проекту, оскільки відповідно до абз. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права"оприлюднення (розкриття публіці) твору –здійснена за згодою автора чи іншого суб"єкта авторського права і (або) суміжних прав дія, що вперше робить твір доступним для публіки шляхом опублікування, публічного виконання, публічного показу, публічної демонстрації, публічного сповіщення тощо. Тобто за змістом вказаної норми закону оприлюднення має місце лише при таких обставинах, коли ознайомитись з твором (у даному випадку з проектом) мали можливість невизначене коло осіб (будь-хто), однак таких дій не відбулося, що не заперечує й Позивач. Більш того, відповідно до листа №09/07 від 09.07.2007 р. Позивач вказує на те, що викладені Відповідачем 1 у листі №230 від 06.07.2007 р. недоліки проекту, він має намір усунути лише під час проходження державної експертизи проекту. Тобто, Позивач не тільки не заперечував проти проходження такої експертизи, а й навіть надав згоду на експертизу проекту.

Відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України (436-15) та умов Контракту №14-3х від 30.08.2006 р. Відповідач 1 як Замовник робіт має право, а не зобов"язаний використовувати проект Позивача при будівництві об"єкту. Залучення Позивача для здійснення авторського нагляду при будівництві об"єкта можливе лише при продовженні договірних відносин з Позивачем, тоді як Відповідачем 1 направлено на адресу Позивача лист №285 від 30.07.2007 р. про розірвання Контракту №14-х від 30.08.2006 р. в порядку, передбаченому п. 7.3. Контракту.

Таким чином дії Відповідача 1 є правомірними, а спонукання Позивачем Відповідача 1 до продовження з останнім будь-яких договірних стосунків, суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 1 Закону України "Про авторське право та суміжні права"та ст. 421 Цивільного кодексу України визначають, що суб’єктом права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України "Про авторське право і суміжні права"та ст. 435 Цивільного кодексу України первинним суб"єктом, якому належить авторське право є автор твору. Розпорядження майновими правами автор здійснює на підставі договорів, визначених ч. 1 ст. 1107 Цивільного кодексу України.

Твердження Скаржника про залучення до розроблення робочого проекту колективу авторів не знайшло свого підтвердження в матеріалах справи, а тому місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку про те, що саме Юришинець С.Є. в силу ст. 14 Закону України "Про авторське право і суміжні права", ст. 423 Цивільного кодексу України належать особисті немайнові права інтелектуальної власності.

Розпорядження майновими правами автор здійснює на підставі договорів (ст. 1107 Цивільного кодексу України). Предметом авторського договору, що є істотною умовою будь-якого договору (ст. 638 Цивільного кодексу України), є майнові права автора.

В силу ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" та ст. 429 Цивільного кодексу України створення таких творів передбачено працівниками у зв’язку з виконанням трудового договору між працівником і роботодавцем.

Згідно штатного розпису працівників ТзОВ "Азуріт-СТ"(Т-3, а.с.173) Юришинець С.Є. не перебувала з останнім в трудових відносинах, а роботи виконані нею в межах договору підряду на проведення проектних робіт (Т -3, а.с.5-8).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами між ТзОВ "Азуріт-СТ" і Юришинець С.Є. був укладений лише один договір, а саме контракт від 10.09.2006 р. на проведення проектних робіт, який по своїй суті є договором підряду, а тому правовідносини сторін цього договору регулюються ст. ст. 887- 891 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про архітектурну діяльність"особисті немайнові права на об"єкт архітектури як об"єкт авторського права належать його автору (співавторам) незалежно від умов договору (контракту) між автором та замовником (забудовником) або юридичною чи фізичною особою, де або в якої він працює.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність у Позивача законних підстав на звернення з позовом до господарського суду у відповідності до вимог ст. 1 Господарського процесуального кодексу України про захист авторських прав, оскільки останній не набув таких у встановленому законом порядку, а тому і не є суб"єктом авторського права в розумінні ст. 435 Цивільного кодексу України.

Щодо вимог Позивача в частині відшкодування моральної шкоди за приниження ділової репутації останнього, то відповідно до абз. 13 ч.1 ст. 2 Закону України "Про банки і банкову діяльність"ділова репутація –це сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про професійні та управлінські здібності такої особи, її порядність та відповідність її діяльності вимогам закону.

Згідно з п. 2 Роз"яснення Вищого арбітражного суду України від 29.02.1996 р. №02-5/95 (v5_95800-96) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов"язаних з відшкодуванням моральної шкоди"моральною визнається шкода, заподіяна організації порушенням її законних немайнових прав.

Беручи до уваги, що будь-яких неправомірних дій у тому числі й розповсюдження будь-якої інформації щодо діяльності Позивача, які б могли завдати шкоди діловій репутації Позивача Відповідачем 1 не вчинялося, а Позивачем не тільки не надано обґрунтованого розрахунку розміру моральної шкоди, а й взагалі не надано належних доказів про спричинення такої шкоди, вимоги Позивача щодо її відшкодування є необґрунтованими.

Оцінивши зібрані по справі докази в сукупності з апеляційною скаргою, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про те, що Позивач не довів належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, при прийнятті оскаржуваного рішення, а тому не вбачає підстав для скасування такого.