2-29/7634-2008-36/152 Про визнання права власності на частину об'єкта нерухомого майна - готеляь klass=[1133.1.1263 ВИЗНАННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ (ПРАВА СПІЛЬНОЇ ЧАСТКОВОЇ ВЛАСНОСТІ) /господарські справи/ - 09.12.2009 Прийняття

На новому розгляді справи №2-29/7634-2008-36/152 рішенням Господарського суду м.Києва від 13.08.09. відмовлено повністю у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансінвест" до Центру санаторного лікування Повітряних сил Збройних сил України, Міністерства оборони України про визнання права власності на 92/100 частини об"єкта нерухомого майна - готель "літ.А-2 готель-2-й поверх" в цілому, площею 484,8 кв.м.; літ "а" ( бар з терасою № Ш ) в цілому, загальною площею 347,2 кв.м., розташований за адресою: м.Судак, вул..Набережна,1.

Позивач, не погодившись з рішенням,звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати, як таке, що прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "Трансінвест" у повному обсязі, а саме:

-Припинити право власності Міністерства оборони України ( 03168; м.Київ, проспект Повітрофлотський,6) на 13/100 частки об"єкта нерухомості- готель: літ."А-2 готель -2-ий поверх" у цілому, загальною площею 484,8 кв.м., літ."а" ( бар з терасою №Ш) в цілому, загальною площею 347,2 кв.м., розташований за адресою: м.Судак вул..Набережна,16;

-Визнати за ТОВ "Трансінвест" ( Автономна Республіка Крим, м.Судак, вул..Жовтнева,34; Код ЄДРПОУ 3122288798000) право власності на об"єкт нерухомого майна в цілому – готель: літ."А-2 готель- 2-ий поверх" у цілому, загальною площею 484,8 кв.м., літ."а" ( бар з терасою № Ш) у цілому, загальною площею 347,2 кв.м., розташований за адресою: м.Судак, вул..Набережна,16.

Зокрема, скаржник звертає увагу на те, що судом першої інстанції було застосовано Закон України "Про правовий режим майна в Збройних Силах України" (1075-14) , який, як стверджує скаржник, не поширюється на спірні правовідносини, і, навпаки, не було застосовано положення ст..183, ч.ч.1,2 стт.364, ч.ч.1,2 ст. 365, 606, ч.4 ст. 778 ЦК України, ст..26 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" (2269-12) .

З метою використання орендованого майна відповідно до п.1.3 Договору для здійснення підприємницької діяльності в галузі охорони здоров"я, позивач звернувся до Центру санаторного лікування Повітряних Сил Збройних Сил України із заявою №26/2 від 20.04.2006р. з проханням про надання дозволу на проведення ремонтних робіт з поліпшення орендованого майна за договорами оренди № 1/18 від 20.04.2006р., № 2/19 від 20.04.2006р., №3/20 від 20.04.2006р., № 4/21 від 20.04.2006р.

Враховуючи те, що Відповідач-1 немає повноважень самостійно надавати дозвіл на проведення ремонтних робіт з поліпшення орендованого майна, ТОВ "Трансінвест" отримало дозвіл від Департаменту охорони здоров"я Міністерства оборони України, який викладений у листі вих..№ 231/24/5359 від 27.12.2006р.

Отже, скаржник ( позивач) вважає, що ТОВ "Трансінвест" було отримано згоду Міністерства Оборони України на здійснення поліпшень орендованого майна.

В результаті здійснення позивачем невід"ємних поліпшень було створено нову річ шляхом перетворення орендованого майна в готель і, отже, позивач набув статусу співвласника нової речі і його частка у цьому майні складає 87% і тому існують всі підстави для припинення права спільної власності Міністерства оборони України, частка якого у спірному майні становить лише 13%.

Скаржник також стверджує,що на спірне майно не розповсюджуються положення Закону України "Про правовий режим майна у Збройних силах України" (1075-14) , а, отже, відсутні будь-які перешкоди для визнання за ТОВ "Трансінвест" права власності на спірне майно, оскільки вказане майно без заподіяння шкоди обороноздатності держави, бойовій та стабілізаційній готовності військ може бути передане в оренду.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що вимагати компенсації вартості поліпшень, а не визнання права власності на пропорційну долю в новій речі, це є виключним правом позивача по справі щодо права і способів судового захисту, які визначені ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України.

Міністерство оборони України у відзиві на апеляційну скаргу вважає, що суд першої інстанції повністю дослідив усі обставини по справі, застосував чинне законодавство України, у тому числі з урахуванням спеціального статусу спірного майна та прийняв законне рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2009р. було прийнято до провадження апеляційну скаргу ТОВ "Трансінвест" та призначено справу до розгляду на 03.11.2009р.

03.11.2009р. через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду представником ТОВ"Трансінвест" була подана заява про відвід колегії суддів.

Перший заступник голови Київського апеляційного господарського суду ухвалою від 06.11.2009р. заяву по відвід колегії суддів відхилив.

05.11.2009р. та 09.11.2009р. через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду представником ТОВ "Трансінвест" знову були подані заяви про відвід колегії суддів, які ухвалою Першого заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2009р. були відхилені.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2009р. було призначено справу до розгляду на 25.11.2009р.

12.11.2009р. через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду представником ТОВ "Трансінвест" були подані повторні заяви про відвід колегії суддів, які ухвалою Першого заступника голови Київського апеляційного господарського суду були відхилені та зазначено, що дії позивача підпадають під ознаки зловживання своїми процесуальними правами шляхом заявлення численних відводів суддям (див.Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 03.08.2007р. № 01-8/622 "Про деякі питання практики застосування статті 20 Господарського процесуального кодексу України" (v_622600-07) ).

Через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду надійшла письмова заява від помічника військового прокурора Київського гарнізону з проханням розглянути справу без участі представника військової прокуратури, в якій прокурор повністю заперечує проти апеляційної скарги ТОВ "Трансінвест".

Через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло письмове клопотання, в якому представник, керуючись ст..ст. 22, 85 ГПК України відмовляється від оголошення повного тексту постанови суду ( у разі її прийняття) та наполягає на повному тексті рішення з одночасною видачею його копії представнику.

З приводу заявленого клопотання судова колегія зазначає, що відповідно до ст..105 ГПК України (1798-12) на відміну від рішення місцевого господарського суду, постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і надсилається сторонам у справі в п"ятиденний строк з дня її прийняття.

В судове засідання 09.12.2009р. з невідомих причин не з"явилися представники позивача та третьої особи - Феодосійської квартирно-експлуатаційної частини району, які були повідомлені належним чином про дату, час і місце апеляційного розгляду, що не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши у судовому засідання апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Відповідача-1 та Відповідача-2, колегія суддів установила наступне:

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Центру санаторного лікування Повітряних Сил Збройних Сил України, Міністерства оборони України про визнання права власності на 92/100 частини об"єкта нерухомого майна - готель літ.А, площею забудови 320,0 кв.м., розташованої за адресою: м.Судак, вул..Набережна,1.

В ході судового провадження у справі позивач декілька раз змінював предмет позову і у своїй заяві від 28.08.08. просив визнати за ним право власності на об"єкт нерухомого майна в цілому – готель: літ."А-2 готель- 2-ий поверх" в цілому, загальною площею 484,8 кв.м; літ."а" (бар з терасою № Ш ) в цілому, загальною площею 347,2 кв.м., яке розташоване за адресою: м.Судак, вул..Набережна,16.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.09.2008р. у справі №2-29/ 7634-2008 позов задоволено повністю.Суд припинив право власності Міністерства оборони України на 13/100 частки об"єкта нерухомості – готель: літ."А-2 готель – 2-ий поверх" в цілому, загальною площею 484,8 кв.м., літ "а" ( бар з терасою №Ш) в цілому, загальною площею 347,2 кв.м, розташований за адресою: м.Судак, вул..Набережна,16.

Суд визнав за ТОВ "Трансінвест" право власності на об"єкт нерухомого майна в цілому – готель: літ."А-2 готель – 2-ий поверх" в цілому, загальною площею 484,8 кв.м., літ."а" ( бар з терасою №Ш) в цілому, загальною площею 347,2 кв.м., розташований за адресою: м.Судак, вул..Набережна,16.Суд перерахував з депозитного рахунку Господарського суду Автономної Республіки Крим на користь Міністерства оборони України вартість припиненої частки Міністерства оборони України в спільному майні в сумі 305 297,72 грн.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.10.2008р. рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.09.2008р. у справі № 2-29/7634-2008 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.02.2009р. постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.10.2008р. та рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.09.2008р. у справі № 2-29/7634-2008 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва з тих підстав, що, звертаючись з позовом до Господарського суду АР Крим, ТОВ "Трансінвест" зазначило Міністерство оборони України в якості відповідача у справі, і, отже, згідно ч.4 ст. 16 ГПК України дана справа відноситься до виключної підсудності Господарського суду міста Києва, як за суб"єктним складом, так і за предметом спору відповідно до положень частини 2 цієї статті ( визнання права власності).

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст..ст. 364, 365, 392, 778, 392 ЦК України і мотивовані тим, що під час користування спірним майном на умовах оренди за Договором № 1/18 від 20.04.2006р., позивач за згодою орендодавця фактично створив нову річ в результаті реконструкції спірного об"єкта, під час якої були здійснені суттєві поліпшення об"єкта оренди.

Відповідач-1- Центр санаторного лікування Повітряних Сил Збройних сил України проти позову заперечує, посилається на те, що він не надавав згоду позивачу на проведення невід"ємних поліпшень спірного об"єкта оренди.

Відповідач-2- Міністерство оборони України в обґрунтування своєї правової позиції щодо заявленого позову ( т.2, а.с.132 ) звертає увагу на те, що спірне державне майно із спеціальним статусом "військове" втрачає зазначений статус у наступних випадках: - у разі відчуження ( постанова Кабінету Міністрів України від 28.12.2000р. (1919-2000-п) №1919) або вилучення та передачі ( постанова Кабінету Міністрів України від 29.08.2002р. № 1282 (1282-2002-п) ).

Міністерство оборони України, як центральний орган управління Збройних Сил України не надавало згоди на здійснення ремонту, який призведе до невід"ємних поліпшень, а Департамент охорони здоров"я Міністерства оборони України не є балансоутримувачем майна. Відповідно до вимог ч.5 ст. 778 ЦК України, якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

Під час нового розгляду справи позивач відповідно до ст..22 ГПК України (1798-12) уточнив свої вимоги і просить суд:

1.Визнати право власності за Міністерством оборони України на 13/100 частки об"єкта нерухомості –готель: літ."А-2 готель- 2-ий поверх" в цілому, загальною площею 484,8 кв.м; літ."а" ( бар з терасою № Ш) в цілому, загальною площею 347,2 кв.м., розташований за адресою: м.Судак, вул..Набереажна,16;

2.Визнати за ТОВ "Трансінвест" право власності на об"єкт нерухомого майна в цілому – готель: літ."А-2 готель- 2-ий поверх" у цілому, загальною площею 484,8 кв.м.; літ."а" ( бар з терасою № Ш ) у цілому, загальною площею 347,2 кв.м, розташований за адресою: м.Судак, вул..Набережна,16.

Судова колегія повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов ТОВ "Трансінвест" про визнання права власності є необґрунтованим, незаконним та таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

20 квітня 2006 року між ТОВ "Трансінвест"( Орендар) та Центром санаторного лікування Повітряних Сил України ( Орендодавець) був укладений Договір № 1/18 оренди

нерухомого військового майна, розташованого у Феодосійському гарнізоні ( надалі – Договір). Відповідно до п.10.1 Договір діє з 20.04.2006р. по 19.04.2007р.

За умовами п.1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлові приміщення двоповерхової човнової станції площею 320,0 кв.м будівлі, інвентарний №95 ( другий поверх), військового містечка №1 ( Майно), розташоване за адресою: м.Судак, вул..Набережна,1, яке знаходиться на балансі Центру санаторного лікування ( надалі –Центр), обліковується у Феодосійській квартирно-експлуатаційній частині району, вартість якого визначена за експертною оцінкою та становить згідно акту оцінки 175 655,30 грн.

Згідно п.1.3 Договору назване в п.1.1 нерухоме Майно Орендодавець передає Орендарю для використання під підприємницьку діяльність в області охорони здоров"я.

Відповідно до п.7.1 Договору за актом приймання-передачі від 20.04.2006р. Орендодавець передав, а Орендар прийняв Майно, визначене в Договорі.

Пунктом 6.3 Договору визначено, що Орендар має право з письмового дозволу Орендодавця за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого Майна.

З матеріалів справи вбачається, що Орендар листом № 26/2 від 20.04.2006р. звернувся до Орендодавця ( Центру) з клопотанням про надання дозволу на проведення ремонтних робіт з поліпшення орендованого майна за чотирма договорами оренди

( у тому числі за Договором оренди № 1/18 від 20.04.2006р.), з приводу якого Центр листом за вих. № 469 від 14.09.2006р. повідомив позивачу про те, що звернувся з клопотанням про надання дозволу на проведення робіт з поліпшення орендованого майна до Феодосійської КЕЧ ( балансоутримувач орендованого майна) та Головного квартирно-експлуатаційного управління МО України ( лист вих..№ 373 від 20.07.2006р.), від яких Центр відповіді не отримав, що вбачається з листа Центру від 30.04.2007р. вих..№ 172 на адресу Директора Департаменту охорони здоров"я МО України Мельника П.С.

Крім того, в зазначеному листі Центр звертає увагу на те, що Орендар (ТОВ "Трансінвест") на свій ризик виконав роботи по поліпшенню орендованого майна без будь-якого на то дозволу.

За таких обставин, лист Департаменту охорони здоров"я МО України, який не є балансоутримувачем майна від 27.12.2006р. № 231/24/5359 і на який посилається позивач, як на дозвіл на поліпшення та реконструкцію, не є дозволом Міністерства оборони України, як центрального органу управління Збройних Сил України.

Згідно Висновку експертної установи від 14.07.2008р. № 13 та додатковим експертним висновком від 11.08.2008р. № 25, призначеної Господарським судом Автономної Республіки Крим судової будівельно – технічної експертизи, встановлено наступне:

1/ поліпшення, які виконані позивачем за рахунок власних коштів на загальну суму 2038233,60 грн. підрядною організацією ТОВ "Грос", відповідають фактичним поліпшенням нежилих приміщень другого поверху двоповерхової човнової станції площею 320 кв.м. ( будинок, інвентарний номер 95) військового містечка №1, розташованого за адресою: м.Судак, вул..Набережна,1, які є предметом Договору оренди № 1/18 від 20.04.2006р.;

2/ринкова вартість об"єкта нерухомості ( другого поверху з надбудовами), а саме: готель: літ."А-2 готель 2-ий поверх" у цілому, загальною площею 484,8кв.м.; літ."а" (бар з терасою № Ш) у цілому, загальною площею 347,2 кв.м., розташовані за адресою: м.Судак, вул..Набережна,1 з урахуванням поліпшень орендованого Майна порівняльним підходом складає 2348444,00 грн.;

3/87/100 долі реальної ( ринкової) вартості об"єкта нерухомості ( другого поверху з надбудовами, а саме, готель: літ."А-2 готель- 2-ий поверх" у цілому, загальною площею 484,8 кв.м.; літ."а" ( бар з терасою № Ш) у цілому, загальною площею 347,2 кв.м., розташовані за адресою: м.Судак, вул..Набережна,1, складають виконані позивачем невід"ємні поліпшення орендованого майна.

Таким чином, із висновку експерта вбачається, що позивачем було здійснено невід"ємні поліпшення.

Позивач стверджує, що, оскільки ним під час користування орендованим Майном за згодою орендодавця було здійснено поліпшення майна і, отже, фактично він створив нову річ в результаті його реконструкції, а тому на підставі п.4 ст. 778 ЦК України він набув права співвласника на зазначене Майно.

Позовні вимоги та доводи апеляційної скарги ТОВ "Трансінвест" є помилковими і зроблені внаслідок неправильного застосування позивачем до спірних правовідносин норм матеріального права і незастосування законів, що їх безпосередньо регулюють.

Відповідно до статтей 113, 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Конституції і законів України, здійснює управління об"єктами державної власності відповідно до закону.

На час укладення договору нормативним актом, який визначав порядок управління державним майном був Декрет Кабінету Міністрів України від 15.12.92 № 8-92 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" (8-92) .

Відповідно до Декрету (8-92) на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади покладалось здійснення функцій щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності. Крім майнових комплексів підприємств, установ, організацій, управління якими здійснюють відповідні служби Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України згідно з законодавчими актами України.

Відповідно до Закону України "Про управління об'єктами державної власності" від 21.09.06 (185-16) визначено правові основи управління об'єктами державної власності, об"єкти управління державної власності, коло суб'єктів та їх повноваження щодо управління об"єктами.

Статтею 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб"єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов"язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами ( у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Статтею 6 зазначеного закону відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною 2 цієї статті.

Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

Порядок відчуження військового майна України визначається Кабінетом Міністрів України та здійснюється у порядку, встановленому Положенням "Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.00 № 1919 (1919-2000-п) .

Пунктом 6 Положення "Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил України" (1919-2000-п) визначено,що рішення про відчуження військового майна, зазначеного у пунктах 3 і 4 Положення (1919-2000-п) , приймає Кабінет Міністрів України із затвердженням за пропозицією Міністерства оборони України, погодженого з Міністерством економіки України переліку такого майна за відповідною формою.

Кошти від реалізації військового майна зараховуються до Державного бюджету

України та використовуються виключно на потреби оборони відповідно до кошторису Міністерства оборони України.

Таким чином, зміна правового статусу перебудованого позивачем орендованого майна, яке перебуває у загальнодержавній власності, відбудеться всупереч чинному законодавству України та без волевиявлення власника майна.

Згідно з частиною 3 статті 773 ЦК України наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.

Припис статті 773 ЦК України кореспондується зі змістом статті 778 ЦК України. якою встановлено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.

Пунктом 6.3 Договору оренди №1/18 від 20.04.2006р. Орендар має право з письмового дозволу Орендодавця за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

Відповідно до вимог частини 4 статті 778 ЦК України, якщо в результаті поліпшення, проведеного наймачем ( орендар) за згодою ( орендодавця), створена нова річ, наймач стає її співвласником, а його частка в праві власності у цьому випадку відповідає вартості витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлене договором або законом.

Враховуючи те, що передане майно за договором є державним майном, орендні правовідносини регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) .

Відповідно до частини 4 статті 22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якщо в результаті поліпшення, зробленого орендарем за згодою орендодавця, створена нова річ, орендар стає її власником у частині необхідних витрат на поліпшення, якщо інше не передбачено договором оренди.

Як вбачається з умов пункту 10.5 Договору оренди № 1/18 від 20.04.2006р., укладеного між Позивачем та Відповідачем-1, у разі припинення або розірвання Договору, поліпшення орендованого майна, здійснені Орендарем за рахунок власних коштів, які можливо відокремити від орендованого майна, не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю орендаря, а невідокремлені поліпшення – власністю Орендодавця. Вартість проведених Орендарем за дозволом Орендодавця невідокремлених поліпшень орендованого майна Орендодавцем не компенсується і є державною власністю

Отже, сторони за договором чітко визначили правовідносини в разі поліпшення Позивачем орендованого майна.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача майна в оренду, не припиняє право власності на це майно.

Відповідно до вимог частини 1 статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена ( створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст..33 ГПК України (1798-12) обов"язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонам, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Однак позивач документально не довів наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позов ТОВ "Трансінвест" про визнання права власності є необґрунтованим та не підлягає задоволенню, у зв"язку з чим суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду – без змін, бо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст..ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України. суд,-

1.Рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2009 у справі № 2-29/7634-2008-36/152 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансінвест" - без задоволення.