62/221-10 Про зобов'язання не використовувати нежилі приміщення у своїй діяльності до введення їх в експлуатацію - 01.12.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3824) на рішення господарського суду Харківської області від 13.10.10 р. у справі № 62/221-10

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Центр - Попурі", м. Харків

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, м. Харків

про зобов"язання вчинити певні дії

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр-Попурі" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про заборону відповідачу використовувати у підприємницькій діяльності як самостійно, так і передавати в найм іншим особам приміщення по пров. Плетнівському, 2 в м. Харкові (№ №1, 1а, 1б,1в, 1г, 1д, 2, 3 першого поверху у літ. "А") до вводу їх в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13 жовтня 2010 р. (суддя Суярко Т.Д.) в задоволенні позову відмовлено.

Позивач із зазначеним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність викладених в рішенні висновків, обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу.

Відповідач у відзиві проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідач та третя особа в судове засідання не прибули.

Відповідач надіслав заяву, в якій він просить розглядати справу за його відсутності, оскільки всі заперечення на апеляційну скаргу ним викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Повідомлення третьої особи про час та місце даного судового засідання підтверджується розпискою про дату відкладення розгляду даної справи.

Тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Центр-Попурі" відповідно до договору оренди №164 від 29.09.2005р. є орендарем нежитлових приміщень площею 191, 24 кв. м. в будівлі № 1 (підвалі приміщення гуртожитку) військового містечка №190 у м. Харкові по пров. Плетнівському, 2.

Як вбачається з наданого витягу КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" про реєстрацію права власності на нерухоме майно №7519167 від 14.06.05р., нежитлові приміщення загальною площею 173,5 кв.м. по пров. Плетнівському, 2 (№ № 1, 1а, 1 б, 1 в, 1 г, 1 д, 2, 3 першого поверху у літ. "А") на праві приватної власності належать відповідачу- приватному підприємцю ОСОБА_1.

Позивач, в обгрунтування позовних вимог про заборону відповідачеві використовувати у підприємницькій діяльності як самостійно, так і передавити в піднайм або іншим чином третім особам спірні нежитлові приміщення по пров. Плетнівському, 2 в м. Харкові (№ №1, 1а, 1б,1в, 1г, 1д, 2, 3 першого поверху у літ. "А") до вводу їх в експлуатацію в установленому законодавством порядку, посилається на те, що внаслідок проведення відповідачем самовільної реконструкції належних йому згаданих вище нежитлових приміщень, позивач не має можливості користуватися орендованими ним підвальними нежитловими приміщеннями площею 191, 24 кв. м. в будівлі № 1 (підвалі приміщення гуртожитку) військового містечка №190 у м. Харкові по пров. Плетнівському, 2.

Позивач вказує зокрема на те, що використання відповідачем самовільно реконструйованих приміщень без введення їх в експлуатацію створює загрозу обвалу перекриття між приміщеннями першого поверху та приміщеннями підвалу.

На підтвердження факту здійснення відповідачем самовільної реконструкції належних йому приміщень позивачем надано наступні докази: висновок судової будівельно-технічної експертизи №7604, проведеної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім.. засл. Проф. М.С.Бокаріуса; акт перевірки Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області від 13.04.09р., рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 21.07.09р. по справі №2-а-68/09; ухвалу судді Судової палати у цивільних справах Верховного суду України Лященко Н.Н. від 29.01.10р.; рішення господарського суду Харківської області від 24.06.10р. по справі №62/115-10.

В якості правового обгрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст. 30-1 Закону України "Про планування та забудову територій", постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів",від 08.10.2008 р. (923-2008-п) якими встановлено заборону на експлуатацію не прийнятих у встановленому порядку об'єктів будівництва та положення статті 20 Господарського кодексу України, статті 28 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частини 2 статті 386 Цивільного кодексу України.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Статтею 386 Цивільного кодексу України, предбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно зі статтею 28 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності. Орендар може зажадати повернення орендованого майна з будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні ним, відшкодування шкоди, завданої майну громадянами і юридичними особами, включаючи орендодавця.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі –підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Виходячи з положень статті 15 Цивільного кодексу України право на захист цивільних прав виникає у випадку їх порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 статті 15 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Однак, як правильно зазначено місцевим господарським судом, позивач всупереч положень згаданих вище норм чинного законодавства, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що здійснення відповідачем реконструкції належних йому на праві власності нежитлових приміщень (нежитлові приміщення загальною площею 173,5 кв.м. по пров. Плетнівському, 2 (№ № 1, 1а, 1 б, 1 в, 1 г, 1 д, 2, 3 першого поверху у літ. "А") порушує права позивача, як орендаря нежитлових приміщень площею 191, 24 кв. м. в будівлі № 1 (підвалі приміщення гуртожитку) військового містечка №190 у м. Харкові по пров. Плетнівському, 2 та створює неможливість використання позивачем орендованих приміщень.

Відповідач в обгрунтування своїх заперечень посилається на те, що нежитлові приміщення підвалу, що орендуються позивачем знаходяться в частині будинку по пров. Плетнівському, 2 зі сторони двору, а приміщення першого поверху, які належать відповідачеві знаходяться в частині будинку зі сторони центральної вулиці, на підтвердження чого надав План поверхів громадського будинку по пров. Плетнівському, 2, м.Харків (арк.с.141).

Позивачем не спростовано зазначених доводів позивача.

Необгрунтованими є твердження позивача, що дії відповідача по реконструкції належних йому спірних приміщень першого поверху будинку обумовили неможливість користуватися позивачем орендованими ним підвальними приміщеннями цього будинку через те, що відбулося перевантаження перекриття між першим поверхом та підвальними приміщеннями металевими конструкціями антресолі, постійний аварійний стан транзитних труб водопостачання та водовідведення, залиті бетоном приямки, внаслідок чого зникла природна вентиляція підвальних приміщень, відсутність гідроізоляції фундаменту будівлі і приямків, що доводить неможливість експлуатувати приміщення першого поверху та підвальних приміщень будівлі".

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, після завершення реконструкції спірних нежитлових приміщень першого поверху отримав в 2005р. технічний висновок про стан будівельних конструкцій належних йому спірних приміщень, виготовлений спеціалізованою організацією ПВФ ТОВ "ЛЕВЕЛ"(ліцензія серія АА № 475383), в якому зазначено, що стан будівельних конструкцій приміщень магазину задовільний, що дає можливість використовувати його за призначенням".

Крім того Експертним висновком Державного науково-дослідного інституту будівельник конструкцій від 22.04.2008 року встановлено, що за наявною виконавчою проектною документацією, а також за результатами обстеження технічного стану конструкцій та виконаних робіт, тобто за фактично виконаною реконструкцією, приміщення першого поверху загальною площею 321,6 кв.м., літ. "А-3"по пров. Плетнівському, 2 можуть використовуватися за призначенням.

Позивачем не доведено, яким чином внутрішня реконструкція (переобладнання) належних відповідачеві приміщень першого поверху будинку може призвести до аварійного стану транзитних труб водопостачання і водовідведення тао відсутності гідроізоляції фундаменту будівлі.

За наведених обставин, матеріалами справи підтверджується, що реконструкція (переобладнання) спірних приміщень першого поверху не призвела до погіршення технічного стану житлового будинку по пров. Плетнівському, 2 в тому числі орендованих позивачем підвальних приміщень.

Окрім того, як було зазначено, реконструкція (переобладнання) належних відповідачеві спірних приміщень першого поверху не могла обумовити неможливість користуватися орендованими приміщеннями товариством з обмеженою відповідальністю "Центр-Попурі", оскільки ці орендовані приміщення знаходяться на другій стороні будівлі, а не під належними позивачу приміщеннями першого поверху, мають окремі виходи у двір будинку, а не на провулок Плетнівський.

Позивач безпідставно посилається на те, що спірні приміщення по пров. Плетнівському, 2 (№№ 1, 1а, 16, їв, 1г, Ід, 2, 3 першого поверху у літ "А") були відповідачем реконструйовані самовільно.

Реконструкція першого поверху проводилася відповідачем відповідно до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 19.05.2004 року № 446, пунктом 1 якого дозволено "СПД ФО Руденко М.В реконструкцію нежитлових приміщень по пров. Плетнівському, 2 під магазин продовольчих товарів".

З матеріалів справи вбачається, що до реконструкції (переобладнання) - влаштування антресолей першого поверху і після реконструкції (переобладнання) приміщення першого поверху складалися і складаються з приміщень №№ 1, 1а, 16, їв, 1г, Ід, 2, 3 загальною площею 173, 5 кв.м., що підтверджується договором купівлі-продажу від 13.06.2005 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сульженко Ж.О. та технічним паспортом, виданим Харківським міським бюро технічної інвентаризації.

Позивач необгрунтовано посилається на відсутність у відповідача дозволу на виконання будівельних робіт, оскільки відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2009 року № 1104 (1104-2009-п) не вимагається дозвіл на виконання здійснених відповідачем робіт, а саме:перепланування квартир у багатоквартирних житлових будинках, а також об'єктів громадського призначення із збереженням несучої конструкції, без перевищення допустимих навантажень на перекриття, стіни та фундаменти за умови дотримання існуючих архітектурно-планувальних вимог.

державних будівельних норм, місцевих правил забудови (пункт 5)улаштування чи закриття дверних або віконних прорізів (пункт 12).

Позивач безпідставно в якості доказів самовільного будівництва відповідача посилається на висновок судової будівельної експертизи № 7604 Харківського НДІ судових експертиз, який Червонозаводським районним судом було визнано не повною, а оскільки для з'ясування обставин, що мали значення для справи, потрібні були спеціальні знання, ухвалою цього суду від 26.11.2007 року було доручено проведення повторної судово-технічної експертизи Державному науково-дослідному інституту будівельних конструкцій.

Зважаючи на те, що відповідачем дотримані державні будівельні норми, що підтверджується матеріалами повторної судової експертизи та судової справи в Червонозаводському районному суді міста Харкова, проведена ним реконструкція нежитлових приміщень першого поверху по пров. Плетнівському, 2 в м Харкові не є самочинним будівництвом.

Також безпідставними є посилання позивача на відсутність у відповідача сертифікату відповідності, який відповідно до статті 30 Закону України "Про планування та забудову територій" та Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів",від 08.10.2008 р. (923-2008-п) є документом, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Положення про необхідність отримання сертифікату відповідності були внесені до ст. 30-1 Закону України "Про планування та забудову територій" 29.06.2010 р., тоді як спірні приміщення придбані відповідачем у власність 13.06.2005 р. тобто до внесення цих змін в законодавство.

Стаття 58 Конституції України передбачає, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 (v005p710-05) визначено що Закони, інші нормативно-правові акти, які визначають порядок реалізації встановлених Конституцією України (254к/96-ВР) та міжнародними договорами прав і свобод людини і громадянина, в тому числі порядок набуття права власності, не повинні звужувати заперечувати чи в будь-який інший спосіб обмежувати ці права і свободи. Порядок безоплатної передачі у приватну власність земельних ділянок державної та комунальної власності не повинен встановлювати обмеження щодо виникнення цього права громадян.Норми статті 58 Конституції України можуть розповсюджуватися і на юридичних осіб. Таким чином, дія закону чи іншого нормативно-правового акту поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності".

Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності акти цивільного законодавства не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи їх дія поширюється на відносини, які виникли раніше, лише у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Виходячи з наведеного положення законодавства щодо отримання сертифікату відповідності не розповсюджуються на спірні приміщення, прибдані відпоідачем раніше набрання ними чинності.

Відповідно до частини 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незааттіежно від волі інших осіб.

Частною 1 статті 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про заборону відповідачу використовувати у підприємницькій діяльності як самостійно, так і передавати в найм іншим особам приміщення по пров. Плетнівському, 2 в м. Харкові (№ №1, 1а, 1б,1в, 1г, 1д, 2, 3 першого поверху у літ. "А") до вводу їх в експлуатацію в установленому законодавством порядку, оскільки вони обмежують право відповідача щодо розпорядження належним йому на праві приватної власності майном.