5002-18/3622-2010 Про розірвання договору суборенди нерухомого майна та зобов'язання відповідача вчинити певні дії - 29.09.2010 Прийняття

розглянувши апеляційну скаргу Приватного вищого навчального закладу "Європейський університет" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Осоченко І.К.) від 16 серпня 2010 року у справі № 5002-18/3622-2010

за позовом Приватного вищого навчального закладу "Європейський університет" (бульв. Ак. Вернадського, 16-в, місто Київ, 03115)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про розірвання договору суборенди та зобов'язання відповідача вчинити певні дії,

15 липня 2010 року Приватний вищий навчальний заклад "Європейський університет звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якій просить розірвати договір суборенди нерухомого майна від 02 березня 2010 року з 31 липня 2010 року та зобов'язати відповідача підписати акт прийому-передачі приміщення (а.с. 2-4).

Позовні вимоги ґрунтуються на статтях 16, 652, 795 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що в ході виконання договору суборенди нерухомого майна від 02 березня 2010 року у відповідача виникла необхідність розірвати даний договір.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 серпня 2010 року у справі № 5002-18/3622-2010 в позові Приватному вищому навчальному закладу "Європейський університет" відмовлено (а.с. 95-100).

Рішення суду мотивоване тим, що позивач не обґрунтував свої позовні вимоги, не довівши суду - зміни яких суттєвих обставин є підставою для розірвання договору суборенди від 02 березня 2010 року, а оскільки відсутні правові підстави для розірвання договору суборенди, то і не має правових підстав для зобов'язання відповідача підписати Акт прийому-передачі приміщення.

Не погодившись з рішенням суду, Приватний вищій навчальний заклад "Європейський університет" звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги (а.с. 107-109).

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 серпня 2010 року у справі № 5002-18/3622-2010 прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням процесуального права.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2010 року апеляційна скарга Приватного вищого навчального закладу "Європейський університет" прийнята до провадження в складі колегії суддів: головуючий суддя Остапова К.А., судді Градова О.Г., Котлярова О.Л., розгляд справи призначено на 29 вересня 2010 року (а.с. 104-105).

Розпорядженням керівництва суду від 29 вересня 2010 року замінено суддю Котлярову О.Л. на суддю Маслову З.Д. у складі колегії з розгляду апеляційної скарги у справі № 5002-18/3622-2010.

Представником фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 були подані письмові заперечення на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить суд апеляційну скаргу Приватного вищого навчального закладу "Європейський університет" залишити без розгляду в зв'язку з пропущенням процесуального строку на оскарження рішення суду першої інстанції.

У судове засідання 29 вересня 2010 року Приватний вищий навчальний заклад "Європейський університет" явку свого представника не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно ухвалою суду від 13 вересня 2010 року.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив суд залишити рішення суду без змін, скаргу без задоволення.

Від Приватного вищого навчального закладу "Європейський університет" до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю його представника в розгляді іншої справи.

Судова колегія, враховуючи, що юридична особа не позбавлена можливості направити в судове засідання іншого представника, а також те, що неявка представника позивача не перешкоджає розгляду справи за наявними у справі доказами, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

02 березня 2010 року між Приватним вищим навчальним закладом "Європейський університет" в особі ректора Тимошенка І.І. та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір суборенди нерухомого майна, метою якого є організація навчального процесу у Кримській філії Приватного вищого навчального закладу "Європейський університет" (а.с. 8-9).

Згідно з даним Договором та актом прийому-передачі орендованого майна від 02 березня 2010 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 передав а Приватний вищий навчальний заклад "Європейський університет" прийняв у строкове платне користування приміщення площею 300 кв.м, розміщене за адресою: місто Сімферополь, вул. Карла Лібкнехта, 38, корпус Д, на двох поверхах будівлі (а.с. 10).

Згідно пункту 1.2 даного договору приміщення передається в оренду з метою організації навчального процесу.

Плата за користування приміщенням складає 65 000,00 (шістдесят п'ять тисяч грн. 00 коп.) гривень, включаючи комунальні платежі та плату за електроенергію. Строк дії договору становить 6 місяців та діє з 02 березня 2010 року до 02 вересня 2010 року.

Відповідно до пункту 9.1 вказаний договір укладений сторонами на 6 місяців, з 02 березня 2010 року до 02 вересня 2010 року.

Відповідно до акту прийому-передачі орендованого майна від 02 березня 2010 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 передав, а Приватний вищий навчальний заклад "Європейський університет" прийняв приміщення в належному стані площею 300 кв.м, розташоване за адресою: місто Сімферополь, вул. Карла Лібкнехта, 38, корпус Д, на двох поверхах будівлі.

Позивач просить розірвати вказаний договір, оскільки відбулась істотна зміна обставин, яка полягає у неможливості Кримської філії здійснити набір необхідної кількості контингенту студентів на 2010-2011 навчальні роки.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Позивачем було відправлено відповідачу письмову вимогу від 30 квітня 2010 року за вих. № 176-04/В2, в якій повідомлялось про дострокове розірвання договору суборенди від 02 березня 2010 року (а.с. 11).

Отримання даної вимоги підтверджується відповідним написом на ньому та підписом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а.с. 50)

В даному листі позивачем не було мотивовано дострокове розірвання договору.

15 червня 2010 року позивачем було направлено на адресу відповідача письмову вимогу за № 1/12-376-В2, в якій вдруге повідомлялось відповідачеві про дострокове розірвання договору суборенди, з посиланням на істотну зміну обставин (а.с. 15).

Направлення цього листа підтверджується поштовою квитанцією та описом вкладень у поштове відправлення (а.с. 56-59).

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Пунктами 9.2,9.3 договору від 02 березня 210 року передбачено, що його розірвання допускається за взаємною згодою сторін, за ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано рішенням суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

Згідно зі статтею 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Таким чином, договір може бути змінено або розірвано за рішення суду на вимогу однієї із сторін у разі: 1) істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановленим договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 2) у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися на стільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Тобто зміна обставин повинна бути настільки суттєвою, що підриває саму основу зобов'язання, мету, заради якої укладався такий договір.

Правовою підставою для розірвання договору оренди, на думку позивача, є зменшення кількості студентів.

Відповідно до письмової інформації, наданої Приватним вищим навчальним закладом "Європейський університет" листом з вих. № 1/12-458-В2 від 13 серпня 2010 року про кількісний склад абітурієнтів на 2009/2010 та 2010/2011 навчальні роки в 2009/2010 навчальному році станом на 01 серпня 2009 року подали заяви - 254 абітурієнти. Станом на 01 вересня 2009 року з них було зараховано на навчання - 224 абітурієнти. В 2010/2011 навчальному році станом на 01 серпня 2010 року подали заяви - 117 абітурієнтів. Зарахування згідно з умовами прийому до вищих навчальних закладів України, затвердженим Наказом Міністерства освіти і науки України від 18.09.2009 № 873 (z0930-09) має відбутися не пізніше 25 серпня 2010 року. Станом на 13 серпня 2010 року, тобто на дату складання цієї довідки, наказу про зарахування на навчання в Європейському університеті не прийнято (а.с. 49).

Таким чином, позивач підтверджує, що кількість прийнятих студентів на перший курс навчання ще не встановлена, а буде визначена у строк до 25 серпня 2010 року.

Даний договір суборенди, який просить розірвати позивач, між сторонами був укладений 02 березня 2010 року, в ньому встановлений строк до 02 вересня 2010 року.

Отже, дія даного договору суборенди не розповсюджується на новий 2010-2011 навчальний рік, а тому не має значення кількість студентів, прийнятих на перший курс 2010-2011 навчального року.

Зменшення кількості випускників шкіл у 2010 році - це статистичний факт, який на початку вересня 2009 року сповіщали засоби масової інформації, в тому числі на це звертало увагу і Міністерство освіти і науки України.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ніяких істотних змін обставин у період часу з 02 березня 2010 року по 30 квітня 2010 року, та станом на час розгляду даної справи по суті не сталося.

Що стосується доводів позивача про порушення при укладанні такого договору суборенди Державних будівельних норм України - ДБН В. 2.2-3-97 "Будинки та споруди навчальних закладів" та Ліцензійних умов надання освітніх послуг у сфері вищої освіти, то суд першої інстанції вірно зауважив, що такі ДБН В.2.2-3-97 були затверджені Наказом Держком містобудування України від 27.06.1996 року № 117 та введені в дію Наказом № 136 від 06 серпня 1997 року (v0136243-97) з 01 січня 1998 року, а Ліцензійні умови надання освітніх послуг у сфері вищої освіти затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 24 грудня 2003 року № 847 (z0071-04) , зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19 січням 2004 року за № 75/8674 (z0075-04) , тобто вже діяли на момент укладання спірного договору суборенди від 02 березня 2010 року, тому не можуть вважатись істотною зміною обставин.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги визнаються судовою колегією необґрунтованими, а скарга такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 серпня 2010 року у справі № 5002-18/3622-2010 не підлягає скасуванню, воно прийняте при повному з'ясуванні судом всіх обставин справи та при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права.