Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

У 2009 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Вертикаль Плюс", м.Київ звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Обжора", м.Донецьк про стягнення заборгованості у сумі 119 517 грн. 66 коп.

В процесі розгляду справи, позивач в порядку вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу, заявою № 165-юр від 27.05.09р. зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 93 908 грн. 66 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 07.07.09р. у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертикаль Плюс", м.Київ було відмовлено.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вертикаль Плюс", м.Київ, з рішенням господарського суду Донецької області від 07.07.09р. не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 07.07.09р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Обжора", м.Донецьк, у судовому засіданні надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив залишити рішення господарського суду Донецької області від 07.07.09р. по справі № 39/71 без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з’ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи №39/71, та наданих представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статей 28 - 29 Закону України "Про судоустрій" та статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року (v0011700-76) №5 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вищезазначеним вимогам, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.05.07р., між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Вертикаль Плюс", м.Київ (далі - Продавець), та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "ТС Обжора", м.Донецьк (далі - Покупець), був укладений Договір купівлі-продажу на умовах оплати з відстроченням платежу № 142 (далі –Договір) із Протоколом розбіжностей до Договору.

Відповідно до вимог пункту 1.1 Договору Продавець постачає та передає у власність Покупця, а Покупець приймає та оплачує товар на умовах та в порядку, визначених цим Договором, згідно замовлення на поставку та товаросупроводжувальної документації, яка є невід’ємною частиною цього Договору (Додаток №1 "Бланк замовлення на постачання").

Покупець надає замовлення на поставку Продавцю на підставі Специфікації, узгодженої сторонами, в якій наведений асортимент (список) товарів, які мають постачатися за даним Договором, їх ціни. Специфікація є невід'ємною частиною цього Договору (пункт 1.2 Договору).

Пунктом 1.3 Договору встановлено, що замовлення на постачання та постачання формуються на підставі узгодженого сторонами Графіку поставок (Додаток 3 "Графік поставок").

Пунктом 2.2.3 Договору сторони встановили, що Продавець зобов’язаний зазначати на всіх документах, які відносяться до поставки, інформацію, що ідентична Замовленню на поставку Покупця:

- номер замовлення на поставку;

- номер торгівельної точки Покупця та адрес доставки;

- дата замовлення на поставку;

- кодовий номер, найменування та кількість товару, які поставляються;

найменування та код Продавця.

Як вважає позивач, нібито відповідно до Договору № 142 від 04.05.07р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Вертикаль Плюс", м.Київ на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Обжора", м.Донецьк відвантажив товар на загальну суму 119 517 грн. 66 коп., в підтвердження чого надав Видаткові накладні №0000004265 від 01.02.08р., №0000006388 від 15.02.08р., №0000007541 від 22.02.08р., №0000013592 від 28.03.08р., №0000013588 від 28.03.08р., № 0000013580 від 28.03.08р., №0000013572 від 28.03.08р., №0000008720 від 03.03.08р., №0000013590 від 28.03.08р., №0000017083 від 18.04.08р., №0000017080 від 18.04.08р., №0000017078 від 18.04.08р., №0000017073 від 18.04.08р., №0000017072 від 18.04.08р., №0000017071 від 18.04.08р., № 0000017069 від 18.04.08р., №0000017068 від 18.04.08р., №0000017062 від 18.04.08р., №0000015285 від 08.04.08р., №0000022244 від 02.06.08р., №0000022236 від 02.06.08р., №0000013596 від 28.03.08р., №0000013534 від 28.03.08р., №0000010158 від 07.03.08р., №0000010136 від 07.03.08р., №0000022262 від 02.06.08р., №0000022263 від 02.06.08р., №0000022682 від 03.06.2008р., №0000027639 від 08.07.08р., №0000027640 від 08.07.08р., №0000014671 від 04.04.08р., №0000017067 від 18.04.08р., №0000017064 від 18.04.08р., №0000013579 від 28.03.08р., №0000013578 від 28.03.08р.

Позивач зазначив у позовній заяві, що відповідач свої зобов'язання за Договором № 142 від 04.05.07р. не виконав, за отриманий товар не розрахувався. За цих підстав, позивач звернувся до господарського суду Донецької області про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 119 517 грн. 66 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, вислухавши пояснення представників сторін, судова колегія дійшла висновку, що:

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (436-15) , як акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері і положення Цивільного кодексу України (435-15) у випадках, коли правовідносини не врегульовані ГК України (436-15) .

Згідно статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

Згідно до пункту 4 статті 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблений висновок про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертикаль Плюс", м.Київ в зв'язку з недоведеністю, з огляду на наступне.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог надав копію Договору № 142 від 04.05.07р. з Протоколом розбіжностей (а.с. 7-14); копії Видаткових накладних (а.с. 15-49); копії Податкових накладних (а.с. 84-118).

Але вищевказані матеріали справи не є належними доказами того, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем саме за Договором купівлі-продажу на умовах оплати з відстроченням платежу № 142 від 04.05.07р. в розумінні вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційною інстанцією розглянуті та не прийняті до уваги ствердження позивача про належність цих доказів, оскільки позивач повинен був надати документи, які б підтверджували факт їх відношення до певних господарських операцій.

Наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань сторін підтверджується первинними документами, що фіксують та підтверджують господарські операції, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати як обов'язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій, дані про документ, що засвідчує особу –одержувача, номер документу, ідентифікаційний код підприємства тощо. Тобто, для надання первинним документам доказової сили при розгляді справ в суді необхідні повні дані про конкретні господарські операції, що здійснюються за конкретним договором, укладеним між сторонами.

В даному випадку, відповідно до вимог пунктів 1.1, 1.2, 1.3 Договору, його істотні умови повинні були бути викладені в Специфікаціях, Графіку поставок, Замовленнях на поставку та Видаткових накладних, в якості Додатків №№ 1,2,3, що мали бути невід'ємною частиною Договору. Проте, в матеріалах справи взагалі відсутні складені сторонами Специфікації, узгоджений Графік поставок та Замовлення відповідача на поставку конкретного товару, оформлені таким же чином, що й Договір. Тобто, в момент укладення Договору сторони не дійшли згоди щодо його істотних умов –предмету, що виключає можливість позивача посилатися на цей Договір в якості підстави його вимог до відповідача, оскільки він є неукладеним відповідно до вимог статей 180, 181 Господарського кодексу України, 638 Цивільного кодексу України (435-15) .

Доводи заявника апеляційної скарги щодо відповідності наданих ним Видаткових накладних (а.с. 15-49) вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) правомірно розглянуті та відхилені судом першої інстанції, тому що згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 (z0168-95) та інших підзаконних нормативних актів, які існують в чинному законодавстві щодо порядку ведення бухгалтерського обліку підприємствами (накази Міністерства фінансів України про затвердження численних Положень, Методичних рекомендацій та т.і., що конкретизують порядок застосування норм вищевказаного Закону посадовими особами підприємств та організацій України), у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, як факти підприємницької діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів, і у разі відсутності у первинних документах всіх передбачених умовами Договору і чинного законодавства України реквізитів, вони позбавлені доказової сили при встановленні судом факту здійснення господарських операцій саме на виконання зазначеного господарського договору.

Як правомірно встановлено судом першої інстанції, з наданих позивачем Видаткових накладних не вбачається, що вони були складені та підписані на виконання умов саме Договору № 142 від 04.05.07р.. Також в них не зазначено номер замовлення на поставку, номер довіреності; невідомо прізвище та посаду особи, яка начебто отримала продукцію; підпис, який міститься в графі "Прийняв", не дає змоги ідентифікувати цю особу.

Наявні в матеріалах справи Податкові накладні (а.с. 84-118) також правомірно не прийняті місцевим господарським судом в якості належних доказів по справі, оскільки не містять в собі посилань на Договір, який є підставою позову.

В матеріалах справи відсутні будь-які зміни в частині підстави позову, оформлені позивачем відповідно до вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вищенаведене, господарський суд Донецької області правомірно дійшов висновку, що позивачем не доведено належними засобами доказування відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, факт існування у відповідача заборгованості перед позивачем саме за Договором купівлі-продажу на умовах оплати з відстроченням платежу № 142 від 04.05.07р.

Таким чином, господарський суд Донецької області правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертикаль Плюс", м.Київ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Обжора", м.Донецьк заборгованості у сумі 119 517 грн. 66 коп., в зв'язку з недоведеністю.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 07.07.2009 року у справі № 39/71 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертикаль Плюс", м.Київ на рішення господарського суду Донецької області від 07.07.2009 року у справі № 39/71 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 07.07.2009 року у справі № 39/71 –без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в п’ятиденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у місячний строк.