КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.09.2009 № 27/289
( Додатково див. рішення господарського суду міста Києва (rs4021210) )
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Гура А.І. (довіреність № 25 від 02.04.2009 р.)
Чеботарьов А.О. (довіреність № 55 від 02.06.2009 р.)
від відповідача – Панченко В.В. (довіреність № 54 від 27.07.2009 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні будівельні конструкції"
на рішення Господарського суду м.Києва від 16.06.2009
у справі № 27/289 (суддя
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скіф-Аналіт"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні будівельні конструкції"
про стягнення 31332,04 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Скіф-Аналіт" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні будівельні конструкції" про стягнення з останнього 27997,20 грн. основного боргу та 3334,84 грн. пені за невиконання умов договору № 446 від 22.08.2008 р.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.06.2009 р. у справі № 27/289 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким позов залишити без розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.
Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким залишити позов без розгляду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
22.08.2008 р. між сторонами по справі було укладено Договір № 446 (далі – Договір), відповідно до умов якого підрядник (позивач) зобов'язався на власний ризик за рахунок авансового платежу у відповідності з умовами цього Договору виконати монтажні роботи згідно кошторису, який є невід’ємною частиною цього Договору (Додаток № 1) на об’єкті реконструкції автозаправної станції авто підприємства НБУ по вул. Сабурова, 2, в м. Києві, а замовник (відповідач) зобов’язується прийняти роботи та розрахуватися з підрядником (п. 1.1.).
Умовами Договору сторони погодили, що вартість робіт по Договору згідно Додатку № 1 складає 57997,20 грн. (в тому числі ПДВ 20 % - 9666,20 грн.) (п. 2.1.); ціна по Договору є договірною, динамічною і коригується шляхом підписання додаткової угоди до відповідного Договору (п. 2.2.); розрахунок по Договору замовник виконує після повного завершення виконання робіт, визначених Договором, включаючи усунення виявлених під час приймання недоліків, після підписання Сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт (КБ-2, КБ-3) у розмірі 100 %, що складає 57997,20 грн., не пізніше 30 листопада 2008 р. (п. 3.1.); здача-приймання робіт при реконструкції АЗС здійснюється Сторонами по акту здачі-приймання (КБ-2, КБ-3) в термін 3 дні з моменту повідомлення Замовника про готовність предмету підряду до приймання (п. 5.1.).
Відповідно до Акту приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2008 року на суму 57997,20 грн. та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2008 року на суму 57997,20 грн., підписаних уповноваженими представниками позивача (підрядника) - та відповідача (замовника), посвідчених печатками сторін (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи), вартість виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт по зазначеному Акту до Договору склала 57997,20 грн.
Згідно з банківською випискою по особовому рахунку позивача, належним чином засвідчена копія якої знаходиться в матеріалах справи, відповідачем було здійснено часткову оплату виконаних позивачем робіт по Договору, а саме: 05.01.2009 р. перераховано 30000,00 грн.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач, як підрядник, умови Договору виконав у повному обсязі, а саме: ним було виконано обумовлені договором роботи на суму 57997,20 грн., що підтверджується Актом приймання виконаних підрядних робіт, а відповідач свої зобов'язання по повній оплаті виконаних робіт у строк передбачений п. 3.1. зазначеного Договору – не виконав, оскільки відповідачем було здійснено перерахування лише в розмірі 30000,00 грн., а оплата в сумі 27997,20 грн. – здійснена відповідачем не була.
Отже, суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що розмір основного боргу відповідача становить 27997,20 грн.
Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Стаття 853 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Вимогами статті 854 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або, за згодою замовника, - достроково.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (435-15) .
Відповідно до ст. 526 ЦК України, що підтверджується ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідач належним чином своїх обов’язків не виконав, суму основного боргу сплатив лише частково.
Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 27997,20 грн.
Що стосується позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 3334,84 грн. суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 8.2. Договору встановлено, що при невиконанні п. 3.1. замовник (відповідач) сплачує підряднику (позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від пред’явленої на виплату суми за кожен день прострочки.
Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) , за прострочку платежу платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Перевіривши розрахунок пені, зроблений судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції погоджується з останнім, та вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 3334,84 грн.
Суд апеляційної інстанції вважає твердження скаржника про те, що оскільки позовна заява та процесуальні документи у справі направлялись за неправильною адресою відповідача, то останній не мав змоги брати участь у судових засіданнях, отже, рішення з цих підстав підлягає скасуванню, необґрунтованим, виходячи з наступного.
В матеріалах справи міститься витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, згідно якого адресою відповідача є: 01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 15-А. Саме за цією адресою позивачем було направлено копію позовної заяви, а судом першої інстанції за цією адресою направлялись процесуальні документи у справі.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач в порушення зазначеної норми належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів.
Тому колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 16.06.2009 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв’язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні будівельні конструкції" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м. Києва від 16.06.2009 р. у справі № 27/289 залишити без змін.
Справу № 27/289 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді
18.09.09 (відправлено)